Справа № 564/3010/20
01 лютого 2021 року
м.Костопіль
Костопільський районний суд Рівненської області в складі:
головуючий суддя ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Костопільського районного суду Рівненської області кримінальне провадження №42020180490000111 від 13.08.2020 по обвинуваченню
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець селища Державинський Республіки Казахстан, українець, громадянин України, не одружений, із професійно-технічною освітою, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , військовослужбовець військової служби за контрактом Збройних Сил України, навідник першого механізованого відділення третього механізованого взводу першої механізованої роти першого механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , старший солдат, раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 Кримінального кодексу України,
за участю:
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченої ОСОБА_3
ОСОБА_3 , в порушення вимог ст.17, 65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.ст.11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ч.1 ст.1, ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом Збройних Сил України, із метою тимчасово ухилитись від військової служби, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, 24 липня 2020 року близько 08 год. 00 хв. самовільно залишив розташування польового збору військової частини НОМЕР_1 , яка тимчасово дислокувалася на території ІНФОРМАЦІЯ_2 у АДРЕСА_2 , відправившись за місцем свого проживання у с.Опарипси Радивилівського району Рівненської області, де проводив час на власний розсуд та обов'язки військової служби не виконував до 09 години 00 хвилин 17 листопада 2020 року, після чого самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_3 ), виявивши бажання подальшого проходження військової служби, чим вчинив самовільне залишення військової частини військовослужбовцем (крім строкової служби), вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 407 КК України.
У судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину визнав повністю, надав показання на підтвердження обставин, викладених в обвинувальному акті.
Прокурор, враховуючи, що обвинувачений визнає свою вину та всі встановлені обставини справи, просить суд визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Обвинувачений не заперечив щодо визнання судом недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Враховуючи думку учасників судового провадження, які не заперечували щодо застосування ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, також роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
За таких обставин, суд дійшов переконливого висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ст.65 Кримінального кодексу України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, суд враховує, що відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.407 Кримінального кодексу України, кваліфікується як тяжкий злочин.
Відповідно до ст.66 КК України, суд враховує, що обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Відповідно до ст.67 КК України, суд враховує, що обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 не встановлено.
Беручи до уваги особу обвинуваченого, суд враховує, що ОСОБА_3 характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Санкція ч.4 ст.407 Кримінального кодексу України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
Враховуючи обставини справи та особу обвинуваченого, суд дійшов висновку про доцільність призначення покарання у вигляді позбавлення волі, однак вважає можливим виправлення ОСОБА_3 без реального позбавлення волі, але в умовах нагляду за ним та звільнити його від відбування покарання з випробуванням і встановленням іспитового строку на підставі ст.75 КК України, з покладенням обов'язків відповідно до ч.1 ст.76 КК України.
Заходи забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого не застосовувалися. Процесуальні витрати та речові докази відсутні.
Керуючись ст. 118, 124, 129, 369-374 КПК України, суд-
Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 /три/ роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 /один/ рік.
Відповідно до п.п.1-2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
На підставі ч.4 ст.76 КК України, здійснення нагляду за ОСОБА_3 покласти на командира військової частини, а у разі звільнення - на уповноважений орган з питань пробації.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не застосовувався
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд Рівненської області протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
СуддяОСОБА_1