Номер провадження 22-ц/821/361/21Головуючий по 1 інстанції
Справа №694/2046/19 Категорія: 310020000 Сакун Д. І.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
28 січня 2021 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Вініченка Б.Б., Бондаренка С.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зубицької Любові Миколаївни на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 09 листопада 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за несплату аліментів, -
У листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь неустойку (пеню) за несплату аліментів за період з липня 2010 року по серпень 2016 року в сумі 66 579,25 грн.
В обгрунтування своїх вимог вказала, що у Солом'янському районному відділі державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві перебував виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28 серпня 2009 року і до повноліття дитини.
Згідно довідки - розрахунку про розмір заборгованості, станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 (день досягнення повноліття дитини) загальна сума заборгованості становить 66 579,25 грн, яку і просила стягнути з відповідача.
Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 09 листопада 2020 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів, в розмірі 66 579,25 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати за надання правничої допомоги в сумі 3000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 840, 80 грн судового збору.
Судом вказано на те, що розмір неустойки був розрахований відповідно до норм діючого законодавства та відповідно до правової позиції Верховного Суду України, визначеною за результатами розгляду справи № 333/6020/16-ц у постанові від 03 квітня 2019 року.
Крім того, районним судом у рішенні зазначено, що розрахована сума пені у розмірі 1 478 045,71 грн. не може бути більшою 100 % заборгованості, а тому, підлягає стягненню пеня в розмірі заборгованості в загальній сумі 66 579,25 грн.
Не погоджуючись із такими рішенням районного суду, відповідач, через свого адвоката Зубицьку Любов Миколаївну, оскаржив його до суду апеляційної інстанції.
В апеляційній скарзі зазначає, що судом при прийнятті рішення було грубо порушено норми процесуального права щодо прийняття ухвали про залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідачу, після вступу до судового процесу лише 04 березня 2020 року, не було поновлено строку для подачі відзиву на позов.
Також, процесуальним порушенням апелянт називає те, що після відрахування зі штату районного суду судді Гончаренко Т.В., у провадженні якої перебувала справа № 694/2046/19, нововизначена суддя Сакун Д.І. у зв'язку зі зміною складу суду, повинна була здійснювати розгляд справи відповідно до глави 2 розділу ІІІ ЦПК України. Проте в ухвалі про відкриття провадження не визначено строку для подання відповідачем відзиву, що призвело до повторного позбавлення відповідача права на подання відзиву, на належний судовий захист, рівність та змагальність сторін, гарантовані ст.ст. 2, 4, 12, 178 ЦПК України.
Крім того, скаржник зазначає, що судом першої інстанції під час проведення підготовчого судового засідання 08 жовтня 2020 року було помилково визнано неповажними причини неявки представника відповідача у дане судове засідання, відхилено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням у відрядженні, а саме із залучення до проведення місцевих виборів, із додаванням належних доказів на підтвердження цього, та проведено підготовче засідання без участі сторони відповідача, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
На переконання апелянта, судом першої інстанції були допущені численні порушення норм процесуального права, ухвалені необгрунтовані та незаконні рішення під час розгляду справи, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення повністю.
На підставі наведених доводів, просить суд скасувати рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 09 листопада 2020 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за несплату аліментів відмовити повністю.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Виходячи з положень ч. 13 ст. 7, ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, враховуючи ціну позову, суд апеляційної інстанції проводить розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. (ч. 1 ст. 367 ЦПК України)
З матеріалів справи встановлено, що 26 листопада 2019 року ОСОБА_2 звернулася до районного суду із позовною заявою про стягнення пені за несплату аліментів, яка була нарахована внаслідок невиконання відповідачем рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 28 жовтня 2009 року про стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі ј частини усіх доходів відповідача, але не менше ніж 30 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 25 серпня 2009 року і до досягнення дитиною повноліття. (а.с. 13)
На виконання вказаного рішення було видано виконавчий лист, що знаходиться на виконанні у Солом'янському районному відділі державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
Перевіряючи аргументи апелянта в частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв'язку із незастосуванням п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, слід зазначити наступне.
Посилання апелянта на те, що сторона позивача не з'явилася у перші чотири засідання, у зв'язку з чим районний суд (в силу імперативного порядку) був зобов'язаний залишити позов без розгляду, колегія суддів оцінює критично. Про судове засідання 13 березня 2020 року позивач не був повідомлений належним чином (відсутні докази належного повідомлення у матеріалах справи). Про судові засідання 15 квітня 2020 року та 21 травня 2020 року позивач був повідомлений, оскільки представник позивача скерував до суду заяву про відкладення розгляду справи.
У судове засідання 06 липня 2020 року сторони не з'явилися, однак матеріали справи не містять доказів їх належного повідомлення.
Таким чином у суду першої інстанції були відсутні законні підстави для залишення позову без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України у зв'язку із повторною неявкою належним чином повідомленого позивача в судове засідання без повідомлення причин його неявки.
Доводи скаржника в частині порушення судом його прав через позбавлення права на подачу відзиву колегія суддів відхиляє та оцінює як такі, що не впливають на правильне вирішення спору.
Так, після відкриття провадження у справі 05 лютого 2020 року відповідачу було роз'яснено передбачене ст. 187 ЦПК України право на подачу відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення йому копії цієї ухвали. (а.с. 31)
Матеріали справи не містять доказів належного вручення копії цієї ухвали відповідачу рекомендованим повідомленням.
В той же час, 13 березня 2020 року представником ОСОБА_1 скеровано до суду заяву, в якій останній повідомив, що ознайомився з матеріалами виконавчого провадження 04 березня 2020 року та йому відомо про ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 05 лютого 2020 року про відкриття провадження та призначення підготовчого судового засідання 13 березня 2020 року.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого « Гуржій проти України », заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі « Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії » зазначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Тойшлер проти Германії» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Таким чином, стороні відповідача було достовірно відомо про справу № 694/2046/19, однак ні представник відповідача, ні сам відповідач не були позбавлені права на подачу відзиву. Процесуальний строк на подачу відзиву обраховується судом саме з дня вручення копії ухвали від 05 лютого 2020 року.
З 13 березня 2020 року, як вказує сам представник відповідача, стороні відповідача вже було відомо про вказану ухвалу, однак правом на подачу відзиву ОСОБА_1 так і не скористався.
Крім того, обгрунтовуючи підстави для необхідності надання додаткового часу для опрацювання матеріалів виконавчого провадження та складання відзиву, необхідністю проведення невідкладного лікування, представник ОСОБА_5 не надав суду доказів на підтвердження таких аргументів.
В подальшому, сторона відповідача так і не скористалася правом на ознайомлення з матеріалами цивільної справи та складання відзиву на позовну заяву.
Знаючи про відкрите провадження у суді про стягнення пені по аліментах з відповідача, останній не цікавився ходом розгляду справи. З 15 квітня 2020 року по 07 жовтня 2020 року включно жодних процесуальних дій ним не вчинено. Поштова кореспонденція, що направлялася судом на адресу реєстрації відповідача та на адресу, вказану у позовній заяві, поверталася на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній».
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_1 уклав договір про надання правової допомоги із адвокатом Зубицькою Л.М. 21 лютого 2020 року, про що видано ордер № 681746 (а.с. 87)
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, а учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України)
Проте адвокат, як представник відповідача, будучи наділеною тими ж повноваженнями що і сторона у справі та маючи юридичну освіту, тільки 08 жовтня 2020 року звернулася до суду із заявою про відкладення розгляду справи, незважаючи на обізнаність сторони про судове провадження, відкрите ще 05 лютого 2020 року (а.с. 85).
Відсутність вказівки суду в ухвалі від 07 вересня 2020 року про право відповідача на подачу відзиву на позовну заяву із наведенням заперечень на позов ( ст. 178. П. 8 ст. 187 ЦПК України) із зазначенням у тексті ухвали нормативного регулювання статтею 187 Кодексу, не може розцінюватися як позбавлення судом права відповідача на подачу відзиву на позовну заяву.
Помилкове зазначення судом у оскаржуваному рішенні дати ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті не 08 жовтня 2020 року, а 17 вересня 2020 року може бути усунена шляхом виправлення описки.
Аргументи представника відповідача ОСОБА_6 на порушення судом права відповідача на належний правовий захист та розгляд справи без участі представника за наявності мотивованого клопотання про відкладення колегією суддів відхиляються.
Вказаному клопотанню судом надана мотивована відмова.
Як вже зазначалося вище, договір про надання правової допомоги був укладений між відповідачем та АТ «Альянс Консалтинг Груп» 21 лютого 2020 року, а ордер на представлення інтересів ОСОБА_1 у Звенигородському районному суді Черкаської області у вказаній справі виданий ще 21 лютого 2020 року.
Цивільні справи з позовами про стягнення аліментів та пені за несплату аліментів є особливою категорією справ, для яких встановлений розумний строк розгляду. Так, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі. Суд розглядає справу протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
У справах такої категорії стягнення пені, передбаченої абзацом 1 ч. 1 ст. 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати пеню відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
В даному випадку, платник аліментів не сприяв скороченню строків розгляду справи, стороною відповідача були поданні численні заяви про відкладення розгляду справи, що вплинуло на тривале перебування справи в суді та затягування розрахунку боржника по аліментних зобов'язаннях.
За викладених обставин колегія суддів вважає, що районний суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Підстав для задоволення апеляційної скарги не встановлено.
Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зубицької Любові Миколаївни залишити без задоволення.
Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 09 листопада 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді