29 січня 2021 року Справа № 160/17227/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» до Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Мосейко Анжели Геннадіївни про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії , -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» до Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Мосейко Анжели Геннадіївни, в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Мосейко Анжели Геннадіївни щодо повернення безпідставно стягнутої основної винагороди;
- стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Мосейко Анжели Гєннадіївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» безпідставно стягнуту основну винагороду у загальному розмірі 35886,12грн.
В обґрунтування позову зазначено, що рішенням суду, яке набрало законної сили, визнано протиправною та скасовано постанову відповідача від 06.02.2020 про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні №61191292, а тому, на думку позивача, будь-які стягнення, проведені за даною постановою є незаконними та підлягають поверненню. Враховуючи викладене, позивач вважає, що у нього наявні правові підстави для стягнення з відповідача фактично отриманої суми винагороди в розмірі 35 886,12 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2021 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи з урахуванням статті 287 КАС України.
Від відповідача 25.01.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій він просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що винагорода приватного виконавця є оплатою за вчинені виконавцем дії, своєрідним способом оплати за виконану виконавцем роботу. Також, відповідач вказує, що виконавче провадження №61191292 було закінчено на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою).
Також, у відзиві на позов, відповідач просить суд поновити строк для подання такого відзиву, оскільки ухвалу, якою було встановлено строк для подання відзиву, отримано відповідачем в день, який встановлено судом граничним для подання відзиву, що позбавило можливості вчасно його подати.
Суд вважає за можливе поновити відповідачу строк для подання відзиву та прийняти його.
У відзиві на позовну заяву відповідач також просить суд закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України, оскільки, на його думку, дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, оскільки згідно з ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку передбаченому законом.
Разом з тим, положенням частини 2 вказаної статті Закону, встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Таким чином, законом чітко визначено, що дана категорія спорів відноситься до юрисдикції адміністративних судів.
Крім того, зі змісту позовних вимог та доводів позовної заяви вбачається, що позивач не оскаржує постанову приватного виконавця в частині виконання наказу господарського суду, а виключно в частині стягнення основної винагороди приватного виконавця.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2020 у справі №160/3100/20, яке набрало законної сили 30.07.2020, зокрема, визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Мосейко Анжели Геннадіївни від 06.02.2020 про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні ВП № 61191292.
В силу положень статті 78 КАС України обставини встановлені судом у даному рішенні не потребують доказуванню та враховуються судом при розгляді даної адміністративної справи.
Так, даним рішенням встановлено, що: «Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2019 у справі №904/1806/19 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Металургтранс» на користь ТОВ «Компанія «Ютал-Транс» 2437567,58 грн., з яких 1102586,01 грн. - основного боргу, 840940,55 грн. - пені, 423938,68 грн. - інфляційних втрат, 70102,34 грн. - 3% річних. В решті заявлених позовних вимог відмовлено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.01.2020 у справі №904/1806/19 апеляційну скаргу ТОВ «Компанія «Ютал-Транс» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2019 у справі №904/1806/19 задоволено частково. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2019 у справі №904/1806/19 скасовано в частині відмови у визнанні одностороннього правочину про припинення зобов'язань зарахуванням однорідних зустрічних вимог, вчиненого ТОВ «Металургтранс» у формі заяви про зарахування однорідних зустрічних вимог №23677 від 04.12.2018 та змінено в частині сум стягненого боргу, пені, 3% річних, інфляційних втрат та розподілу судових витрат. У зв'язку з чим, резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: «Позовні вимоги задовольнити частково. Визнати недійсним односторонній правочин про припинення зобов'язань зарахуванням однорідних зустрічних вимог на суму 8020002,98 грн, вчинений ТОВ «Металургтранс» у формі заяви про зарахування однорідних зустрічних вимог №23677 від 04.12.2018. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» (м. Дніпро, площа Героїв Майдану,1, кім.524, код ЄДРПОУ 33074226) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ютал-Транс» (м. Київ, вул. Воровського, 33-Б, 4-й поверх, оф.4, код ЄДРПОУ 24370262) заборгованість у розмірі 9122589,00 грн., пеню - 1711399,00грн., 3% річних - 166028,53 грн., інфляційні втрати - 670906,73 грн., витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви - 176 984,85 грн, про що видати наказ. В решті позову відмовити».
На виконання постанови Центрального апеляційного суду від 20.01.2020 Господарським судом Дніпропетровської області 05.02.2020 у справі №904/1806/19 виданий наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ютал-Транс» заборгованості у розмірі 9122589,00 грн., пені - 1711399,00 грн, 3% річних - 166028,53 грн., інфляційних витрат - 670906,73 грн., витрат по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви - 176984,85 грн.
Приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Мосейко Анжелою Геннадіївною 06.02.2020 на підставі заяви стягувача ТОВ «Компанія «Ютал - Транс» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61191292 з виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2020 №904/1806/19 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ютал-Транс» заборгованості у розмірі 9122589,00 грн., пені - 1711399,00 грн., 3% річних - 166028,53грн., інфляційних витрат - 670909,73 грн., витрат по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви 176984,85 грн.
Також, 06.02.2020 у ВП №61191292 винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди, згідно з якою, постановлено стягнути з боржника - ТОВ «Металургтранс» основну винагороду у сумі 243756,75 грн.
Постановою від 06.02.2020 у ВП №61189812 об'єднано виконавчі провадження №61189812 та №61191292 у зведене виконавче провадження №61191901.
Постановою від 12.02.2020 у ВП №61191292 про виправлення помилки у процесуальному документі постановлено виправити помилку у постанові про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 12.02.2020 та виправити допущену помилку у розмірі основної винагороди приватного виконавця, вказавши вірну суму у розмірі 1184790,81 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №904/1806/19 задоволено клопотання ТОВ «Металургтранс» про зупинення виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2019 у справі № 904/1806/19 та зупинено його виконання до закінчення перегляду в касаційному порядку.
12.02.2020 та 17.02.2020 ТОВ «Металургтранс» подані заяви про зупинення виконавчих дій за виконавчими провадженнями № 61189812 та № 61191292 на підставі ухвали Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №904/1806/19.
12.02.2020 у ВП №61191292 винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій до закінчення перегляду справи №904/1806/19 в касаційному порядку.
Від ТОВ «Компанія «Ютал - Транс» 10.03.2020 до відповідача надійшла заява про повернення виконавчого документа без виконання, в якій стягувач просив повернути йому наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2020 №904/1806/19 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з чим, відповідачем 10.03.2020 у ВП №61191292 винесена постанова про поновлення вчинення виконавчих дій та постанова про повернення виконавчого документу стягувачу.
За результатами касаційного перегляду постановою Верховного Суду від 10.03.2020 у справі №904/1806/19 касаційну скаргу ТОВ «Металургтранс» задоволено частково, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.01.2020 у справі №904/1806/19 скасовано в частині визнання недійсним одностороннього правочину про припинення зобов'язань зарахуванням однорідних зустрічних вимог на суму 8020002,98грн., вчиненого товариством з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» у формі заяви про зарахування однорідних зустрічних вимог від 04.12.2018 №23677, та стягнення заборгованості у розмірі 9122589,00 грн., пені - 1711399,00 грн., 3% річних - 166028,53 грн., інфляційних втрат - 670 906,73 грн., витрат по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви - 176 984,85 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції - 60 590,00 грн. Справу № 904/1806/19 у цій частині передано на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду. В іншій частині постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.01.2020 у справі №904/1806/19 залишено без змін.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що в ході примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2020 №904/1806/19 відповідачем-1 було винесено постанову про стягнення основної винагороди від 06.02.2020 №61191292 та відповідачем-2 було винесено постанову про стягнення основної винагороди від 10.03.2020 №61511699, тобто приватними виконавцями двічі винесені постанови про стягнення основної винагороди з виконання одного і того ж виконавчого документу».
Також, з матеріалів справи вбачається, що за час виконавчого провадження відповідачем частково списано кошти з рахунку позивача, а саме: 07.02.2020 - списано 5248,08 грн. та 302,82 грн., 10.02.2020 - списано 459921,18 грн. та 161811,42 грн.
Відповідно до Розрахунку, наданому відповідачем у відповідь на клопотання позивача від 05.10.2020 та 09.10.2020, здійснено уточнення сум коштів, стягнутих в рамках виконавчих проваджень №61191292, №61189812, зокрема, наведено у яких саме сумах зазначені кошти були розподілені.
У Розрахунку зазначено, що за ВП №61191292 приватним виконавцем загалом було стягнуто 334 758,50 грн, з них:
296 427,38 грн - перераховано на користь стягувана;
35 886,12 грн - складає винагорода приватного виконавця;
2 445,00 грн - витрати по виконавчому провадженню.
Залишок коштів в сумі 292525.00 грн. розподілено в друге виконавче провадження №61189812, яке не є предметом спору в даному адміністративному процесі.
Таким чином, як вбачається з наведених обставин, сума основної винагороди стягнута відповідачем з позивача в рамках виконавчого провадження №61191292 становить 35 886,12 грн.
Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У силу статтей 1, 5 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1403-VIII).
Законом №1403-VIII визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).
Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VІІІ, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною 5 вказаної статті Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Згідно із частиною п'ятою статті 27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Також, частиною 9 вказаної статті передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Статтею 42 Закону № 1404-VІІІ визначено, що кошти виконавчого провадження складаються з виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 31 Закону №1403-VIII за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.
Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.
Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
При цьому, в силу положень ч.3 ст.45 Закону України «Про виконавче провадження», основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
За правилами частини 5 вказаної статті Закону №1404-VIII, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
За приписами частини третьої статті 40 Закону №1404-VІІІ, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини 1 статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною 9 статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.03.2020 у справі №2540/3203/18 (провадження № 11-445апп19) Закон №1404-VIII є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією, розробленою відповідно до законів № 1403-VIII і № 1404-VIII, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню.
Отже, положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог вказаних законів, та такі, що не можуть їм суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.
Частина 2 статті 27 Закону №1404-VIII передбачає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Разом з тим, пункт 21 розділу ІІІ Інструкції встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону №1404-VІІІ, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 вказаного Закону.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.
Виходячи зі змісту наведеної вище норми Інструкції, у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак, законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.
Окрім цього, пунктом 20 розділу ІІІ Інструкції визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в ст. 37 Закону № 1404-VIII. У постанові про повернення виконавчого документу стягувачу обов'язково роз'яснюється порядок його повторного пред'явлення до виконання.
Отже, при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документу стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
У зв'язку із наведеним, суд зазначає, що основна винагорода могла бути стягнута з ТОВ «Металургтранс» лише у відсотковому співвідношенні від реально стягнутої на користь ТОВ «Компанія «Ютал-Транс» суми на підставі наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2020 у справі №904/1806/19.
Однак, виконавче провадження №61191292 було закінчено відповідачем за заявою стягувача про повернення виконавчого документа.
У той же час, суд зазначає, що сума основної винагороди під час примусового виконання відповідачами наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2020 у справі №904/1806/19 взагалі не підлягає стягненню, з огляду на те, що постановою Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 904/1806/19 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.01.2020 у справі № 904/1806/19 скасовано саме в частині на виконання якої Господарським судом Дніпропетровської області виданий наказ від 05.02.2020, на підставі якого і було розпочато ВП № 61191292.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження підлягає закінченню у разі: скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.37 даного Закону виконавчий документ повертається стягувачу, зокрема, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
Згідно з ч.3 ст.40 Закону №1404 встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини 1 статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною 9 статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч.7 ст.27 Закону №1404 якщо у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
Згідно до ч.3 ст.45 Закону №1404 визначено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що основна винагорода приватного виконавця стягується у порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору, при цьому, наведеними нормами встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням судового рішення, що підлягало виконанню, виконавчий збір (основна винагорода приватного виконавця) не стягується.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2102 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст.72-77, 139, 241-246, 257 - 262, 272, 287 КАС України, суд,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» до Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Мосейко Анжели Геннадіївни про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Мосейко Анжели Геннадіївни щодо не повернення безпідставно стягнутої основної винагороди.
Стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Мосейко Анжели Геннадіївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» стягнуту основну винагороду у загальному розмірі 35 886,12 грн.
Стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Мосейко Анжели Геннадіївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська