Справа № 234/17657/17
Провадження № 2-а/234/14/21
21 січня 2021 року м. Краматорськ
Краматорський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Лебединець Г.С., секретар судового засідання Берліна А.Д., за участю позивача ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Краматорської міської ради, треті особи - міський голова м.Краматорська Гончаренко Олександр Васильович, Комунальне підприємство «Краматорське трамвайно-тролейбусне управління» про визнання недійсною Додаткової угоди № 1 від 11.07.2017 року до договору про організацію надання транспортних послуг з перевезень міським електричним транспортом № 15/09-30 від 30.09.2016р.,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Краматорської міської ради, виконавчого комітету Краматорської міської ради, треті особи - Міський голова м.Краматорська Панков Андрій Вікторович, заступник міського голови Ніконенко Світлана Євгенівна, комунального підприємства «Краматорське трамвайно-тролейбусне управління» про визнання недійсною Додаткової угоди №1 від 11.07.2017 року до договору про організацію надання транспортних послуг з перевезень міським електричним транспортом №15/09-30 від 30.09.2016 року; визнання недійним Договору №9-2017 від 04.08.2017 року на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування.
Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 07.12.2017р. вказані позовні вимоги роз'єднані, у зв'язку із чим предметом розгляду цієї справи є позовні вимоги про визнання недійсною Додаткової угоди №1 від 11.07.2017 року до договору про організацію надання транспортних послуг з перевезень міським електричним транспортом №15/09-30 від 30.09.2016 року.
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 17.08.2018 року вказані позовні вимоги залишені без задоволення.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року апеляційну скаргу задоволено часткового, рішення Краматорського міського суду Донецької області від 17 серпня 2018 року скасовано, провадження у справі закрито.
Постановою Великої палати Верховного суду від 05 червня 2019 року касаційну скаргу задоволено, постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року скасовано, справу направлено до апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2019 року, рішення Краматорського міського суду Донецької області від 17.08.2018 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.08.2020 року, рішення Краматорського міського суду Донецької області від 17.08.2018 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Краматорського міського суду Донецької області.
Протоколом автоматизованого розподілу, головуючим суддею по справі визначено суддю Лебединець Г.С. та ухвалою від 04.09.2020 року справу прийнято суддею до свого провадження.
Ухвалою суду від 18.12.2020 року по справі замінено третю особу міського голову - Панкова А.В. на його правонаступника - міського голову Гончаренка О.В.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав свої вимоги і суду показав, що відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право розпоряджатися власністю територіальної громади має тільки представницький орган місцевого самоврядування - міська рада. В преамбулі Додаткової угоди № 1 не зазначено, що міський голова діє на підставі будь-якого рішення міської ради. При наявності такого рішення міської ради делегування повноваження міському голові на підписання Додаткової угоди № 1 не потрібно. Такі повноваження міському голові встановлені п.16 ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Позивач зазначив, що при укладенні Додаткової угоди № 1, відповідно до чинного законодавства, необхідно було дотриматися наступних процедур: 1) Виконавчий комітет Краматорської міської ради приймає рішення про необхідність внесення змін до договору про організацію надання транспортних послуг з перевезень міським електричним транспортом; 2) міський голова, як керівник виконавчого комітету Краматорської міської ради та керівник КП КТТУ підписують додаткову угоду про внесення змін до договору про організацію надання транспортних послуг; 3) сесія міської ради приймає рішення про затвердження підписаної міським головою та керівником КП КТТУ додаткової угоди. Така процедура не була проведена. Міський голова м.Краматорська Панков А.В. за своєю ініціативою, з перевищенням своїх повноважень, уклав з керівником КП КТТУ Додаткову угоду № 1. За таких умов, на думку позивача, Додаткова угода укладена особою, яка не мала достатнього обсягу повноважень на її укладання, тому вказану угоду слід визнати незаконною. Щодо порушення його прав у зв'язку з недотриманням процедури укладення додаткової угоди зазначив наступне. Укладанням Додаткової угоди № 1 від 11.07.2007 року до договору про організацію надання транспортних послуг з перевезень міським електричним транспортом № 15/09-30 від 30.09.2016р., міський голова одноосібно відмовився від трамвайного перевезення пасажирів, а замість цього в м.Краматорську запустили перевезення пасажирів автобусами з дизельними двигунами, від яких відмовляється весь цивілізований світ. Зі змісту ст.ст.6, 8, 19 ч.2 Конституції України випливає, що громадяни України, у тому числі і він (позивач ОСОБА_1 ), крім прав, передбачених у розділі 2 Конституції України і які також мають публічно-правову природу, мають ще і право на правову державу, що обов'язково включає і право на владу, яка діє лише на підставі закону і не приймає незаконних рішень, чи не нехтує своїми повноваженнями, що порушують Конституцію України. Таким чином, неналежне виконання будь-яким органом місцевого самоврядування своїх повноважень є само по собі порушенням публічних прав громадянина України, право жити у правовій державі, право мати органи влади та місцевого самоврядування, які не порушують закони та не приймають незаконних рішень. Такі права порушені органами місцевого самоврядування шляхом укладення оскаржуваної додаткової угоди. Такі дії породжують його право, як громадянина України та члена територіальної громади м.Краматорська, вимагати відновлення законності у діяльності органів місцевого самоврядування, в тому числі шляхом визнання оскаржуваної додаткової угоди протиправною та її скасування. При цьому право вимоги відновлення порушених публічних прав громадянина України існує в незалежності від того, чи були при цьому порушені цивільні права особи чи ні. Укладенням Додаткової угоди № 1 комунальний транспорт м.Краматорська рухається в зворотному напрямку ніж весь цивілізований світ: електротранспорт (трамваї) посадові особи місцевого самоврядування замінили на особливо шкідливий транспорт автобуси з дизельними двигунами. Це, також, порушує його права на користування більш екологічним електротранспортом (трамваями) та дихати не забрудненим дизельними вихлопами повітрям. Комунальний транспорт - це власність територіальної громади м.Краматорська. Він (позивач по справі) є членом територіальної громади м.Краматорська, а отже також є співвласником комунального майна м.Краматорськ. оскільки з дня прийняття Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не створений реєстр майна територіальної громади та реєстр власників майна територіальної громади, у посадових осіб місцевого самоврядування, на думку позивача, виникає спокуса на збагачення за рахунок майна територіальної громади. За каденції 2015-2020р.р. керівні особи виконавчого комітету Краматорської міської ради не дочекались остаточного рішення суду по Додатковій угоді демонтували та порізали трамвайне господарство на металобрухт. За підрахунком позивача брухту від трамвайного господарства повинно бути приблизно на 40-45 млн.грн.; до міського бюджету було перераховано коштів від реалізації брухту - 9 638 586,76 грн.; планується ще перерахувати до міського бюджету 5 010 335 грн., загальна сума - приблизно 15 млн.грн.; на демонтаж та порізку металобрухту пішло 5 млн.грн. За підрахунками позивача - 20 млн.грн. повинно ще було залишись та які, б мали бути зараховані до міського бюджету. Позивач зазначає, що в разі надходження вказаних грошових коштів до місцевого бюджету, вони могли бути спрямовані на поліпшення благоустрою громади. Зокрема в його будинку могли бути проведені відповідні модернізації (замінені вікна, двері, пофарбований будинок). Окрім того зазначив, що відновити його порушені права неможливо. Однак, в разі задоволення позову, він ініціює кримінальне провадження за фактом крадіжки приблизно 20 млн.грн. для їх повернення у місцевий бюджет та створення міською радою тимчасової слідчої комісії для з'ясування питання куди саме були спрямовані вказані грошові кошти. З цих підстав просив позов задовольнити та визнати недійсною Додаткову угоду № 1 від 11.07.2017 року до договору про організацію надання транспортних послуг.
В судове засідання представник відповідача - Краматорської міської ради, треті особи - міський голова м.Краматорська Гончаренко О.В., представник КП «КТТУ» не з'явилися за невідомою суду причиною, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, клопотань та заяв від них не надходило.
В порядку ст. 205 ч.1 КАС України, судом протокольно ухвалено - розглянути справу по суті за відсутності учасників справи, які не з'явилися в судове засідання за наявності належного повідомлення про дату судового засідання.
Судовим розглядом встановлено наступне.
30.09.2016 року між Краматорською міською радою в особі міського голови Панкова А.В. та КП «КТТУ» в особі директора Борохи А.С. укладений договір № 15/90-30 «Про організацію надання транспортних послуг з перевезень міським електричним транспортом». Згідно п.1 Договору - його предметом є пасажирські перевезення міським наземним електричним транспортом, що здійснює перевізник за замовленням замовника шляхом надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу, а також інших послуг, пов'язаних з таким перевезенням. Замовник надає право перевізнику здійснювати зазначені транспортні послуги за визначеними маршрутами (лініями) та зобов'язується сплачувати за фактично виконані перевізником транспортні послуги на умовах цього договору. Загальна вартість транспортних послуг становить 38 091,2 тис.грн. Обсяги транспортних послуг за маршрутами (лініями) та типами рухомого складу і показники їх якості встановлюються на підставі замовлення на пасажирські перевезення міського наземного електричного транспорту відповідно до вимог Закону України «Про міський електричний транспорт».
Згідно п.21 вказаного Договору- зміна умов цього договору проводиться у письмовій формі за взаємною згодою сторін.
Згідно п.24 вказаного Договору - зміни до цього договору вносяться за взаємною згодою сторін. Додаткові договори та додатки до цього договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, коли їх викладено у письмовій формі та підписано сторонами.
Оскаржуваною Додатковою угодою № 1 до Договору № 15/90-30 від 30.09.2016р., яка укладена між Краматорською міською радою в особі міського голови Панкова А.В. та КП «КТТУ» в особі директора Борохи А.С. від 11.07.2017р. - п.1 Договору викладений в наступній редакції: «Предметом договору є пасажирські перевезення міським наземним електричним транспортом, що здійснює перевізник за замовленням замовника шляхом надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу, а також інших послуг, пов'язаних з таким перевезенням. Замовник надає право перевізнику здійснювати зазначені транспортні послуги за визначеними тролейбусними маршрутами (без врахування трамвайних маршрутів) та зобов'язується сплачувати за фактично виконані перевізником транспортні послуги на умовах цього договору. Загальна вартість транспортних послуг по тролейбусним маршрутам (без врахування трамвайних маршрутів) становить 20 250,0 тис.грн. Обсяги транспортних послуг за тролейбусними маршрутами та типами рухомого складу і показники їх якості встановлюються на підставі замовлення на пасажирські перевезення міського наземного електричного транспорту відповідно до вимог Закону України «Про міський електричний транспорт». Окрім того, в новій редакції були викладені п.2.1, п.2.2, п.2.3 Договору та виключені трамвайні маршрути.
Позивач вважає, що вказана Додаткова угода укладена з перевищенням повноважень міського голови та без дотримання відповідної процедури.
З таким твердженням позивача суд не може погодитися з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з частиною третьою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 КАС є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
Стаття 2 Закону України від 29 червня 2004 року № 1914-ІV «Про міський електричний транспорт» установлює, що цей Закон регулює відносини, пов'язані з діяльністю у сфері міського електричного транспорту загального користування, в яких беруть участь замовники транспортних послуг, перевізники та пасажири.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про міський електричний транспорт»- замовниками транспортних послуг (замовники) - є місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та/або уповноважені ними юридичні особи, які замовляють транспортні послуги.
Частиною другою статті 4 Закону України «Про міський електричний транспорт» встановлено, що транспортні послуги надаються на договірних засадах між перевізником та замовником з урахуванням: норм забезпечення обслуговування міським електричним транспортом; показників якості транспортних послуг.
Згідно з частиною третьою статті 8 Закону України «Про міський електричний транспорт» -місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування забезпечують реалізацію державної політики у сфері міського електричного транспорту, а також розробляють регіональні та місцеві програми його розвитку і забезпечують їх виконання, встановлюють тарифи на проїзд, організовують перевезення пасажирів та здійснюють контроль за ним, встановлюють порядок справляння плати за проїзд, інформують населення про зміни, що стосуються надання транспортних послуг, забезпечують координацію роботи, пов'язаної з функціонуванням міського електричного транспорту та інших видів міського транспорту, створюють належні дорожні умови для здійснення перевезень, реалізують заходи з розвитку, вдосконалення та облаштування маршрутної мережі, виконують інші функції щодо створення безпечних умов діяльності у сфері міського електричного транспорту згідно із законодавством.
Розділ ІV Закону України «Про міський електричний транспорт» визначає відносини місцевих органів виконавчої влади та інших замовників з перевізниками щодо організації надання транспортних послуг.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про міський електричний транспорт» відносини замовників з перевізниками регулюються згідно із законодавством, а також договором про організацію надання транспортних послуг.
У договорі про організацію надання транспортних послуг визначаються обсяги і якість транспортних послуг за маршрутами (лініями) згідно з розкладом руху, вартість перевезення пасажирів, обов'язки та права сторін, порядок та строки проведення розрахунків, інші умови надання транспортних послуг.
Типовий договір про організацію надання транспортних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.
Підставою для укладення договору про організацію надання транспортних послуг є замовлення на пасажирські перевезення міським електричним транспортом, у якому повинні враховуватися державні соціальні нормативи на транспортні послуги, а також спроможність перевізника забезпечити їх необхідний обсяг.
Договір про організацію надання транспортних послуг укладається на основі типового договору не пізніше ніж за квартал до початку його дії на строк не менше року.
Засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21 травня 1997 року (в редакції, чинній у спірний період).
Згідно з частинами першою, третьою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», - сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» - сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.
Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях (частина 3 вказаної статті).
Повноваження сільського, селищного, міського голови визначені статтею 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», за приписами пункту 16 частини 4 якої селищний, міський голова, зокрема, укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради.
Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначена виключна компетенція сільських, селищних, міських рад, згідно частини 1 якої виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема: прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення ( пункт 31); затвердження договорів, укладених сільським, селищним, міським головою від імені ради, з питань, віднесених до її виключної компетенції (пункт 43).
Як встановлено судом, у спірних правовідносинах Краматорською міською радою, в особі міського голови Панкова А.В., було укладено додаткову угоду №1 до договору №15/09-30 від 30.09.2016р. про організацію надання транспортних послуг з перевезення міським електричним транспортом, який не передбачає передання майна територіальної громади іншим органам.
Предметом додаткової угоди №1 до договору №15/09-30 від 30.09.2016р. про організацію надання транспортних послуг з перевезення міським електричним транспортом є транспортні послуги. Жодна норма закону не зобов'язує затвердження цього договору на пленарному засіданні міської ради.
Наявність делегованих органом місцевого самоврядування повноважень голові ради для внесення змін до Договору про організацію надання транспортних послуг з перевезень міським електричним транспортом від 30.09.2016 року № 15/09-30 закріплено:
-приписами п.16 ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до яких селищний, міський голова, зокрема, укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради. Як було встановлено судом питання щодо організації перевезень (зокрема укладання оскаржуваної Додаткової угоди) не відноситься до виключної компетенції ради;
-частиною першою статті 1 Закону № 1914-IV визначено, що замовниками транспортних послуг є, зокрема, органи місцевого самоврядування та/або уповноважені ними юридичні особи, які замовляють транспортні послуги.
-згідно з частиною першою статті 12 Закону № 280/97-ВР сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях (частина 3 вказаної статті).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що додаткова угода № 1 від 11 липня 2017 до договору про організацію надання транспортних послуг з перевезень міським електричним транспортом №15/09-30 від 30.09.2016 укладена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому підстав для визнання її недійсною, суд не вбачає.
У відповідності до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Аналіз зазначених процесуальних норм свідчить, що під час розв'язання спорів в порядку адміністративного судочинства, в тому числі й під час перевірки оскаржуваних актів, суди повинні встановити, чи порушено оскаржуваним актом права, свободи та інтереси юридичної особи, права та інтереси фізичної особи (позивача) у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (відповідача).
В частині доводів позивача, про порушення оскаржуваною додатковою угодою його прав, суд зазначає наступне.
У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
За змістом Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». У цьому ж Рішенні зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Право людини на безпечне навколишнє природне середовище являє собою юридичну можливість проживати в навколишньому природному середовищі, яке не заподіює шкоди її здоров'ю і життю, а у випадку порушення цього права - вимагати його захисту у встановленому законодавством порядку. Це загальне визначення охоплює всі основні ознаки даного суб'єктивного права: по-перше, право проживання в сприятливому навколишньому природному середовищі, безпечному для здоров'я і життя людини; по-друге, право вимагати усунення різних перешкод при здійсненні цього права у встановленому законодавством порядку; по-третє, право на звертання у відповідні органи за захистом порушеного права з метою його поновлення (відновлення); по-четверте, здійснення захисту порушеного права шляхом установлення державою певних правових гарантій.
Право на безпечне для життя і здоров'я довкілля за своїм характером - пасивне право, бо підставою для його виникнення є норма закону, а тому суб'єктові не обов'язково вступати у відповідні відносини. Як для будь-якого абсолютного права, для нього характерна наявність невизначеного кола зобов'язаних осіб, що повинні утримуватися від його порушення.
Щодо порушення права позивача жити у правовій державі суд зазначає, в вказане право передбачає можливість людини проживати за такої форми організації державної влади, за якої верховенство в усіх сферах життя належить правовому закону. У правовій державі всі - і державні органи, і громадяни - однаковою мірою відповідальні перед законом. В ній реалізуються всі права людини; здійснюється розподіл влади на законодавчу, виконавчу, судову. Це право жити за такої організації суспільства, де закон і правовий порядок мають пріоритет над державою та іншими інститутами політичної і соціальної влади, а не навпаки. А основні права особи та її соціальна безпека складають зміст свободи, заснованої на законах, які приймаються і піддаються зміні законним шляхом. Це, також, загальне пасивне право.
Щодо не перерахування коштів до місцевого бюджету, які б могли бути направлені на благоустрій міста, то позивачем не доведена наявність цих коштів. Тому суд не вбачає порушення його особистих прав.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позивач повинен довести породження для нього правових наслідків, пов'язаних із спірною додатковою угодою, або, що він є суб'єктом відповідних відносин, на які поширюється дія цього договору.
Проте, обраний позивачем спосіб захисту, як-то визнання недійсною додаткової угоди, яка, на думку позивача, порушує його право на безпечне екологічне середовище, на проживання у правовій державі, жодним чином не відновить порушених, на його думку, прав. Спірна додаткова угода не створює для позивача жодних юридичних прав та/чи обов'язків й не може порушувати його особистих прав та/або інтересів, оскільки не містить будь-яких обмежень/заборон при наданні транспортних послуг з перевезення пасажирів без врахування трамвайних маршрутів.
На підставі викладеного, суд не приймає доводи позивача про наявність факту порушення його прав спірною додатковою угодою.
Згідно ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У відповідності до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із частинами 1, 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає про безпідставність позовних вимог та приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для визнання недійсною Додаткової угоди №1 від 11.07.2017 року до договору про організацію надання транспортних послуг з перевезень міським електричним транспортом №15/09-30 від 30.09.2016 року, у зв'язку із чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 КАС України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Краматорської міської ради, треті особи - міський голова м.Краматорська Гончаренко Олександр Васильович, Комунальне підприємство «Краматорське трамвайно-тролейбусне управління» про визнання недійсною Додаткової угоди № 1 від 11.07.2017 року до договору про організацію надання транспортних послуг з перевезень міським електричним транспортом № 15/09-30 від 30.09.2016р.- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду через Краматорський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 28 січня 2021 року.
Суддя Краматорського міського суду Г. С. Лебединець