29 січня 2021 року ЛуцькСправа № 140/16340/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О. О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною та скасування відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів Підгородненської сільської ради (Любомльська ОТГ), Любомльського району Волинської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства у формі наказу №3-5431/15-20-СГ від 30.07.2020 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою»; зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, яка знаходиться на території Підгородненської сільської ради (Любомльська ОТГ), Любомльського району, Волинської області із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації шляхом поділу земельної ділянки кадастровий номер 0723383700:05:002:0483 загальною площею 48,5121 га.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Волинській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою відповідно до статті 25 Закону України «Про землеустрій» щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства. Однак наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 24.12.2019 №3-3669/15-19-СГ у наданні дозволу йому відмовлено у зв'язку з відсутністю пропозиції щодо погодження Любомльської об'єднаної територіальної громади Любомльського району Волинської області щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства відповідно до пункту 3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад». У свою чергу, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03.06.2020 визнано протиправним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 24.12.2019 №3-3669/15-19-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою»; зобов'язано повторно розглянути клопотання позивача від 12.11.2019 про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, розташованої на території Підгородненської сільської ради Любомльського району Волинської області, шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0723383700:05:002:0483 загальною площею 48,5121 га.
Разом з тим, 12.10.2020 представник позивача отримав копію наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області №3-5431/15-20-СГ від 30.07.2020 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», з якого вбачається, що позивачу відмовлено у зв'язку з тим, що бажана до відведення земельна ділянка є частиною проінвентаризованої за кошти Державного бюджету земельної ділянки площею 48,5121 га кадастровий номер 0723383700:05:002:0483, яка включено до переліку та в найближчий час буде передана, відповідно до статті 117 Земельного кодексу України, в комунальну власність Любомльській міській раді Любомльського району.
На думку позивача, вищезазначена відмова є необґрунтованою, в ній не зазначено жодних законних підстав для відмови, які передбачені Земельним кодексом України. Таким чином, вказана відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою і відповідно оскаржуване рішення в цій частині є такими, що суперечать і не грунтуються на нормах чинного законодавства, а тому є незаконним.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача з доводами, викладеними у позовній заяві не погоджується, оскільки наказом від 30.07.2020 № 3-5431/15-20-СГ ГУ Держгеокадастру у Волинській області відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Любомльської об'єднаної територіальної громади Любомльського району Волинської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства у зв'язку з тим, що бажана до відведення земельна ділянка є частиною проінвентаризованої за кошти Державного бюджету земельної ділянки площею 48,5121 га кадастровий номер 0723383700:05:005:0483, яка включена до переліку та в найближчий термін буде передана, відповідно статті 117 Земельного кодексу України, в комунальну власність Любомльській міській раді Любомльського району.
Крім того вказує, що наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 30.08.2018 №3-973/15-18-СГ «Про затвердження матеріалів інвентаризації земель» затверджено технічну документацію з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Бірківської та Підгородненської сільських рад Любомльського району Волинської області загальною площею 192,0366 га. Також повідомляє, що згідно наказу від 08.10.2020 № 71-Т «Про визначення переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу права на них на земельних торгах» земельна ділянка орієнтовною площею 48,5121 га яка знаходиться на території Підгородненської сільської ради (Любомльська ОТГ) Любомльського району Волинської області кадастровий номер 0723383700:05:005:0483 включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу права на неї на земельних торгах.
Отже, на думку представника відповідача, Головним управлінням правомірно не надано позивачу дозвіл на розроблення проекту щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Любомльської об'єднаної територіальної громади Любомльського району Волинської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Тобто дії Головного управління відповідають вимогам законодавства, а відтак правомірні та обґрунтовані. З наведених підстав представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Волинській області із клопотанням від 12.11.2019 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою відповідно до статті 25 Закону України «Про землеустрій» щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, яка знаходиться на території Підгородненської сільської ради (Любомльська ОТГ), Любомльського району, Волинської області із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації шляхом поділу земельної ділянки кадастровий номер 0723383700:05:002:0483 загальною площею 48,5121 га (а.с.8). До вказаної заяви позивач додав копії паспорта, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, графічні матеріали, на яких зазначене бажане місце розташування земельної ділянки.
Наказом від 24.12.2019 №3-3669/15-19-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» ГУ Держгеокадастру у Волинській області відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Любомльської ОТГ, орієнтовним розміром земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства у зв'язку з відсутністю пропозиції щодо погодження Любомльської ОТГ щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га відповідно до пункту 3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад» (а.с.11 зворот).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03.06.2020 у справі №140/5870/20 позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 24 грудня 2019 року №3-3669/15-19-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Волинській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 12 листопада 2019 року про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, розташованої на території Підгородненської сільської ради Любомльського району Волинської області, шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0723383700:05:002:0483 загальною площею 48,5121 га.
На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03.06.2020 у справі № 140/5870/20 Головним управлінням розглянуто повторно клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території Підгородненської сільської ради (Любомльська ОТГ) Любомльського району Волинської області.
Наказом від 30.07.2020 № 3-5431/15-20-СГ ГУ Держгеокадастру у Волинській області відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів Підгородненської сільської ради (Любомльська ОТГ) Любомльського району Волинської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства у зв'язку з тим, що бажана до відведення земельна ділянка є частиною проінвентаризованої за кошти Державного бюджету земельної ділянки площею 48,5121 га кадастровий номер 0723383700:05:005:0483, яка включена до переліку та в найближчий термін буде передана, відповідно статті 117 Земельного кодексу України, в комунальну власність Любомльській міській раді Любомльського району.
Вважаючи вищезазначений наказ протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі частини другої статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту «б» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Згідно із частинами першою-третьою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Пунктом «б» частини першої статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Як передбачено частиною четвертою статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною сьомою статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Суд звертає увагу, що перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є вичерпним. Водночас, вмотивована відмова має містити пояснення з вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України. Таким чином, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі №813/481/17, від 18 жовтня 2018 року справі №527/43/17, від 25 лютого 2019 року у справі №347/964/17 та від 22 квітня 2019 року у справі №263/16221/17.
Разом з тим, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів передачі земельної ділянки у власність громадянам, оскільки за змістом статті 118 ЗК України порядок передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає такі послідовні стадії:
1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;
2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);
3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті186-1 ЗК України;
4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;
5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення.
Отже, передача у власність земельної ділянки шляхом прийняття органом виконавчої влади відповідного рішення є завершальним етапом набуття земельної ділянки у власність громадянами. Разом з цим, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.
Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі (частини третя-четверта статті 79-1 ЗК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 №858-IV, проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.
Відповідно до статті 25 цього ж Закону документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок
Як було встановлено судом, оскаржуваним наказом позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації виключно у зв'язку з тим, що бажана до відведення земельна ділянка є частиною проінвентаризованої за кошти Державного бюджету земельної ділянки прощею 48,5121 га з кадастровим номером 0723383700:05:002:0483, яка включена до переліку і буде передана в комунальну власність Любомльській міській раді.
Однак, суд зазначає, що згідно із частиною першою статті 117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні. На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.
Відповідно до частин другої, третьої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У свою чергу, відповідач не надав суду доказів про те, що земельна ділянка, вказана позивачем у його клопотанні, вибула із розпорядження відповідача у порядку, встановленому статтею 117 ЗК України, тобто, передана Любомльській міській раді у комунальну власність; у спірному наказі зазначено лише про такі наміри.
Суд звертає увагу на те, що стаття 118 ЗК України закріплює вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Проте спірний наказ від 30.07.2020 №3-5431/15-20-СГ не містить правових підстав для відмови у наданні такого дозволу, що визначені статтею 118 ЗК України.
Крім того, суд не бере до уваги твердження представника відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву з посиланням на наказ ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 08.10.2020 №71-Т «Про визначення переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах», оскільки останній прийнятий пізніше у часі, ніж спірний наказ від 30.07.2020 №3-5431/15-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою». Водночас, адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені (прийняті) суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.
Отже, у даному випадку відповідач не довів суду, що прийняте ним рішення про відмову у наданні позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою відповідає нормам чинного законодавства; воно не може вважатися обґрунтованим, добросовісним і законним, оскільки відповідач відмовив у наданні зазначеного дозволу з підстав, які не передбачені законодавством.
Також слід зауважити, що наказ відповідача за визначенням, наведеним у пункті 19 частини першої статті 4 КАС України, є актом індивідуальної дії.
Частиною другою статті 245 КАС України суду надано повноваження у разі задоволення позову визнавати протиправним та скасовувати індивідуальний акт чи окремі його положення.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, виходячи із наданих суду пунктом 2 частини другої статті 245 КАС України повноважень, позовні вимоги про визнання протиправною та скасування відмови згідно з наказом від 30.07.2020 №3-5431/15-20 СГ належить задовольнити шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування наказу від 30.07.2020 №3-5431/15-20 СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою».
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою, суд зазначає таке.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Згідно із частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє, а під ними необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Поряд з тим, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих частиною сьомою статті 118 ЗК України умов відповідності місця розташування об'єкта, якщо цього не здійснив відповідач. Суд зазначає, що з оскаржуваного наказу неможливо встановити чи здійснював відповідач перевірку щодо наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу позивачу. У свою чергу, прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону, а тому у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення.
Також варто зауважити, що із наданого суду наказу від 08.10.2020 №71-Т та додатку до нього слідує, що відповідачем запропоновано для продажу на земельних торгах окремими лотами у Волинській області права на земельні ділянки та надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у тому числі і земельної ділянки з кадастровим номером 0723383700:05:002:0483 загальною площею 48,5121 га, у межах якої мав намір отримати у власність земельну ділянку позивач. Однак докази про те, що відповідно до частини четвертої статті 136 ЗК України завершено підготовку лотів до проведення земельних торгів та наявність заборон на відчуження, надання у користування земельної ділянки до завершення торгів згідно з частиною третьою названої статті суду не надано.
На думку суду, належним способом захисту прав позивача за наявних фактичних обставин необхідно визнати саме зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки застосування обраного позивачем способу захисту порушеного права вимагає оцінки усіх визначених законом умов, необхідних для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, проте таких обставин судом не встановлено, а оцінка правомірності наказу про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою стосувалася лише тих мотивів, які наведено у такому наказі. Отже, у суду відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення - надати дозвіл на розроблення відповідної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0723383700:05:002:0483. При вирішенні спору у вказаній частині позовних вимог суд враховує правову позицію щодо ефективного способу захисту порушених прав у спірних правовідносинах, викладену у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №420/914/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2019 у справі 509/1350/17.
Крім того, відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути судовий збір у розмірі 840,80 грн., сплачений згідно з квитанції від 25.11.2020 №8Т0Т-СР77-ННК2-8Р17 (а. с. 7).
Керуючись статтями 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Земельного кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 30 липня 2020 року №3-5431/15-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою».
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Волинській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 12 листопада 2019 року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, розташованої на території Підгородненської сільської ради Любомльського району Волинської області, шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0723383700:05:002:0483 загальною площею 48,5121 га.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (43021, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, 67, код ЄДРПОУ 39767861) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя О. О. Андрусенко