Провадження № 2-з/537/5/2021
Справа № 537/334/21
26.01.2021 року м. Кременчук
Суддя Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області Мурашова Н.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Перший Український Міжнародний Банк» (далі АТ "ПУМБ"), в якому посилаючись на ЗУ «Про захист прав споживачів» просив визнати будь-які можливі існуючі кредитні зобов'язання між ним та АТ «ПУМБ» недійсними через їхню відсутність, нікчемність.
Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив заборонити вчиняти будь-які дії щодо його майна, майна, в якому він проживає, майна його родичів, а також заборонити нараховувати йому будь-яку заборгованість до моменту доведення та підтвердження наявності між ним та АТ «ПУМБ» будь-яких кредитних відносин та наявності передбачених кредитних договорів у відповідності до вимог ст.1055 ЦПК України.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та колекторські фірми вимагають від ОСОБА_1 повернення коштів за нібито укладеним між ним та АТ «ПУМБ» кредитним договором та погрожують звернути стягнення на його майно та майно, що є у власності його родичів.
Дослідивши подану заяву про забезпечення позову, а також матеріали справи, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, виходячи з наступного.
Відповідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Положеннями статті 150 ЦПК України визначені види забезпечення позову та зазначається, що позов забезпечується, в тому числі: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; … 2) забороною вчиняти певні дії … .
Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. (ч.10 ст.150 ЦПК України).
Забезпечення позову це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
В пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вказано, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №183/5864/17-ц Верховний Суд зазначив, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, в кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Частиною першою ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Із заяви про забезпечення позову вбачається, що між сторонами існує спір, предметом якого є визнання кредитних відносин недійсними.
Водночас заявником не наведено обґрунтованих підстав того, що невжиття заходів забезпечення позову у запропонований спосіб впливатиме на ефективність захисту та унеможливить виконання ймовірного рішення суду про задоволення вимог позову.
Не наведено у заяві і фактів, які б давали підстави стверджувати про можливі недобросовісні дії з боку відповідача щодо порушення його інтересів.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійсними будь-яких кредитних зобов'язань між ним та АТ «ПУМБ» через іх відсутність. Проте ОСОБА_1 у заяві про забезпечення позову просив заборонити невизначеному колу осіб вчиняти дії щодо його майна та майна його родичів, а також заборонити нараховувати заборгованість за договором кредиту між ним та АТ «ПУМБ». При цьому ОСОБА_1 в заяві про забезпечення позову не зазначив пропозиції щодо зустрічного забезпечення. Стверджуючи про відсутність договірних відносин з банком не зазначив підстави вважати, що невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Не зазначив відомості, потрібні для забезпечення позову, а саме інформацію про право власності, відсутність накладених обтяжень на майно невизначеного кола осіб (його та його родичів), щодо якого він просив суд заборонити вчиняти дії невизначеному колу осіб. Не обґрунтував співмірність застосування такого заходу забезпечення позову як заборона вчиняти дії щодо майна позивача та майна родичів позивача, коли предметом позову є визнання недійсними кредитних відносин з банком самого позивача з підстав їх відсутності. Фактично просив в порушення засад цивільного законодавства обмежити для невизначеного кола осіб свободу договору та свободу підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а саме заборонити вчиняти дії, передбачені кредитним договором.
Таким чином в порушення положень ч.3, ч.10 ст.150 ЦПК України, ОСОБА_1 фактично просив застосувати заходи забезпечення позову, які неспівмірні із заявленими позивачем вимогами, а також фактично тотожні задоволенню заявленої частини позовних вимог без вирішення спору по суті.
Отже заявником не наведено обґрунтованих підстав для застосування заходів забезпечення позову, в той же час відсутність зазначених відомостей та обґрунтування підстав для вжиття заходів забезпечення позову позбавляє суд можливості дійти висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Крім того, заявником не конкретизовано які саме дії та кому необхідно вчинити або утриматись від їх вчинення з метою забезпечення позову.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 149-153, 352, 353 ЦПК України, суддя
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду на протязі п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Крюківського районного суду
м. Кременчука Полтавської області Мурашова Н.В.