Справа №265/36/18
Провадження №2/265/29/20
22 грудня 2020 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Гноєвого С. С.,
за участю секретаря Лапоног Т.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач Публічне акціонерне товариство «Сбербанк»(змінило найменування на Акціонерне Товариство«Сбербанк») звернувся до суду із позовом про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором. Позовна заява вмотивована тим, що 04.08.2008 року між Закритим акціонерним товариством «Дочерній Банк Сбербанку Росії», правонаступником якого єПублічне акціонерне товариство «Сбербанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №10-В/08/24/ФО/І відповідно до якого Банк надав, а відповідач ОСОБА_1 отримав кредитні кошти з метою придбання у власність окремої квартири, розтаташованої за адресою: АДРЕСА_1 , у загальній сумі 24 000 доларів США зі сплатою за користування кредитними коштами в розмірі 13,95% річних та з кінцевим строком погашення кредиту до 04 серпня 2029 року. З метою забезпечення своєчасного та повного виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором, 17.06.2015 року між Банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 10-В/08/24/ФО/S-2 відповідно до якого ОСОБА_2 зобов'язалась перед Банком відповідати за виконання позичальником в повному обсязі зобов'язань, що виникають із Кредитного договору. Оскільки відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, то в останнього станом на 13 грудня 2017 року утворилась заборгованість за кредитним договором на загальну суму 24 954,87 доларів США, яка складається з заборгованості за редитом у сумі 17 459,25 доларів США та процентів за користування кредитом у сумі 7 495,62 доларів США, які позивач просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку на його користь.
Ухвалою суду від 16 лютого 2018 року у справі за позовом ПАТ «Сбербанк» ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відкрите провадження та призначене підготовче судове засідання на 30.03.2018 року.
02 травня 2018 року відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач зазначав, що між ним та Банком дійсно було укладено кредитний договір на суму 24 000 доларів США. Пізніше між Банком та його дружиною ОСОБА_2 було укладено договір поруки. У нього дійсно не було можливості сплачувати кредит і у нього утворилась заборгованість, однак з позовними вимогами він не згодний оскільки банк не надав підтвердження того факту, що він отримав кредитні кошти на руки, відсутне підтвердження, що він отримав саме долари США, з розрахунку банку не вбачається як були нараховані процентні ставки та комісія і яким чином вони погашались, відсутній розрахунок погашення тіла кредиту, тобто позивач не надав чіткого розрахунку заборгованості. Крім того, він не згодний із притягненням його дружини в якості відповідача за договором поруки, оскільки позов було заявлено 27.12.2017 року, повідомлення вимога про погашення заборгованості його дружині була направлена банком 20.02.2017 року, а сам договір поруки із його дружиною було укладено банком 17.06.2015 року, а тому на його думку, відповідно до діючих вимог законодавства зобов'язання поручителя були припиненні.
Ухвалою суду від 07 травня 2018 року закрито підготовче судове засідання та судовий розгляд справи призначено на 04 червня 2018 року.
30 травня 2018 року від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив відповідача ОСОБА_1 , а в подальшому також додаткові пояснення та відповідно до яких представник позивача зазначає, що на час укладання кредитного договору відповідач ОСОБА_1 був ознайомлений з умовами кредитування, мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, його волевиявлення було вільним та відповідало його внутрішній волі. Виконання банком зазначених умов, передбачених договором, підтверджено відповідачем, який особисто підписав кредитний договір, чим засвідчив отримання вищевказаної інформації та те, що він погодився з умовами договору. На момент укладання кредитного договору відповідач не навів жодних зауважень, щодо змісту цього правочину, протягм тривалого часу виконував свої обов'язки за договором по поверненню кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом. Всі вищевикладені обставини підтверджуються кредитним договором та виписками по особистому рахунку. Банк виконав свої зобов'язання, передбачені кредитним договором, перерахувавши відповідачу ОСОБА_1 кошти на поточний рахунок в АТ «Сбербанк Росії» №262020154784, у відповідності до заяви відповідача від 04.08.2008 року. Що стосується доводів відповідача, щодо припинення поруки відповідача ОСОБА_2 представник позивача, зазначив, що оскільки вимога була отримана відповідачем ОСОБА_4 22.03.2017 року, підстави для визначення початку перебігу строків позовної давності є з дати отримання такої вимоги, а саме з 22.03.2017 року. При цьому банк використав своє право та звернувся з позовною заявою до суду про стягнення заборгованості з відповідачів, яка надійшла на адресу суду 27.07.2017 року, однак у зв'язку із тим, що позивач звернувся із позовом в тому числі до фізичної особи ОСОБА_5 , який на час звернення з позовом помер, тому правоздатність його припинена у зв'язку з чим, позовну заяву позивача до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором - повернуто позивачу для надіслання її за підсудністю, таким чином враховуючи поважність причин повернення позовної заяви, поданої до суду банк звернувся до суду в межах строків позовної давності. На підставі наведеного просив задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 підтримав позовні вимоги, мотивуючи їх обставинами, викладеними у позові.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Резниченко В.О. у судовому засіданні позовні вимоги не визнали з обставин, викладених у відзиві на позов та письмових запереченнях.
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення пред'явлених до неї позовних вимог заперечувала, оскільки, вважає, що в даному випадку її зобов'язання за договором поруки були припиненні.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , виходячи з такого.
Судом встановлено, що 04.08.2008 року між Закритим акціонерним товариством «Дочерній Банк Сбербанку Росії», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сбербанк»(на даний час найменування змінено на Акціонерне Товариство«Сбербанк»)та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №10-В/08/24/ФО/І відповідно до умов якого Банк надав, а відповідач ОСОБА_1 отримав кредитні кошти з метою придбання у власність окремої квартири, розтаташованої за адресою: АДРЕСА_1 , у загальній сумі 24 000 доларів США зі сплатою за користування кредитними коштами в розмірі 13,95% річних та з кінцевим строком погашення кредиту до 04 серпня 2029 року.
Позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором перед відповідачем, надавши останньому грошові кошти в розмірі 24 000 доларів США шляхом перерахування коштів на поточний рахунок відповідача в АТ «Сбербанк Росії» № НОМЕР_1 , у відповідності до заяви відповідача від 04.08.2008 року.
З метою забезпечення своєчасного та повного виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором 17.06.2015 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 10-В/08/24/ФО/S-2 відповідно до якого ОСОБА_2 зобов'язалась перед Банком відповідати за виконання позичальником в повному обсязі зобов'язань, що виникають із Кредитного договору.
Оскільки відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, то в останнього станом на 13 грудня 2017 року утворилась заборгованість за кредитним договором на загальну суму 24 954,87 доларів США, яка складається з заборгованості за редитом у сумі 17 459,25 доларів США та процентів за користування кредитом у сумі 7 495,62 доларів США.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати кредит позичальнику в розмірі й на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 1.2, 1.3, 1.4, 6.1, 8.1 кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 , який є позичальником, взяв на себе зобов'язання погашати кредит та сплачувати позивачеві нараховані проценти за користування кредитом в доларах США.
Водночас, взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, зокрема, з погашення суми кредиту та процентів відповідачем ОСОБА_1 не були виконані, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість за кредитним договором.
Відповідно до наданого представником позивача розрахунку, заборгованість за зазначеним договором про надання кредиту станом на 13 грудня 2017 року становить 24 954,87 доларів США, яка складається з заборгованості за редитом у сумі 17 459,25 доларів США та процентів за користування кредитом у сумі 7 495,62 доларів США.
Крім того, в матеріалах справи містяться виписки по особовим рахункам за вказаний у позові період, як підтвердження наявності заборгованості відповідачів перед позивачем. Дані документи відповідачами не спростовано, як і не спростовано факту отримання коштів та наявності заборгованості за кредитним договором.
Будь - яких інших доказів на спростування доводів позивача відповідачі суду не надали.
Відповідно до змісту ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Згідно з п. 6.11 кредитного договору позивач має право в односторонньому порядку достроково розірвати цей договір та/або вимагати від позичальника дострокового поверненн повної суми заборгованості за цим договором, а також інші права, передбачені законодавством України та/або цим договором та/або договором забезпечення, у разі істотного порушення умов цього договору, які зазначені в п.6.8 Договору чи інше.
У відповідності до положень ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором утому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Зважаючи на те, що договором поруки не встановлено строку припинення поруки у розумінні ст. 251 ЦК України, яка стосується визначення понять строку та терміну, слід застосувати приписи ч.4 ст. 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Так, згідно ч.4 ст.559 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Питання правильного застосування частини четвертої статті 559 ЦК України було також предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18) та у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), за наслідками розгляду яких Велика Палата Верховного Суду в постановах від 13 червня та 31 жовтня 2018 року виклала правовий висновок про відсутністьпідстав для відступлення від сталої.
Практики Верховного Суду вказали, що з огляду на положення другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України, можна зробити висновок про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачам скеровувались повідомлення - вимоги щодо наявності заборгованості по кредиту станом на 20.02.2017 року та повернення повної суми заборгованості за кредитним договором №10-В/08/24/ФО/І від 04.08.2008 року, які отримані відповідачами 22.03.2017 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Судом встановлено, що використавши своє право, позивач27.07.2017 року звернувся до суду про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача ОСОБА_1 як основного боржника та ОСОБА_7 та ОСОБА_5 як поручителів.Відповідно до ухвали Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 03 жовтня 2017 року у зв'язку зі смертю відповідача ОСОБА_5 , правоздатність якого припинена, позовну заяву ПАТ «Сбербанк» до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором повернута позивачу для надіслання її за підсудністю. З огляду на викладене банк звернувся до суду в строк, визначений законом, чинний на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч.1 ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх належних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Крім цього, відповідно до ч. 1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності через неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Чатиною 1 ст.1048 ЦК України, надає позикодавцю право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно позиції Великої Палати Верховного суду, висловленій в постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд вважає, що позивачем доведено, що у відповідачів виникла заборгованість за кредитним договором, яка станом на 13 грудня 2017 року становить 24 954,87 доларів США, та яка складається з заборгованості за редитом у сумі 17 459,25 доларів США та процентів за користування кредитом у сумі 7 495,62 доларів США, доводи позивача, з цього приводу, відповідачами не спростована, а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У відповідності до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_8 та ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору в розмірі 10 460 (десять тисяч чотириста шістдесят) гривень 08 копійок в рівних частках, а саме по 5 230 (п'ять тисяч двісті тридцять) гривень 04 копійки з кожного.
На підставі викладеного, керуючисьст. ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства «Сбербанк», юридична адреса: 01601, місто Київ, вулиця Володимирська, 46, код ЄДРПОУ 25959784, заборгованість за Кредитним договором № 10-В/08/24/ФО/І від 04 серпня 2018 року, Договором поруки № 10-В/08/24/ФО/S-2 від 17 червня 2015 року у розмірі 24 954 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят чотири) долари США 87 центів, з яких: заборгованість за кредитом - 17 459 (сімнадцять тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять) доларів США 25 центів, проценти за користування кредитом -7 495 (сім тисяч чотириста дев'яносто п'ять)доларів США 62 центи.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства «Сбербанк», юридична адреса: 01601, місто Київ, вулиця Володимирська, 46, код ЄДРПОУ 25959784, суму сплаченого судового збору в розмірі 10 460 (десять тисяч чотириста шістдесят) гривень 08 копійок в рівних частках, а саме по 5 230 (п'ять тисяч двісті тридцять) гривень 04 копійки з кожного.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення суду складено 04 січня 2021 року.
Суддя С.С. Гноєвой