вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" січня 2021 р. Справа№ 910/6240/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Поляк О.І.
суддів: Кропивної Л.В.
Дідиченко М.А.
за участі секретаря - Стародуб М.Ф.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа-Комбікорм" на рішення Господарського суду міста Києва (суддя Ващенко Т.М.) від 08.10.2020 (повний текст складено 19.10.2020) у справі №910/6240/20
за позовом Приватного підприємства "Лемар Агро"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа-Комбікорм"
про стягнення 1138542,86 грн,
за участі представників згідно протоколу судового засідання
Приватне підприємство "Лемар Агро" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа-Комбікорм" про стягнення 1138542,86 грн, з яких: 948.881,21 грн основного боргу, 156135,11 грн пені, 16130,98 грн інфляційних втрат, 17395,56 грн 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов Договору поставки № 28/18 від 02.05.2018 в частині оплати прийнятого товару.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2020 у справі №910/6240/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа-Комбікорм" на користь Приватного підприємства "Лемар Агро" 898881,21 грн основного боргу, 149140,74 грн пені, 15061,63 грн 3% річних, 16130,98 грн інфляційних втрат, 16 188,22 грн судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Константа-Комбікорм" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2020 у справі №910/6240/20 та направити справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність факту поставки товару відповідача та його прийняття останнім з огляду на те, що позивачем на підтвердження належного виконання своїх зобов'язань з поставки товару не надано суду всіх документів, передбачених п. 2.2. договору, а саме податкових накладних, товарно-транспортних накладних, а також сертифікатів якості на товар або інших документів, що підтверджує відповідність всім вимогам до якості даного виду товару. Крім того, додатковою угодою № 1 від 27.02.2019 передбачено право покупця затримати оплату 20% вартості товару до моменту реєстрації податкових накладних в ЄРПН, проте суд першої інстанції не дослідив факту реєстрації податкових накладних, а позивач таких доказів не надав. Крім того, видаткові накладні з боку відповідача підписані не директором, а іншими особами, повноваження яких на отримання товару не підтверджені. Щодо розрахунків пені, 3% річних та втрат від інфляції, то скаржник вважає їх необґрунтованими, зокрема, при розрахунку втрат від інфляції не врахованого позиції Верховного суду України, викладеної в листі від 03.04.1997 № 62-97р.
19.11.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Дідиченко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2020 відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 17.12.2020. Крім того, колегія суддів наголосила, що апелянтом сплачено судовий збір за апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, що не суперечить частині 4 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", проте апелянтом не визначено, в якій частині він просить скасувати судове рішення, у зв'язку з чим суд наголошував на необхідності уточнення вимог апеляційної скарги відповідно до суми сплаченого судового збору.
07.12.2020 Приватним підприємством "Лемар Агро" подано клопотання про участь у судовому засіданні представника позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 вирішено судове засідання, призначене на 17.12.2020, провести з використанням системи відеоконференцзв'язку.
16.12.2020 відповідачем подано клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 17.12.2020.
17.12.2020 судове засідання не відбулося у зв'язку з перебуванням головуючого судді Поляк О.І. на лікарняному.
18.12.2020 Приватним підприємством "Лемар Агро" подано клопотання про участь у судовому засіданні представника позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2020 призначено судове засідання на 21.01.2021, визначено провести вказане засідання в режимі відеоконференції.
В судовому засіданні 21.01.2021 колегія суддів заслухала представника позивача. Представник апелянта в судове засідання не з'явився.
Скаржником не було здійснено уточнення вимог скарги, на необхідності якого колегія суддів наголошувала в ухвалі про відкриття апеляційного провадження від 20.11.2020, у зв'язку з чим, перегляд рішення суду першої інстанції здійснювався в частині задоволених позовних вимог, з огляду на сплачену скаржником суму судового збору.
Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, заслухавши представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
02.05.2018 між Приватним підприємства "Лемар Агро" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Константа-Комбікорм" (покупець) укладено договір поставки № 2/18, за умовами якого (п. 1.1, п. 1.3) постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у додатках до договору. Кількість та асортимент товару, кожної конкретної партії погоджується та визначається сторонами у рахунках та видаткових накладних.
Строк дії Договору сторонами погоджено п. 8.1 з моменту підписання і діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Якщо жодна зі сторін по закінченню дії Договору немає претензій до іншої сторони, то Договір пролонгується на один календарний рік. Даний строк пролонгації Договору не є вичерпним (п. 8.2 Договору).
Поставка товару здійснюється протягом п'яти робочих днів з дати погодження постачальником замовлення покупця на умовах FCA (в редакції Інкотермс - 2010) або CPT (в редакції Інкотермс - 2010), про що постачальник повідомляє покупця не менш ніж за один робочий день, якщо інші умови щодо відповідної партії товару не зазначені у підписаних сторонами специфікаціях або не погоджені в інший спосіб. Датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної. Що засвідчує факт прийняття товару покупцем від постачальника.
При передачі товару постачальник зобов'язаний передати необхідну документацію на товар, а саме:
- видаткову накладну;
- податкову накладну (надається в порядку та строки, визначені в Податковому кодексу України);
- товарно-транспортні накладні на товар;
- сертифікат якості на партію товару або інший документ, що підтверджує, що товар відповідає всім відповідним вимогам щодо якості даного виду товару, а покупець зобов'язаний прийняти товар і підписати всі необхідні документи, що підтверджують передачу товару покупцю (п. 2.2. договору).
Оплата за кожну партію товару здійснюється протягом 21 банківського дня з моменту одержання в повному обсязі відповідної партії Товару (п. 3.3. договору).
Відповідно до видаткових та товарно-транспортних накладних, скріплених печатками та підписами сторін (копії містяться в матеріалах справи), складених на виконання зобов'язань за договором, за період з травня 2018 року по червень 2019 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 9279457,21 грн.
При цьому, покупцем не було заявлено жодних заперечень та претензій щодо якості, комплектності, строку поставки товару тощо.
Водночас, вбачається, що відповідач своїх зобов'язань належним чином не виконав, повної вартості прийнятого товару не оплатив.
З матеріалів справи вбачається, відповідач оплатив товар на суму 8380576,00 грн. Проти вказаного позивач не заперечив, однак останнім в позовній заяві вказано про сплату лише 8330576,00 грн, та в подальшому підтверджено доводи відповідача про сплату 50000,00 грн ще до звернення позивача з даним позовом до суду. При цьому, заява про зменшення розміру позовних вимог позивачем не подавалась.
Отже, неоплаченим залишився Товар на суму 898.881,21 грн (за накладними: від 22.05.19 на суму поставки 744456,00 грн (оплачена частково), від 14.06.19. на суму поставки 262.861,50 грн (не оплачена повністю), від 27.06.19. на суму поставки 305.641,20 грн (не оплачена повністю).
З огляду на встановлення факту наявності у відповідача заборгованості перед позивачем у сумі суму 898881,21 грн, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині. В задоволенні вимоги про стягнення 50000,00 грн суд відмовив, з огляду на погашення суми боргу в цій частині до відкриття провадження у справі.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача 898881,21 грн основного боргу, з огляду на таке.
Так, укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відносини, що з нього виникають, регулюються відповідними положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Статтею 265 Господарського кодексу України, що кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Зважаючи на те, що факт передачі товару позивачам та його прийняття без зауважень відповідачем підтверджується, погодженими сторонами видатковими накладними, а відповідачем не надано суду доказів повної оплати товару, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача вартості неоплаченого товару є обґрунтованим.
Заперечення апелянта про те, що постачальником не передано покупцю всіх документів, передбачених п. 2.2. договору, а саме податкових накладних, товарно-транспортних накладних, а також сертифікатів якості на товар або інших документів, що підтверджує відповідність всім вимогам до якості даного виду товару, що спростовує факт належного виконання позивачем зобов'язання з поставки товару, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Відповідно до положень статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. При цьому, в силу вимог ч. 2 ст. 9 зазначеного Закону, первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Із вказаними положеннями Закону кореспондуються приписи п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, відповідно до яких встановлено такі ж вимоги до первинних документів. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 814/309/17).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 05.09.2019 у справі № 910/14371/18, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та посвідчення накладної печаткою товариства фіксує факт здійснення господарської операції і підтвердження договірних відносин, що є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Таким чином, підписані сторонами видаткові накладні є самостійними та достатніми доказами отримання відповідачем товару.
При цьому, відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність Україні» неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Сама по собі відсутність в спірних накладних посилання на довіреність на прийняття товару не може свідчити про факт його неотримання. Накладні, товар за якими залишився не оплачений, підписані зав.складу Захаренком В.І. та скріплені печаткою підприємства. Доказів того, що вказана особа не діяла в інтересах підприємства відповідачем на надано. Крім того, більшість накладних, що складались між сторонами підписані вказаною особою та оплачені відповідачем без зауважень.
Також, неподання позивачем до суду всіх документів, передбачених п. 2.2. договору, не може спростовувати або ставити під сумнів факт поставки товару, позаяк належними доказами на підтвердження останнього є саме погоджені сторонами видаткові накладні. Крім того, підстав для застосування положень додаткової угоди № 1 від 27.02.2019 відповідачем не доведено.
