Справа № 760/27766/20
Провадження № 1-кс/760/101/21
25 січня 2021 року м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі: адвоката ОСОБА_3 (свідоцтво № 5509 від 19.06.2014р. про право на заняття адвокатською діяльністю та договір про надання правової допомоги),
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах володільця майна ОСОБА_4 , про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 42016100000001082 від 04.11.2016р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -
До Солом'янського районного суду м. Києва надійшло вказане клопотання.
Подане клопотання обґрунтоване тим, що слідчими СВ Солом'янського УП ГУ НП в м. Києві, за процесуального керівництва Київської місцевої прокуратури № 9, здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42016100000001082 від 04.11.2016р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
18.07.2019р. ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва (справа № 760/20263/19, провадження № 1- кс/760/10750/19) частково задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 9 ОСОБА_5 про арешт майна та накладено арешт на об'єкти нерухомого майна, у вигляді заборони їх відчуження, зокрема, приміщення 1027/1, загальною площею (кв.м): 30.6, що за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_4 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1357640080000), з метою збереження речових доказів.
На думку адвоката ОСОБА_3 арешт на вказане майно був накладений необґрунтовано, оскільки ОСОБА_4 є добросовісним набувачем вказаного приміщення та не є ні стороною, ні учасником кримінального провадження, а також немає ніякого відношення до даного кримінального провадження.
Крім того, адвокат ОСОБА_3 зазначив, що питання правомірності реєстраційних дій приватного нотаріуса ОСОБА_6 щодо приміщення, яке належить на праві власності ОСОБА_4 було предметом цивільного спору, та рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 23.04.2020р. у справі № 760/34774/19 було залишено без задоволення позов ОСОБА_7 .
Постановою Київського апеляційного суду від 30.09.2020р. вказане рішення суду було залишено без змін та апеляційною інстанцією було зазначено, що процедура державної реєстрації права власності на приміщення АДРЕСА_2 була правомірною та відбулася у відповідності до вимог законодавства України.
На думку адвоката ОСОБА_3 , право власності ОСОБА_4 на приміщення 1027/1, загальною площею (кв.м): 30.6, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване у встановленому законом порядку і на разі не оспорюється жодною особою.
Тому, адвокат ОСОБА_3 просив скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 18.07.2019р., на приміщення 1027/1, загальною площею (кв.м): 30.6, що за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_4 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1357640080000).
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 підтримав подане клопотання та просив його задовольнити в повному обсязі.
Прокурор Київської місцевої прокуратури № 9 ОСОБА_8 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання адвоката про скасування арешту, оскільки арешт на вказане приміщення був накладений обґрунтовано. Крім того, прокурор зазначив, що ухвала слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 18.07.2019р. була предметом неодноразово перегляду в Київському апеляційному суді та ухвалами від 24.12.2019р. та 20.02.2020р. була залишена без змін.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою технічних засобів.
Заслухавши пояснення адвоката та прокурора, дослідивши матеріали клопотання та наданні документи, слідчий суддя вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
В ході судового розгляду клопотання встановлено, що слідчими СВ Солом'янського УП ГУ НП в м. Києві, за процесуального керівництва Київської місцевої прокуратури № 9, здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42016100000001082 від 04.11.2016р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
18.07.2019р. ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва (справа № 760/20263/19, провадження № 1- кс/760/10750/19) частково задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 9 ОСОБА_5 про арешт майна та накладено арешт на об'єкти нерухомого майна, у вигляді заборони їх відчуження, зокрема, приміщення 1027/1, загальною площею (кв.м): 30.6, що за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_4 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1357640080000), з метою збереження речових доказів.
Слідчий суддя при вирішенні питання про накладення арешту на майно прийшов до висновку, що на даний час існують достатні підстави вважати, що незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, може призвести до втрати, перетворення або іншої передачі майна, на що, зокрема, вказує і факт неодноразового переоформлення прав на дані об'єкти нерухомості.
Тому, слідчий суддя вважав, що вказане в клопотанні майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України та може бути використане як доказ в кримінальному провадження, тому вбачає наявність достатніх підстав для накладення арешту на вказане майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів;2) спеціальної конфіскації;3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Приймаючи рішення за результатами розгляду клопотання органу досудового розслідування про арешт майна, слідчий суддя, дотримався вказаних вище вимог законодавства, встановивши належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вказане майно, що відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Наведене свідчить, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси володільця майна ОСОБА_4 , оскільки невжиття даних заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна призведе до його втрати, перетворення або іншої передачі майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Враховуючи вказані обставини та проаналізувавши зазначені в ухвалі слідчого судді від 18.07.2019р. правові підстави для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що арешт на вказане вище майно був накладений обґрунтовано та в жодному разі не призвів до надмірного обмеження прав власника, а також в повній мірі відповідав принципам пропорційності, «справедливої рівноваги» між інтересами суспільства і основними правами людини, відповідно до практики ЄСПЛ.
Крім того, в ході судового розгляду встановлено, що вказана ухвала слідчого судді від 18.07.2019р. була предметом неодноразового перегляду в апеляційній інстанції та ухвалами Київського апеляційного суду від 24.12.2019р. та 20.02.2020р. була залишена без змін.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах володільця майна ОСОБА_4 не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 131-132, 170, 171, 173, 174, 309, 369, 371-372, 395 КПК України, слідчий суддя -
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , поданого в інтересах володільця майна ОСОБА_4 , про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 42016100000001082 від 04.11.2016р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1