Номер провадження 2/229/166/2021
Єдиний унікальний номер229/1301/20
Категорія 17
іменем України
28 січня 2021 року Дружківський міський суд Донецької області
в складі:
головуючого - судді Гонтар А. Л.
при секретарі Білик О. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дружківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Майдибура Оксана Василівна про визнання довіреності недійсною, -
позивач ОСОБА_1 17.03.2020 року звернувся до Дружківського міського суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Майдибура Оксана Василівна про визнання довіреності недійсною.
В своїй позовній заяві позивач посилається на наступне.
07 серпня 2019 року приватним нотаріусом КМНО Майдибурою О.В. за реєстром №10140 було посвідчено довіреність від імені ОСОБА_3 на 6 повірених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . Повноваження по довіреності стосуються корпоративних прав у Товаристві з обмеженою відповідальністю «СУ-112», ідентифікаційний код 3698193,4 (далі - Товариство або ТОВ «СУ-112»).
ОСОБА_2 (частка у статутному капіталі складає 70%) та ОСОБА_1 (частка у статутному капіталі складає 30%) є учасниками ТОВ «СУ-112» з 2012 року, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
З 30 квітня 2015 року ОСОБА_1 виконує обов'язки директора Товариства.
У власності Товариства перебуває нерухоме майно, а саме, житловий будинок, загальною площею 487,5 кв.м., та земельна ділянка площею 0,04 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 з 2014 року постійно проживає в Автономній Республіці Крим, що є тимчасово окупованою територією України. До 2016 року у учасників Товариства були задовільні ділові відносини, щодо господарської діяльності Товариства суперечок не виникало. Проте у період з 2016-2017 роки у ОСОБА_2 відбулися суттєві зміни к особистому житті. В цей час вона познайомилася із своїм майбутнім чоловіком ОСОБА_10 , що перебуває з 2015 року у розшуку на території України за вчинення тяжких злочинів. Тоді ж в них виник умисел на заволодіння майном Товариства.
ОСОБА_2 , у 2017 року вчинила протиправні дії щодо майна Товариства частки другого засновника, з використанням підроблених документів. З метою продажу нерухомого майна, яке належить Товариству, ОСОБА_2 протиправно звільнила ОСОБА_1 з посади директора та виключила його з учасників Товариства (справ №908/2143/17).
Після незаконного заволодіння часткою ОСОБА_1 у Товаристві, та призначивші себе на посаду директора, ОСОБА_2 за допомогою ОСОБА_10 переоформила нерухоме майно Товариства у приватну власність шляхом послідовного укладення двох незаконних правочинів. Проте у 2018 року Ялтинським місцевим судом Автономна Республіки Крим (справа № 2-2857/2018) вказані правочинй було визнано нікчемними.
За вказаними фактами у 2018 року було порушено кримінальну справу 335/11880/18. У січні 2020 року ОСОБА_2 було оголошено підозру за ч.3 ст.206-2 К України. У зв'язку із тим, що ОСОБА_2 з 2018 року переховується від правоохоронних органів її оголошено у розшук.
Позивачу достовірно відомо, що на початку серпня 2019 року (за показами свідків період з 06 серпня 2019 року по 08 серпня 2019 року), за дозволом, який надавала ОСОБА_2 , у її присутності, розпочато незаконний знос житлового будинку, який належить ТОВ «СУ-112», чим останньому спричинено збитків в особливо великом розмірі. За даним фактом порушено кримінальну справу №2-1371/2020 на території Автономної Республіки Крим.
З огляду на вказане, наголошує на тому, що довіреність, посвідчена 07.08.2019 року приватним нотаріусом КМНО Майдибурою О.Д. не могла бути вчинена ОСОБА_2 особисто за адресою розташування робочого місця нотаріуса ОСОБА_11 в м. Києві. В цей час вона не перебувала на території України, а знаходилась на теритрорії Автономної Республіки Крим.
Припускає, що домовленість ОСОБА_2 із представниками відбувалася лишь в телефонному режимі, та на її прохання було й зроблено вказану підроблену довіреність.
Як вже було зазначено вище, ОСОБА_2 постійно перебуває на територїі Автономної Республіки Крим, про що свідчать також роздруківці, отриманої з системі «Аркан», які були надані на запит слідчого по кримінальній справі № 335/11880/18.
Звертає увагу суду на грубе порушення нотаріусом вимог ЦК України та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/51, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595 (далі - Порядок).