Також, позивачем заявлено до стягнення 156135,11 грн пені, 16130,98 грн інфляційних втрат, 17395,56 грн 3% річних.
Здійснюючи перерахунок заявлених сум, судом першої інстанції враховано, що по накладній на суму 744456,00 грн прострочення настало з 21.06.2019, по накладній на суму 268861,50 грн з 16.07.2019 та для нарахування пені з врахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України тривало до 16.01.2020, по накладній на суму 305641,20 грн прострочення настало з 29.07.2019 та для нарахування тривало до 29.01.2020.
Отже, за розрахунком суду першої інстанції з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 149140,74 грн пені, 15061,63 грн 3% річних, 16130,98 грн інфляційних втрат. Пеню в сумі 6994,37 грн, 3% річних в сумі 2333,93 грн нараховані позивачем безпідставно, з огляду на що суд відмовив в позові в цій частині.
Колегія суддів частково не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нормами статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У разі порушення покупцем умов п. 3.3. договору, він зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від суми заборгованості на момент прострочення.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений (частина друга статті 625 Цивільного кодексу України).
Оскільки відповідачем допущено порушення виконання зобов'язання за договором з оплати поставленого йому товару, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача пені, втрат від інфляції та 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
Водночас, колегія суддів погоджується з твердженням апелянта про помилковість розрахунків пені та втрат від інфляції та необхідність врахування позиції Верховного суду України, викладеної в листі від 03.04.1997 № 62-97р.
Так, Об'єднана палата Касаційного господарського суду в Постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 зазначила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Вказана позиція також узгоджується з усталеною судовою практикою та рекомендаціями Верховного суду України, викладеними в листі від 03.04.1997 № 62-97р.
Таким чином, колегія суддів здійснила перерахунок втрат від інфляції, з урахуванням бази нарахування та періоду, визначених позивачем, та встановила, що вказана вимога підлягає задоволенню частково, у сумі 8518,84 грн (на суму боргу 948881,21 грн за період з серпня 2019 року по лютий 2020 року).
Також, колегія суддів перевірила розрахунок пені, здійснений судом та встановила, що він виконаний з порушенням, з огляду на таке.
Так, судом першої інстанції неправильно визначено дату початку періоду прострочення по кожній накладній та, відповідно, закінчення шестимісячного строку для нарахування пені, які, у з урахуванням встановленого договором строку оплати (п. 3.3. договору - 21 банківський день з моменту одержання товару), а саме: по накладній від 22.05.2019 - 22.06.2019, по накладній від 14.06.2019 - 18.07.2019, по накладній від 27.06.2019 - 30.07.2019. Крім того, позивачем здійснено розрахунок з врахуванням дня, в якому здійснено оплату, тоді як день оплати не враховується при нарахуванні пені.
Отже, колегія суддів здійснила власний розрахунок з урахуванням наведеного та встановила, що вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково у сумі 109626,01 грн.
Щодо розрахунку 3% річних, здійсненого судом першої інстанції, то колегія суддів зазначав, що він є арифметично невірним, а розмір 3% річних належних до стягнення з відповідача є більшим, проте, оскільки апеляційний суд переглядає справу лише в межах доводів та вимог скарги, то залишає рішення суду в цій частині без змін.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів, вважає рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про стягнення 39514,73 грн пені та 7612,14 грн втрат від інфляції прийнято з порушенням норм матеріального права та таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
В іншій частині суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення в цій частині скасуванню не підлягає.
Судові витрати за подання позову та апеляційної скарги розподіляються відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись приписами статей 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа-Комбікорм" задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2020 у справі №910/6240/20 скасувати в частині стягнення 39514,73 грн пені та 7612,14 грн втрат від інфляції. В задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.
3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2020 у справі №910/6240/20 в такій редакції:
«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа-Комбікорм" (01001, м. Київ, пров. Тараса Шевченка, буд. 13, кв. 39, ідентифікаційний код 40969842) на користь Приватного підприємства "Лемар Агро" (82400, Львівська обл., м. Стрий, вул. Залізняка, б. 9, кв. 1; ідентифікаційний код 36418926) 898881,21 грн основного боргу, 109626,01 грн пені, 15061,63 грн 3% річних, 8518,84 грн втрат від інфляції, 15481,32 грн судового збору.».
4. Стягнути з Приватного підприємства "Лемар Агро" (82400, Львівська обл., м. Стрий, вул. Залізняка, б. 9, кв. 1; ідентифікаційний код 36418926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа-Комбікорм" (01001, м. Київ, пров. Тараса Шевченка, буд. 13, кв. 39, ідентифікаційний код 40969842) 973,02 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 29.01.2021.
Головуючий суддя О.І. Поляк
Судді Л.В. Кропивна
М.А. Дідиченко