ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
26 січня 2021 року Справа № 916/1997/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І.
секретар судового засідання Кушнірук Р.В.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтотрейд Ресурс", м.Луцьк
на рішення Господарського суду Волинської області, ухваленого 30.11.20р. суддею Войціховським В.А. о 11:30 год. у м.Луцьку, повний текст складено 03.12.20р.
у справі № 916/1997/20
за позовом Комунального підприємства "Міськзелентрест", м.Одеса
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтотрейд Ресурс", м.Луцьк
про визнання додаткових угод недійсними
Рішенням Господарського суду Волинської області від 30.11.2020р. у справі №916/1997/20 позов Комунального підприємства "Міськзелентрест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтотрейд Ресурс" про визнання додаткових угод недійсними - задоволено.
Визнано недійсними додаткові угоди №1 від 05.06.2018р., №2 від 19.09.2018р. до договору №ГЗТ-88/18 поставки нафтопродуктів від 16.03.2018р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтотрейд Ресурс" та Комунальним підприємством "Міськзелентрест".
Визнано недійсною додаткову угоду №2 від 26.04.2019р. до договору №ГЗТ-22/1/19 поставки нафтопродуктів від 28.01.2019р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтотрейд Ресурс" та Комунальним підприємством "Міськзелентрест".
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтотрейд Ресурс" на користь Комунального підприємства "Міськзелентрест" 6306,00грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтотрейд Ресурс" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити.
Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:
- вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства;
- стверджує, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що спірні додаткові угоди підлягають визнанню недійсними на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України, оскільки, відповідачем, всупереч інтересів держави, без будь-яких належних на те підстав, в порушення норм Закону України "Про публічні закупівлі" та положень укладених договорів, укладено Додаткові угоди №1 від 05.06.2018р., №2 від 19.09.2018р. до договору поставки нафтопродуктів №ГЗТ-88/18 від 16.03.2018р., Додаткову угоду № 2 від 26.04.2019р. до договору поставки нафтопродуктів №ГЗТ-22/1/19 від 28.01.2019р., якими суттєво зменшено обсяги предмету закупівлі, а саме збільшено ціну за одиницю товару шляхом зменшення кількості товару, що закуповується, що в свою чергу не відповідає вимогам тендерної документації;
- вказує, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним згідно ч.3 ст.228 ЦК України, однак, суд першої інстанції не застосував ст.228 ЦК України;
- обґрунтовує, що суд першої інстанції неправильно застосував ст.ст.203, 215 ЦК України щодо умов, необхідних для визнання господарського договору недійсним як такого, що суперечить інтересам держави;
- зауважує, що в оскаржуваному рішенні зазначено, що надані відповідачем довідки не можуть вважатись належними та допустимими доказами на підтвердження факту коливання ціни на товар. Так, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Вищевказані цінові довідки свідчать лише про середній рівень роздрібних цін на АЗС, а не про коливання (збільшення чи зменшення ціни за одиницю товару на ринку) за період з дати укладення договорів до дати укладання додаткових угод до договорів. Відповідно, дані, викладені у цінових довідках не можуть підтверджувати вартість продукції станом на дату укладення додаткових угод до договорів, а також підтверджувати наявність коливання ціни станом на дати укладення додаткових угод до договорів. Однак, вважає, що такі висновки суду першої інстанції є помилковими, додає, що зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що судом не досліджувались цінові довідки, які були підставою для укладання спірних угод;
- вказує, що цінові довідки Одеської регіональної торгово-промислової палати №Our ref. СИО-е №000271 від 31.05.2018р., № Our ref. СИО-е №000446 від 07.09.2018р. та № Our ref. СИО-к №000150 від 25.04.2019р. свідчать про зміну цін на ринку палива у бік збільшення та у сукупності з аналізом початкової вартості вважаються належним документальним підтвердженням такого коливання за відсутності нормативних вимог до форм та способів такого підтвердження. Викладене підтверджує, що Додаткові угоди №1, №2 до договору №ГЗТ-88/18 та Додаткова угода №2 до договору №ГЗТ-22/1/19 укладені з дотриманням положень п.2 ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі". А тому, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам даної справи та суперечать правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 23.01.2020р. у справі №907/788/18 та від 29.03.2019р. у справі №826/6926/1;
- також, вважає помилковими висновки суду, що спірні додаткові угоди було укладено в порушення норм Закону України "Про публічні закупівлі" та положень укладених Договорів...”. Так, укладені між сторонами договори №ГЗТ-88/18 та №ГЗТ-22/1/19 за своєю правовою природою є договорами поставки. За змістом ст.712 Цивільного кодексу України та ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму;
- вважає, що відповідно до положень законодавства ціни та товар за договором є вільними, нормами п.2 ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлені підстави для зміни ціни за одиницю товару у договорі про закупівлю та граничний рівень такої зміни не більше 10 відсотків;
- відмічає, що законодавством України не передбачено визначення ціни товару у договорі про закупівлі відповідно до середньоринкових цін або за найнижчою ціною на ринку, також не встановлений розмір відхилення ціни на товар у договорі про закупівлю від рівня середньоринкових цін. Ціна товару у договорі про закупівлю визначається за згодою сторін з урахуванням норм Закону України "Про публічні закупівлі";
- також наголошує, що чинне законодавство України не містить обмежень щодо кількості внесення змін (у тому числі протягом одного дня) та щодо періодичності внесення змін до договору про закупівлю в частині ціни за одиницю товару за умови виконання вимог п.2 ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі";
- констатує, що оскаржуване рішення не може вважатись таким, що ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 05.01.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтотрейд Ресурс" на рішення Господарського суду Волинської області від 30.11.2020р. у справі №916/1997/20 та призначено справу №916/1997/20 до розгляду на 26.01.2021р. об 14:30год..
21.01.2021р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від Комунального підприємства "Міськзелентрест" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі, а рішення Господарського суду Волинської області від 30.11.2020р. у справі №916/1997/20 залишити без змін.
25.01.2021р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтотрейд Ресурс" надійшло клопотання від 25.01.2021р., в якому просить розглядати справу за відсутності його представника.
Сторони у справі були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, сторони у справі наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання 26.12.2020р. не з'явилися, своїх повноважних представників не направили.
Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності сторін у справі.
Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 16.03.2018р. між Комунальним підприємством "Міськзелентрест" (покупець) в особі директора Байрамова Юніса Гасановіча, що діє на підставі Статуту та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтотрейд Ресурс" (постачальник) в особі представника Медведєва Андрія Миколайовича, який діє на підставі довіреності №694 від 30.12.2017р. за результатами відкритих торгів було укладено договір №ГЗТ-88/18 поставки нафтопродуктів (далі - договір) із Специфікацією до нього (Додаток №1) на поставку дизельного пального об'ємом 111 600 літрів за ціною 26,65 гривень з ПДВ, бензину А-92 об'ємом 100 500 літрів за ціною 28,15 гривень з ПДВ та бензину А-95 об'ємом 5 000 літрів за ціною 29,15 гривень з ПДВ. Сума цього договору складає 5 948 965,00грн., в тому числі ПДВ 991 494,17грн..
Відповідно до п.п.1.1-1.4 договору, постачальник зобов'язується у 2018 році поставити покупцю товари, зазначені в п.п.1.2 договору, а покупець - прийняти і оплатити такий товар. Найменування товару за Державним класифікатором товарів та послуг: ДК 021-2015:09130000-9 Нафта і дистиляти (Дизельне пальне, Бензин А-92, Бензин А-95). Асортимент, кількість та одиниці виміру товару (об'єм товарної партії) погоджуються сторонами в Додатку №1, що є невід'ємною частиною даного договору.
Ціна за одиницю виміру кількості товару встановлюється за погодженням сторін в Додатку №1, яка є невід'ємною частиною даного договору. Ціна включає податки, збори та інші обов'язкові платежі до бюджетів, передбачені чинним законодавством України. До ціни товару входить також вартість зберігання товару постачальником в резервуарах АЗС протягом 1 календарного року. Загальна сума договору становить 5 948 965,00грн., у т.ч. ПДВ 991 494,17грн. (п.п.2.1-2.2 договору).
У відповідності до п. 3.1 договору, право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар та за умови виконання п. 4.2. даного договору, у відповідності до умов котрого розрахунки за товар (партію товару) покупець здійснює протягом 10 банківських днів з моменту отримання видаткової накладної та підписання додаткової угоди до договору, на кожну окрему партію товару на підставі видаткової накладної. При цьому, моментом виконання зобов'язань покупця по оплаті товару вважається надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Згідно п.п.10.3, 10.8, 10.9 договору зміни, доповнення додатки до даного договору, його пролонгація або дострокове розірвання будуть дійсні при умові, якщо вони здійснені в письмовій формі і підписані уповноваженими на це представниками обох сторін. Даний договір набуває сили з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2018 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання сторонами. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у т.ч. ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зазначених в п.4 (п.п.1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8) та п.5 ст.36 Закону України Про публічні закупівлі від 25.12.2015 №992-VIII.
Договір №ГЗТ-88/18 поставки нафтопродуктів із Специфікацією до нього (Додаток №1) від 16.03.2018р. підписано сторонами та скріплено відтисками їх печаток (а.с.8-11).
Надалі, ТОВ "Нафтотрейд Ресурс" у листі від 31.05.2018р. вих.№55, посилаючись на довідку торгово-промислової палати України про вартість нафтопродуктів від 31.05.2018р. №Our ref. СИО-е №000271, заявило про неможливість поставки нафтопродуктів за вказаною ціною у зв'язку з коливанням ціни на внутрішньому ринку України (а.с.13, 70).
Згідно Додаткової угоди №1 від 05.06.2018р. до договору поставки нафтопродуктів №ГЗТ-88/18 були внесені зміни щодо кількості та вартості товару (а.с.12).
Зокрема, вартість дизельного пального збільшена до 28,95грн. з ПДВ за один літр, при цьому зменшено об'єм поставки до 89 900 літрів.
Вартість бензину А-92 збільшена до 30,45грн. з ПДВ за один літр, при цьому зменшено об'єм поставки до 80 100 літрів.
Вартість бензину А-95 збільшена до 31,45грн. з ПДВ за один літр, при цьому зменшено об'єм поставки до 3 486,105 літрів.
Однак, загальна вартість пропозиції залишилася в сумі 5 948 965,00грн., у т.ч. ПДВ 991494,17грн..
Зазначені зміни до ціни внесені на підставі довідки Одеської регіональної торгово-промислової палати №Our ref. СИО-е №000271 від 31.05.2018р. (а.с.70).
В подальшому ТОВ "Нафтотрейд Ресурс" у листі від 07.09.2018р. вих.№73, посилаючись на довідку торгово-промислової палати України про вартість нафтопродуктів від 07.09.2018р. №Our ref. СИО-е №000446, заявило про неможливість поставки нафтопродуктів за вказаною ціною у зв'язку з коливанням ціни на внутрішньому ринку України (а.с.16, 71).
Так, 19.09.2018р. було укладено Додаткову угоду №2 до договору поставки нафтопродуктів №ГЗТ-88/18 від 16.03.2018р. (а.с.14-15).
Згідно додаткової угоди №2 вартість дизельного пального збільшена до 30,45грн. з ПДВ за один літр, при цьому зменшено об'єм поставки до 73 000 літрів.
Вартість бензину А-92 збільшена до 31,95грн. з ПДВ за один літр, при цьому зменшено об'єм поставки до 53 100 літрів.
Вартість бензину А-95 збільшена до 32,95грн. з ПДВ за один літр, при цьому зменшено об'єм поставки до 103,3156 літрів.
Однак, загальна вартість пропозиції залишилася в сумі 5 948 965,00грн., у т.ч. ПДВ 991494,17грн..
Зазначені зміни до ціни внесені на підставі довідки Одеської регіональної торгово-промислової палати №Our ref. СИО-е №000446 від 07.09.2018р. (а.с.71).
Також, 28.01.2019р. між Комунальним підприємством "Міськзелентрест" (покупець) в особі директора Байрамова Юніса Гасановіча, що діє на підставі Статуту та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтотрейд Ресурс" (постачальник) в особі представника Усової Тетяни Михайлівни, яка діє на підставі довіреності №1178 від 29.12.2018р. за результатами відкритих торгів було укладено договір №ГЗТ-22/1/19 поставки нафтопродуктів (далі - договір) із Специфікацією до нього (Додаток №1) на поставку дизельного пального об'ємом 66 000 літрів за ціною 29,49 гривень з ПДВ, бензину А-92 об'ємом 62 840 літрів за ціною 28,49 гривень з ПДВ та бензину А-95 об'ємом 2 000 літрів за ціною 29,49 гривень з ПДВ. Сума цього договору складає 3795631,60грн., в тому числі ПДВ 632 605,27грн..
Відповідно до пп.1.1-1.4 договору, постачальник зобов'язується у 2019 році поставити покупцю товари, зазначені в п.п.1.2 договору, а покупець - прийняти і оплатити такий товар. Найменування товару за Державним класифікатором товарів та послуг: ДК 021-2015:09130000-9 Нафта і дистиляти (Дизельне пальне, Бензин А-92, Бензин А-95). Асортимент, кількість та одиниці виміру товару (об'єм товарної партії) погоджуються сторонами в Додатку №1, що є невід'ємною частиною даного договору.
Ціна за одиницю виміру кількості товару встановлюється за погодженням сторін в Додатку №1, яка є невід'ємною частиною даного договору. Ціна включає податки, збори та інші обов'язкові платежі до бюджетів, передбачені чинним законодавством України. До ціни товару входить також вартість зберігання товару постачальником в резервуарах АЗС протягом 1 календарного року. Загальна сума договору становить 3 795 631,60грн., у т.ч. ПДВ 632 605,27грн. (п.п.2.1-2.2 договору).
У відповідності до п.3.1 договору, право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар та за умови виконання п.4.2 даного договору, у відповідності до умов котрого розрахунки за товар (партію товару) покупець здійснює протягом 10 банківських днів з моменту отримання видаткової накладної та підписання додаткової угоди до договору, на кожну окрему партію товару на підставі видаткової накладної. При цьому, моментом виконання зобов'язань покупця по оплаті товару вважається надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Згідно п.п.10.3, 10.7, 10.8 договору, зміни, доповнення додатки до даного договору, його пролонгація або дострокове розірвання будуть дійсні при умові, якщо вони здійснені в письмовій формі і підписані уповноваженими на це представниками обох сторін. Даний договір набуває сили з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2019 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання сторонами. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у т.ч. ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зазначених в п.4 (п.п.1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8) та п. 5 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі від 25.12.2015р. №992-VIII.
Договір №ГЗТ-22/1/19 поставки нафтопродуктів із Специфікацією до нього (Додаток №1) від 28.01.2019р. підписано сторонами та скріплено відтисками їх печаток (а.с.17-20).
Надалі ТОВ "Нафтотрейд Ресурс" у листі від 26.04.2019р. вих.№26/04/01 заявило про неможливість поставки нафтопродуктів за вказаною ціною у зв'язку з коливанням ціни на внутрішньому ринку України (а.с.23).
Згідно Додаткової угоди №2 від 26.04.2019р. до договору поставки нафтопродуктів №ГЗТ-22/1/19 були внесені зміни щодо кількості та вартості товару (а.с.21-22).
Так, вартість дизельного пального збільшена до 30,49грн. з ПДВ за один літр, при цьому зменшено об'єм поставки до 64 000 літрів.
Вартість бензину А-92 збільшена до 30,49грн. з ПДВ за один літр, при цьому зменшено об'єм поставки до 58 000 літрів.
Вартість бензину А-95 збільшена до 31,49грн. з ПДВ за один літр, при цьому зменшено об'єм поставки до 2 408,752 літрів.
Однак,, загальна вартість пропозиції залишилася в сумі 3795631,60грн., у т.ч. ПДВ 632605,27грн..
Зазначені зміни до ціни внесені на підставі довідки Одеської регіональної торгово-промислової палати №Our ref. СИО-к №000150 від 25.04.2019р. (а.с.72).
За вказаних обставин, Комунальне підприємство "Міськзелентрест" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтотрейд Ресурс" про визнання недійсними укладених між зазначеними суб'єктами господарювання: Додаткових угод №1 від 05.06.2018р. та №2 від 19.09.2018р. до договору поставки нафтопродуктів №ГЗТ - 88/18 від 16.03.2018р.; Додаткової угоди №2 від 26.04.2019р. до договору поставки нафтопродуктів №ГЗТ-22/1/19 від 28.01.2019р..
Обґрунтовуючи позовну заяву, Комунальне підприємство "Міськзелентрест" посилається на те, що оскаржувані додаткові угоди є недійсними в силу порушення ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі" при їх укладанні щодо зміни ціни за одиницю товару, що суттєво вплинуло на результати господарської діяльності останнього.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.07.2020р. (справа №916/1997/20) визначену позовну заяву та додані до неї документи було передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) на розгляд Господарському суду Волинської області.
Позовна заява КП "Міськзелентрест" з додатками документів надійшла до Господарського суду Волинської області 03.08.2020р. та відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2020р. була розподілена для розгляду судді Войціховському В.А..
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 10.08.2020р. позовну заяву КП "Міськзелентрест" було залишено без руху, встановлено позивачу строк впродовж 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки (надати суду докази доплати судового збору на суму 4 204,00грн.).
25.08.2020р. на адресу Господарського суду Волинської області від позивача надійшло клопотання від 18.08.2020р. про усунення недоліків позовної заяви та долучення до матеріалів позовної заяви платіжного доручення №1380 від 17.08.2020р. в підтвердження доплати судового збору на суму 4204,00грн..
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 31.08.2020р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі №916/1997/20, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 28.09.2020р., запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.
18.09.2020р. на адресу Господарського суду Волинської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 17.09.2020р. №198, в котрому відповідач позов заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у даному відзиві.
Водночас відповідач вказав, що укладені між сторонами договори поставки нафтопродуктів №ГЗТ-88/18 від 16.03.2018р., №ГЗТ-22/1/19 від 28.01.2019р. за своєю правовою природою є договорами поставки.
Ціни та товар за договором є вільними, положеннями п.2 ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлені підстави для зміни ціни за одиницю товару у договорі про закупівлю та граничний рівень такої зміни не більше 10%.
Законодавством України не передбачено визначення ціни товару у договорі про закупівлі відповідно до середньоринкових цін або за найнижчою ціною на ринку, також не встановлений розмір відхилення ціни на товар у договорі про закупівлю від рівня середньоринкових цін. Ціна товару у договорі про закупівлю визначається за згодою сторін з урахуванням положень Закону України "Про публічні закупівлі".
Пунктами 10.3 договору №ГЗТ-88/18 та договору №ГЗТ-22/1/19 визначено, що зміни, доповнення додатки до даного договору, його пролонгація або дострокове розірвання будуть дійсні при умові, якщо вони здійснені в письмовій формі і підписані уповноваженими на це представниками обох сторін. Всі вище перераховані документи до даного договору становлять його невід'ємну частину і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані сторонами.
Також, п.10.9 договору №ГЗТ-88/18 та п.10.8 договору №ГЗТ-22/1/19 визначено можливість зміни істотних умов договору про закупівлю, зокрема, у випадку зазначеному в п.2 ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі".
Чинне законодавство України не містить обмежень щодо кількості внесення змін (у тому числі протягом одного дня) та щодо періодичності внесення змін до договору про закупівлю в частині ціни за одиницю товару за умови виконання вимог п.2 ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі".
05.06.2018р. між ТОВ "Нафтотрейд Ресурс" та КП "Міськзелентрест" на підставі п.2 ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі" була укладена Додаткова угода №1 до договору №ГЗТ-88/18, згідно котрої сторони збільшили ціну товару за одиницю (літр): дизельне паливо з 26,65 грн. (з ПДВ) до 28,95грн. (з ПДВ), бензин А-92 з 28,15грн. (з ПДВ) до 30,45грн. (з ПДВ), бензин А-95 з 29,15грн. (з ПДВ) до 31,45грн. (з ПДВ), тобто в межах 10%. При цьому, загальна сума договору не збільшилась та становить 5 948 965,00грн. (з ПДВ).
19.09.2018р. між ТОВ "Нафтотрейд Ресурс" та КП "Міськзелентрест" на підставі п.2 ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі" була укладена Додаткова угода №2 до договору №ГЗТ-88/18, згідно якої сторони збільшили ціну товару за одиницю (літр): дизельне паливо з 28,95грн. (з ПДВ) до 30,45грн. (з ПДВ), бензин А-92 з 30,45грн. (з ПДВ) до 31,95грн. (з ПДВ), бензин А-95 з 31,45грн. (з ПДВ) до 32,95грн. (з ПДВ), тобто в межах 10%. При цьому, загальна сума договору не збільшилась та становить 5 948 965,00грн. (з ПДВ).
26.04.2019р. між ТОВ "Нафтотрейд Ресурс" та КП "Міськзелентрест" на підставі п.2 ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі" була укладена Додаткова угода №2 до Договору №ГЗТ-22/1/19, згідно якої сторони збільшили ціну товару за одиницю (літр): дизельне паливо з 29,49грн. (з ПДВ) до 30,49грн. (з ПДВ), бензин А-92 з 28,49грн. (з ПДВ) до 30,49грн. (з ПДВ), бензин А-95 з 29,15грн. (з ПДВ) до 31,49грн. (з ПДВ), тобто в межах 10%. При цьому, загальна сума договору не збільшилась та становить 3 795 631,60грн. (з ПДВ).
За вказаних обставин, ціна за одиницю товару за договором збільшувалась не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до договору, крім того зазначені зміни не призвели до збільшення суми, визначеної у договорі, а відтак, безпідставними, на думку відповідача, є твердження позивача, що фактична зміна ціни за одиницю товару склала 13,5% від ціни визначеної при укладенні договорів, а не в межах 10%. Викладене підтверджує, що Додаткові угоди №1, №2 до договору №ГЗТ-88/18 та Додаткова угода №2 до договору №ГЗТ-22/1/19 укладені з дотриманням положень п.2 ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі" та листа-роз'яснення Мінекономрозвитку України "Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю" №3302-06/34307-06 від 27.10.2016р..
Чинним законодавством не регламентовано та не визначено, якими саме документами може підтверджуватися коливання ціни товару на ринку, не визначено ані їх форму, ані зміст.
Покликаючись на приписи ст.ст.3, 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідач засвідчив, що підтвердження коливання ціни товару на ринку на підставі довідок Одеської регіональної Торгово-промислової палати відповідає положенням п.2 ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі".
Для укладення Додаткової угоди №1 від 05.06.2018р. до договору №ГЗТ-88/18 позивачу надано цінову довідку Одеської регіональної торгово-промислової палати №Our ref. СИО-е №000271 від 31.05.2018р., в якій зазначено роздрібні ціни на АЗС станом на 31.05.2018р.: бензин А-92 - 30,25-31,49грн. за один літр, бензин А-95 - 30,99-32,49грн. за один літр, дизельне паливо - 28,39-29,99грн. за один літр.
Таким чином, зі змісту зазначеної цінової довідки вбачається, що з 16.03.2018р. (дати укладення договору №ГЗТ-88/18) до 05.06.2018р. (дати укладення Додаткової угоди №1) відбулось коливання цін на нафтопродукти у бік збільшення: вартість бензину А-92 зросла до 30,25 - 31,49грн. за один літр, вартість бензину А-95 зросла до 30,99-32,49грн. за один літр, а дизельного палива - до 28,39-29,99грн. за один літр.
Для укладення Додаткової угоди №2 від 19.09.2018р. до договору №ГЗТ-88/18 позивачу надано цінову довідку Одеської регіональної торгово-промислової палати №Our ref. СИО-е №000446 від 07.09.2018р., в якій зазначено роздрібні ціни на АЗС станом на 05.09.2018р.: бензин А-92 - 30,25-32,49грн. за один літр, бензин А-95 - 31,75-33,49грн. за один літр, дизельне паливо - 28,64-30,99грн. за один літр.
Таким чином, з 05.06.2018р. (дата укладення попередньої Додаткової угоди № 1) до 19.09.2018р. (дата укладання Додаткової угоди № 2) відбулось коливання цін на нафтопродукти у бік збільшення: вартість бензину А-92 зросла з 30,25-31,49грн. до 30,25-32,49грн. за один літр, вартість бензину А-95 зросла з 30,99-32,49грн. до 31,75-33,49грн. за один літр, а дизельного палива - з 28,39-29,99грн. до 28,64-30,99грн. за один літр.
Згідно цінової довідки Одеської регіональної торгово-промислової палати № Our ref. СИО-к №000150 від 25.04.2019р. роздрібні ціни (АЗС) на території міста Одеси та Одеської області станом на 24.04.2019р. складають: бензин А-92 - 25,89-30,59грн. за один літр, бензин А-95 - 26,89-31,59грн. за один літр, дизельне паливо - 25,99-30,49грн. за один літр.
Отже, зі змісту зазначеної цінової довідки вбачається, що з 28.01.2019р. (дати укладення договору №ГЗТ-22/1/19) до 26.04.2019р. (дата укладання Додаткової угоди №2 до договору №ГЗТ-22/1/19) відбулось коливання цін на нафтопродукти у бік збільшення: вартість бензину А-92 зросла до 25,89-30,59грн. за один літр, вартість бензину А-95 зросла до 26,89-31,59грн. за один літр, а дизельного палива - до 25,99-30,49грн. за один літр.
Вказане вище, на думку відповідача, підтверджує, що Додаткові угоди №1, №2 до договору №ГЗТ-88/18 та Додаткова угода №2 до договору №ГЗТ-22/1/19 укладені з дотриманням положень п.2 ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі".
Позивачем не зазначено, яким чином норма Закону України "Про публічні закупівлі" порушена, враховуючи, що додаткові угоди №1, №2 до договору №ГЗТ-8 та №2 до договору №ГЗТ-22/1/19 містять посилання на відповідний п.2 ч.4 ст.36 Закону, як підставу для перегляду ціни, а цінові довідки засвідчують факт коливання ціни.
Таким чином, цінові довідки Одеської регіональної торгово-промислової палати №Our ref. СИО-е №000271 від 31.05.2018р., №Our ref. СИО-е №000446 від 07.09.2018р. та №Our ref. СИО-к №000150 від 25.04.2019р. свідчать про зміну цін на ринку палива у бік збільшення та у сукупності з аналізом початкової вартості вважаються належним документальним підтвердженням такого коливання за відсутності нормативних вимог до форм та способів такого підтвердження.
Також, покликаючись на положення ст.ст.203, 204, 215, 638 ЦК України, ст. ст.36, 37 Закону України "Про публічні закупівлі" відповідач вказав, що при укладенні договору №ГЗТ-88/18 та договору №ГЗТ-22/1/19 та внесенні змін до них, сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов, включаючи предмет, ціну та кількість товару. Зазначені договори та додаткові угоди до них укладено без порушення вимог, визначених в ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому, на переконання відповідача, відсутні підстави для визнання додаткових угод недійсними.
Отже, враховуючи, що відбулося коливання цін на нафтопродукти у бік збільшення, зміна ціни відбулася у межах 10%, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", внесення змін до договорів не призвело до збільшення ціни договору, тобто позивачем не перевищено суми коштів на закупівлю товарів, а укладаючи додаткові угоди до договорів сторони керувалися виключно об'єктивними обставинами, що впливають на зміну ціні за одиницю товару, та вимогами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, спеціальним законом, що регулює даний вид відносин - Законом України "Про публічні закупівлі", а також положеннями договорів, а тому позовні вимоги, на думку відповідача, є безпідставними.
Крім того, відповідач зазначив, що позивачем не вказано в чому саме полягає суттєвий вплив оскаржуваних додаткових угод на результати його господарської діяльності та не надано доказів на підтвердження того, що оспорювані додаткові угоди укладено під впливом тяжких для позивача обставин.
Також, пропозиція постачальника про зміну (збільшення) ціни не є обов'язковою для покупця.
При підписанні оспорюваних додаткових угод до договору сторони були вільними в їх укладенні та визначенні їх умов.
Таким чином, на думку відповідача, умови оспорюваних правочині не суперечать чинному законодавству України, моральним засадам суспільства, особи, які їх вчиняли, мали необхідний обсяг дієздатності, волевиявлення учасників було вільним, правочини були вчинені у належній формі і були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що ними обумовлені.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 28.09.2020р. розгляд справи в підготовчому засіданні було відкладено на 22.10.2020р, запропоновано позивачу відповідно до ст.166 ГПК України надати суду та відповідачу відповідь на відзив ТОВ "Нафтотрейд Ресурс" №198 від 17.09.2020р. на позовну заяву, встановлено для КП "Міськзелентрест" відповідний строк до 08.10.2020р., запропоновано відповідачу надати суду в строк до 19.10.2020р. заперечення (за наявності) на відповідь на відзив та додані до нього документи, зазначену відповідь надіслати позивачу, докази чого надати суду.
22.10.2020р. до Господарського суду Волинської області надійшло клопотання ТОВ "Нафтотрейд Ресурс" від 20.10.2020р. про розгляд справи в підготовчому засіданні за відсутності представника товариства.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 22.10.2020р. було продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів до 29.11.2020р., розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 16.11.2020р., явку представників сторін в судове засідання визначено на власний розсуд.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 16.11.2020р. було закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 30.11.2020р..
30.11.2020р. на адресу Господарського суду Волинської області надійшло клопотання ТОВ "Нафтотрейд Ресурс" від 30.11.2020р. про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю представника товариства прибути в судове засідання 30.11.2020р. з підстав його участі в іншому судовому засіданні.
Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Волинської області від 30.11.2020р. у справі №916/1997/20 позов задоволено.
Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).
Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.
За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.
Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
У статтях 3 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).
Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання, наведені в ст.179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню. Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За змістом ч. 1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а тому обов'язок покупця сплатити продавцеві повну ціну переданого товару складає зміст основних його зобов'язань відповідно до ст.692 ЦК України.
