Справа № 638/3894/20
Повадження № 2/638/401/21
Іменем України
21 січня 2021 року м. Харків
Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - Цвіри Д.М.,
за участю секретаря - Варданян К.Г.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Мельничук О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Офіса Генерального Прокурора, треті особи: Начальник другого наглядового відділу ГПУ Базуркаєв О., Процесуальний прокурор прокуратури Полтавської області Мандич С.М., Слідчий СУ НП в Полтавській області Лиховид Р.І., Слідчий ТУ ДБР у м.Полтава Папу В.В. про компенсацію моральної шкоди,
встановив:
До Дзержинського районного суду м.Харкова звернувся ОСОБА_1 з позовом до Держави України в особі Офісу Генеральної прокуратури України, треті особи: Начальник другого наглядового відділу ГПУ Базуркаєва О., процесуальний прокурора прокуратури Полтавської області Мандич С.М., слідчий СУ НП в Полтавській області Лиховид Р.І., слідчий ТУ ДБР у м.Полтава Папу В.В. про компенсацію моральної шкоди в розмірі 1 126 710,00 гривень, спричиненої відповідачем в результаті протиправної тривалої бездіяльності.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 25 жовтня 2017 він звернувся до Генеральної прокуратури із заявою про кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст 364,365,366, 367,382 КК України, вчинені співробітником прокуратури Полтавської області.
Проте, посадова особа ГПУ Базуркаєв О. не внес відомості до ЄРДР, що були викладені в заяві про кримінальні правопорушення від 25.10.2017, чим порушив конституційне право на доступ до правосуддя ОСОБА_1
19 грудня 2017 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва виніс ухвалу, якою зобов'язав уповноважених осіб Генеральної прокуратури внести відповідні відомості до ЄРДР, викладені в заяві від 26.10.2017.
25 січня 2018 року уповноважена особа Генеральної прокуратури України внесла відомості в ЄРДР 42018000000000165 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, яке в порядку ст. 218 КПК України було спрямовано до прокуратури Полтавської області для організації досудового розслідування.
16 лютого 2018 року прокуратура Полтавської області повідомила ОСОБА_1 , що органом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні визначено слідче управління ГУ НП в Полтавській області.
У період часу з червня 2018 року по лютий 2020 року позивач звертався зі скаргами у різноманітні судові інстанції на умисну протиправну бездіяльність відповідача та третіх осіб та грубе, систематичне порушення вимог КПК України.
На його думку, з вини відповідача та третіх осіб він був вимушений витрачати свій особистий час і звертатись до суду за захистом своїх прав, гарантованих Конституцією України, що призвело до погіршення і позбавлення можливості реалізації своїх звичок і бажань неможливості продовжити активне особисте життя, в особистій репутації, у власні безпеці, у впевненості у собі та в майбутньому, у недоторканості громадянина України, оскільки люди, що вчинили кримінальне правопорушення не покарані, що призвело до неможливості задовольняти актуальні для нього потреби в благополуччі сім'ї, відчутті гідності, соціальної та правової захищеності і вимагає від нього докласти значних додаткових зусиль для організації свого життя. Своєю тривалою бездіяльністю йому спричинено глибокі моральні страждання, компенсацію яких він оцінює у розмірі 1 267 710,00 грн.
Відповідач в особі Офісу Генерального прокурора надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого у задоволенні позовних вимог просить відмовити у зв'язку з їх безпідставністю. 26.01.2018 Генеральною прокуратурою України на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 19.12.2017 до Єдиного реєстр досудових розслідувань внесено відомості за № 42018000000000165 від 26.01.2018 за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 26.10.2017 за фактом неправомірних дій окремих працівників прокуратури Полтавської області за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.
Матеріали кримінального провадження №42018000000000165 від 26.01.2018, для організації розслідування та забезпечення нагляду за додержаннязаконів під час проведення досудового слідства у формі процесуального керівництва 05.02.2018 надіслано до прокуратури Харківської області.
Постановою заступника прокурора Полтавської області від 14.02.2018 здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні доручено слідчому управлінню Головного управління Національної поліції в Полтавській області
Постановою прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, аналізу інформації та координації правоохоронної діяльності прокуратури Полтавської області Яроцького Р.В. від 26.09.2019 визначено підслідність у кримінальному провадженні № 42018000000000165 від 26.01.2018 за слідчими Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві.
