264/4835/20
2/264/449/2021
(ЗАОЧНЕ)
"29" січня 2021 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Іванченко А. М., за участю секретаря судового засідання Дереклєєвої А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом за позовом Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за користування тепловою енергією, -
Представник позивача звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування кого зазначив, що відповідачка ОСОБА_1 є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 84496626 від 07.04.2017 року), відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), опалювальна площа 28,98 кв.м. Між тим, в порушення чинних законодавчих та нормативних актів, оплата за надані послуги за даною адресою здійснювалась не в повному обсязі, в результаті чого станом на 01.07.2020 року утворилась заборгованість у сумі 21975,93 грн. Відповідачі були повідомлені про наявність заборгованості та необхідність її сплати, проте до теперішнього часу оплату наданих послуг здійснено не було. ККП «Маріупольтепломережа» та відповідачка ОСОБА_1 уклали договір про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги № 410 від 29.10.2018 року. Згідно Закону України № 554-IV «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію» та умовами договору, боржник повинен був погасити заборгованість за послуги теплопостачання, що утворилась станом на 01.10.2018 року в сумі 10117,12 грн., а також щомісячно здійснювати оплату поточних платежів. Вказана заборгованість є беззаперечною, проте відповідач визначені договором та законодавством зобов'язання не виконав. Таким чином, за несвоєчасне внесення плати за договором нарахована пеня у розмірі 0,01% за кожний день прострочення становить: 10117,12*0,01%*660=678,76 грн. У зв'язку з невиконанням боржником своїх договірних зобов'язань по сплаті заборгованості та оплаті поточних платежів, заборгованість утворилась також і за подальший період. У листопаді 2019 року ККП «Маріупольтепломережа» звернулось до Іллічівського райсуду м.Маріуполя із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги постачання теплової енергії та гарячого водопостачання. Ухвалою Іллічівського райсуду м.Маріуполя від 20.02.2020 року у видачі судового наказу про стягнення заборгованості було відмовлено. Окрім того, відповідачам нараховано до сплати суму інфляційних витрат за весь час прострочки зобов'язання, яка складає 1476,33 грн. та 3% річних, які складають 2906,68 грн. Таким чином, сума, яка підлягає стягненню з відповідачів, становить 891,27 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явилась, подала заяву, в якій просить розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують їх відзив відповідачі не надали.
У відповідності до п.3, п.4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач не подав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку із тим, що відповідач своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, не використав наданого законом права на подачу відзиву на позовну заяву, тому суд, враховуючи згоду представника позивача, відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.
Суд дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог виходячи з такого.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За загальним правилом ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна з яких відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 84496626 від 07.04.2017 року), відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), опалювальна площа 28,98 кв.м. та є споживачами теплової енергії.
Закон України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24 червня 2004 року в редакції, чинній на момент спірних правовідносин, визначав основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Разом з тим, ст. 4 даного Закону передбачено, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
Аналіз цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акта спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до положень статті першої Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24 червня 2004 року, у редакції, чинній на момент спірних правовідносин, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Також, даною нормою було визначено, що споживачем житлово-комунальної послуги являється фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати таку послугу.
Як вбачається зі змісту статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
В силу ч. 1 ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір на надання житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.
При цьому пунктом першим частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» прямо передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Натомість, відповідно до пункту п'ятого частини третьої статті 20 цього Закону на споживача покладено обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. За таких обставин зобов'язання відповідача оплатити надані послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.
Згідно із положеннями ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Дана норма закріплена також змістом ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відповідно до якої споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (із змінами), передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
У відповідності до договору про реструктуризацію заборгованості № 410 від 29.10.2018 року, укладеному між ККП «Маріупольтепломережа» та ОСОБА_1 , остання зобов'язалась погасити заборгованість за послуги теплопостачання, що утворилась станом на 01.10.2018 року у сумі 10117,12 грн., а також щомісячно здійснювати оплату поточних платежів.
Всупереч обумовленим пунктам договору відповідачка ОСОБА_1 порушила визначені договором та законодавством зобов'язання.
Таким чином, за несвоєчасне внесення плати за договором нарахована пеня у розмірі 0,01% за кожний день прострочення становить: 10117,12*0,01%*660=678,76 грн.
Згідно з роздруківкою особового рахунку за особовим рахунком № НОМЕР_1 , наданого ККП «Маріупольтепломережа», заборгованість за користування тепловою енергією за адресою: АДРЕСА_1 (мешканців 1, пільг: 0), за період з жовтня 2018 року по липень 2020 року становить 21975,93 грн., 3 % річних 891,27 грн., інфляційні витрати 1476,33 грн.
У листопаді 2019 року ККП «Маріупольтепломережа» звернулось до Іллічівського райсуду м.Маріуполя із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги постачання теплової енергії та гарячого водопостачання.
Ухвалою Іллічівського райсуду м.Маріуполя від 20.02.2020 року у видачі судового наказу про стягнення заборгованості було відмовлено.
Крім того, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є по суті грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги, суд вважає, що на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Відповідачі, не надавши відзивів на пред'явлений позов, не побажали реалізувати своє процесуальне право на спростування доводів позову і доказування належного виконання обов'язку з оплати житлово-комунальних послуг, і тим самим не оспорюють наявності підстав для стягнення з них зазначеної заборгованості.
Таким чином, з відповідачів на користь ККП «Маріупольтепломережа» підлягає стягненню зазначена сума заборгованості за користування послугами з централізованого опалення, 3% річних та інфляційні витрати, пеня.
Крім того, у відповідності до положень ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача також підлягають стягненню понесені ним та документально підтверджені витрати з оплати судового збору в розмірі 2102,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 133, 141,142, 206, 263-265, 281, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована в АДРЕСА_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 , на користь Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» заборгованість за користування послугами з теплової енергії за період з 01.10.2018 року по 01.07.2020 в сумі 21975,93 грн. на розрахунковий рахунок НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ», код ЄРДПОУ 33760279 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ).
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована в АДРЕСА_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 , на користь Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» суму 3 % річних у розмірі 891,27 грн. та інфляційні витрати в сумі 1476,33 грн., на розрахунковий рахунок НОМЕР_4 в АТ «ПУМБ», код ЄРДПОУ 33760279 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована в АДРЕСА_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 , на користь Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» витрати по сплаті судового збору в рівних часках з кожного по 1051,00 грн., що загалом складає 2102,00 грн. на розрахунковий рахунок НОМЕР_4 в АТ «ПУМБ», код ЄРДПОУ 33760279 (особовий рахунок № НОМЕР_5 ).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована в АДРЕСА_2 , на користь Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» пеню у розмірі 678,76 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто Іллічівським районним судом м.Маріуполя за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду або в разі пропуску з інших поважних причин.
На рішення може бути подана апеляція до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: А. М. Іванченко