вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" січня 2021 р. Справа№ 910/18109/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Поляк О.І.
суддів: Кропивної Л.В.
Ткаченка Б.О.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМО-Сервіс"
на ухвалу господарського суду м. Києва від 23.11.2020 у справі №910/18109/20 (суддя Мудрий С.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМО-Сервіс"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий інформаційно-комерційний центр "Крок";
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТА ЛТД"
про зобов'язання вчинити дії
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТМО-Сервіс" звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничий інформаційно-комерційний центр «Крок» та товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТА ЛТД», у якій просило: визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії СТА 345481 від 22.06.2015, видане Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, індексний номер 39488413; визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 11.12.2018, укладений між ТОВ «ЮТА ЛТД» та ТОВ «ВІКЦ «Крок», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Матвеєвим В.А. та зареєстрований в реєстрі за №2871.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі №910/18109/20 позовну заяву ТОВ "ТМО-Сервіс" до ТОВ "Виробничий інформаційно-комерційний центр "Крок" та ТОВ "ЮТА ЛТД" про зобов'язання вчинити дії повернуто без розгляду на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174, ст. 173 ГПК України.
Не погоджуючись з винесено ухвалою, ТОВ "ТМО-Сервіс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі №910/18109/20, а справу передати на розгляд господарського суду міста Києва.
У поданій апеляційній скарзі апелянт зазначає про порушення судом приписів ст. ст. 173, 174 ГПК України, оскільки заявлені ним вимоги пов'язані між собою підставою виникнення та поданими доказами. Крім цього, на думку скаржника, вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 11.12.2018, укладеного між відповідачами у справі, є похідною від вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії СТА 345481 від 22.06.2015, виданого Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, індексний номер 39488413. До того ж, апелянт стверджує про безпідставність посилань суду першої інстанції на те, що сумісний розгляд заявлених позовних вимог ускладнить розгляд справи по суті та з'ясування всіх обставин справи, оскільки право суду повернути позовну заяву з наведеної підстави ст. 174 ГПК України не передбачене.
18.12.2020 апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд колегії суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Дідиченко М.А., Кропивна Л.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 у справі №910/18109/20 поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції від 23.11.2020, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМО-Сервіс" залишено без руху.
30.12.2020 на адресу Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого додано докази надсилання Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничий інформаційно-комерційний центр «Крок» копії апеляційної скарги і доданих до неї документів у встановленому законом порядку.
Розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 30.12.2020 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Дідиченко М.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 30.12.2020 апеляційну скаргу, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Дідиченко М.А., передано на розгляд колегію суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМО-Сервіс" на ухвалу господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі №910/18109/20, розгляд апеляційної скарги визначено здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Відзивів на апеляційну скаргу не надходило.
Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 4 ГПК України гарантується право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
З аналізу наведених норм слідує, що позовна заява - це процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
За змістом ч. 1 ст. 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Таким чином, у зазначеній нормі визначено право позивача об'єднати в одній позовній заяві декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення (1) або поданими доказами (2), а також основні та похідні позовні вимоги (3).
Об'єднання позовних вимог має сприяти досягненню процесуальної економії, ефективнішому використанню процесуальних засобів для відновлення порушеного права, а також запобіганню можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають лише ті вимоги, що пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, які ці вимоги підтверджують.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, заявлені позивачем вимоги повинні випливати з одних і тих самих фактичних обставин.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, ТОВ "ТМО-Сервіс" просить визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії СТА 345481 від 22.06.2015, видане Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, індексний номер 39488413.
Вказану вимогу ТОВ "ТМО-Сервіс" обґрунтовує посиланням на незаконне здійснення ТОВ «ВІКЦ «Крок» триповерхової прибудови до нежитлового будинку № 1 по вул. Лук'янівській в м. Києві, співвласником якого є позивач. Експлуатація цієї прибудови без внесення відповідних змін до системи електропостачання, водопостачання та водовідведення, теплопостачання будинку перешкоджає позивачу ощадливо та безпечно користуватися власними нежитловими приміщеннями, оскільки надлишкове навантаження на вказані системи призводить до чисельних збоїв у їх роботі, що збільшує витрати позивача на технічне обслуговування останніх, а також створює загрозу пошкодження та навіть знищення його майна, адже при постійному перевищенні граничних навантажень неможливо гарантувати безпечне функціонування вказаних систем.
З вказаною вимогою позивач у поданій заяві об'єднав вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 11.12.2018, укладеного між ТОВ «ЮТА ЛТД» та ТОВ «ВІКЦ «Крок», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Матвеєвим В.А. та зареєстрованого в реєстрі за №2871.
При цьому викладу існуючих обставин в обґрунтування другої заявленої вимоги із зазначенням відповідних доказів позивач не наводить, вважаючи, що у разі визнання судом оскаржуваного свідоцтва про право власності на нерухоме майно недійсним у нього виникне підстава для визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладеного між відповідачами у справі.
Тобто обставини, якою позивач обґрунтовує вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладеного між відповідачами, на момент його звернення до суду фактично не існує, позивач лише припускає імовірність її появи - у разі задоволення судом вимоги про недійсність свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
Отже, результат вирішення першої із заявлених вимог визначає наявність і сам по собі слугує підставою для заявлення другої позовної вимоги.
Наведене дозволяє дійти висновку про те, що об'єднані позивачем вимоги ґрунтуються не на одній і тій самій, а на різних підставах, виникнення яких у часі характеризується не одночасністю, а послідовністю.
Саме така послідовність виникнення, коли від задоволення судом однієї вимоги залежить поява самостійної підстави та обґрунтування для іншої вимоги, і призвела до помилкового розуміння позивачем позовних вимог про недійсність свідоцтва про право власності на нерухоме майно та недійсність договору купівлі-продажу нежитлового приміщення як основної та похідної вимоги відповідно.
Так, похідна позовна вимога - це така вимога, яка виникає з тієї ж фактичної підстави, що й основна вимога, перебуває з нею у безпосередньому (прямому) зв'язку, утім, має похідний характер по відношенню до основної вимоги, у зв'язку з чим автоматично поділяє її юридичну долю.
Крім цього, похідна вимога має бути спрямована та забезпечувати захист одного й того ж порушеного права позивача, що й основна вимога.
Вважаючи, що здійснена відповідачем-1 триповерхова прибудова до нежитлової будівлі, співвласником якої є позивач, перешкоджає у реалізації права користування належними йому приміщеннями, ТОВ "ТМО-Сервіс" звернулося до суду за захистом свого порушеного речового права, яке не пов'язане з позбавленням володіння.
Разом з тим, вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого приміщення від 11.12.2018, ТОВ "ТМО-Сервіс" не направлена на захист порушеного речового права позивача як співвласника нежитлової будівлі, не пов'язаного з позбавленням володіння належними йому нежитловими приміщеннями.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає про помилковість визначення позивачем заявлених ним вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії СТА 345481 від 22.06.2015 та визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого приміщення від 11.12.2018, укладеного між відповідачами, як основної та похідної вимоги відповідно, що спростовує наявність підстав для їх об'єднання в одній позовній заяві та робить його недоцільним.
Водночас колегією суддів взято до уваги й те, що обставини стосовно недійсності свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії СТА 345481 від 22.06.2015, та договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 11.12.2018, укладеного між відповідачами, засвідчуються різними доказами, які також не є пов'язаними між собою.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач, усупереч положенню ч. 1 ст. 173 ГПК України, об'єднав в одній позовній заяві дві вимоги, які не пов'язані між собою підставою виникнення, поданими доказами, не є основною та похідною позовною вимогою.
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд правомірно повернув позовну заяву ТОВ "ТМО-Сервіс" на підставі на п. 2 ч. 5 ст.174 ГПК України.
Посилання скаржника на те, що місцевий господарський суд не скористався правом самостійно роз'єднати позовні вимоги та розглянути кожну з них окремо, не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали з огляду на таке.
Частиною 6 статті 173 ГПК України закріплено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства.
Так, аналіз наведеного положення у його системному співвідношення з приписами ст. 173 та п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України дозволяє дійти висновку, що у разі порушення правил об'єднання позовних вимог суд може не повертати позовну заяву, а самостійно роз'єднати позовні вимоги, у тому числі за власною ініціативою, та розглянути кожну з заявлених вимог окремо.
Проте вчинення відповідної процесуальної дії є дискрецією господарського суду, яка застосовується (або не застосовується) ним за власним переконанням та з урахуванням конкретних обставин справи.
Приймаючи до уваги, що унаслідок роз'єднання заявлених вимог одночасний їх розгляд буде неможливим, оскільки відсутність обґрунтування недійсності правочину та порушеного права позивача на момент його укладення перешкоджає розгляду судом вимоги щодо недійсності договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 11.12.2018, укладеного між відповідачами, у зв'язку з чим місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що реалізація ним права, передбаченого ч. 6 ст. 173 ГПК України, не сприятиме швидшому вирішенню спору, а відтак останнім не скористався.
При цьому колегія суддів зазначає, що у силу ч. 8 ст. 174 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Враховуючи, що ухвала господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі № 910/18109/20 постановлена з дотриманням норм процесуального права, а доводи скаржника не знайшли свого підтвердження за результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМО-Сервіс" - без задоволення.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМО-Сервіс" залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі залишити без змін.
3. Справу №910/18109/20 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 29.01.2021.
Головуючий суддя О.І. Поляк
Судді Л.В. Кропивна
Б.О. Ткаченко