За змістом ст.655 ЦК України, передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.03.2018р. між Комунальним підприємством "Міськзелентрест" (покупець) в особі директора Байрамова Юніса Гасановіча, що діє на підставі Статуту та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтотрейд Ресурс" (постачальник) в особі представника Медведєва Андрія Миколайовича, який діє на підставі довіреності №694 від 30.12.2017р. за результатами відкритих торгів було укладено договір №ГЗТ-88/18 поставки нафтопродуктів (далі - договір) із Специфікацією до нього (Додаток №1) на поставку дизельного пального об'ємом 111 600 літрів за ціною 26,65 гривень з ПДВ, бензину А-92 об'ємом 100 500 літрів за ціною 28,15 гривень з ПДВ та бензину А-95 об'ємом 5 000 літрів за ціною 29,15 гривень з ПДВ. Сума цього договору складає 5 948 965 грн., в тому числі ПДВ 991 494,17 грн..
В подальшому, ТОВ "Нафтотрейд Ресурс" у листі від 31.05.2018р. вих.№55, посилаючись на довідку торгово-промислової палати України про вартість нафтопродуктів від 31.05.2018р. №Our ref. СИО-е №000271, заявило про неможливість поставки нафтопродуктів за вказаною ціною у зв'язку з коливанням ціни на внутрішньому ринку України (а.с.13, 70).
Згідно Додаткової угоди №1 від 05.06.2018р. до договору поставки нафтопродуктів №ГЗТ-88/18 були внесені зміни щодо кількості та вартості товару (а.с.12).
Зокрема, вартість дизельного пального збільшена до 28,95грн. з ПДВ за один літр, при цьому зменшено об'єм поставки до 89 900 літрів.
Вартість бензину А-92 збільшена до 30,45грн. з ПДВ за один літр, при цьому зменшено об'єм поставки до 80 100 літрів.
Вартість бензину А-95 збільшена до 31,45грн. з ПДВ за один літр, при цьому зменшено об'єм поставки до 3 486,105 літрів.
Однак, загальна вартість пропозиції залишилася в сумі 5948965грн., у т.ч. ПДВ 991494,17грн..
Зазначені зміни до ціни внесені на підставі довідки Одеської регіональної торгово-промислової палати №Our ref. СИО-е №000271 від 31.05.2018р. (а.с.70).
Також, ТОВ "Нафтотрейд Ресурс" у листі від 07.09.2018р. вих.№73, посилаючись на довідку торгово-промислової палати України про вартість нафтопродуктів від 07.09.2018р. №Our ref. СИО-е №000446, заявило про неможливість поставки нафтопродуктів за вказаною ціною у зв'язку з коливанням ціни на внутрішньому ринку України (а.с.16, 71).
Так, 19.09.2018р. було укладено Додаткову угоду №2 до договору поставки нафтопродуктів №ГЗТ-88/18 від 16.03.2018р. (а.с.14-15).
Згідно додаткової угоди №2 вартість дизельного пального збільшена до 30,45грн. з ПДВ за один літр, при цьому зменшено об'єм поставки до 73 000 літрів.
Вартість бензину А-92 збільшена до 31,95грн. з ПДВ за один літр, при цьому зменшено об'єм поставки до 53 100 літрів.
Вартість бензину А-95 збільшена до 32,95 грн. з ПДВ за один літр, при цьому зменшено об'єм поставки до 103,3156 літрів.
Однак, загальна вартість пропозиції залишилася в сумі 5 948 965 грн., у т.ч. ПДВ 991 494,17грн..
Вказані зміни до ціни внесені на підставі довідки Одеської регіональної торгово-промислової палати №Our ref. СИО-е №000446 від 07.09.2018р..
Крім того, 28.01.2019р. між Комунальним підприємством "Міськзелентрест" (покупець) в особі директора Байрамова Юніса Гасановіча, що діє на підставі Статуту та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтотрейд Ресурс" (постачальник) в особі представника Усової Тетяни Михайлівни, яка діє на підставі довіреності №1178 від 29.12.2018р. за результатами відкритих торгів було укладено договір №ГЗТ-22/1/19 поставки нафтопродуктів (далі - договір) із Специфікацією до нього (Додаток №1) на поставку дизельного пального об'ємом 66 000 літрів за ціною 29,49 гривень з ПДВ, бензину А-92 об'ємом 62 840 літрів за ціною 28,49 гривень з ПДВ та бензину А-95 об'ємом 2 000 літрів за ціною 29,49 гривень з ПДВ. Сума цього договору складає 3 795 631,60 грн., в тому числі ПДВ 632 605,27грн..
В подальшому, ТОВ "Нафтотрейд Ресурс" у листі від 26.04.2019р. вих.№26/04/01 заявило про неможливість поставки нафтопродуктів за вказаною ціною у зв'язку з коливанням ціни на внутрішньому ринку України (а.с.23).
Згідно Додаткової угоди №2 від 26.04.2019р. до договору поставки нафтопродуктів №ГЗТ-22/1/19 були внесені зміни щодо кількості та вартості товару (а.с.21-22).
Так, вартість дизельного пального збільшена до 30,49грн. з ПДВ за один літр, при цьому зменшено об'єм поставки до 64 000 літрів.
Вартість бензину А-92 збільшена до 30,49грн. з ПДВ за один літр, при цьому зменшено об'єм поставки до 58 000 літрів.
Вартість бензину А-95 збільшена до 31,49грн. з ПДВ за один літр, при цьому зменшено об'єм поставки до 2 408,752 літрів.
Однак,, загальна вартість пропозиції залишилася в сумі 3 795 631,60 грн., у т.ч. ПДВ 632 605,27грн..
Вказані зміни до ціни внесені на підставі довідки Одеської регіональної торгово-промислової палати №Our ref. СИО-к №000150 від 25.04.2019р. (а.с.72).
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з того, що предметом спору у даній справі є вимога про правомірність укладення Додаткових угод №1 від 05.06.2018р., №2 від 19.09.2018р. до Договору поставки нафтопродуктів №ГЗТ-88/18 від 16.03.2018р. та Додаткової угоди 2 від 26.04.2019р. до Договору поставки нафтопродуктів №ГЗТ-22/1/19 від 28.01.2019р..
Частиною 1 ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно із ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Положеннями ст.3 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.
Частиною 1 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Статтею 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
За приписами ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.
Таким чином, Законом встановлено імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватись виключно у випадках, визначених статтею 36 Закону України "Про публічні закупівлі".
Відповідно до листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 №3302-06/34307-06 "Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю" роз'яснено, що згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. При цьому, норма пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону поширюється на договори про закупівлю, у разі якщо предметом закупівлі є товар. Разом з тим, виходячи зі змісту частини першої статті 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов. Таким чином, у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов'язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін. Ураховуючи викладене, при кожному внесенні змін до договору про закупівлю у вищезазначеному випадку шляхом укладання додаткової угоди до договору, сторони договору зобов'язані належним чином виконувати умови такого договору з урахуванням змінених його умов кожного разу. Водночас внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.
Тобто, відповідно до вищевказаних положень законодавства ціни та товар за договором є вільними, а нормами п.2 ч.4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлені підстави для зміни ціни за одиницю товару у договорі про закупівлю та граничний рівень такої зміни не більше 10 відсотків, без збільшення загальної суми договору.
Внесення змін до договору також передбачено його умовами, зокрема, згідно з п.10.3 договору поставки нафтопродуктів №ГЗТ-88/18 від 16.03.2018р. та договору поставки нафтопродуктів №ГЗТ-22/1/19 від 28.01.2019р. зміни, доповнення додатки до даного договору, його пролонгація або дострокове розірвання будуть дійсні при умові, якщо вони здійснені в письмовій формі і підписані уповноваженими на це представниками обох сторін. Всі вище перераховані документи до договору становлять його невід'ємну частину.
Пунктом 10.9 договору поставки нафтопродуктів №ГЗТ-88/18 від 16.03.2018р. та п.10.8 договору поставки нафтопродуктів №ГЗТ-22/1/19 від 28.01.2019р. також визначено можливість зміни істотних умов договору про закупівлю у випадку зміни ціни, за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків, зокрема, у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.
Отже, зміна ціни за одиницю товару, що встановлена у договорі за наслідками публічних закупівель, може змінюватися не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку. При цьому, оцінюючи зазначену стороною договору підставу для зміни ціни - коливання ціни на ринку - суд повинен виходити з того, що існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинно бути доведено належними та допустимими доказами та такі коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін (постанова Верховного Суду від 02.12.2020р. у справі №913/368/19).
Чинним законодавством не регламентовано та не визначено, якими саме документами може підтверджуватися коливання ціни товару на ринку, не визначено ані їх форму, ані зміст (постанова Верховного Суду від 23.01.2020р. у справі №907/788/18).
Як вбачається з матеріалів справи оскаржені додаткові угоди укладені на підставі довідок Одеської регіональної торгово-промислової палати, які містять данні про коливання вартості бензину А-92, А-95 та дизпалива.
Водночас, слід зазначити, що оскільки законодавством у сфері публічних закупівель конкретну особу, наділену повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку, не визначено, то виходячи з норм чинного законодавства, до суб'єктів надання такої інформації можна віднести, зокрема, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ №442 від 10.09.2014р. "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб'єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон'юнктурі певного ринку товарів; Торгово-промислову палату України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації.
Згідно ст.3 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", торгово-промислові палати створюються з метою сприяння розвиткові народного господарства та національної економіки, її інтеграції у світову господарську систему, формуванню сучасних промислової, фінансової і торговельної інфраструктур, створенню сприятливих умов для підприємницької діяльності, всебічному розвиткові усіх видів підприємництва, не заборонених законодавством України, науково-технічних і торговельних зв'язків між українськими підприємцями та підприємцями зарубіжних країн.
Положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.
Методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.
Верховний Суд в постанові від 29.03.2019р. №826/6926/17 зазначив, що вимогами чинного законодавства не передбачено якими саме документами має бути підтверджено коливання цін на товари, а отже і посилання на те, що такими документами мають бути виключно документи видані Держкомстатам України є безпідставними. Довідки Дніпропетровської торгово-промислової палати та ДП "Держзовнішінформ", які є повноважними органами, що мають право, зокрема здійснювати моніторинг цін та визначати вартість товару, містять інформацію щодо ціни на певні нафтопродукти та паливно-мастильні матеріали на певну дату, а отже з аналізу наявної в них інформації та ціни за одиницю продукції визначеної у договорах можна прослідкувати динаміку цін, а отже встановити її рух у бік збільшення чи зменшення та встановити факт наявності коливання ціни. Таким чином суди попередніх інстанцій правильно вважали, що вказані довідки містили необхідну інформацію щодо коливання цін та могли бути підставою для укладення додаткових угод до договорів щодо збільшення ціни товару.
При цьому слід вказати на те, що у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання).
Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору.
Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.
Доведення обставин коливання цін на нафтопродукти передбачає наявність інформації про зміну такої ціни протягом певного періоду і вимагає вказівки щонайменше двох показників, які порівнюються. Причому ці показники повинні бути придатні для такого порівняння.
Матеріали справи свідчать, що підставою для укладання Додаткової угоди №1 від 05.06.2018р. до договору поставки нафтопродуктів №ГЗТ-88/18 від 16.03.2018р., стала довідка Одеської регіональної торгово-промислової палати №Our ref. СИО-е №000271 від 31.05.2018р. (а.с.70)., в якій зазначено, що роздрібна ціна на АЗС за один літр, станом на 31.05.2018р., становить: бензин А-92 - 30,25 - 31,49грн., бензин А-95 - 30,99-32,49грн., дизельне паливо - 28,39 - 29,99грн..
Отже, відбувалось коливання цін на нафтопродукти у бік збільшення: ціна на бензин А-92 зросла з 28,15грн. до 30,25-31,49 грн., ціна бензину А95 зросла з 29,15грн. до 30,99-32,49 грн., ціна дизельного палива зросла з 26.65грн. до 28,39-29,99 грн., в той час як відпуск по Додаткової угоди №1 від 05.06.2018р. до договору поставки нафтопродуктів №ГЗТ-88/18 від 16.03.2018р. здійснювався бензину А92 за ціною 30,45грн, бензину А95 за ціною 31,45грн., дизельного палива за ціною 28,95грн. відповідно.
Підставою для укладання Додаткової угоди №2 до договору поставки нафтопродуктів №ГЗТ-88/18 від 16.03.2018р., стала довідка Одеської регіональної торгово-промислової палати №Our ref. СИО-е №000446 від 07.09.2018р. (а.с.71), в якій зазначено, що роздрібна ціна на АЗС за один літр, станом на 07.09.2018р., становить: бензин А-92 - 30,25-32,49грн., бензин А-95 - 31,75-33,49грн., дизельне паливо - 28,64-30,99грн..
Отже, відбувалось коливання цін на нафтопродукти у бік збільшення: ціна на бензин А-92 зросла з 28,15грн. до 30,25-32,49грн., ціна бензину А95 зросла з 29,15грн. до 31,75-33,49грн., ціна дизельного палива зросла з 26,65грн. до 28,64-30,99грн., в той час як відпуск по Додаткової угоди №2 від 05.06.2018р. до договору поставки нафтопродуктів №ГЗТ-88/18 від 16.03.2018р. здійснювався бензину А92 за ціною 31,95грн, бензину А95 за ціною 32,95грн., дизельного палива за ціною 30,45грн. відповідно.
Підставою для укладання Додаткової угоди №2 до договору поставки нафтопродуктів №ГЗТ-22/1/19 від 26.04.2018р., стала довідка Одеської регіональної торгово-промислової палати №Our ref. СИО-к №000150 від 25.04.2019р. (а.с.72), в якій зазначено, що роздрібна ціна на АЗС за один літр, станом на 25.04.2019р., становить: бензин А-92 - 25,89-30,59грн., бензин А-95 - 26,89-31,59грн., дизельне паливо - 25,99-30,49грн..
Отже, відбувалось коливання цін на нафтопродукти у бік збільшення: ціна на бензин А-92 зросла з 28,49грн. до 25,89-30,59грн., ціна бензину А95 зросла з 29,49грн. до 26,89-31,59грн., ціна дизельного палива зросла з 29,49грн. до 25,99-30,49грн., в той час як відпуск по Додатковій угоді №2 до договору поставки нафтопродуктів №ГЗТ-22/1/19 від 26.04.2018р. здійснювався бензину А92 за ціною 30,49грн, бензину А95 за ціною 31,49грн., дизельного палива за ціною 30,49грн. відповідно.
Отже, цінові довідки Одеської регіональної торгово-промислової палати, які містяться в матеріалах справи, містять інформацію щодо ціни на товар на дату визначену в довідках, містять вказівку щодо двох показників, які порівнюються, та свідчать про зміну цін на ринку палива у бік збільшення, а з аналізу наявної в них інформації можна прослідкувати динаміку цін та встановити факт наявності коливання ціни на нафтопродукти з моменту реєстрації конкурсної пропозиції до моменту укладення додаткових угод, а відтак у сукупності з аналізом початкової вартості вважаються належним документальним підтвердженням такого коливання за відсутності нормативних вимог до форм та способів такого підтвердження.
Оскільки цінові довідки є належними доказами, які підтверджують факт коливання цін на нафтопродукти в сторону збільшення, колегія суддів вважає, що у сторін були підстави для укладення Додаткових угод №1, №2 до договору №ГЗТ-88/18 та Додаткової угоди №2 до договору №ГЗТ-22/1/19 з дотриманням положень п.2 ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі".
Також, як вбачається з додаткових угод ціна за одиницю товару за договорами №ГЗТ-88/18 та №ГЗТ-22/1/19 збільшувалась не більше ніж на 10 відсотків з урахуванням змін, внесених до договорів, крім того зазначені зміни не призвели до збільшення суми, визначеної у договорі, чим підтверджено, що спірні Додаткові угоди №1, №2 до договору №ГЗТ-88/18 та Додаткова угода №2 до договору №ГЗТ-22/1/19 укладені з дотриманням положень п.2 ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі" та листа-роз'яснення Мінекономрозвитку України "Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю" №3302- 06/34307-06 від 27.10.2016р. та положень укладеного між сторонами договору, з огляду на що відсутні правові підстави для визнання їх недійсними.
Водночас, слід також зазначити, що пропозиція постачальника про зміну (збільшення) ціни не є обов'язковою для покупця.
При підписанні оспорюваних додаткових угод до договору сторони були вільними в їх укладенні та визначенні їх умов.
Поряд з цим, між сторонами був підписані договір №ГЗТ-88/18 від 16.03.2018р. та договір ГЗТ-22/1/19 від 28.01.2019р., якими передбачено відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за таким договором, а також така відповідальність встановлена чинним законодавством України.
З огляду на вищевикладене, враховуючи приписи чинного законодавства в сфері державних закупівель, суд вважає, що правові підстави визнання недійсними Додаткових угод №1, №2 до договору №ГЗТ-88/18 від 16.03.2018р. та Додаткової угоди №2 до договору №ГЗТ-22/1/19 від 28.01.2019р. відсутні, апеляційний суд не вбачає правових підстав визнання недійсними таких додаткових угод, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
За вказаних обставин, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з порушеннями норм права при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі щодо порушення судом норм матеріального права знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, а відтак наявні правові підстави для її задоволення.
Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північно - західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтотрейд Ресурс" слід задовольнити, в свою чергу, керуючись п.1 ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, рішення Господарського суду Волинської області від 30.11.2020р. у справі №916/1997/20 слід скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтотрейд Ресурс", м.Луцьк задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Волинської області від 30.11.2020р. у справі №916/1997/20 скасувати. Прийняти нове судове рішення.
У задоволенні позову відмовити.
3. Справу №916/1997/20 повернути до Господарського суду Волинської області.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "29" січня 2021 р.
Головуючий суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Демидюк О.О.
Суддя Савченко Г.І.