Постановою слідчого Першого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, Папу В.В. від 31.03.2020 кримінальне провадження № 42018000000000165 від 26.01.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Відомості про кримінальне правопорушення N2 42018000000000165 від 26.01.2018 внесено до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про те, що начальник відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_4 неналежним чином здійснює свої обов'язки під час розслідування кримінального правопорушення, внесеного до ЄРДР за № 42012220090000005 від 15.10.2013 щодо колишніх співробітників Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області. Водночас, питання відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 бездіяльністю слідчих Національної поліції України, прокурорів а слідчих прокуратури Полтавської області у кримінальному провадженні № 42012220090000005 від 15.10.2013 було предметом розгляду в судах в порядку цивільного судочинства.
Зокрема постановою Харківського апеляційного суду від 06.12.2018 у справі 2 638/12068/16 -ц відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної Казначейської служби України, прокуратури Полтавської області, третя особа - слідчий прокуратури Полтавської області Сорокін І.В., про компенсацію моральної шкоди у розмірі 328 860,00 грн.
У цій справі суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять як висновків компетентних органів прокуратури вищого рівня відповідно до вимог ПК України, так і судових рішень, якими встановлено факт невиконання або неналежного виконання слідчим, прокурором службових обов'язків під час судового розслідування у кримінальному провадженні № 42012220090000005, яке ще триває, та притягнення цих осіб до відповідальності, передбаченої чинним законодавством. Ухвалою Верховного Суду від 07.02.2019 у справі № 638/12068/16-ц у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 23.01.2019 відмовлено у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_3 . Постанову Апеляційного суду Харківській області від 19.09.2018 у справі № 638/9692/17, якою відмовлено у задоволенні позову до прокуратури Полтавської області, Державної казначейської служби України про компенсацію моральної шкоди у розмірі 384 000 грн., залишене без змін.
Офіс Генерального прокурора (Генеральна прокуратура України і кримінальних провадженнях №42012220090000005 від 15.10.2013 та № 42018000000000165 від 26.01.2018 нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва - здійснював, його дії (бездіяльність) позивачем у встановленому законом порядку не оскаржувалися та незаконними судом не визнавалися. До того ж, у силу ст. 96 ЦК України прокуратура Полтавської області як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і відповідно л ст. 80 ЦК України може бути позивачем та відповідачем у суді. Також безпідставними є доводи позивача про бездіяльність слідчих прокурорів у кримінальному провадженні.
Ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.12.2017 у справі № 757/68537/17-к про зобов'язання службової особи Генеральна прокуратури України, уповноваженої на прийняття та реєстрацію заяв повідомлень про кримінальні правопорушення, зареєструвати заяву позивача та внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення у відповідності до вимог ст. 214 КПК України не містять даних про визнання дій Генеральної прокуратури України протиправними.
Реалізація ОСОБА_1 свого процесуального права на оскаржена рішень, дій, бездіяльності слідчого під час досудового слідства, не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, а сам факт скасування вказаних постанов слідчого не свідчить про протиправність дій прокуратури та завдання такими діями позивачу моральної шкоди.
Крім того, скасування відповідних постанов слідчим суддею не може само по собі свідчити про протиправність дій або бездіяльності прокурора, оскільки у цьому випадку такі процесуальні рішення ґрунтувались на відмінній від прокурора або слідчого оцінці матеріалів кримінального провадження з бею слідчого судді.
Позивач належних та допустимих доказів незаконності (протиправності) дій чи бездіяльності Офісу Генерального прокурора (Генеральної прокуратури України) у кримінальному провадженні, спричинення йому моральної шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між ними не надав, у зв'язку з чим не довів заподіяння йому такої шкоди Офісом Генерального прокурора, тож у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю.
В судовому засіданні позивач вимоги, викладені у позові підтримав та просив їх задовольнити.
Уповноважений представник відповідача - Генеральної прокуратури України проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позов.
