ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
28 січня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/1142/18
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.
при секретарі - Лук'ященко В.Ю.
за участю:
від скаржника: Цімерман О.І.
від боржника: не з'явився
від кредитора: Величко К.Г.
арбітражний керуючий Дарієнко В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФА УКРАЇНА"
на ухвалу господарського суду Одеської області від 09.09.2020, суддя в І інстанції Грабован Л.І., повний текст якої складено 14.09.2020 в м. Одесі (про розгляд заяви)
у справі № 916/1142/18
за заявою кредитора: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія"
до боржника: Малого спільного сільськогосподарського підприємства "Старт"
про визнання банкрутом
Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.06.2018р., залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.09.2018р. відкрито провадження у справі про банкрутство Малого спільного сільськогосподарського підприємства "Старт" (далі - МССП "Старт"); визнано грошові вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" до МССП "Старт" у сумі 145 497 678,45 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном МССП "Старт"; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Артеменка О.О.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.11.2018р. затверджено реєстр вимог кредиторів МССП "Старт" з вказівкою розміру вимог та черговості їх задоволення, відносно вимог ТОВ "ФА Україна" визначено 26 762 093,55 грн. - четверта черга задоволення; 5 434 390 грн. вимоги забезпечені заставою.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2019р. апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" - задоволено; ухвалу господарського суду Одеської області від 08.11.2018 у справі №916/1142/18 скасовано в частині розгляду кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ФА Україна", прийнято нове рішення, викладено пункт 2 частини першої резолютивної частини ухвали в наступній редакції: "Визнати кредиторські вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "ФА Україна" в сумі 32 196 483,55 грн., як такі, що забезпечені заставою та внести окремо до реєстру вимог кредиторів МССП "Старт"; кредиторські вимоги в сумі 3 524,00 грн. - до першої черги вимог кредиторів.
Постановою господарського суду Одеської області від 16.04.2019р. припинено процедуру розпорядження майном МССП "Старт" та повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Артеменка О.О.; визнано банкрутом МССП "Старт"; відкрито строком на дванадцять місяців ліквідаційну процедуру МССП "Старт", передбачену ст. ст. 37-48 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; призначено ліквідатором МССП "Старт" арбітражного керуючого Дарієнка В.Д.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2020р. апеляційні скарги задоволено частково, ухвалу господарського суду Одеської області від 08.10.2019р. (про затвердження мирової угоди) у справі №916/1142/18 скасовано; у затвердженні мирової угоди у справі №916/1142/18 відмовлено; справу №916/1142/18 направлено до господарського суду Одеської області для продовження розгляду.
13.03.2020 року ТОВ "ФА Україна" подало до господарського суду Одеської області заяву про перенесення вимог до 4 черги, в якій просило:
- припинити грошові вимоги ТОВ "ФА Україна" до МССП "Старт" на суму 417 370 грн. внаслідок реалізації предмета застави у процедурі банкрутства;
- визнати грошові вимоги ТОВ "ФА Україна" до МССП "Старт" та включити їх до реєстру вимог кредиторів у розмірі 31 782 637,55 грн., з яких 3524 грн. - судовий збір до першої черги задоволення вимог кредиторів, 31 779 113,55 грн. - до четвертої черги.
Вказана заява мотивована тим, що відповідно до протоколу другого повторного аукціону (відкритих торгів) від 01.10.2019р. нерухоме майно (будівлі та споруди), яке належить боржнику на підставі свідоцтва про право власності від 12.02.2014р. та перебуває у заставі ТОВ "ФА Україна", було реалізовано СВК "Ставровський" за ціною 417 370 грн. ТОВ "ФА Україна" було перераховано 388 154,10 грн. від реалізації заставного майна, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 07.10.2019р. Винагорода торгової біржі "Профі-Т" за проведення аукціону склала 29 215,90 грн., що підтверджується актом приймання-передачі від 01.10.2019р. Кредитор вказував, що загальний розмір непогашених вимог становить 31 779 113,55 грн. та вважав, що реалізація забезпеченого майна банкрута призводить до зміни черговості грошових вимог ТОВ "ФА Україна" та їх переходу до 4 черги задоволення. Ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Дарієнко В.Д. у відповідь на заяву кредитора про перенесення вимог до 4 черги повідомив, що внесення змін до затвердженого господарським судом реєстру вимог кредиторів здійснюється виключно за наслідками перегляду ухвали господарського суду в апеляційному та касаційному порядку або за нововиявленими обставинами, а також у разі правонаступництва.
Заявник з посиланням на положення п.3 ч.1 ст. 593 ЦК України вказував, що: - дійсна вартість заставного забезпечення визначається за наслідками продажу предмета застави, після чого вимоги, які не забезпечені заставою, переходять до 4 або 6 черги вимог кредиторів, якщо боржник у справі отримував кредити чи надав фінансову поруку і вона не припинилась, або погашаються (припиняються), якщо боржник у справі є тільки майновим поручителем третьої особи, яка отримувала кредит;
- МССП "Старт" у даній справі є одночасно і боржником за основним зобов'язанням і майновим поручителем, тому незадоволені вимоги ТОВ "ФА "Україна" у розмірі 31 779 113,55 грн. не є такими, що погашені, а тому повинні бути включені в 4 чергу;
- у разі недостатності коштів для повного задоволення забезпечених кредиторських вимог, незадоволені вимоги такого кредитора стають конкурсними з віднесенням їх ліквідатором до 4 черги вимог кредиторів;
- ані релевантна судова практика, ані умови договору іпотеки від 27.02.2015р., укладеного між ТОВ "ФА Україна" та МССП "Старт", не позбавляють права задовольнити непогашені вимоги після реалізації предмета іпотеки.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.09.2020 заяву ТОВ "ФА Україна" від 12.03.2020р. задоволено частково.
Визнано погашеними шляхом задоволення грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФА Україна" до Малого спільного сільськогосподарського підприємства "Старт" в сумі 417 370 грн. у зв'язку із оплатою за рахунок коштів, виручених при реалізації предмета застави.
Визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФА Україна" до Малого спільного сільськогосподарського підприємства "Старт" у розмірі 31 779 113, 55 грн. із задоволенням в четверту чергу.
Стягнуто з ТОВ "ФА Україна" на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 4204 грн.
ТОВ "ФА УКРАЇНА" у поданій до Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить зазначену ухвалу в частині пункту 3 резолютивної частини змінити, виклавши його в такій редакції: "Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФА Україна" до Малого спільного сільськогосподарського підприємства "Старт" у розмірі 31 779 113,55 грн та включити їх до четвертої черги задоволення реєстру вимог кредиторів". Ухвалу господарського суду Одеської області від 09.09.2020 у справі № 916/1142/18 у частині пункту 4 резолютивної частини скасувати. Повернути ТОВ "ФА України" судовий збір у розмірі 4 204,00 грн., стягнутий на користь держави за ухвалою господарського суду Одеської області від 09.09.2020 у справі № 916/1142/18.
Підставами для зміни та часткового скасування оскаржуваної ухвали скаржник зазначає:
- недоведеність обставин, що мають значення для справи, що проявилося у висновку суду про звернення ТОВ "ФА Україна" з пропуском строку, встановленого статтею 45 КУзПБ, незважаючи на наявність у матеріалах справи доказів зворотного;
- невідповідність висновків суду обставинам справи, що проявилося у формулюванні висновків про: необхідність застосування статті 45 КУзПБ для розгляду заяви про перенесення вимог до 4 черги; наявність підстав для позбавлення ТОВ "ФА Україна" права вирішального голосу на зборах і комітеті кредиторів; відсутність підстав для автоматичної зміни реєстру вимог кредиторів;
- порушення норм процесуального права, зокрема, статті 45 КУзПБ (застосування до правовідносин, яких норма не стосується), статті 129 ГПК України (необгрунтоване стягнення судового збору), ч. 4 статті 236 ГПК України (незастосування висновків, викладених у постанові Верховного Суду у подібній справі).
У відзиві на апеляційну скаргу арбітражний керуючий Дарієнко В.Д. просить апеляційну скаргу ТОВ «ФА Україна» задовольнити частково. Ухвалу господарського суду Одеської області від 09.09.2020 року у справі № 916/1142/18 (щодо перенесення вимог) скасувати повністю, а справу № 916/1142/18 про банкрутство МССП «Старт» направити до господарського суду Одеської області для подальшого розгляду.
При цьому, арбітражний керуючий вказує те, що станом на даний час, крім змін, які внесено на підставі постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 04 лютого 2019 року, відповідно до яких визнано кредиторські вимоги ТОВ «ФА Україна» в сумі 32 196 483,55 грн., як такі, що забезпечені заставою та зобов'язано внести окремо до реєстру вимог кредиторів МССП «Старт»; кредиторські вимоги в сумі 3 524,00 грн. - до першої черги вимог кредиторів, - інші зміни в реєстр вимог кредиторів в частині визнаних господарським судом вимог кредиторів апеляційним та касаційним судами не вносилися.
Ані Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ані Кодексом України з процедур банкрутства процедури перенесення вимог кредитора, якого раніше визнано судом, до іншої черги не передбачено.
До функцій господарського суду не належить перегляд встановленого апеляційним судом порядку погашення вимог кредиторів, а тим більше господарський суд не має права розгляду питання перенесення вимог кредиторів із одної черги до іншої поза межам касаційного перегляду постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 04 лютого 2019 року по справі № 916/1142/18.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представника скаржника, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ухвалою господарського суду Одеської області від 08.11.2018р. затверджено реєстр вимог кредиторів МССП "Старт", до якого у тому числі включені вимоги ТОВ "ФА Україна" в сумі 3524 грн. - перша черга, 26 762 093,55 грн. - четверта черга, 5 434 390 грн.- забезпечені заставою.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2019р. апеляційну скаргу МССП "Старт" - задоволено; ухвалу господарського суду Одеської області від 08.11.2018р. у справі №916/1142/18 скасовано в частині розгляду кредиторських вимог ТОВ "ФА Україна", прийнято нове рішення, п. 2 ч.1 резолютивної частини якого викладено в наступній редакції: «Визнати кредиторські вимоги ТОВ "ФА Україна" в сумі 32 196 483,55 грн., як такі, що забезпечені заставою та внести окремо до реєстру вимог кредиторів МССП "Старт"; кредиторські вимоги в сумі 3 524,00 грн. - до першої черги вимог кредиторів».
Так, звертаючись з первісною заявою ТОВ "ФА Україна" просило визнати його вимоги в загальному розмірі 32 200 007,55 грн. із внесенням окремо як забезпечених вимог до реєстру вимог у розмірі 5 434 390 грн., а до четвертої 26 762 093,55 грн. Однак, всі його вимоги були віднесені апеляційним судом до таких, які є забезпеченими.
В обґрунтування вимог вказаної заяви ТОВ "ФА Україна" посилалося на рішення господарського суду Одеської області від 1.12.2017р. у справі №916/3086/16, яким на його користь з боржника стягнуто 24 522 445 грн. боргу за договором поставки №01/15 від 26.02.2015р. та договором іпотеки від 27.02.2015р., укладеному в забезпечення виконання зобов'язань за договором поставки.
Також ТОВ "ФА Україна" зазначало що 26.02.2015р. між ТОВ "ФА Україна" та МССП "Старт" було укладено договір поставки № 01/15, в забезпечення виконання зобов'язань якого між кредитором і боржником було укладено договір іпотеки від 27.02.2015р., за умовами якого боржник (іпотекодавець) передає в іпотеку в якості забезпечення належного, повного та своєчасного виконання зобов'язань за договором поставки предмет іпотеки: об'єкт нерухомого майна, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 9082351231, загальною площею 4 153 кв.м., що розташований за адресою: с. Нагірне, Красноокнянський район, Одеська обл.; предмет іпотеки включає: зерносховище, А, 668 кв.м.; будинок тваринника, Б, 277,4 кв.м.; стаціонарний блок, В, 153,7 кв.м.; кормоцех, Г, 812,5 кв.м.; приміщення для трьох тракторів, Д, 297,7 кв.м.; котельня, Е, 196,8 кв.м.; зерносховище, Ж, 903,7 кв.м.; вагова, 3, 300,6 кв.м.; споруда АВМ, И, 300 кв.м.; підвал, К, 20,5 кв. м.; сандезблок, Л, 92,1 кв.м.; зернообробний комплекс, М, 130 кв.м.
