Справа № 569/22359/20
29 січня 2021 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Рівне кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020185010000638 від 23.08.2020 року про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Рівне, з середньою освітою, працюючого неофіційно різноробочим, у офіційно зареєстрованому шлюбі не перебуває, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 14.07.2020 року Рівненським міським судом Рівненської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 1 року обмеження волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком на 1 рік;
- 06.10.2020 року Рівненським міським судом Рівненської області за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком на 3 роки
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -
ОСОБА_4 23 серпня 2020 року близько 02 год. 40 хв., перебуваючи поблизу розважального закладу «Стадіо Паб», що по вул. Соборна, буд. 205, в м. Рівне, діючи повторно, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, шляхом вільного доступу, таємно викрав велосипед марки «Mountancyclu ZEN BIKES» вартістю 8275 гривень, чим завдав потерпілому ОСОБА_5 майнову шкоду у вказаному розмірі.
Таким чином, ОСОБА_4 своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненими повторно, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю та показав, що дійсно, він, за вказаних обставин, місця та часу вчинив дане кримінальне правопорушення. Розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, не заперечував. У вчиненому розкаявся, просив суворо його не карати.
Потерпілий ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, щодо міри покарання поклався на розсуд суду.
Суд, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, з'ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження змісту обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своєму рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що винуватість ОСОБА_4 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.
Аналізуючи наведені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки він вчинив дії, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненими повторно.
Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінальних правопорушень, тяжкості наслідків, що настали.
В той же час згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело права. Зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
В силу ст. 12 КК України злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 відноситься до категорії не тяжких злочинів.
При обранні міри покарання суд враховує вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також вимоги ст. 65 КК України, відповідно до яких суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК відповідно до положень Загальної частини Кодексу, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
До обставин, які, відповідно до вимог ст. 66 КК України, пом'якшують покарання ОСОБА_4 , суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які відповідно до вимог ст. 67 КК України, обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.
Також судом встановлено, що після вчинення даного кримінального правопорушення ОСОБА_4 був засуджений за вчинення у червні 2020 року іншого кримінального правопорушення.
Так, 06 жовтня 2020 року ОСОБА_4 був засуджений Рівненським міським судом Рівненської області за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком на 3 роки.
Згідно вимог ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Разом з цим, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує повне визнання вини, щире розкаяння у вчиненому кримінальному правопорушенні, наявність постійного місця реєстрації та проживання, на даний час офіційно не працевлаштований, однак замається тимчасовими підробітками, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, тому суд призначає покарання в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, ст. 75 КК України та покладенням у відповідності до ст. 76 КК України певних обов'язків.
Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Саме таке покарання, на думку суду, буде необхідним для досягнення легітимної мети призначення покарання, а саме виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Речові докази відсутні.
У відповідності до вимог ст.ст. 122, 124 КПК України суд приймає рішення по питанню процесуальних витрат за проведення судової експертизи, які слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 в повному обсязі.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 не застосовувався, підстави для його застосування - відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд -
Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного цим вироком, більш суворим призначеним вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 06.10.2020 року призначити ОСОБА_4 остаточне покарання - 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбуття призначеного йому покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки, не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, визначені ст. 76 КК України а саме: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Речові докази відсутні.
Стягнути з ОСОБА_4 судові витрати на проведення судової експертизи у сумі 3268 грн. 80 коп.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 не застосовувався, підстави для його застосування - відсутні.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана обвинуваченим, потерпілими, прокурором з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, потерпілому та прокурору.
Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1