13 січня 2021 року Справа № 160/1572/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кучми К.С.
при секретарі судового засідання - Ткаченко Ю.А.
за участю:
представника позивача - Чернеша Д.С.
представника відповідача - Рудь Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі адміністративну справу за правилами загального позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди, -
18.02.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла дана позовна заява, 04.03.2019 року та 23.04.2019 року змінена позовна заява, в якій заявлені вимоги:
1. визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Дніпропетровської області щодо відмови в:
- зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , період з 01.10.2007 року по 31.12.2010 року включно, період з 01.07.2018 року по 31.08.2018 року включно;
- зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії ОСОБА_1 , період часу з 07.06.2014 року по 10.09.2014 року включно на пільгових умовах - один місяць служби (страхового стажу) за три;
- призначенні, нарахуванні та виплати пенсії ОСОБА_1 , з 01.12.2018 року;
2. зобов'язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області:
- зарахувати до страхового стажу для призначення пенсії ОСОБА_1 , період з 01.10.2007 року по 31.12.2010 року включно, період з 01.07.2018 року по 31.08.2018 року включно;
- зарахувати до страхового стажу для призначення пенсії ОСОБА_1 , період часу з 07.06.2014 року по 10.09.2014 року включно на пільгових умовах - один місяць служби (страхового стажу) за три;
- належним чином здійснити призначення, нарахування та виплату пенсії без обмеження граничного розміру, ОСОБА_1 , з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та щомісячно проводити відповідні виплати, починаючи з 01.12.2018 року, з врахуванням фактично виплачених сум, до змін у законодавстві, передбачаючих збільшення виплат;
3. стягнути з Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області, ідентифікаційний код юридичної особи 21910427, на користь ОСОБА_1 , моральну шкоду в сумі 300 000 грн. (а.с.3-9, 27-34, 123-130 том І)
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся з заявою до відповідача про призначення йому дострокової пенсії за віком з 01.12.2018 року. Листом від 21.01.2019 року № 27/03.13-26/6 відповідач повідомив його про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком, пославшись на відсутність необхідного страхового стажу. Судячи зі змісту листа, відповідач протиправно не врахував сплату у повному обсязі позивачем страхових внесків у період з 01.10.2007 року по 31.12.2010 року включно, що підтверджується: завіреними печаткою квитанціями про сплату страхових внесків; завіреними печаткою фотокопіями звітів суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку; завіреними печаткою фотокопіями свідоцтв про сплату єдиного податку; постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2012 року по справі № 2а/0470/435б/12; постановою про закінчення виконавчого провадження від 18.05.2018 року.
Відповідач також протиправно не врахував сплату у повному обсязі позивачем страхових внесків у період з 01.07.2018 року по 31.08.2018 року включно, що підтверджується завіреними печаткою копіями квитанцій. Відповідачем не враховано, що позивач в період часу з 07.06.2014 року по 10.09.2014 року включно, безпосередньо брав участь в антитерористичній операції та перебував у заручниках незаконних
збройних формувань у районі проведення антитерористичної операції, що
підтверджується: завіреними печаткою копіями сторінок архівного витягу; завіреною печаткою копією листа Штабу АТО № 33/1642 від 05.03.2015 року. Позивач вважає, що вказаний період відповідач не зарахував до його страхового стажу на пільгових умовах, що суперечить законодавству України і закріпленому в Конституції України принципу верховенства права (ст.ст.8, 129), що й стало підставою для його звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2019 року позовна заява була залишена без руху через невідповідність ч.4 ст.161 КАС України.
На виконання ухвали суду, 04.03.2019 року позивачем були усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 05.03.2019 року було відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні, в порядку статті 263 КАС України.
До суду 19.03.2019 року від позивача надійшла заява, в якій він просив суд проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
До суду 01.04.2019 року від відповідача надійшла копія пенсійної справи позивача та відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що хоча й наданими до суду документами (постанова про закінчення виконавчого провадження від 18.05.2018 р. та копіями квитанцій) ОСОБА_1 може підтвердити сплату страхового внеску за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2010 р., проте для зарахування даного періоду до страхового стажу особи, сплата страхового внеску на рахунки Пенсійного фонду України є недостатньою. Чинним законодавством передбачена обов'язковість подання звітів страхувальниками про сплату страхових внесків, і лише після надання такої звітності та за результатами перевірки, здійсненої за заявою платника, сплата страхових внесків вноситься у реєстр застрахованих осіб, та період роботи за який була здійснена така сплата зараховується до страхового стажу, що визначає право на призначення пенсії. Для зарахування періоду з 01.07.2018 р. по 31.08.2018 р. до страхового стажу ОСОБА_1 органами Пенсійного фонду, позивачу потрібно не лише сплатити єдиний внесок, а й подати у визначеному законодавством порядку звіт про сплату єдиного внеску до органів доходів і зборів, та в подальшому подати довідку з органів доходів і зборів до органів Пенсійного фонду України.
Для зарахування періоду проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції на пільгових умовах згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 та Наказу Міноборони України №530 від 14.08.2014 р., не має законних підстав. Щодо вимоги позивача призначити, нарахувати та виплатити йому пенсію без обмеження граничного розміру відповідач повідомив, що ч.3 ст.27 Закону України №1058 передбачено що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Також позивачем не надано жодного доказу в підтвердження факту заподіяння йому моральних страждань та їх зв'язку з діями Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області, не надано обґрунтованого розрахунку заявленої суми (300 тис.грн.) моральної шкоди, а тому відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити. (а.с.48-54 том І)
Ухвалою суду від 02.04.2019 року вирішено розгляд справи продовжити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 19.04.2019 року, за задоволеним судом клопотання позивача.
В підготовчому засіданні ухвалою суду від 19.04.2019 року клопотання представника позивача про призначення психологічної експертизи було задоволено. В судовому засіданні представник відповідача не заперечувала проти задоволення даного клопотання про призначення по даній справі психологічної експертизи. Призначено по даній справі експертизу, проведення якої долучити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз (79024, м.Львів, вул.Липинського, 54).
До суду від відповідача також надійшов відзив на позов від 11.05.2019 року, в якому він вказав, що вважає, позовні вимоги позивача про зарахування до страхового стажу для призначення пенсії періоду з 01.10.2007 р. по 01.07.2010 р. також не підлягають задоволенню. Щодо доданих копій документів до зміненої позовної заяви, на які позивач посилається як на докази підтвердження сплати у повному обсязі страхових внесків, що слугує підставою для зарахування спірного періоду до страхового стажу, звернув увагу суду, що ОСОБА_1 подавав звіти суб'єкта малого підприємства - фізичної особи - платника податку до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції, які не є звітами у встановленій законодавством формі поданими до територіальних органів Пенсійного фонду, тому не можуть бути визнані як докази подання звітності про сплату страхового внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Отже, чинним законодавством передбачена обов'язковість подання звітів страхувальниками про сплату страхових внесків, тому для зарахування періоду з 01.10.2007 р. по 01.07.2010 р. до страхового стажу, позивачу, як суб'єкту підприємницької діяльності, необхідно було не лише сплатити страхові внески, а й подати до територіального органу Пенсійного фонду України звіти про їх сплату, і лише після сплати страхових внесків та надання звітності даний період може бути зарахований до страхового стажу особи. За таких обставин, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити. (а.с.163-165 том І)
Ухвалою суду від 08.12.2020 року було поновлено провадження у справі, оскільки судом 07.12.2020 року було отримано висновок експерта №3287 від 27.11.2020 року за результатами проведення судово-психологічної експертизи та призначено підготовче засідання.
16.12.2020 року у підготовче засідання особи, які беруть участь у розгляді справи належним чином повідомлені про дату, час та місце не з'явились, в зв'язку з чим розгляд справи був відкладений до 13.01.2021 року.
13.01.2021 року, судом було проведено та закрито підготовче засідання та в той же день перейдено до розгляду справи по суті, у зв'язку з поданими сторонами відповідними заявами. В підготовчому засіданні представник позивача зменшив розмір відшкодування моральної шкоди з 300 тис.грн. до визначення результатом відповідної експертизи, про що надав відповідну заяву від 21.12.2020 року. (а.с.241, 242 том І). На задоволенні клопотання щодо залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Криворізьку північну об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, представник відповідача не наполягала.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, та просив суд позов задовольнити з викладених у ньому підстав.
Представник відповідача в судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги не визнала, та просила суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 22.12.2018 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №9 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення дострокової пенсії за віком, яку було зареєстровано за №3346.
21.01.2019 року відповідачем було надано відповідь №27/03.13-26/6 про відмову в призначенні позивачу дострокової пенсії за віком, через відсутність необхідного страхового стажу.
Так листом №27/03.13-26/6 від 21.01.2019 р. Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що за наданими документами страховий стаж ОСОБА_1 становить 24 роки 11 місяців 11 днів (для призначення дострокової пенсії необхідний страховий стаж - не менше 25 років у чоловіків). В даному листі Управлінням перелічено періоди роботи позивача, які зараховуються до страхового стажу, та повідомлено, що періоди з 18.10.2007 р. по 31.07.2015 р. та з 01.06.2018 р. по 10.09.2018 р. (періоди здійснення підприємницької діяльності) до страхового стажу зарахувати неможливо, через відсутність сплати внесків.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 20 років 6 місяців у чоловіків і не менше 15 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 21 року у чоловіків і не менше 16 років у жінок.
Статтею 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 4 вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
Статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачає пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії, та встановлює, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.
Так, згідно з архівного витягу Міністерства оборони України №3131 від 05.11.2015 року позивач був мобілізований 18.05.2014 року до військової частини ПП НОМЕР_2 . Відповідно до наказу командира військової частини ППВ2603 №29 від 07.06.2014 р. позивача було переведено в оперативне підпорядкування керівника антитерористичної операції у Донецької та Луганської областях. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 №88 від 02.09.2014 року позивач з 31 серпня 2014 року вибув зі складу сектору Б у пункті постійної дислокації (м.Кривий Ріг). Відповідно до листа Штабу Антитерористичного центру при СБУ позивач у період з 29.08.2014 року по 10.09.2014 року перебував у заручниках представників незаконних збройних формувань у районні проведення АТО. Отримання позивачем статусу учасника бойових дій підтверджено копією посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 01.03.2018 року.
Наведене свідчить про те, що з урахуванням періоду з 07.06.2014 року по 10.09.2014 рік, коли позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, який потрібно зарахувати до загального та пільгового стажу позивача на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.
Щодо періодів сплати страхових внесків позивачем за період з 01.10.2007 року по 31.12.2010 року, суд зазначає таке.
Так, ФОП ОСОБА_1 був зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в УПФ України в Довгинцівському районі м.Кривого Рогу та був платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Порядок сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування передбачений Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року та Інструкцією “Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України”, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року та зареєстрованою в Міністерстві юстиції 16.01.2004 року за № 64/8663, відповідно до яких на відповідача покладено обов'язки по нарахуванню, обчисленню і сплаті в установлені строки та в повному обсязі внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Статтею 14 Закону №1058-IV встановлено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Згідно з частиною 6 статті 20 Закону №1058-IV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше, ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць; для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - квартал.
Відповідно до Закону України від 08.07.2010 року №2461- IV “Про внесення змін до законів України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” та Закону № 1058-ІV від 09.07.2003 року фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, як обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), починаючи з 1 липня 2010 року зобов'язані сплачувати до Пенсійного фонду страхові внески, щомісячний розмір яких, з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перераховується Держказначейством на рахунки органів Фонду у розмірі 10 та 42 відсотків відповідно, не може становити менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу.
Як видно з матеріалів справи, позивачем за період з 01.10.2007 року по 31.12.2010 року було самостійно сплачено страхові внески відповідно до квитанцій про оплату, звітів суб'єкта малого підприємства - фізичної особи - платника єдиного податку за IV квартал 2007 року, І-IV квартал 2008 року, ІV квартал 2009 року, IV квартал 2010 року та свідоцтв про сплату єдиного внеску за 2007 р. - 2010 р. серії Е №178132, №754196, серії Є №457653, серії И №424005, №424204.
Разом з тим, відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2012 року по справі № 2а/0470/435б/12 з ОСОБА_1 було стягнуто заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 867,16 грн., вказана сума була сплачена позивачем, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 18.05.2018 року №55647922.
Крім того, в матеріалах справи наявні квитанції про сплату позивачем 619,95 грн. 19 липня 2018 року єдиного внеску за липень 2018 р. та квитанція про сплату 819,06 грн. 28.08.2018 року єдиного внеску за січень 2018 року, а отже позивачем також було сплачено єдиний внесок за період з 01.07.2018 р. по 31.08.2018 р.
Що стосується заявлених позовних вимог, суд вважає за можливе лише визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії ОСОБА_1 періоду з 01.10.2007 р. по 31.12.2010 р. включно, з 01.07.2018 р. по 31.08.2018 р. включно, періоду з 07.06.2014 р. по 10.09.2014 р. включно на пільгових умовах - один місяць служби (страхового стажу) за три та призначенні пенсії з 01.12.2018 року. Крім того, слід зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу для призначення пенсії позивачу період з 01.10.2007 р. по 31.12.2010 р. включно, період з 01.07.2018 р. по 31.08.2018 р. включно, період з 07.06.2014 р. по 10.09.2014 р. включно на пільгових умовах - один місяць служби (страхового стажу) за три. У задоволенні решти позовних вимог в цій частині відмовити.
Що стосується заявлених позовних вимог позивачем щодо належним чином здійснити призначення, нарахування та виплату пенсії без обмеження граничного розміру, йому, з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та щомісячно проводити відповідні виплати, починаючи з 01.12.2018 року, з врахуванням фактично виплачених сум, до змін у законодавстві, передбачаючих збільшення виплат, суд зазначає наступне.
Статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Враховуючи викладене, суд вважає що для забезпечення позивача на отримання належної пенсії слід лише зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 02.12.2018 року про призначення йому дострокової пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, а у задоволенні решти позову відмовити.
Щодо компенсації позивачу моральної шкоди позивачу, суд вважає за можливе стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на його користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 54 000 грн., з огляду на таке.
Згідно з висновком експерта №3287 від 27.11.2020 року за результатами проведення судово-психологічної експертизи, призначеної по даній справі ухвалою суду від 19.04.2019 року, на вирішення якого було поставлено наступне запитання: «1.Якщо позивачу завдані страждання (моральна шкода), який можливий розмір становить грошова компенсація за завдані страждання (моральну шкоду) ?». Так, виконання експертизи було доручено старшому судовому експерту Львівського НДІСЕ ОСОБА_2 , що має 4 кваліфікаційний клас судового експерта з правом проведення психологічних експертиз за спеціальністю 14.1. «Психологічні дослідження», має вищу психологічну освіту, свідоцтво ЦЕКК при МЮ України №110-Д від 06.11.2020 р., дійсне до 06.11.2023 р., стаж експертної роботи з 2010 року та до висновку якого зазначено, що внаслідок досліджуваної судом ситуації ОСОБА_1 завдані психологічні страждання як основа правового поняття моральної шкоди. Можливий розмір компенсації за завдані ОСОБА_1 страждання, за умови визнання судом протиправними дії відповідача, Головного управління ПФУ у Дніпропетровській області, у вигляді відмови позивачу у призначенні дострокової пенсії за віком становить 9 МЗП (мінімальних заробітних плат на момент винесення рішення судом).
За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 54 000 грн. (9 мінімальних заробітних плат х 6 000 грн. станом на теперішній час).
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню з викладених вище підстав.
Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Як видно з матеріалів справи, позивачем були понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою наданих послуг з проведення експертизи, а тому судові витрати по справі в розмірі 11 440,80 грн. підлягають поверненню позивачу.
Щодо вимоги позивача рішення звернути до негайного виконання, суд зазначає наступне.
Відповідно п.2 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки в задоволенні позовних вимог здійснити призначення, нарахування та виплату пенсії без обмеження граничного розміру, ОСОБА_1 , з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та щомісячно проводити відповідні виплати, починаючи з 01.12.2018 року, з врахуванням фактично виплачених сум, до змін у законодавстві, передбачаючих збільшення виплат судом було відмовлено, тому правові підстави для застосування вказаних норм відсутні.
Щодо вимоги позивача зобов'язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області подати до суду звіт про повне виконання судового рішення протягом місячного строку з моменту набрання законної сили рішенням суду, слід зазначити наступне.
Так, ч.1 ст.382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з ч.2 ст.382 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З аналізу вищевикладеного вбачається, що повноваження адміністративного суду накладати на суб'єкта владних повноважень зобов'язання подати звіт про виконання рішення суду є правом суду, а не його обов'язком, реалізація якого можлива у випадку доведення позивачем або встановлення судом під час розгляду справи, що за відсутності такого контролю рішення суду залишиться не виконаним, чи для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
На теперішній час, суд не знаходить підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень, враховуючи, що у суду не має достатніх підстав вважати, що відповідач буде перешкоджати його виконанню або ухилятися від цього, після набрання рішенням законної сили.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250 КАС України, суд, -
Позовну заяву - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії ОСОБА_1 періоду з 01.10.2007 р. по 31.12.2010 р. включно, з 01.07.2018 р. по 31.08.2018 р. включно, періоду з 07.06.2014 р. по 10.09.2014 р. включно на пільгових умовах - один місяць служби (страхового стажу) за три та призначенні пенсії з 01.12.2018 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу для призначення пенсії ОСОБА_1 період з 01.10.2007 р. по 31.12.2010 р. включно, період з 01.07.2018 р. по 31.08.2018 р. включно, період з 07.06.2014 р. по 10.09.2014 р. включно на пільгових умовах - один місяць служби (страхового стажу) за три.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.12.2018 року про призначення йому дострокової пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 54 000 грн.
У задоволенні решти позовної заяви - відмовити.
Присудити за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по справі, пов'язані із проведенням судово-психологічної експертизи у розмірі 11 440,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.295 КАС України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складений 25.01.2021 року.
Суддя К.С. Кучма