Відповідно до пункту 2.4 даного договору, сторони оцінили предмет іпотеки у 5 434 390,00 грн.
Зі звітів ліквідатора банкрута та доданих до них документів вбачається, що Товарною біржею "Профі-Т" було проведено аукціон з продажу майна банкрута МССП "Старт", що підтверджується протоколом другого повторного аукціону (відкритих торгів) по лоту №1 (з можливістю зниження початкової вартості, відповідно до якого для продажу було запропоновано наступне майно банкрута, яке належить йому на підставі свідоцтва про право власності від 12.02.2004р. серії САА №565937 та реєстраційний номер якого 9082351231 : нерухоме майно загальною площею 4153, 0 кв.м., яке розташоване за адресою: Одеська обл., Окнянський район, с. Нагірне на земельній ділянці площею 44500 кв.м., та яке складається з: зерносховище, А, 668 кв.м.; будинок тваринника, Б, 277,4 кв.м.; стаціонарний блок, В, 153,7 кв.м.; кормоцех, Г, 812,5 кв.м.; приміщення для трьох тракторів, Д, 297,7 кв.м.; котельня, Е, 196,8 кв.м.; зерносховище, Ж, 903,7 кв.м.; вагова, 3, 300,6 кв.м.; споруда АВМ, И, 300 кв.м.; підвал, К, 20,5 кв.м.; сандезблок, Л, 92,1 кв.м.; зернообробний комплекс, М, 130 кв.м. Переможець аукціону - СВК "Ставровський"; ціна продажу лоту №1 - 417 370 грн.
03.10.2019р. між МССП "Старт" та СВК "Ставровський" було укладено договір купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні, згідно з п. 1.2. якого предметом є передача МССП "Старт" у власність СВК "Ставровський" придбаного на аукціоні майна у порядку та на умовах, передбачених договором.
02.10.2019р. між МССП "Старт" та СВК "Ставровський" було підписано акт про передання права власності на куплене нерухоме майно, згідно з яким МССП "Старт" передало, а СВК "Ставровський" прийняв у власність наступне майно: нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 9082351231), загальною площею 4153, 0 кв.м., яке розташоване за адресою: Одеська обл., Окнянський район, с. Нагірне на земельній ділянці площею 44500 кв.м., та яке складається з: зерносховище, А, 668 кв.м.; будинок тваринника, Б, 277,4 кв.м.; стаціонарний блок, В, 153,7 кв.м.; кормоцех, Г, 812,5 кв.м.; приміщення для трьох тракторів, Д, 297,7 кв.м.; котельня, Е, 196,8 кв.м.; зерносховище, Ж, 903,7 кв.м.; вагова, 3, 300,6 кв.м.; споруда АВМ, И, 300 кв.м.; підвал, К, 20,5 кв.м.; сандезблок, Л, 92,1 кв.м.; зернообробний комплекс, М, 130 кв.м.
Згідно з платіжним дорученням №1 від 07.10.2019р. МССП "Старт" перерахувало ТОВ "ФА Україна" 388 154,10 грн. в рахунок погашення кредиторської заборгованості.
Відповідно до платіжного доручення №2 від 17.10.2019р. МССП "Старт" перерахувало ТОВ "ФА Україна" 3524 грн. в рахунок погашення кредиторської заборгованості.
Посилаючись на вказані обставини ТОВ "ФА Україна" 13.03.2020 року подало до господарського суду Одеської області заяву про перенесення вимог до 4 черги.
Задовольняючи частково заяву ТОВ"ФА Україна" місцевий господарський суд виходив із того, що з урахуванням положень чинного цивільного і господарського законодавства (ст. ст. 599,601, 604 ЦК України, ст.ст. 198,204 ГК України) способами погашення грошових вимог у процедурі банкрутства можна визнати: оплату боргу; новацію; передання відступного; неможливість виконання, що може набувати судової форми (обумовлена недостатністю майна боржника-банкрута та його примусовою ліквідацією) та законодавчої форми (передбачення законом обставин, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язання, наприклад, списання заборгованості, штрафних санкцій тощо); сплив граничної давності; прощення боргу; залік взаємних вимог.
З огляду на це, грошові вимоги ТОВ «ФА Україна» в сумі 417 370 грн. є такими , що погашені шляхом задоволення у зв'язку із оплатою за рахунок коштів, виручених при реалізації предмета застави, а не внаслідок реалізації предмета застави, як вказує кредитор, оскільки сама по собі реалізація без задоволення не має наслідком погашення грошових вимог, а іпотека є припиненою.
Щодо решти вимог, які залишились незадоволеними в сумі 31 779 113,55 грн. та які ТОВ «ФА Україна» просив визнати конкурсними із задоволенням у 4 чергу, суд зазначив таке.
Кодекс України з процедур банкрутства, є законодавчим актом, який містять норми матеріального і процесуального права, які регулюють взаємовідносини та процесуальну діяльність учасників справи про банкрутство.
Кодексом встановлений порядок розгляду заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника, і порядок віднесення до черги у реєстрі вимог кредиторів, формування реєстру вимог кредиторів.
Так, передбачено розгляд та віднесення вимог до визначеної черговості в залежності від обставин та строків подання заяв кредитором.
Процедури перенесення вимог кредитора, якого раніше визнано судом до іншої черги не передбачено. Відомості реєстру вимог кредиторів щодо переліку кредиторів і розміру зобов'язань боржника та черговості їх задоволення не можуть бути зміненими під час ліквідаційної процедури, інакше як у спосіб визначений Законом і виключно на підставі судового рішення.
Тому суд розглядає заявлені вимоги кредитора у порядку, передбаченому ст. 45 КУзПБ.
Визначальною датою для розподілу конкурсних та поточних вимог кредиторів у справі є 26.06.2018р. дата відкриття провадження у справі про банкрутство та офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі боржника на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України.
Тридцятиденний строк, встановлений ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, для подання заяв конкурсних кредиторів закінчився 26.07.2018р.
Заборгованість перед ТОВ «ФА Україна» виникла до відкриття провадження у справі про банкрутство, а тому заявлені вимоги є конкурсними у відповідності до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Заява ТОВ «ФА Україна» про визнання грошових вимог датована 12.03.2020р. та надійшла до господарського суду 13.03.2020р.
Таким чином, заява ТОВ «ФА Україна» подана до господарського суду Одеської області з пропуском встановленого ч.1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
Враховуючи те, що грошові вимоги ТОВ «ФА Україна» виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство та є конкурсними вимогами, документально підтверджені та обґрунтовані, суд визнав грошові вимоги в сумі 31 779 113,55 із задоволенням у четверту чергу. При цьому, суд зазначив, що наслідком не дотримання встановленого ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства строку для подання заяви з грошовими вимогами до боржника є позбавлення права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Проте, колегія суддів не може в повній мірі погодитися з такими висновками місцевого суду, з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Судом застосовуються норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), в редакції Закону України від 22.12.2011 №4212-VI, оскільки правовідносини між сторонами склались під час дії цього Закону.
Статтею 1 Закону про банкрутство визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).
Згідно з ч.ч. 2, 6, 8 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який діяв на час розгляду заяви ТОВ «ФА України», забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Заяви з вимогами забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду, за наслідками розгляду яких господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.
За рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється погашення вимог забезпечених кредиторів у позачерговому порядку (ч. 9 ст. 45 Закону про банкрутство).
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема заставою.
Визначення забезпеченого зобов'язання та, відповідно, вимог забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, має здійснюватися з урахуванням положень законодавства, яке регулює забезпечення зобов'язань (зокрема, ст. 572, 575, 589 Цивільного кодексу України, Закону України "Про заставу", Закону України "Про іпотеку").
Так, відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором застави (ч.2 ст. 589 ЦК України, ст. 19 Закону України "Про заставу").
Частиною 1 ст. 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель); відповідні положення наведено також у частині другій статті 11 Закону України "Про заставу", за якою заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).
