Справа № 640/2842/19
н/п 1-кп/953/174/21
"29" січня 2021 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши в судовому засіданні в м. Харкові клопотання представника потерпілого адвоката ОСОБА_3 про арешт майна обвинуваченого в кримінальному провадженні №12018220000001433 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, -
В провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.
27.01.2021 до суду надійшло клопотання представника потерпілого адвоката ОСОБА_3 про арешт майна обвинуваченого з метою забезпечення цивільного позову, в якому просять накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що на належить ОСОБА_4 із забороною йому та будь-яким іншим особам відчужувати й розпоряджатися указаним майном будь-яким способом. В обґрунтування клопотання про накладення арешту майна обвинуваченого зазначається, що в рамках кримінального провадження потерпілою ОСОБА_5 подано цивільний позов. Внаслідок вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 заподіяно матеріальну шкоду у сумі 132 246,66 грн., яка документально підтверджується, та моральну шкоду, яку потерпіла оцінює у 300 000 грн. Матеріальну та моральну шкоду обвинувачений добровільно не відшкодовує, тому з метою забезпечення арешту майна (запобігання відчуженню частини об'єкта нерухомості) просять задовольнити клопотання.
Суд, вислухавши представника потерпілого адвоката ОСОБА_3 , дослідивши надані матеріали, прийшов до висновку, що клопотання про арешт майна обвинуваченого ОСОБА_4 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Частиною першою статті 172 КПК України встановлено, що клопотання про арешт майна розглядається судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються.
Арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, що передбачено п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч.1 ст. 173 КПК України).
Представником потерпілого адвокатом ОСОБА_3 достовірно не доведено існування можливості приховування, пошкодження, знищення, передачі, відчуження належного обвинуваченому нерухомого майна.
За змістом ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.
У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.
Питання щодо обґрунтованості розміру цивільного позову у кримінальному провадженні вирішується судом за наслідками розгляду кримінального провадження, розгляд якого на теперішній час триває.
В той же час представник потерпілого адвокат ОСОБА_3 27.01.2021 подав клопотання про призначення судово-психологічної експертизи потерпілої ОСОБА_5 для визначення можливого розміру грошової компенсації за завдані страждання (моральну шкоду) кримінальним правопорушенням.
Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, що встановлено ч.8 ст.170 КПК України.
Суду не надані докази, підтверджуючі вартість нерухомого майна, на яке представник потерпілого адвокат ОСОБА_3 просить накласти арешт.
Таким чином, не доведено, що вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, співмірна розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна, що встановлено частиною 11 статті 170 КПК України.
Однак, матеріали, які б давали підстави вважати, що вказане вище нерухоме майно, за умови його перебування у обвинуваченого, буде приховано, пошкоджено, зіпсовано, знищено, втрачено, перетворено, відчужено, суду не надані.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження суд повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Частиною першою 1 статті 170 КПК України встановлено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації, для забезпечення цивільного позову. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що представником потерпілого адвокатом ОСОБА_3 не доведено, що потреби в даному кримінальному провадженні на теперішній час виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи осіб, про який йдеться в клопотанні; не доведено, що вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, співмірна розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та обґрунтованість розміру цивільного позову, а також не зазначені обставини, які б давали підстави вважати, що вищезазначене нерухоме майно, за умови його перебування у обвинуваченого, буде приховано, пошкоджено, зіпсовано, знищено, втрачено чи відчужено, а тому клопотання задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 98, 132, 167, 170-173, 309, 372 КПК України, -
У задоволенні клопотання представника потерпілого адвоката ОСОБА_3 про арешт майна обвинуваченого ОСОБА_4 - відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом 7 днів з дня її проголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
СУДДЯ -