Третя особа - начальник другого наглядового відділу Генеральної прокуратури України Базуркаєв О. у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Третя особа- процесуальний прокурор прокуратури Полтавської області Мандич С.М. у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Третя особа - слідчий СУ НП в Полтавській області Лиховид Р.І. у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Третя особо- слідчий ТУ ДБР у м. Полтава Папу В.В. у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Суд, дослідивши доводи учасників справи, заслухавши вступне слово представників відповідачів, оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
25 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Генеральної прокуратури із заявою про кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст 364,365,366, 367,382 КК України, вчинені співробітником прокуратури Полтавської області.
19 грудня 2017 слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва виніс ухвалу, якою зобов'язав уповноважених осіб Генеральної прокуратури внести відповідні відомості до ЄРДР, викладені в заяві від 26.10.2017.
26.01.2018 Генеральною прокуратурою України на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 19.12.2017 до Єдиного реєстр досудових розслідувань внесено відомості за № 42018000000000165 від 26.01.2018 за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 26.10.2017 за фактом неправомірних дій окремих працівників прокуратури Полтавської області за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.
Матеріали кримінального провадження №42018000000000165 від 26.01.2018, для організації розслідування та забезпечення нагляду за додержання законів під час проведення досудового слідства у формі процесуального керівництва 05.02.2018 надіслано до прокуратури Харківської області.
Постановою заступника прокурора Полтавської області від 14.02.2018 здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні доручено слідчому управлінню Головного управління Національної поліції в Полтавській області.
Крім того, у період часу з червня 2018 року по лютий 2020 року позивач неодноразово звертався зі скаргами у різноманітні судові інстанції на умисну протиправну бездіяльність відповідача та третіх осіб та грубе, систематичне порушення вимог КПК України.
Згідно статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органу місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтями 1173, 1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 25.05.2016 у справі № 6-440цс16 шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Частиною 6 статті 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого (п. 56).
Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.
У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (див. наприклад, Рисовський проти України, № 29979, п. 86, 89, від 20 жовтня 2011, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, п. 71, 22 листопада 2005).
Психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.
Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов'язкам (ст. 3. 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
Суд приходить до висновку про доведеність факту порушення конституційних прав позивача, внаслідок бездіяльності відповідачів, про що свідчать відповідні судові рішення.
Вказані обставини, а також подальша необхідність звернення позивача до суду, в порядку визначеному приписами КПК України, з заявами про усунення перешкод, як особі постраждалої від кримінального правопорушення, доступу до правосуддя, привели до моральних та фізичних страждань позивача, який крім того, є особою похилого віку, при цьому у зв'язку з наявністю тяжких, хронічних захворювань визнаний інвалідом 2 групи безстроково.
При цьому відповідно до статті 1174 Цивільного кодексу України та п. п. 35, 38 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого Постановою КМ України від 03.08.2011 року №845, Державне казначейство України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України виплачує присуджену судом суму відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 січня 1995 р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно п. 5 зазначеної Постанови відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Враховуючи вимоги справедливості, добросовісності та розумності, а також конкретні обставини справи, суд вважає, що на відшкодування моральної шкоди слід стягнути 6000 грн.
Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Офіса Генерального Прокурора, треті особи: Начальник другого наглядового відділу ГПУ Базуркаєв О., Процесуальний прокурор прокуратури Полтавської області Мандич С.М., Слідчий СУ НП в Полтавській області Лиховид Р.І., Слідчий ТУ ДБР у м.Полтава Папу В.В. про компенсацію моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Держави України в особі Офісу Генерального прокурора (місцезнаходження : 01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 00034051) за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень з єдиного казначейського рахунку у відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Держави України в особі Офісу Генерального прокурора (місце знаходження : 01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 00034051) на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 840 гривен 80 копійок.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дзержинський районний суду м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: Держава Україна в особі Офісу Генерального пркурора, місцезнаходження : 01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ:00034051.
Третя особа: Начальник другого наглядового відділу ГПУ Базуркаєв О., місцезнаходження : 01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ:00034051.
Третя особа: Слідчий СУНП в Полтавській області Лиховид Р.І.,місцезнаходження: 36000, м. Полтава, вул. Сковороди, 2-Б, код ЄДРПОУ: 40108630.
Третя особа: Слідчий Територіального Управління ДБР, розташованого у місті Полтаві Папу В.В., місцезнаходження: 36000, м. Полтава, вул. Соборності, 37, код ЄДРПОУ:42334163.
Головуючий суддя Д.М.Цвіра
Повний текст рішення складено 28 січня 2021 року.