Житомирський апеляційний суд
Справа №296/8262/20 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
27 січня 2021 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі матеріали кримінального провадження №12020060020003228 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 14 січня 2021 року, якою продовжено дію раніше застосованого до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, а саме до 14 березня 2021 року та визначено заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 45400 гривень, -
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою обрати обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме у виді домашнього арешту за місцем постійного його проживання або особистої поруки. Вважає ухвалу суду незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням вимог кримінального процесуального закону, без повного та всебічного з'ясування обставин справи. Зазначає, що приймаючи рішення суд невірно застосував практику Європейського суду з прав людини та необґрунтовано продовжив строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 .. Вважає, що суд не врахував належним чином особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, позитивно характеризується, має інвалідність та потребує постійного, безперервного проведення антиретровірусної терапії та замісної підтримуючої терапії. Крім того, вважає, що прокурором в судовому засіданні та суддею не було належним чином обґрунтовано наявності жодного з ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а висунуте ОСОБА_8 обвинувачення не може бути виправданням продовження тримання його під вартою.
В ухвалі суду зазначено, що в провадженні Корольовського районного суду м. Житомира знаходиться кримінальне провадження №12020060020003228 по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України
В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , оскільки строк дії запобіжного заходу спливає 24.01.2021 року, однак судове провадження по даній справі не закінчено, свідки судом не допитані, матеріали кримінального провадження судом не досліджені, а ризики, які слугували підставою для обрання такого запобіжного заходу як тримання під вартою не зникли і існують на даний час, тому до нього не може бути застосовано іншого більш м'якого виду запобіжного заходу.
З'ясувавши думку сторін кримінального провадження, враховуючи дані про особу обвинуваченого, суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим, те, що вказаний злочин було вчинено останнім в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12019060000000322 від 11.09.2019 року за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 307 КК України, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшилися, що свідчить про неможливість їх запобіганню застосуванням більш м'якого запобіжного заходу до обвинуваченого, ніж тримання під вартою, суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора та продовжив дію застосованого до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Разом з тим, задовольняючи клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи час надходження до суду обвинувального акту, те що потерпілий по справі допитаний, а також інші обставини, суд вважав за можливе одночасно з продовженням строку тримання ОСОБА_8 під вартою визначити йому розмір застави.
Заслухавши доповідача, доводи захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 в підтримання апеляційної скарги, думку прокурора в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали провадження в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як вбачається з виділених матеріалів судового провадження №296/8262/20, в провадженні Корольовського районного суду м. Житомира знаходиться кримінальне провадження №12020060020003228 по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України.
У відповідності до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В ч. 2 цієї статті встановлено, що вирішення питань судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 Кодексу. Зокрема, у ст. 199 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом має бути перевірено, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлений при обранні такого запобіжного заходу ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Приймаючи рішення про задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , судом першої інстанції дотримано вимоги ст.ст. 176-178 183, 196, 331 КПК України.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується зокрема тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди.
Так, судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років.
Також судом враховано особу обвинуваченого ОСОБА_8 , його вік, стан здоров'я, майновий стан, міцність соціальних зв'язків, які не змінились з часу застосування запобіжного заходу, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховування від суду; перешкоджання кримінальному провадженню та вчинення іншого кримінального правопорушення, які не зменшилися, що свідчить про неможливість їх запобіганню застосуванням більш м'якого запобіжного заходу до обвинуваченого, ніж тримання під вартою.
Вказані обставини підтвердив прокурор і при апеляційному розгляді даного провадження.
Враховуючи доведеність прокурором неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Також, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Відповідно положень п.3 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Згідно матеріалів клопотання, 06.08.2020 року ОСОБА_8 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 307 КК України, та, згідно обвинувального акту в той же день останній вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 345 КК України, а тому за наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, відносно обвинуваченого ОСОБА_8 можливе застосування виключного запобіжного заходу.
В засіданні апеляційного суду сторони підтвердили наведені обставини.
Вказання апелянтом на те, що в ухвалі суду відсутні посилання на докази існування ризиків, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду.
Як вбачається зі змісту ухвали суду, судом було встановлено, що ризики, які існували при обранні відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме : можливість переховування від суду; перешкоджати кримінальному провадженню та вчинити інше кримінальне правопорушення - не зменшилися, а тому наявні підстави для продовження раніше застосованого запобіжного заходу відносно останнього. Наведене не суперечить вимогам ст. 199 КПК України.
Зазначення апелянтом про те, що обвинувачений ОСОБА_8 має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки, характеризується позитивно, а також має інвалідність, не може свідчити про наявність достатніх стримуючих факторів від порушень з боку обвинуваченого своїх зобов'язань в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Також, місцевим судом, враховуючи час надходження до суду обвинувального акту, те що потерпілий по справі допитаний, а також інші обставини, одночасно з продовженням строку тримання ОСОБА_8 під вартою визначено останньому розмір застави.
Колегія суддів звертає увагу, що міцність соціальних зв'язків обвинуваченого ОСОБА_8 не змінилась з часу обрання запобіжного заходу, що свідчить про відсутність зменшення ризиків в цій частині.
Крім того, відповідно до п.2 ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор.
Вказання апелянтом на незадовільний стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_8 колегія суддів вважає безпідставним, оскільки апелянтом не надано належних доказів того, що обвинувачений за станом здоров'я не може утримуватися під вартою.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування ухвали суду, яка відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
На підставі викладеного, ухвала суду є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422-1 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 14 січня 2021 року, якою продовжено дію раніше застосованого до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, а саме до 14 березня 2021 року та визначено заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 45400 гривень - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді :