Справа № 569/20346/20
1-кс/569/894/21
26 січня 2021 рокум. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в особі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого СУ Головного управління Національної поліції в Рівненській області майора поліції ОСОБА_4 , яке погоджене прокурором Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
Слідчий, у рамках кримінального провадження № 12020180000000347 від 03.12.2020 від 03.10.2020, за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.286КК України, звернувся до суду із клопотанням, яке погоджене прокурором про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 .
Своє клопотання обґрунтовує тим, що 03 грудня 2020 року, приблизно о 13 годині 30 хвилин, у світлу пору доби, водій ОСОБА_5 , керуючи вантажним автомобілем Mercedes-Benz 814, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по правій смузі руху проїзної частини автодороги Устилуг-Луцьк-Рівне зі сторони м. Луцьк в напрямку м. Рівне, на 136 км + 500 м вищевказаної автодороги, поблизу Клеванської ЗОШ №1 (вул. Б.Хмельницького, 1, смт Клевань, Рівненського району, Рівненської області), в порушення вимог підпункту б) пункту 2.3. Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - Правила дорожнього руху), проявив неуважність до дорожньої обстановки, в порушення вимог пунктів 12.3. та 18.1. Правил дорожнього руху, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожніми знаками 5.35.1 та 5.35.2 та дорожньою розміткою 1.14.1, не вибрав безпечної швидкості руху, з моменту виникнення небезпеки для руху у вигляді малолітнього пішохода ОСОБА_7 , який по вказаному нерегульованому пішохідному переході зліва направо по ходу руху транспортного засобу перетинав проїзну частину та допустив наїзд останнього.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди малолітній пішохід ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від отриманих травм помер на місці пригоди.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, протоколом огляду місця ДТП, показаннями свідків, потерпілої та іншими доказами і матеріалами кримінального провадження.
03.12.2020 о 15 год. 15 хв. в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні вказаного кримінального правопорушення затриманий ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
04.12.2020 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
29.12.2020 слідчим суддею Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_8 винесено ухвалу про продовження застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 закінчується 27 січня 2021 року, а завершити досудове слідство до вказаного строку неможливо, оскільки для остаточного та беззаперечного доведення вини ОСОБА_5 в інкримінованому кримінальному правопорушенні необхідно провести процесуальні дії, що потребують додаткового часу у понад двомісячний строк. Зокрема, необхідно долучити висновки інженерно-транспортної експертизи, комплексної фототехнічної та інженерно-транспортної експертизи медико-криміналістичної експертизи, провести слідчий експерименти з учасниками та свідками пригоди, призначити та долучити висновок судової інженерно-транспортної експертизи із дослідження обставин та механізму ДТП. Також можуть виникнути підстави для проведення додаткових слідчих та процесуальних дії.
Метою продовження застосування запобіжного заходу стосовно підозрюваного ОСОБА_5 у виді тримання під вартою є наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували й на час застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, з вказаними ризиками наявні інші обставини передбачені ст.178 КПК України, які є обов'язковими до врахування під обрання міри запобіжного заходу, а саме: наявність вагомих доказів про вчинення підозрюваним вищевказаних кримінального правопорушення та тяжкість покарання.
Запобігти вказаним ризикам неможливо шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою тому, що дані ризики на даний час не зменшились, а реалізувати вказані ризики можливо лише перебуваючи на свободі.
В судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали, просили його задоволити з підстав викладених у ньому. Просили продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 в межах строку досудового розслідування.
Підозрюваний та його захисники просили відмовити у задоволенні клопотання за викладених у письмових запереченнях підстав.
Заслухавши учасників судового розгляду, всебічно дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що СУ ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020180000000347 від 03.12.2020 від 03.10.2020, за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.286КК України.
04.12.2020 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
29.12.2020 слідчим суддею Рівненського міського суду Рівненської області винесено ухвалу про продовження застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчується 27.01.2021.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до якого, зокрема, відноситься: верховенство права.
Згідно ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Узагальнююче визначення «обґрунтованість підозри» у вчиненні кримінального правопорушення, доведення якої, як одного з трьох обов'язкових елементів, визначених КПК України для можливості взагалі обрання запобіжного заходу, покладено на прокурора, сформульовано у правових позиціях Європейського суду з прав людини.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року вказав, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. ЄСПЛ в даному рішенні наголошує, що вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою.
Крім того, як зазначено у матеріалі ВССУ від 11.07.2016р. «захист прав людини у кримінальному провадженні: доказування та докази», передумовою для подання клопотання стороною обвинувачення про застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри про те, що особа вчинила кримінальне правопорушення. Слідчий, прокурор зобов'язані з належним обґрунтуванням викласти обставини, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначив, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню, знищення, сховати або спотворити річ, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, ризик незаконного впливу на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення є недостатньою для обґрунтування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини, у справі «Бойченко проти Молдови» №41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватись від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу».
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Слідчий, звертаючись з клопотанням про продовження застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та прокурор при розгляді клопотання довели про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні ним вказаного кримінального правопорушення, за вчинення якого их передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 8 років, однак достатніх доказів про існування всіх ризиків, про які зазначає у клопотанні слідчим не надано та не доведено у судовому засіданні.
Так, Європейський суд неодноразово у своїх рішеннях зазначив, що суворість покарання хоча і є однією із обставин, яка має враховуватись при оцінці ризику переховування, ризик втечі не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого доказу повинна проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня. У справі «Летельє проти Фрранції», п. 4 суд зазначив, що сама по собі тяжкість покарання, що може бути застосоване до особи за умови визнання її винуватості, не є самостійною і достатньою підставою для встановленн яризику втечі. Така обставина має значення лише у сукупності з іншими релевантними факторами у іншому випадку тримання особи під вартою. Таке обґрунтоване тривале тримання під вартою особи слід розцінювати упереджене очікування стороною обвинувачення обвинувального вироку.
Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обовязку, встановленого законом.
З урахуванням викладеного, а також обставин, передбачених ст. 178 КПК України, продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у виді тримання під вартою є недоцільним так, як на даний час усі слідчі (розшукові) та процесуальні дії проведено, та за час перебування підозрюваного під вартою нових обставин в ході досудового розслідування не встановлено.
Слідчий суддя також приймає до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_5 раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягався, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, є людиною похилого віку і страждає на ряд тяжких загальних захворювань, які потребують постійного лікування, що стверджується довідкою лікаря. Внаслідок пережитого ДТП стресу подальше перебування ОСОБА_5 у слідчому ізоляторі можуть призвести до погіршення його стану здоров'я. Окірм того підозрюваний являється пенсіонером та має постійне місце проживання, де проживає з дружиною та має на своєму утриманні п'ятеро дітей, по місцю проживання характеризується виключно з позитивної сторони, має хорошу репутацію, що свідчить про його місці соціальні зв'язки, тісно співпрацює із органом досудового розслідування, щиро розкаюється у скоєному та частково відшкодував завдану потерпілим шкоду.
У відповідності до ч. 4 ст. 194 КПК України, суд вважає за доцільне застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, так як саме цей запобіжний захід забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та попередить вчинення ним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
З урахуванням обставин справи, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до підозрюваного цілодобовий домашній арешт та покласти на нього обов'язки визначені у ч. 5 ст. 194 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176 - 178,181,183,193-194, 197,199, 201,205, 309, 395,376 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання відмовити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, в межах строку досудового розслідування, а саме до 03.03.2021.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обовязки:
- прибувати за викликом до слідчого, прокурора та суду,
- не відлучатися із свого фактичного місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 цілодобово без дозволу слідчого, прокурора та суду;
- повідомляти слідчого про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту передати на виконання СУ ГУНП в Рівненській області.
Встановити строк дії ухвали та термін дії обов'язків, покладених судом до 03.03.2021.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1