Справа № 727/15/21
Провадження № 1-кп/727/143/21
01 лютого 2021 року Шевченківський районний суд м. Чернівців в складі: Головуючого, судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю сторони обвинувачення:
- прокурора ОСОБА_4
- потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6
за участю сторони захисту - обвинуваченого ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення Шевченківського райсуду м. Чернівці справу за кримінальним провадженнями № 12020265040000599 від 26жовтня 2020 року по обвинуваченню: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Чернівці, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого в «ПП Козьма» на посаді водія, з середньою освітою, не одруженого, раніше судимого, зокрема, вироком від: -22.01.2001р. Шевченківським районного суду м. Чернівці за ч. 3 ст. 140, 75 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбуття покарання з іспитовим строком 2 ріки;
- 28.01.2005р. Першотравневим районним судом м. Чернівці за ч. 1, 2 ст. 185, 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 4 місяці. Звільнений 22.07.2005 року по відбуттю строку покарання;
- 07.06.2006р. Шевченківським районним судом м. Чернівці за ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345, 70 КК України до покарання у позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців. Звільнений 04.05.2007 року з Вінницької ВК (№86), постановою суду Старгородського районного суду м. Вінниця по умовно-достроковому 4 міс. 24 дня;
- 14.05.2008р. Шевченківським районним судом м. Чернівці за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць. Звільнений 21.03.2012 року з Львівської ВК (№ 48) по відбуттю строку покарання;
- 12.02.2013р. Шевченківським районним судом м. Чернівці за ч. 3 ст. 121, ст. 395, 70 КК України до покарання у позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців. Звільнений 20.12.2018 року з Райковецької ВК Хмельницької області (№78) по відбуттю строку покарання, - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України, -
Обвинувачений ОСОБА_7 , 25.10.2020 року о 20 год. 30 хв., перебуваючи в квартирі АДРЕСА_2 , переслідуючи корисливий мотив, з метою таємного викрадення чужого майна, діючи умисно, протиправно, повторно, шляхом вільного доступу викрав мобільний телефон марки «Нокіа 105», чорного кольору, ІМЕІ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , вартістю 600 грн., у якому знаходилась сім-картка «Водафон» № НОМЕР_3 , вартістю 25 грн., на рахунку якої грошових коштів не було, який належить ОСОБА_8 , а також телефон марки «Самсунг J-1», чорного кольору, вартістю 4000 грн., в якому знаходилась сім-картка оператора «Водафон» № НОМЕР_4 , вартістю 25 грн., на рахунку якої грошових коштів не було та з сім-карктою оператора «Київстар» № НОМЕР_5 , вартістю 25 грн., на рахунку якої грошей не було, пенсійне посвідчення видане на ім'я ОСОБА_5 , ключі від квартири в кількості 3 шт., які матеріальної цінності не становлять, а також банківську картку «ПриватБанк», яка на той момент була заблокована, що належить ОСОБА_5 ; після чого, з місця вчинення злочину пішов, викраденим майном розпорядилася на власний розсуд, чим своїми протиправними діями завдав потерпілій ОСОБА_8 матеріальної шкоди на суму 625 грн. та потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди на суму 4050 грн.
В підготовчому судовому засіданні, потерпілими ОСОБА_5 та ОСОБА_8 з обвинуваченим ОСОБА_7 , відповідно заявлено клопотання про затвердження угоди про примирення між потерпілими та обвинуваченим, укладеної 27.01.2021 року.
При розгляді вищенаведеної угоди, в порядку вимог ст. 474 КПК України, встановлено, що угода між потерпілими ОСОБА_5 та ОСОБА_8 і обвинуваченим ОСОБА_7 , 27.01.2021 року, укладена на підставі ст. ст. 468, 469, 471 КПК України на умовах того, що обвинувачений ОСОБА_7 повністю визнав свою вину за пред'явленим йому обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за обставин наведених вище; розкаявся у скоєному кримінальному правопорушенні; шкоду завдану злочином в повному обсязі потерпілим відшкодував в повному обсязі, про що свідчить розписка останніх.
Обвинувачений ОСОБА_7 в засіданні надав покази, що 25.10.2020 року о 20 год. 30 хв., він перебуваючи в квартирі АДРЕСА_2 вчинив крадіжку в потерпілих їх мобільних телефонів. Не заперечував і викрадення в потерпілого ОСОБА_5 ключів, банківської карти і пенсійного посвідчення. Пояснив, що шкоду потерпілим відшкодував. В засіданні попросив пробачення в потерпілих.
Сторони угоди погодились з кваліфікацією дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 185 КК України та узгодили до призначення покарання ОСОБА_7 у виді трьох років позбавлення волі та на підставі вимог ст. 75 КК України про звільнення обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням на три роки.
На момент підписання 27.01.2021 р. угоди про примирення, потерпілі ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_7 розуміли наслідки укладення такої угоди, згідно ст.473 КПК України, підстави оскарження обвинувального вироку в апеляційному порядку (ст.394 ч.3 п.2) КПК України) та касаційному порядку (ст.424 ч.3 п.2) КПК України), про що їм було роз'яснено і в засіданні та підтверджено сторонами угоди.
Обвинувачений ОСОБА_7 відмовився від здійснення прав, передбачених ст.474 ч.5 п.1 КПК України, а потерпілі ОСОБА_5 , ОСОБА_8 погодилися із тим, що будуть позбавлені права вимагати в подальшому притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за вказане вище кримінальне правопорушення (крім випадку невиконання обвинуваченим ОСОБА_7 умов угоди) і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.
В засіданні, також було установлено, що обвинувачений ОСОБА_7 розуміє, що у разі невиконання ним угоди від 27.01.2021 року про примирення (ст.476 КПК України), потерпілі ОСОБА_5 , ОСОБА_8 мають відповідно, право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, звернутися до суду із клопотанням про скасування вироку і вимагати судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку. Обвинувачений ОСОБА_7 розуміє, що умисне невиконання ним угоди від 27.01.2021 року є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389 - 1 КК України.
В засіданні, потерпілі ОСОБА_5 , ОСОБА_8 і обвинувачений ОСОБА_7 підтвердили факт примирення між собою, просили затвердити укладену між ними угоду та призначити погоджене обвинуваченому покарання.
Сторона обвинувачення - прокурор ОСОБА_4 в засіданні не заперечувала проти кваліфікації дій ОСОБА_7 за ст. 185 ч. 2 КК України та узгодженої сторонами угоди наведеної вище міри покарання, яка визначена в межах санкції наведено норми закону. Судом крім наведеного також з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_7 цілком розуміє своє право на судовий розгляд, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України; з'ясовано у потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , що вони розуміють наслідки затвердження угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України. Обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні вищенаведеного кримінального правопорушення, за пред'явленим йому обвинуваченням - ч.2 ст. 185 КК України, визнав повністю, розкаявся у вчиненому; збитки завдані злочином повністю потерпілім відшкодував, потерпілі ОСОБА_5 , ОСОБА_8 претензій матеріального і морального характеру до обвинуваченого не заявлено, що відповідно було ними підтверджено в засіданні.
Судом установлено, що укладення 27.01.2021 року, угоди про примирення між потерпілими та обвинуваченим є добровільним і не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, що фактично сторонами угоди було підтверджено в засіданні. Також, встановлено, що угода про примирення між потерпілими і обвинуваченим від 27.01.2021 року відповідає вимогам закону та змісту в рамках ст. 471 КПК України. Умови угоди про примирення відповідають інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Вчинене обвинуваченим ОСОБА_7 кримінальне правопорушення, суд вірно кваліфікує за ст. 185 ч.2 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно і вважає, що вона не підлягає іншій кваліфікації, в тому числі за більш тяжке кримінальне правопорушення, ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення цієї угоди про примирення.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд враховує характер суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, який згідно ст.12 КК України віднесено до категорії злочинів середньої тяжкості, досліджені матеріали кримінального провадження та дані про особу обвинуваченого, а саме що обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності, відшкодував шкоду потерпілим, відсутність претензій матеріальної морального характеру з боку потерпілих сприяв органу слідства в розкритті кримінального правопорушення, працює, на обліку в психіатричній лікарні не перебуває, перебуває на обліку в наркологічному диспансері.
Обставинами, що в силу вимог ст. 66 КК України, пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , суд визнає його щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, повне визнання ним вини у пред'явленому обвинуваченні та відшкодування потерпілим завданої злочином матеріальної шкоди.
Обставин, що згідно ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
На підставі узгодженої 27.01.2021 року сторонами угоди міри покарання суд вважає, що її слід призначити ОСОБА_7 покарання з урахуванням тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, його особи, що буде відповідати принципу необхідності і достатності для його виправлення, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, якою визначено, що «…кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, відповідно закону, який встановить обгрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення...».
Відповідно до статті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Речові докази, процесуальні витрати в рамках кримінального провадження відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 314 - 318, 337, 345, 350 468, 471, 473- 476 КПК України, суд УХВАЛИВ:
Затвердити угоду про примирення, укладену 27.01.2021 року між потерпілими ОСОБА_5 та ОСОБА_8 та обвинуваченим за ст. 185 ч.2 КК України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України та призначити йому за даною нормою закону, покарання у вигляді трьох років позбавлення волі. На підставі ст.. 75 КК України, звільнити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від призначеного покарання із випробуванням, якщо він протягом трирічного іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки (в силу ст. 76 КК України), зокрема: - не виїзджати за межі України на постійне місце проживання; повідомляти про зміну місця проживання, місця роботи орган з питань пробації та періодично з'являтися для реєстрації у відповідний орган з питань пробації.
На вирок може бути подано апеляцію до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівців протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч.3 ст.394 КПК України, зокрема: засудженим з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без їх згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п'ятою - сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення наслідків укладення угоди; потерпілим з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; не роз'яснення наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою та сьомою статті 474 цього Кодексу; стороною обвинувачення - прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Суддя ОСОБА_1