28 січня 2021 року ЛуцькСправа № 140/16036/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Сороки Ю.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 №2011-ХІІ, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% місячного грошового забезпечення, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил України, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій”; зобов'язання здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% місячного грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил України, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій”, із врахуванням раніше виплаченої суми одноразової допомоги.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що при звільненні з військової служби відповідачем виплачено позивачу одноразову грошову допомогу без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яка виплачувалась йому відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій». У зв'язку із чим, вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки, на його думку, щомісячна додаткова грошова винагорода повинна включатися до складу грошового забезпечення при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 23.11.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Одночасно з позовом позивачем подано до суду клопотання про звернення з поданням до Верховного Суду про розгляд даної справи як зразкової Верховним Судом як судом першої інстанції. В обґрунтування поданого клопотання, позивач посилається на велику кількість однотипних справ у провадженні окружних адміністративних судів.
Ухвалою суду від 27.11.2020 у задоволенні клопотання позивача про звернення до Верховного Суду з поданням про розгляд даної справи, як судом першої інстанції, відмовлено.
07.12.2020 та 21.12.2020 позивачем повторно подано до суду клопотання про звернення з поданням до Верховного Суду про розгляд даної справи як зразкової Верховним Судом як судом першої інстанції. В обґрунтування поданого клопотання, позивач посилається на велику кількість однотипних справ у провадженні окружних адміністративних судів.
Ухвалами суду від 08.12.2020 та від 28.01.2021 у задоволенні клопотань позивача про звернення до Верховного Суду з поданням про розгляд даної справи, як судом першої інстанції, відмовлено.
Крім того, 14.12.2020 позивачем було подано заяви про відвід головуючого у справі - судді Сороки Ю.Ю.
Ухвалами суду від 15.12.2020 та 16.12.2020 відмовлено у задоволені заяви позивача про відвід судді Сороки Ю.Ю.
Відповідач відзиву на позовну заяву у визначений судом строк не подав.
Відповідно д ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовим пенсіонером, якому з 07.01.2015 призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ та перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 від 03.02.2015.
09.09.2020 позивачу стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_2 при розрахунку та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, не враховано щомісячної додаткової грошової винагороди, яка виплачувалася позивачу відповідно до постанови КМУ від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» (зі змінами внесеними постановою КМУ від 13.03.2013 року №161).
10.09.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати детальну інформацію з приводу нарахування та виплати вихідної допомоги при звільненні та індексації грошового забезпечення.
Листом від 02.10.2020 №ВФЗ/619 відповідач повідомив позивача, що при розрахунку сум грошової допомоги при звільнені не враховано щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі 60% місячного грошового забезпечення згідно п.38.6 наказу Міністра оборони України від 11.06.2008 №260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».
Не погоджуючись з вищевказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону №2232-XII порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 40 Закону №2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).
Частиною 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною 2 вказаної статті встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Також, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до частини 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22 вересня 2010 року №889 (далі - Постанова №889), установлено щомісячну додаткову грошову винагороду: 1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 3) особам начальницького складу, які проходять службу на посадах льотного складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Як встановлено судом, позивача звільнено з військової служби та призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи на момент звільнення позивача з військової служби він набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до ч.2 ст.15 Закону №2011-ХІІ.
При цьому, спірним питанням є склад грошового забезпечення військовослужбовців, яке повинно включатися при обрахунку розміру цієї допомоги.
З матеріалів справи вбачається, що додаткову грошову винагороду до складу грошового забезпечення, з якого обчислено одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби позивачу, не включено.
В свою чергу, відмова відповідача ґрунтується на нормах Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року №260.
Разом з тим, частиною 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.
Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон №2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 року у справі №826/3398/17.
У відповідності до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч.ч.2, 3 ст.9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Також, суд зазначає, що під час розгляду даної справи суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06.20.2019 року по справі №522/2738/17, відповідно до яких, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункові величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
В графі 4.2 грошового атестату ОСОБА_1 серії ЗУ №058078 зазначено про нарахування та виплату останньому щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% грошового забезпечення, що становить 441,40 грн.
При цьому, в розрахунку суми допомоги при звільнені, виплаченої військовому комісару Ковельського об'єднаного міського військового комісаріату підполковнику ОСОБА_1 , звільненому з військової служби 06.01.2015 вбачається, що при визначенні суми допомоги при звільненні з військової служби не враховано щомісячну додаткову грошову винагороду (60 % грошового забезпечення) у сумі 2 280,60 грн.
Отже, позивач останні місяці перед звільненням отримував додаткову грошову винагороду, яка нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця.
Крім того, як вбачається з програмного комплексу “Діловодство спеціалізованого суду” в провадженні Волинського окружного адміністративного суду знаходилася адміністративна справа №140/12989/20 ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання вчинити дії, в межах якої досліджувалося питання отриманої позивачем протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби щомісячної додаткової грошової винагороди.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04.11.2020, яке набрало законної сили 05.12.2020, позов задоволено повністю, зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області довідку із зазначенням сум щомісячної додаткової грошової винагороди, отриманих ОСОБА_1 протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби.
Оскільки останні місяці перед звільненням на підставі Постанови №889 додаткова грошова винагорода нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.
Згідно зі схемою додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення: винагорода, призначення та виплата якої пов'язана з обсягом та складностями роботи, що виконується під час проходження військової служби; матеріальна допомога на початкове обзаведення (вид матеріального забезпечення військовослужбовців, передбачений статтею 9-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, а також одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.
Зазначені допомоги є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до частини другої статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.
Отже, в силу положень ст.9 Закону “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” щомісячна додаткова грошова винагорода є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.05.2019 року по справі №820/5285/17.
Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 року по справі №522/2738/17 дійшла висновку, що при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Підсумовуючи наведене, відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого йому нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена Постановою №889.
Суд зазначає, що чинним законодавством України, яке регулює соціальне та пенсійне забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, передбачено єдине поняття грошового забезпечення військовослужбовців відповідно до якого вираховуються і пенсійні виплати, і розмір одноразової грошової допомоги при звільненні.
Враховуючи вищенаведені правові норми, суд приходить до висновку, що дії відповідача, які полягають у розрахунку та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби є протиправними, та як наслідок наявність підстав для зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% місячного грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил України, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій”, із врахуванням раніше виплаченої суми одноразової допомоги.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Керуючись статтями 243 - 246, 250 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 №2011-ХІІ, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% місячного грошового забезпечення, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил України, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій”.
Зобов'язати Волинський обласний військовий комісаріат здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% місячного грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил України, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій”, із врахуванням раніше виплаченої суми одноразової допомоги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.
Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Волинський обласний військовий комісаріат, код ЄДРПОУ 08013516, адреса: 43008, м. Луцьк, вул. Теремнівська, 85-А.
Суддя Ю.Ю. Сорока