Справа № 362/297/20
Провадження № 2/362/417/21
20 січня 2021 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,
за участю секретаря Харченко А.В.,
представника позивача ОСОБА_5.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Василькові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ЗАТ «Райагродуд», про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою в якій просить усунути перешкоди в користуванні житловим приміщенням шляхом визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме кімнатами АДРЕСА_1 .
Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що він є користувачем кімнат АДРЕСА_1 , у які він разом із сім'єю вселився та користується на підставі Ордеру № 8. Вказаний ордер було видано на підставі рішення правління та профспілкового комітету Закритого акціонерного товариства «Райагробуд» м. Василькова № 2 від 28.03.2008 року.
На даний час у вказаних кімнатах, крім нього також реєстрацію місця проживання мають його жінка - ОСОБА_3 , їх спільний син - ОСОБА_4 , а також, син позивача від попереднього шлюбу - ОСОБА_1 .
Фактично в даних кімнатах ОСОБА_1 ніколи не проживав, а реєстрація місця проживання була здійснена для отримання ним паспорту.
ОСОБА_1 за місцем реєстрації ніколи не проживав, однак позивач змушений сплачувати усі платежі власним коштом, адже звернутися до ОСОБА_1 з вимогою про погашення відповідних платежів, які нараховуються у зв'язку з тим, що він зареєстрований у Кімнатах не має можливості.
Оскільки йому не відома адреса проживання ОСОБА_1 , звернутись до нього з вимогою здійснити зняття реєстрації місця проживання не має змоги, а добровільно знятися з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , враховуючи тривалий період відсутності, не здійснив.
Таким чином, беручи до уваги, що зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 провести добровільно не представляється можливим, він вимушений звертатися до суду для вирішення даного питання в примусовому порядку, на виконання визначеної чинним законодавством процедури.
Крім того, йому стало відомо, що ОСОБА_1 має на праві власності інше житло, а саме квартиру АДРЕСА_3 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 196513850 від 16.01.2020 року
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, оскільки ОСОБА_1 за місцем реєстрації ніколи не проживав, однак позивач змушений сплачувати усі платежі власним коштами.
ОСОБА_1 в судовому засідання просив в задоволення позову відмовити, оскільки позивач являється його батьком, після того як ОСОБА_2 одружився вдруге відправили його проживати з бабусею, а тому його батькові відоме де він проживає. Йому перешкоджають у користуванні вказаними кімнатами, оскільки він не має права проживати. Він має житло, проте не може ним користуватися, оскільки відсутні умови для проживання, а тому він змушений проживати у батьків позивача. До правоохоронних органів він не звертався, так як позивач є його батьком.
Суд, вислухавши представника позивача, відповідача, дослідивши наявні в справі письмові докази, прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є користувачем кімнат АДРЕСА_1 у які він разом із сім'єю вселився на підставі Ордеру № 8. Вказаний ордер було видано на підставі рішення правління та профспілкового комітету Закритого акціонерного товариства «Райагробуд» м. Василькова № 2 від 28.03.2008 року (а.с. 8).
Відповідно до довідки про склад зареєстрованих осіб № 64 від 08.01.2020 року, виданою відділом з питань реєстрації місця проживання виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області за адресою АДРЕСА_1, зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 (а.с. 17).
Згідно акту обстеження житлових умов, який складено комендантом ОСОБА_6 та сусідами: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від 08 січня 2020 року, а також акту обстеження житлового приміщення, складеним депутатом Васильківської міської ради ОСОБА_9. 08 січня 2020 року, ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , не проживає з моменту прописки та речі його відсутні (а.с.18-19).
Відповідно до статті 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Згідно з частиною першою статті 156 ЖК Української РСР члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК Української РСР до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц зроблено висновок по застосуванню статей 71, 72 ЖК Української РСР, який полягає в тому, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Саме на позивача процесуальний закон покладає обов'язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин, що позивач не довів.
Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.
Пленум Верховного суду України в своїй Постанові «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» № 2 від 12.04.1985 p., роз'яснив, що судовому розгляду підлягають спори пов'язанні з договором найму житлового приміщення, і зокрема, про визнання і втрату права на жиле приміщення... У справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 Житлового кодексу України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - ЄСПЛ) на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.
Європейський суд з прав людини вказує, що «втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла» (KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE, № 30856/03, § 41, ЄСПЛ, від 02 грудня 2010 року).
«Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві…» (KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE, № 30856/03, § 42, ЄСПЛ, від 02 грудня 2010 року).
Таким чином, оскільки причиною не проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1, де він зареєстрований зокрема є те, що між сторонами існує конфліктна ситуація з приводу користування спірним житлом, внаслідок чого відповідач був позбавлений можливості вільно та безперешкодно користуватись ним, оскільки дитиною був відправлений проживати до батьків позивача, інтерес до вказаного житлового приміщення відповідачем не втрачений.
Таким чином, враховуючи поважність причин відсутності відповідача за місцем реєстрації, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме кімнатами АДРЕСА_1 слід відмовити.
Керуючись статтями 71, 72, 150, 156 ЖК України, статтями 4, 11, 12, 19, 42, 80, 81, 89, 200, 206, 247, 263, 265 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ЗАТ «Райагродуд», про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 26.01.2021 року.
Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко