Іллічівський районний суд м.Маріуполя
Справа № 264/7371/20
3/264/386/2021
28 січня 2021 р. м. Маріуполь
Суддя Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області Пустовойт Тетяна Валеріївна, розглянувши матеріали, що надійшли з Відділу поліції №1 Маріупольського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , працюючої продавцем-барменом кафе «Пивний Туз», яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ст.44-3 КУпАП,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №073578 від 03.11.2020 року, який надійшов до суду після доопрацювання 15.01.2021 року, ОСОБА_1 03.11.2020 року о 10-30 годин, будучи продавцем в кафе «Пивний Туз», розташованому за адресою: м.Маріуполь, пр.Металургів, буд.204, здійснювала торгівлю без засобів індивідуального засобу, а саме медичної маски (приспущена на підборіддя), окулярів та одноразових рукавичок, чим порушила постанову Кабінету Міністрів України №641 від 22.07.2020 року.
ОСОБА_1 надала письмові пояснення, згідно яких зазначила, що працювала за трудовим договором в кафе «Пивний Туз», власником якого є ФОП ОСОБА_2 03.11.2020 року дійсно знаходилась на робочому місці, перебувала в масці, яка була трохи приспущена, але без одноразових рукавичок та захисних окулярів, оскільки обслуговування покупців не здійснювала. В приміщення кафе дійсно перебували дві жінки, проте вони зайшли одночасно із працівниками поліції, з якого приводу приходили їй не відомо, оскільки з ними не спілкувалась в загалі.
Згідно зі ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Дослідивши матеріали справи, а також надані відеозаписи, суддя приходить до наступного.
Статтею 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, що карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Статтею 44-3 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Відповідальність за вказаною статтею нестиме посадова особа суб'єкта господарювання, на якому сталося порушення, тобто особа, яка виконує функції керівника (директор, голова правління тощо) і на яку покладені обов'язки щодо організації дотримання санітарно-гігієнічних правил і норм.
Згідно зі ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.
У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності. До скасування карантину його територію можуть залишити особи, які пред'явили довідку, що дає право на виїзд за межі території карантину.
Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
З вищевикладеного вбачається, що суб'єктом відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ст.44-3 КУпАП, є виключно суб'єкти господарювання.
З письмових доказів, долучених до протоколу на обґрунтування обставин правопорушення, не вбачається, що ОСОБА_1 є суб'єктом господарювання та здійснює відповідну господарську діяльність у встановленому законом порядку.
Посадовими особами, якими складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.44-3 КУпАП, не зібрано та не надано суду переконливих доказів на підтвердження здійснення ОСОБА_1 торгівлі (чеки, квитанції та ін.), не з'ясовано кому конкретно, коли саме, за яку плату та що саме остання продала. Будь-які свідчення свідків відсутні.
Крім того, у провину ОСОБА_1 ставиться порушення п.п.1 п.10 постанови Кабінету Міністрів України №641 від 22.07.2020 року «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», згідно якого на території України на період дії карантину забороняється, зокрема, перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.
На доданому до протоколу диску знаходиться відеофайл №0000000_00000020201103161324_0064, на якому зафіксовано знаходження ОСОБА_1 у приміщенні кафе Пивний Туз», розташованому за адресою: м.Маріуполь, пр.Металургів, буд.204, за прилавком, однак, не зафіксовано обслуговування останньою споживачів (покупців) чи реалізації товару. Під час візиту поліцейських, ОСОБА_1 має одягнутою маску, яка приспущена на підборіддя, одноразові рукавички та захисні окуляри відсутні, проте має вдягнутими окуляри для зору.
Доданий до матеріалів справи рапорт ДОП Кальміуського ВП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області лейтенанта Кочубея С.С., який є автором адміністративного протоколу від 03.11.2020 року, не може розглядатись як доказ вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, оскільки рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.05.2020 року у справі №524/5741/16-а.
В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов'язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.
Крім того, у п.21 свого рішення у справі «Надточий проти України» від 15 травня 2008 року» ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.
На підставі викладеного вище, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суддя приходить до висновку, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю, в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу та події правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП.
Керуючись ст.ст.44-3, 247, 251 КУпАП, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.44-3 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу і події адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Донецького апеляційного суду через Іллічівський районний суд м.Маріуполя Донецької області.
Суддя: Т.В. Пустовойт