Згідно з ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;
основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою;
майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.
Частинами 5, 6 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною, зокрема, до припинення основного зобов'язання.
У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до договору іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.
Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Згідно з ст.19 Закону України "Про заставу", за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Відповідно до ч.2 ст.11 Закону України "Про заставу", заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі реалізації предмета застави.
У разі реалізації предмета застави (іпотеки) у зв'язку зі зверненням на нього стягнення заставодавцем (іпотекодавцем) відповідне забезпечувальне зобов'язання припиняється (абз. 5 ст. 28 Закону України "Про заставу", абз. 3 ч.1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку").
Частинами 1, 4 ст. 591 ЦК України передбачено, що реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом. Якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до ст. 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про заставу» у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.
Частиною 2 ст. 41 Закону про банкрутство передбачено, що продаж майна банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів у порядку, передбаченому цим Законом.
Відповідно до 4 ст. 42 цього Закону, майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора з зобов'язаннями, які воно забезпечує. Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує.
За рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється погашення вимог забезпечених кредиторів у позачерговому порядку (ч.9 ст. 45 Закону про банкрутство).
Згідно з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 15.05.2018 по справі №902/492/17, забезпеченими зобов'язаннями в розумінні ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та, відповідно, вимогами забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, є всі вимоги кредитора, які існують за основним зобов'язанням (кредитним договором), і є дійсними на момент визнання вимог та можуть бути задоволені за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення відповідно до умов забезпечувального договору та чинного законодавства.
Тобто, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не пов'язує включення до реєстру вимог, забезпечених заставою майна боржника, із встановленням договірної вартості предметів забезпечення, як єдиного критерію визначення розміру забезпечених заставою вимог. Розмір таких вимог встановлюється виходячи з розміру заборгованості за кредитом та розміру дійсних на момент подання заяви з кредиторськими вимогами зобов'язань майнової поруки по даному кредитному договору, незалежно від вартості предметів застави. Якщо кредитор-заставодержатель вважає, що реалізаційна вартість предметів застави буде відмінною від визначеної договором застави вартості, то дійсна вартість заставного забезпечення визначається за наслідком продажу предмета застави, після чого вимоги, які не забезпечені заставою, переходять до 4 або 6 черги вимог кредиторів, якщо боржник у справі про банкрутство отримував кредит чи надав фінансову поруку і вона не припинилася, або погашаються (припиняються), якщо боржник у справі є тільки майновим поручителем третьої особи, яка отримувала кредит.
Наведений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.06.2018р. по справі №914/3734/15.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" погашені вимоги кредиторів - задоволені вимоги кредиторів, вимоги, щодо яких досягнуто згоди на припинення, у тому числі заміну зобов'язання або припинення зобов'язання в інший спосіб, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними.
Ці положення кореспондуються із нормою ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, згідно якої погашені вимоги кредиторів - задоволені вимоги кредиторів, а також зобов'язання, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну або припинення зобов'язання в інший спосіб.
Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратив чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково застосував положення статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства при розгляді заяви ТОВ "ФА Україна" про перенесення вимог кредитора.
Так, Кодекс України з процедур банкрутства не містить спеціальної процедури перенесення вимог кредитора, а визначення черговості вимог кредиторів та внесення змін до реєстру вимог кредиторів має базуватися на законі і визначатися на підставі судового рішення.
При цьому, для перенесення вимог кредиторів наявність спеціальних процедур не вимагається, адже чинними є норми матеріального права, а саме: ст.ст. 575, 591, 593, 599 ЦК України; Закону України "Про заставу", Закону України "Про іпотеку", наведені судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, які дозволяють суду вирішити питання щодо заяви про перенесення вимог.
Суд оцінив підстави вимог як нові та дійшов до помилково висновку, що заявлені вимоги ТОВ "ФА Україна" підлягають розгляду у порядку, передбаченому статтею 45 Кодекс України з процедур банкрутства, фактично розглянувши заяву ТОВ "ФА Україна" - сторони у справі як нову заяву з вимогами конкурсного кредитора до боржника.
Заява ТОВ "ФА" Україна" про перенесення вимог до 4 черги має суттєві відмінності від нової заяви з вимогами конкурсного кредитора до боржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Наведена норма стосується випадків вступу у справу про банкрутство кредиторів шляхом подання заяв з вимогами до боржника після оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Іншими словами, мова йде про подання першої заяви кредитора у справі, в якій, серед іншого, вперше наведено підстави та обґрунтування вимог і їх розмір.
Судом установлено, що 17.07.2018 господарським судом Одеської області була зареєстрована заява ТОВ "ФА Україна" про визнання вимог і включення до реєстру вимог кредиторів, тобто з грошовими вимогами до боржника у цій справі скаржник звернувся в межах встановленого ст. 45 КУзПБ строку.
Вимоги вказаної заяви були розглянуті і визнані судом, що підтверджується ухвалою господарського суду Одеської області від 11.08.2018 зі змінами, внесеними постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2019р.
Заява ТОВ "ФА Україна" про перенесення грошових вимог від 12.03.2020 не є заявою з грошовими вимогами. Вона не відповідає жодній із ознак заяви з грошовими вимогами і не містить відомостей про грошові вимоги, відмінні за розміром чи підставами від тих, які визнані ухвалою господарського суду Одеської області від 11.08.2018 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2019. Підставою подання ТОВ "ФА Україна" заяви про перенесення грошових вимог від 12.03.2020 є необхідність приведення реєстру вимог кредиторів у відповідність до результатів другого повторного аукціону (відкритих торгів) від 01.10.2019 та виконання постанови апеляційного суду від 04.02.2019, тобто зміни черговості раніше розглянутих і визнаних вимог у зв'язку із реалізацією предмета забезпечення на аукціоні.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції помилково розглянув заяву про перенесення вимог до 4 черги як заяву з грошовими вимогами у порядку статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, оцінивши підстави вимог як нові, оскільки ТОВ "ФА Україна" є кредитором у справі, вимоги якого вже розглянуто і визнано у встановленому законом порядку, заяву подано на підставі зміни черговості раніше розглянутих і визнаних вимог у зв'язку із реалізацією предмета забезпечення, заява не містить нових вимог до боржника, а стосується лише зміни черговості раніше визнаних вимог, не містить посилання на статтю 45 вказаного Кодексу, не містить реквізитів, які є обов'язковими для заяв з грошовими вимогами, що розглядаються у порядку статті 45 КУзПБ.
Застосування судом першої інстанції у даній справі статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства є тлумаченням закону не на користь скаржника, адже ТОВ "ФА Україна" у зв'язку із таким застосуванням поставлено в умови, за яких з товариства стягнуто судовий збір і позбавлено права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Також, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про недотримання заявником встановленого частиною 1 статті 45 КУзПБ строку для подання заяви з грошовими вимогами до боржника, незважаючи на те, що ним подана заява про перенесення грошових вимог, а не заява з грошовими вимогами.
ТОВ "ФА Україна" звернулося до суду із заявою з грошовими вимогами до боржника у цій справі ще 17.07.2018, в межах встановлених на той час строків. Заява про перенесення вимог кредиторів не є заявою з грошовими вимогами. Для її подання законодавство не встановлює жодних строків і наслідків їх пропуску.
Колегія суддів не бере до уваги викладені арбітражним керуючим у відзиві на апеляційну скаргу доводи з посиланням на наведений у постанові палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17 висновок щодо можливості внесення змін до затвердженого господарським судом реєстру вимог кредиторів виключно за наслідками перегляду ухвали господарського суду в апеляційному та касаційному порядку або за нововиявленими обставинами, а також у разі правонаступництва, оскільки зазначений висновок не стосується ситуації у цій справі, коли суду слід визначити розмір і черговість вимог кредитора у результаті реалізації предмета іпотеки за умови недостатності коштів від реалізації майна на погашення забезпечених іпотекою вимог до боржника, який отримав та не оплатив товар за договором поставки.
Також колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Оскільки арбітражний керуючий Дарієнко В.Д. не є скаржником у даній справі, вимоги відзиву на апеляційну скаргу про скасування повністю ухвали господарського суду Одеської області від 09.09.2020 року у справі № 916/1142/18 та направлення справи № 916/1142/18 про банкрутство МССП «Старт» до господарського суду Одеської області для подальшого розгляду, беручи до уваги унормовані статтею 269 ГПК України межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції не розглядаються.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ч.3 ст. 45 КУзПБ, ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на заявника, тому, відповідно, стягнув з ТОВ "ФА Україна" на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 4 204 грн.
Разом з тим, як зазначено вище, положення статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства при розгляді заяви ТОВ "ФА Україна" про перенесення вимог кредитора не підлягають застосуванню.
Водночас, стаття 129 ГПК України регулює правила розподілу судових витрат у позовному провадженні і взагалі не встановлює жодних правил, за якими судовий збір може бути стягнуто із заявника на користь державного бюджету України.
Більш того, при застосовуванні вказаної статті з урахуванням задоволення вимог заяви ТОВ "ФА Україна", відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір слід покладати на боржника.
Ані Законом України "Про судовий збір", ані іншими правовими актами не встановлено судового збору за подання заяви про перенесення вимог.
Отже, оскаржувана ухвала суду першої інстанції в частині стягнення судового збору з ТОВ "ФА Україна" не відповідає нормам законодавства, а наведені підстави для цього суду є помилковими.
При цьому, колегія суддів враховує, що ТОВ "ФА Україна" вже було сплачено судовий збір при поданні заяви з грошовими вимогами до боржника, що підтверджується наявністю у скаржника вимог першої черги у розмірі 3 524 грн.
Оскаржуваною ухвалою кредитор поставлений в умови, за яких він зобов'язаний повторно сплатити судовий збір за заяву з грошовими вимогами до боржника, тобто двічі сплатити судовий збір за одну і ту ж саму вимогу.
Апеляційним судом установлено, що оскільки оскаржувана ухвала набрала законної сили 09.09.2020 і суд першої інстанції видав наказ на її виконання та спрямував його до Державної судової адміністрації України, то ТОВ "ФА Україна" згідно з платіжним дорученням № 51 від 24.09.2020 сплатило 4204 грн. судового збору на користь держави на виконання ухвали господарського суду Одеської області від 09.09.2020 у справі № 916/1142/18.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, зміни ухвали господарського суду Одеської області від 09 вересня 2020 року у справі № 916/1142/18, виключивши з її мотивувальної частини посилання на ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства та висновок суду про те: «що наслідком не дотримання встановленого ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства строку для подання заяви з грошовими вимогами до боржника є позбавлення права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів», скасування пункту 4 резолютивної частини цієї ухвали в частині стягнення з ТОВ "ФА Україна" до Державного бюджету України судового збору в сумі 4204 грн., та повернення ТОВ "ФА Україна" судового збору у розмірі 4 204 грн. сплаченого згідно з платіжним дорученням № 51 від 24.09.2020. В решті частини оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, як законну та обґрунтовану.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до п.п. 3. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Керуючись статтями 253, 269-271, 275, 277, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФА УКРАЇНА" задовольнити частково.
Ухвалу господарського суду Одеської області від 09 вересня 2020 року у справі № 916/1142/18 змінити, виключивши з її мотивувальної частини посилання на ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства та висновок суду про те: «що наслідком не дотримання встановленого ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства строку для подання заяви з грошовими вимогами до боржника є позбавлення права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів».
Пункт 4 резолютивної частини ухвали господарського суду Одеської області від 09 вересня 2020 року у справі № 916/1142/18 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФА Україна" до Державного бюджету України судового збору в сумі 4204 грн. скасувати.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ФА Україна" (04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 4, кв. 9; код ЄДРПОУ 39360240) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4 204 грн. сплачений згідно з платіжним дорученням № 51 від 24.09.2020.
В решті частини ухвалу господарського суду Одеської області від 09 вересня 2020 року у справі № 916/1142/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Згідно з ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню окремо, можуть включатися до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню.
Повна постанова складена 01.02.2021.
Головуючий суддя: Бєляновський В.В.
Судді: Богатир К.В.
Філінюк І.Г.