Справа № 570/4782/19 Провадження №11-кп/802/169/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:запобіжний захід Доповідач: ОСОБА_2
28 січня 2021 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 27 жовтня 2020 року,
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 02.09.2020 року обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було продовжено, раніше обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 01.11.2020 року включно.
27 жовтня 2020 року в ході розгляду кримінального провадження №12019180180000920 від 15.07.2019 року про обвинувачення ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121, ч.1 ст.127 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, прокурор подав клопотанням про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_6 на строк 60 днів, оскільки такий строк закінчується 01.11.2020 року, а ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, залишились незмінними.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 27 жовтня 2020 року дане клопотання прокурора задоволено.
Обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 25 грудня 2020 року включно.
Таке своє рішення місцевий суд мотивував тим, що заявлені попередні ризики, передбачені ст.177 КПК України, і на наявність яких посилається прокурор, не зменшились, тому наявні підстави для продовження, зокрема щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому, будь-який інший більш м'який запобіжних захід, аніж тримання під вартою, не зможе забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та дієво запобігти доведеним стороною обвинувачення ризикам.
Не погодившись із таким судовим рішенням захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав на нього апеляційну скаргу в якій вважає його незаконним в частині, що стосується обвинуваченого ОСОБА_6 . Вказує про те, що прокурором не наведено обставин, які вказують на те, що ризики, які мали місце при розгляді попередніх клопотань не зменшились та продовжують існувати, однак суд першої інстанції на це належної уваги не звернув. Не звернув уваги суд і на те, що обвинувачений ОСОБА_6 раніше не судимий, позитивно характеризується, має міцні соціальні зв'язки, оскільки проживає із дружиною та трьома малолітніми дітьми, а також має зареєстроване місце проживання за адресою проживання його батьків з яким постійно підтримує сімейні відносини. Судом також не було з'ясовано можливості застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, а саме домашнього арешту. А тому, просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді триманням під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 .
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився, однак подав письмове клопотання про розгляд провадження у його відсутності. У клопотанні зазначив, що апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.
Прокурор також в судове засідання не з'явився через його зайнятість в іншому судовому засіданні, проте подав письмове клопотання в якому просить апеляційний розгляд проводити у його відсутності. Крім того, зазначає, що апеляційна скарга сторони захисту є безпідставною, а судове рішення цілком законним, а тому просить скаргу залишити без задоволення.
Заслухавши суддю - доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 який скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Так, відповідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
За положеннями ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч.2 ст.177 КПК України).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ст.178 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно із ст.197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею, за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст.199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою за положеннями ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» запобіжний захід - тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
Дані вимоги закону при розгляді клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зокрема щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , місцевим судом були дотримані в повній мірі.
Судом встановлено, що у провадженні Рівненського районного суду Рівненської обалсті перебуває кримінальне провадження №12019180180000920 від 15.07.2019 року про обвинувачення ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121, ч.1 ст.127 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, стверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, яким суд дав належну правову оцінку.
Встановлено і те, що судовими рішеннями ОСОБА_6 продовжувався строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Оскаржуваною ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 27.10.2020 року, зокрема обвинуваченому ОСОБА_6 було продовжено раніше обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном на 60 днів, тобто до 25 грудня 2020 року.
Продовжуючи цьому обвинуваченому в ході розгляду кримінального провадження винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою, місцевий суд врахував обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованого йому злочину, а також взяв до уваги те, що раніше заявлені ризики, передбачені п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України не зменшилися.
Як встановлено судом, підставами для обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою стали наявність обґрунтованої підозри, яка стверджується матеріалами провадження, а метою - запобігання спробам ухилення від суду, та незаконного впливу на інших учасників провадження.
Апеляційний суд вважає, що з моменту взяття ОСОБА_6 під варту та до моменту вирішення клопотання про продовження строку тримання під вартою в даному провадженні, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього такого запобіжного заходу та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку в даний час вже обвинуваченого, зможе забезпечити більш м'який запобіжний захід.
Так, наведені стороною обвинувачення в клопотанні та судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 є належним чином обґрунтовані і вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не втратили свою актуальність та не змінилися.
З урахуванням наведеного, особи обвинуваченого ОСОБА_6 та тяжкості інкримінованого йому діяння, те, що останній він у вчиненні тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, вчиненого групою осіб, що спричинило смерть потерпілого, що підвищує суспільну небезпечність такого діяння, його вік та стан здоров'я, відсутність медичних документів в підтвердження неможливості утримання обвинуваченого в слідчому ізоляторі, апеляційний суд приходить до висновку, що інші, більш м'які запобіжні заходи аніж тримання під вартою, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, які були доведені стороною обвинувачення.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає, що при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , місцевий суд перевірив усі обставини кримінального провадження, з якими закон пов'язує такий винятковий запобіжний захід та наявність достатніх і обґрунтованих підстав для його продовження.
При цьому, доводи, які викладені в апеляційній скарзі захисника обвинуваченого та були наведені в ході розгляду провадження самим обвинуваченим, не зменшують доведених стороною обвинувачення ризиків, і не є підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора.
Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування судового рішення, апеляційний суд не вбачає.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 27 жовтня 2020 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , - без змін.
Ухвала остаточна й оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді