вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" січня 2021 р. Справа№ 910/6736/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Поляк О.І.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Кропивної Л.В.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на рішення Господарського суду міста Києва (суддя Демидов В.О.) від 06.10.2020 у справі №910/6736/20
за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”
до Міністерства оборони України в особі Військової частини НОМЕР_1
про стягнення 4774,34 грн,
Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України в особі Військової частини НОМЕР_1 , в якому просило суд стягнути з Міністерства оборони України в особі Військової частини НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” борг у загальній сумі 4774,34 грн, у тому числі: основний борг у сумі 0,01 грн, пеня у сумі 3411,78 грн, 3% річних у сумі 242,47 грн, інфляційні нарахування у сумі 1120,08 грн; стягнути з Міністерства оборони України в особі Військової частини НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” суму сплаченого судового збору за подання цього позову у сумі 2102,00 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 2502/15-ТЕ-17 купівлі-продажу природного газу від 30.01.2015 в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з Міністерства оборони України в особі Військової частини НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” заборгованість у розмірі 0,01 грн, пеню у розмірі 3102,30 грн, 3% річних у розмірі 221,57 грн, інфляційні нарахування у розмірі 1120,08 грн та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1956,54 грн. В решті позову - відмовлено.
Вказане рішення обґрунтоване тим, що заборгованість відповідача за поставку природного газу частково була погашена до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", тож на вказану заборгованість не підлягали нарахуванню пеня, 3% річних, інфляційні нарахування на заборгованість, погашену відповідачем до набрання чинності Законом, а нараховані пеня, 3% річних та інфляційні нарахування підлягали списанню.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 у справі №910/6736/20 в частині відмови у стягненні пені у розмірі 309,48 грн та 3% річних у розмірі 20,90 грн, ухваливши нове рішенням в цій частині про стягнення пені у розмірі 309,48 грн та 3% річних у розмірі 20,90 грн. Стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору. Одночасно в апеляційній скарзі апелянт просить суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення.
Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. На думку скаржника, оскільки у матеріалах справи відсутні докази включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а також докази того, що відповідач здійснює ліцензовану діяльність з виробництва теплової енергії, то положення ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" на відповідача не поширюються. Крім того, заборгованість відповідача повністю не погашена станом на 30.11.2016, а залишок заборгованості заявлено позивачем до стягнення у даній справі.
11.11.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Руденко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 апелянту поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 у справі №910/6736/20, однак, апеляційну скаргу залишено без руху.
25.11.2020 апелянтом подано клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 у справі №910/6736/20. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 у справі №910/6736/20. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Руденко М.А., відповідно до протоколу повторного авторозподілу від 03.12.2020, у справі №910/6736/20 було визначено новий склад колегії суддів: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю.
Витягом з протоколу передачі справи (апеляційної скарги) раніше визначеному складу суду від 04.12.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 у справі №910/6736/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2020 прийнято апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 у справі №910/6736/20 до провадження у новому складі суддів: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю.
22.12.2020 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу, в якому він заперечував проти її задоволення та зазначав, що на момент набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 2502/15-ТЕ-17 купівлі-продажу природного газу від 30.01.2015 була погашена, тож відсутні підстави для нарахування пені, 3% річних, та втрат від інфляції.
Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства в межах доводів та вимог скарги, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
30.01.2015 між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (продавець) та військовою частиною А-2923 (покупець) укладено договір № 2502/15-ТЕ-17 купівлі-продажу природного газу, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносин, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2015 і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 11 договору).
Відповідно до п. 1.2. розділу 1 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.
Згідно із п. 2.1. розділу 2 договору продавець передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 37,0 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб.м.): січень - 5,4, лютий - 6,0, березень - 6,3, І квартал - 17,7, квітень - 2,5, травень - 0,9, червень - 0,7, ІІ квартал - 4,1, липень - 0,85, серпень - 0,7, вересень - 0,55, ІІІ квартал - 2,1, жовтень - 3,8, листопад - 4,8, грудень - 4,5, IV квартал - 13,1.
Відповідно до п. 5.2. розділу 5 договору ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 1091,00 грн з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091,00 грн, крім того ПДВ 20% - 218,20 грн, всього з ПДВ 1309,20 грн.
Додатковою угодою № 1 від 10.04.2015 до договору сторонами погоджено, що продавець передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 31,365 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб.м.): січень - 4,634, лютий - 4,517, березень - 2,914, І квартал - 12,065, квітень - 2,500, травень - 0,900, червень - 0,700, ІІ квартал - 4,100, липень - 0,850, серпень - 0,700, вересень - 0,550, ІІІ квартал - 2,100, жовтень - 3,800, листопад - 4,800, грудень - 4,500, IV квартал - 13,100. Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 2495,25 грн з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 2495,25 грн, крім того ПДВ 20% - 499,05 грн, всього з ПДВ 2994,30 грн.
Відповідно до додаткової угоди № 2 від 28.12.2015 до договору сторонами погоджено, що з 01.07.2015 п. 5.2. статті 5 договору “Ціна газу” викладено у новій редакції, зокрема, що ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 2994,30 грн, в тому числі: тарифі на транспортування природного газу магістральними трубопроводами - 275,30 грн, крім того ПДВ 20% - 55,06 грн, всього з ПДВ - 330,36 грн; тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами - 388,20 грн (в т.ч. вартість газу на виробничо-технологічні витрати та власні потреби, що враховано в структурі тарифу з транспортування природного газу розподільними трубопроводами, встановленого постановою НКРЕКП), крім того ПДВ 20% - 77,64 грн, всього з ПДВ- 465,84 грн; збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ (2%) - 35,92 грн, крім того ПДВ 20% - 7,18 грн, всього з ПДВ 43,10 грн. Ціна за 1000 куб.м. природного газу, як товару, становить 1795,83 грн, крім того ПДВ 20% - 359,17 грн, всього з ПДВ - 2155,00 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу 2495,25 грн, крім того ПДВ 20% - 499,05 грн, всього з ПДВ 2994,30 грн.
Відповідно до додаткової угоди № 4 від 28.12.2015 до договору сторонами погоджено, що з 01.10.2015 п. 5.2. статті 5 договору “Ціна газу” викладено у новій редакції, зокрема, що ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1770,74 грн без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування і розподіл природного газу, крім того збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%, податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 689,10 грн, крім того ПДВ 20% - 137,82 грн, всього з ПДВ 826,92 грн. В структурі тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами, затвердженого постановою НКРЕКП, враховано вартість газу на виробничо-технологічні витрати та власні потреби газорозподільного підприємства. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 2495,25 грн, крім того ПДВ 20% - 499,05 грн, всього з ПДВ - 2994,30 грн.
Додатковою угодою № 3 від 28.12.2015 до договору сторонами внесено зміни до п. 6.3. статті 6 договору щодо порядку та умов проведення розрахунків, а саме встановлено, що за наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.
Додатковою угодою № 5 від 28.12.2015 до договору сторонами погоджено внесення змін до договору у частині банківських реквізитів продавця.
Відповідно до п. 6.1. розділу 6 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п.п. 7.1., 7.2. розділу 7 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Сторонами на виконання вказаного договору складено та підписано наступні акти приймання-передачі природного газу:
1. акт від 31.01.2015 про передачу та прийняття природного газу на суму 6066,84 грн з ПДВ;
2. акт від 28.02.2015 про передачу та прийняття природного газу на суму 5913,65 грн з ПДВ;
3. акт від 31.03.2015 про передачу та прийняття природного газу на суму 3815,00 грн з ПДВ;
4. акт від 30.04.2015 про передачу та прийняття природного газу на суму 4063,26 грн з ПДВ;
5. акт від 31.05.2015 про передачу та прийняття природного газу на суму 1479,18 грн з ПДВ;
6. акт від 30.06.2015 про передачу та прийняття природного газу на суму 1395,35 грн з ПДВ;
7. акт від 31.07.2015 про передачу та прийняття природного газу на суму 1431,28 грн з ПДВ;
8. акт від 31.08.2015 про передачу та прийняття природного газу на суму 1188,73 грн з ПДВ;
9. акт від 30.09.2015 про передачу та прийняття природного газу на суму 1610,93 грн з ПДВ;
10. акт від 31.10.2015 про передачу та прийняття природного газу на суму 12099,96 грн з ПДВ;
11. акт від 30.11.2015 про передачу та прийняття природного газу на суму 18738,34 грн з ПДВ;
12. акт від 31.12.2015 про передачу та прийняття природного газу на суму 19262,33 грн з ПДВ.
Матеріалами справи та її фактичними обставинами підтверджується факт укладення між сторонами договору № 2502/15-ТЕ-17 купівлі-продажу природного газу від 30.01.2015, за яким позивачем здійснено за період з січня по грудень 2015 року поставку природного газу на користь відповідача на загальну суму 77064,85 грн з ПДВ, про що сторонами складено та підписано акти приймання-передачі природного газу. Вказані акти підписано уповноваженими представниками сторін без зауважень та застережень.
За вказаними вище актами приймання-передачі природного газу відповідачем здійснено оплати на користь позивача, а саме 10.02.2015, 13.03.2015, 03.04.2015, 07.05.2015, 04.06.2015, 09.07.2015, 06.08.2015, 24.09.2015, 08.10.2015, 06.11.2015, 28.12.2015.
Крім того, 17.05.2016 Військова частина НОМЕР_1 звернулася до позивача із листом за вих. № 1832, в якому просила платіж в сумі 7312,40 грн згідно акту постачання природного газу за березень 2016 року зарахувати в рахунок оплати договору від 30.01.2015 № 2502/15-ТЕ-17.
09.06.2016 військова частина НОМЕР_1 звернулася до позивача із листом за вих. № 2101, в якому просила переплату по договору від 19.01.2016 № 23/16-ТЕ-17 в сумі 8165,50 грн зарахувати в рахунок оплати договору від 30.01.2015 № 2502/15-ТЕ-17, а суму 3784,43 грн згідно акту постачання природного газу за квітень 2016 року зарахувати в рахунок оплати по договору від 30.01.2015 № 2502/15-ТЕ-17.
Отже, відповідачем до 17.06.2016 здійснено на користь позивача сплату вартості поставленого природного газу частково на загальну суму 77064,84 грн (з врахуванням оплат, перенесених відповідно до вищезазначених листів), про що свідчать виписки по рахунку позивача та розрахунок заборгованості.
В той же час, матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем повної оплати вартості спожитого природного газу за грудень 2015 року у розмірі 19262,33 грн, при цьому останнім здійснено оплату за вказаний період частково у розмірі 19262,32 грн, тобто заборгованість склала 0,01 грн.
Відповідачем у спростування позовних вимог в частині наявності заборгованості надано суду виписку по рахунку військової частини НОМЕР_1 , за якою військовою частиною НОМЕР_1 здійснено на користь позивача 18.02.2016 оплату вартості спожитого природного газу на суму 19262,33 грн. Разом з тим вказана оплата здійснена за січень 2016 року по договору № 23/16-ТЕ/17/2/16 від 29.01.2016, по акту № 1 від 11.02.2016 у зв'язку з чим вказана оплата не приймається судом в якості підтверджуючого доказу оплати вартості спожитого природного газу за грудень 2015 року за договором № 2502/15-ТЕ-17 від 30.01.2015. Доказів проведення повної оплати вартості спожитого природного газу за договором № 2502/15-ТЕ-17 від 30.01.2015 за грудень 2015 року відповідачем не надано.
Враховуючи вищевикладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 0,01 грн заборгованості за договором за договором № 2502/15-ТЕ-17 від 30.01.2015.
Позивачем, враховуючи, здійснення відповідачем оплат вартості поставленого природного газу з порушенням строку, встановленого п. 6.1. розділу 6 договору, нараховано до сплати відповідачу 3411,78 грн пені, 3% річних у розмірі 242,47 грн та інфляційні нарахування у розмірі 1120,08 грн.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення пені у розмірі 309,48 грн та 3% річних у розмірі 20,90 грн, виходив з того, що на момент набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (30.11.2016) заборгованість відповідача за поставку природного газу за період з січня по листопад 2015 року за договором № 2502/15-ТЕ-17 від 30.01.2015 була погашена в повному обсязі, тож враховуючи положення ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", на вказану заборгованість не підлягали нарахуванню пеня, 3% річних, інфляційні нарахування на заборгованість, погашену відповідачем до набрання чинності Законом, а нараховані пеня, 3% річних та інфляційні нарахування підлягали списанню.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу природного газу. Відносини купівлі-продажу врегульовані Главою 54 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати розрахунок, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка є різновидом відносин купівлі-продажу.
Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Положеннями ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Водночас, питання пов'язані з урегулюванням відносин щодо сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, у тому числі і питання пов'язані з організацію взаєморозрахунків, погашення заборгованості, у тому числі, за природний газ, урегульовані у Законі України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”, який набрав чинності 30.11.2016 (далі - Закон).
Умовами п. 1.2. укладеного між сторонами договору, сторони погодили, що газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.
Отже, отриманий від позивача природний газ використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, чим спростовується твердження апелянта про те, що відповідач не є виробником теплової енергії, тож на нього поширюється дія Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії”.
Статтею 7 Закону передбачено списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення. Частиною першої цієї статті, встановлено, що на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 1 липня 2016 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості.
Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”, з дня набрання чинності цим Законом, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню.
Таким чином правильним є висновок суду першої інстанції про те, що пеня, 3% річних на заборгованість, що була погашена до набрання чинності вказаним законом, не нараховуються, а нараховані підлягають списанню.
Заперечення апелянта про те, що відповідач не включений до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а тому положення ч.3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" на відповідача не поширюються, колегія суддів відхиляє, з огляду на таке.
Частиною 1 ст. 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Зі змісту з ст.ст. 4, 5, 6 вказаного Закону вбачається, що до реєстру включаються вимоги саме за заборгованістю, у той час як ч. 3 ст. 7 вказаного Закону визначає, що на заборгованість за природний газ, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Таким чином, до заборгованості, що виникла і погашена до набрання чинності відповідним Законом, не можуть бути застосовані передбачені таким Законом правила і вимоги щодо необхідності включення до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Отже, виконання ч. 3 ст. 7 Закону не потребує включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
Отже, застосування приписів ч. 3 ст. 7 Закону не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.01.2018 у справі № 904/10745/16, від 07.02.2018 у справі №927/1152/16, від 14.02.2018 у справі №908/3211/16, від 22.02.18 у справі №922/4355/14, від 24.04.2018 у справі № 914/3118/16, від 26.04.2018 у справі № 911/3945/16, від 02.05.2018 у справі № 914/102/17, від 16.04. 2018 у справі № 905/375/17, від 16.01.2019 у справі № 905/299/18.
Виходячи з вищевикладеного, доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції в частині, що оскаржується. Водночас, відповідач не позбавлений права на оскарження рішення в частині, що не переглядась, у випадку незгоди з останнім.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається судом на апелянта.
Керуючись ст.ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 у справі №910/6736/20 - без змін.
2. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 у справі №910/6736/20.
3. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 29.01.2021.
Головуючий суддя О.І. Поляк
Судді Є.Ю. Пономаренко
Л.В. Кропивна