В оспорюваному документі нотаріус знехтував нормами Закону в тому, що:
по-перше, відповідно до п.п 2.3 п.2 гл. 4, р.П Порядку довіреність на вчинені правочину, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто довірителем, нотаріусом не посвідчується. Аналогічну норму містить п. 2 ст. 238 ЦК України, згідно з якою представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.
Нотаріус не мала права посвідчувати довіреність з повноваженнями, які за законом учасники ТОВ мають виконувати особисто.
ЗУ «Про Товариства з обмеженою та додаткової відповідальністю» встановлює вичерпний перелік повноважень, які можуть виконувати представники учасника Товариства. До таких повноважень відносяться: право брати участь в загальних зборах учасників (ст. 33 Закону), мають доступ до документів Товариства, (ст. 43 Закону). Усі інші повноваження, зазначені в довіреності, посвідченій нотаріусом, не можуть бути передані учасником ТОВ. Наприклад, скликати загальні збори має лиш визначене Законом та Статутом коло осіб, серед яких визначено, шо він має бути сам особисто учасник який володіє 10 або більше відсотками статутного капіталу товариств (ст. 32 Закону). Також зазначає, що голосування на загальних зборах учасників має особистий характер, та навіть, якщо такі повноваження й включені до довіреності, має бут зазначено яким саме чином потрібно голосувати по кожному питанню порядку денного.
По-друге, відповідно до вимог п. 4 ст. 720 ЦК України та п.п.2.4., п.2 гл. 4, р.П Порядку у довіреності на укладання договору дарування обов'язково зазначаються прізвище, ім'я, по батькові або повне найменування обдаровуваного. У разі невиконанні такої умови довіреність є нікчемною. Серед повноважень, наданих у довіренності посвідченої 07.08.2019 року приватним нотаріусом КМНО Майдибурою О.В представників уповноважено укладати договір дарування частки у статутном капіталі ТОВ «Су-112», проте всупереч вимогам закону, не зазначено ім"я обдаровуваного. Отже, ця довіреність є завідомо нікчемною.
По-третє, відповідно до п.п.2.5., п.2 гл. 4, р.ІІ Порядку у тексті довіреності має бути зазначені місце і дата її складання (підписання), прізвища, імена, по батькові (повне найменування для юридичної особи), місце проживання (місцезнаходження - для юридичної особи4) представника і особи, яку представляють, а в необхідних випадках посади, які вони займають. У довіреностях, що видаються на вчинення правочинів щодо розпорядження майном, а також зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків довірителя (податковий номер). У довіреностях, виданих на ім"я адвокатів, можуть зазначатися їх статус та членство в адвокатському об"єднанні (якщо адвокат є членом адвокатського об"єднання).
У тексті довіреності, посвідченої 07 серпня 2019 року приватним нотаріусом КМНО Майдибурою О.В. відсутні обов"язкові реквізити довіреності, визначені Порядком.
Зокрема, не зазначено місце проживання жодного з шести представників. Натомість зазначені паспортні дані, що не є обов"язковими реквізитами.
По-четверте, довіреність, видана на ведення справ у суді особам, що не мають статус адвоката.
В зазначеному аспекті важливим є, щоб особа, яка здійснює представництво за довіреністю, мала статус адвоката та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Порядок також визначає, що у довіреностях, виданих на ім"я адвокатів, зазначається їх статус.
Вбачається, що ця довіреність, видана на прохання ОСОБА_2 без її участі, мала на меті вчинення незаконних дій з корпоративними правами Товариства, так як сама ОСОБА_12 перебуває у розшуку й не має наміру приїжджати в Україну.
В даний час довіритель розшукується правоохоронними органами, за злочини пов'язаний з корпоративними правами ТОВ «Су-112». Будь-які дії її представника безпосередньо пов'язані з її участю в Товаристві, становлять загрозу для майна юридичної особи та корпоративних прав позивача.
Наразі, зараз корпоративні права Товариства арештовані ухвалою слідчого судді в межах розслідування кримінальної справи. Представником ОСОБА_8 під час судового засідання 03.03.2020 року в Орджонікідзевськом районному суді м. Запоріжжя (справа №335/11880/18) (аудіо-запис засідання є в суді) була зроблена заява про те, що вони (представники) все одно знімуть ОСОБА_1 з посади директора. Так саме й в апеляційній скарзі на ухвалу слідчого судді неодноразово повторювалося, що ОСОБА_2 як мажоритарний власник має намір усунути ОСОБА_1 з посади директора.
В ОСОБА_1 навпаки є наміри зберегти нерухоме майно Товариства у власності юридичної особи, з метою захисту своїх майнових прав.
Оспорювана довіреність безпосередньо порушує корпоративні права і законні інтереси ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_2 є мажоритарним учасником Товариства, який кожного разу недобросовісно скликає збори з порушенням порядку їх скликання, та зважаючи на погрози представника ОСОБА_8 , в позивача є об'єктивне занепокоєня втрати власних корпоративних прав та посади директора- в Товаристві. Окрім цього, до вчинення представниками незаконних дій з корпоративними правами, в самого Товариств є можливість втримати нерухоме майно у власності. Так як ОСОБА_12 планує в Криму за російським законодавством на посаді директора відчужити майно Товариства, без здійснення відповідних розрахунків з Товариством. Визнання довіренності недійсною забезпечить Товариству збереження власного нерухомого майна та позивачу забезпечить вільне володіння корпоративними правами без загрози їх втрати внаслідок недобросовісних дій відповідача через своїх представників.
Просить визнати довіреність, посвідчену 07 серпня 2019 року приватним нотаріусом КМНО Майдибурою О.В. за реєстром № 10140 недійсною з моменту її посвідчення.
20 березня 2020 року провадження по справі було відкрито та справу призначено до підготовчого засідання на 17 квітня 2020 року (а.с.14-15).
15 квітня 2020 року до суду надійшло клопотання від позивача про відкладання розгляду справи (а.с.20).
12 травня 2020 року до суду надійшло клопотання від позивача про залучення в якості його представника ОСОБА_13 (а.с.35).
13 травня 2020 року по справі було проведено підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду на 03 червня 2020 року (а.с.44-45).
24 травня 2020 року позивачем було подано заяву про забезпечення позову (а.с.46-49).
Дана ухвала була оскаржена до Донецького апеляційного суду.
06 жовтня 2020 року представником позивача була подана заява про відкладення розгляду справи, оскільки позивачем подана касаційна скарга на ухвалу Донецького апеляційного суду про скасування ухвали про забезпечення позову (а.с.107).
19 жовтня 2020 року була винесена ухвала про зупинення провадження по справі до розгляду скарги Касаційним судом (а.с.113-114).
16 грудня 2020 року справу було повернуто до Дружківського міського суду (а.с.116).
18 січня 2020 року ухвалою Дружківського міського суду провадження по справі було поновлено ( а.с.119-120).
Позивач ОСОБА_1 не з'явився у судове засідання, надав заяву з клопотанням розглядати справу у його відсутності, позовні вимоги підтримв у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.
Представник позивача ОСОБА_13 в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з"явилась, була повідомлена про час та місце розгляду справи оголошенням на веб-сайті Судова влада.
Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округа Майдибура О.В. у судове засідання не з"явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи без її участі.
Суд, вислухавши дослідивши матеріали справи, вважає, що треба провадження по справі закрити з наступних підстав.
Згідно з положенням ч.1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (утому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Як вибачається із матеріалів цивільної справи та встановлено судом, що позивачем є фізична особа - ОСОБА_1 , який заявив позовні вимоги про визнання недійсною нотаріально посвідченої довіреності від 07 серпн 2019 року приватним нотаріусом КМНО Майдибура О.В.
Визначаючи юрисдикцію суду під час розгляду цієї справи, суд керується таким.
За приписами частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання
правопорушенням.
Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також установленими ним передумовами для звернення до суду.
У силу статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За змістом частини третьої статті 22 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Юрисдикція визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Юрисдикція визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, з огляду на які їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.
В основу визначення юрисдикції покладено два критерії: суб'єктний склад правовідносин і характер діяльності суб'єктів (характер спірного правовідношення).
Відповідно до першого критерію господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Подання позовної заяви за правилами ГПК України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб'єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 цього Кодексу.
Спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, якщо він: не підвідомчий господарському суду, тобто предмет спору не охоплюється статтею 20 ГПК України; за предметною ознакою підвідомчий господарському суду, але одна зі сторін не може бути учасником господарського процесу, а її право чи інтерес не підлягають судовому захисту у господарському суді.
Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у
спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.
Згідно із частиною першою статті 10 Закону України від 19 вересня 1991 року № 1576-XII «Про господарські товариства» учасники товариства мають право: а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; в) вийти в установленому порядку з товариства; г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.
За частиною першою статті 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Позивач - фізична особа ОСОБА_1 , обґрунтовуючи позовні вимоги, наводив обставини, які засвідчують порушення його корпоративних прав через незаконну видачу довіренності з надання повноважень оспореною довіреністю іншим фізичним особам, у тому числі й на відчуження своєї частки у статутному капіталі Товариства.
Так, у цивільному праві правочин являє собою склад чотирьох елементів - суб'єкта, змісту, форми та волі. За відсутності будь-якого з указаних елементів втрачається можливість називати дії осіб правочином.
Відповідно до частин першої, третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, установлених актами цивільного законодавства.
Частиною третьою статті 244 ЦК України передбачено, що довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
За своєю правовою природою довіреність є одностороннім правочином, що укладається у вигляді письмового документа, у якому визначаються повноваження представника. Довіреність свідчить про надання представнику довірителем відповідних повноважень стосовно вчинення правочину, стороною якого є третя особа.
Разом з тим довіреність може бути направлена на наділення представника за
довіреністю повноваженнями щодо відчуження частки у статутному капіталі
товариства з обмеженою відповідальністю від імені довірителя на користь третьої
особи.
Оскільки наслідком такого відчуження може бути перехід до набувача частки у статутному капіталі прав та повноважень учасника товариства, зокрема щодо управління товариством, то відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 20 ГПК України як спір щодо відчуження такої частки у статутному капіталі, так і спір щодо наділення представника повноваженнями на відчуження такої частки належать до юрисдикції господарських судів.
Таким чином, вимога позивача про визнання недійсною спірної довіреності від 07 серпня 2019 року як основна вимога у корпоративному спорі, оскільки решта оспорюваних дій вчинялись з посиланням на цю довіреність повина розглядатися господарським судом.
З огляду на це юридичний спір у цій справі підпадає під юрисдикцію господарських судів як такий, що виник з корпоративних відносин.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" від 25 лютого 2016 року господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.
При визначенні підвідомчості справ цієї категорії слід враховувати, що з огляду на системний аналіз положень статті 84 ЦК України, частини п'ятої статті 63, частин першої та третьої статті 167 ГК України, Закону України "Про господарські товариства", Закону України "Про акціонерні товариства", статей 1, 19 і частин першої, шостої статті 20 Закону України "Про фермерське господарство", статей 6, 8, 19 та 21 Закону України "Про кооперацію" корпоративні відносини виникають, зокрема, у господарських товариствах, виробничих кооперативах, фермерських господарствах, приватних підприємствах, заснованих на власності двох або більше осіб.
З метою запобігання порушенню конституційних прав особи на судовий захист та усунення спорів щодо юрисдикції судам слід враховувати, що у разі коли в ухвалі про закриття провадження у справі місцевим загальним судом визначено господарську юрисдикцію спору як такого, що виник з корпоративних правовідносин, така справа підлягає розгляду господарським судом.
Під час визначення підсудності справ у спорах, що виникли з корпоративних правовідносин, судам необхідно керуватися частиною сьомою статті 16 ГПК України. Відповідно до положень зазначеної норми справи у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр).
Відповідно до вищезазначеного реєстру, засновниками ТОВ "СУ-112" (ЕДРПОУ 36981934, зареєстроване за адресою: 69035, Запорізька облсть місто Запоріжжя, вул. Лермонтова, буд. 26, приміщення 22є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Оскільки повноваження по довіренності стосуються корпоративних прав, зокрема, прямого втручання представників в господарську діяльність Товариства - справа підвідомча господарському суду.
Місцезнаходження ТОВ "СУ-112" - 69035 Запорізька область м. Запоріжжя вул. лермонтова, 26 прим. 22, а отже за територіальною юрисдикцією справа підсудна Господарському суду Запорізької області.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, суд вважає, що дана позовна заява не підлягає розгляду судами загальної юрисдикції і відповідно до п.п. 3,4 ч. 3 ст. 121 ЦПК України не підлягає розгляду Дружківським міським судом.
На підставі викладеного, керуючись ст. 255, 256 ЦПК України, суд, -
провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Майдибура Оксана Василівна про визнання довіреності недійсною - закрити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Донецького апеляційного суду протягом п'ятнадцаті днів через Дружківський міський суд.
С Суддя: А. Л. Гонтар