Справа № 263/14567/20
Провадження № 2/263/783/2021
28 січня 2021 року м. Маріуполь Донецької області
Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Федоренко Т.І., за участю секретаря Диміч Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Прайм Альянс», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Волкова Євгенія Олегівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравець Олена Олександрівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
У провадженні Жовтневого районного суду м.Маріуполя перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК Прайм Альянс», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Волкова Є.О., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравець О.О. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 08.07.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Волковою Є.О. на підставі виконавчого напису № 2368 виданого 16.03.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з нього заборгованості. Вважає, що виконавчий напис від 16.03.2020 року вчинений поза межами строку передбаченого законом для здійснення виконавчого напису, оскільки кредитний договір був укладений 27.03.2014 року, тобто з дня виникнення права вимоги на стягнення заборгованості минуло більше 3 років,це виключає можливість її стягнення за законом. Також приватний нотаріус при вчиненні виконавчого напсу не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню у тому числі часу виникнення права вимоги на стягнення заборгованості , тому просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 01.12.2021 року було відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провдження.
Ухвалою суду від 01.12.2020 року заяву позивача про забезпечення позову було задоволено.
Позивач та його представник надали суду заяву про розгляд справи за їх відсутністю. На задоволенні позовних вимог наполягали.
Представник ТОВ «ФК Прайм Альянс» до судового засідання не з'явився. Розгляд справи просив провести за його відсутності. Суду надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що між позивачем та ПАТ «ОТП банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК Прайм Альянс» 27.03.2014 року було укладено кредитний договір №2008510165, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 26934 грн.У зв'язку з невиконанням позивачем умов кредитного договору утворилася заборгованість. 29.01.2019 року ТОВ «ФК Прайм Альянс» набуло права нового кредитора за кредитним договором №2008510165. 05.03.2019 року позивачу було направлено листа з вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором №2008510165. Даною вимогою позивача було повідомлено про наявну заборгованість і про необхідність у її погашенні протягом 30 календарних днів.Також було проінформовано позивача про наміри ТОВ «ФК Прайм Альянс» стягнути заборгованість позасудовим способом, шляхом вчинення виконавчого напису, якщо протягом встановленого строку вимога залишиться без задоволення.Зазаначено, що строк кредитного договору №2008510165 до 27.03.2019 року, вимога про погашення заборгованості була направлена 05.03.2019 року, тобто до закінчення строку кредитного договору та сроки протягом яких може бути вчинено виконавчий напис обчислюється з дня коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. Також оскільки позивач у встановленому законом порядку не спростував належними доказами, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою та не надав доказів погашення заборгованості, можна вважати, що заборгованість є безспірною та обґрунтованою.У задовленні позовних вимог просив відмовити.
Треті особи до судового засідання не з'явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності. Фіксація судового процесу технічними засобами не велась у відповідності з ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть в ній участь.
Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Судом встановлено, що 16.03.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець О.О. було вчинено виконавчий напис №2368 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Прайм Альянс» заборгованості у розмірі 40013,75 грн., а також витрати пов'язані із вчиненням виконачого напису - 400 грн.
В подальшому, на підставі вказаного виконавчого напису, 08.07.2020 р. Приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Волковою Є.О. було винесено постанову відкриття виконавчого провадження № 62512466 з виконання виконавчого напису №2368 від 16.03.2020 року.
За загальним правилом ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст.16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до підпунктів 3.1, 3.2, 3.4 глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, а також статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи: 1) якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; 2) за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу, а безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Тобто вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - це надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення, а нотаріус задля вчинення виконавчого напису повинен дійти висновку, що з дня виникнення права вимоги у стягувача минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року, та, що подані стягувачем документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед ним.
Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах № 569/8884/17 від 14 серпня 2019 року, № 137/1666/16-ц від 29 березня 2019 року та № 201/11696/16-ц від 10 квітня 2019 року, а також Верховний Суд України у постанові № 6-887цс17 від 05 липня 2017 року.
Так, що стосується такої обов'язкової умови вчинення нотаріусом виконавчого напису як безспірність заборгованості, то характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками, якими є надані стягувачем документи згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається саме за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак само по собі подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Таким чином, враховуючи викладене та приймаючи до уваги приписи статей 15, 16, 18 ЦК України й статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», суд доходить висновку, що захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус не встановлює, а лише підтверджує вже наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Отже суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Крім того, суд зазначає, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, і беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.
Отже, враховуючи вищевикладені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги вставлені фактичні обставини справи, суд доходить висновку, що виконавчий напис суперечить вимогам чинного законодавства, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд встановив, що позивачем було сплачено при звернені до суду із позовом судовий збір у розмірі 840,80 грн., при поданні заяви про забезпечення позову сплачено судовий збір у розмірі 420,40 грн., що загалом складає 1216,20 грн.
Таким чином, враховуючи, що суд повністю задовольнив заявлені позовні вимоги, то на підставі ст. 141 ЦПК з відповідача на користь позивача підлягає стягненню доведені понесені позивачем судові витрати в загальному розмірі 1216,20 грн.
Керуючись ст.ст. 12,13,141,206,263-265,280 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Прайм Альянс», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Волкова Євгенія Олегівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравець Олена Олександрівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати виконавчий напис виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець Оленою Олександрівною від 16.03.2020 року, зареєстрований в реєстрі за №2368, про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Прайм Альянс» заборгованості у розмірі 40013,75 гривень, таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Прайм Альянс» (Код ЄДРПОУ 41677971, юридична адреса: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 77) на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1216,20 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особа, яка брала участь у справі, але не була присутня при оголошенні рішення, може оскаржити рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя Т.І.Федоренко