26.01.2021 227/5093/20
26 січня 2021 року м. Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді - Левченка А.М.,
за участю секретаря судового засідання - Коверченкової М.О.,
представника заявника - Анікєєвої Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Анікєєва Наталя Олександрівна, заінтересована особа Покровський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про встановлення факту родинних відносин та факту смерті,-
22 грудня 2020 року заявник звернувся до суду із даною заявою в порядку окремого провадження та просить встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с.Селище, Хотимського району, Могильовської області, громадянка України є матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Донецьк та встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Селище, Хотимського району, Могильовської області, громадянки України, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Донецьк, Україна.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що він ОСОБА_1 , є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 померла, про що 09.10.2020 р. йому було видано лікарське свідоцтво про смерть №293/52, довідка про причину смерті та свідоцтво про смерть. Однак, вказані документи та свідоцтво про смерть не мають юридичної сили на території України. 16 грудня 2020 року звернувся з заявою для державної реєстрації смерті та видачі свідоцтва про смерть до Покровського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), однак отримав відмову у проведені державної реєстрації смерті, оскільки форма лікарського свідоцтва про смерть не відповідає формі визначеній Наказом МОЗ України від 08.08.2006 року №545 та запропоновано звернутися до суду. Встановлення факту смерті заявнику необхідно для отримання свідоцтва про смерть, дійсного за законами України. Окрім того, для отримання свідоцтва про смерть, йому треба встановити факт родинних відносин, так як у паспорті його матері була допущена помилка у прізвищі. Згідно копії паспорта заявника його прізвище українською мовою зазначено як « ОСОБА_3 », а згідно копії паспорта прізвище його матері українською мовою зазначено як « ОСОБА_2 ». Таким чином, маються розбіжності в написанні прізвищ, а саме в їх перекладі на українську мову.
Ухвалою суду від 23.12.2020 року відкрито провадження по справі та призначено до слухання у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження.
Заявник в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання повідомлявся належним чином.
Представник заявника адвокат Анікєєва Н.О. в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених в заяві. Просила допитати свідка.
Представник заінтересованої особи у судове засідання не з'явився, надав до суду довідку, відповідно до якої у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян, відсутній актовий запис про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Просив розглядати справу без його участі та винести рішення на розсуд суду.
Суд, вислухавши представника заявника, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановивши факти та відповідні їм правовідносини дійшов до наступного висновку.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно ч.3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Згідно копії паспорта громадянина України прізвище заявника українською мовою зазначено як « ОСОБА_3 ». (а.с.4).
До матеріалів справи долучено копію свідоцтва про народження заявника серії НОМЕР_1 виданого 28.07.1970 року, відповідно до якого заявника зазначено як: « ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 » (російською мовою), його батьками зазначено: (російською мовою) «отец - ОСОБА_5 , мать - ОСОБА_6 ». (а.с.11).
Згідно копії паспорта особи з якою заявник бажає встановити факт родинних відносин серії НОМЕР_2 виданого 05.01.2002 року Пролетарським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області, її прізвище, ім'я та ім'я по батькові зазначено як: українською мовою « ОСОБА_2 », російською мовою « ОСОБА_6 » (а.с.8).
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 суду повідомив, що заявник є його дядьком. ОСОБА_2 є рідною матір'ю ОСОБА_1 . Вони разом проживали у АДРЕСА_1 у квартирі. Йому відомо, що ОСОБА_2 , померла у м.Донецье, та її похованням займався її син ОСОБА_8 .
Судом встановлено, що маються розбіжності в написанні (перекладі) прізвищ заявника та особи, родинні відносини з якою просить встановити заявник. Його прізвище зазначено в паспорті як « ОСОБА_9 », а прізвище його матері зазначено як «Голубятнікова». Отже, помилки виникли внаслідок перекладу прізвища з російської мови на українську. Таким чином, у зв'язку з цим, виникла необхідність встановити факт родинних відносин між ними.
Відповідно до положення п.1 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» із змінами та доповненнями від 25.05.1998, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до п. 7 постанови Пленуму суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв'язку із втратою годувальника. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.
Як вбачається, що заява про встановлення факту родинних відносин породжує юридичні наслідки для ОСОБА_4 , а встановити цей факт іншим шляхом не можливо, суд вважає, що заява останнього підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 є матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Також заявник просить встановити факт смерті його матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженки с.Селище, Хотимського району, Могильовської області, громадянки України, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у м.Донецьк, Україна.
Заявник звернувся до Покровського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) з заявою про державну реєстрацію смерті ОСОБА_2 , на що отримав відмову у реєстрації смерті, оскільки для підтвердження факту смерті подано документи, форма яких не відповідає формі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 року № 545 «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті».
На підтвердження факту смерті своєї матері заявником до матеріалів справи долучено: копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , видане Пролетарським відділом ЗАГС Донецького міського управління юстиції, згідно якого ІНФОРМАЦІЯ_3 у м.Донецьк у віці 92 років померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , копію медичного свідоцтва про смерть №293/53 та довідку про причину смерті №293/53 від 09.10.2020 р., видані медичним закладом КЗ «ЦПМСД №11 міста Донецька», відповідно до яких ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 , у віці 92 років, причина смерті: Набряк головного мозку. Фотокартка з місця поховання.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до ч. 1 ст.17 Закону України «Про реєстрацію актів цивільного стану» Державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою, або рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.
За приписами ч.1 ст.294 ЦПК України, під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
З огляду на наведену норму закону, надані заявником копії медичного свідоцтва про смерть №293/53 та довідка про причини смерті № 293/53 від 09.10.2020 року, видане медичним закладом м. Донецьк, копія свідоцтва про смерть № НОМЕР_4 від 09.10.2020 року виданого Пролетарським відділом ЗАГС Донецького міського управління юстиції, є недійсними та не створюють правових наслідків, оскільки видані на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.
Крім цього, форма виданого медичного документа не відповідає формі, визначеній Наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження та смерті» від 08.08.2006 року №545.
Втім, згідно консультативному висновку «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» від 21 червня 1971 року Міжнародного суду ООН документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до ст.17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.
Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), грунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі "Cyprus v. Turkey", ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, органами реєстрації актів цивільного стану, закладами охорони здоров'я), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку, зокрема, під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.
Згідно ч.3 ст.2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18 січня 2018 року, діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв'язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.
З урахуванням викладеного, оцінивши усі зібрані по справі докази, які у їх сукупності підтверджують факт смерті, приймаючи до уваги наявність об'єктивних перешкод для проведення державної реєстрації факту смерті та з метою захисту прав і свобод заявника, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення заяви про встановлення факту смерті, оскільки в даному випадку це єдиний спосіб зареєструвати факт смерті та отримати свідоцтво про смерть, виданого державним органом України.
При цьому суд звертає увагу заявника на позицію Верховного суду України, викладену в п. 18 Постанови Пленуму ВСУ №5 від 31 березня 1995 року, згідно якої рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв'язку із встановленим судом фактом.
В разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту громадянського стану орган державної реєстрації актів громадянського стану провадить відповідний запис на підставі рішення суду.
У порядку ст. 317 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
Виходячи з вищенаведеного, суд вважає обставини, викладені заявником в обґрунтування своїх вимог, доведеними, підтвердженими належними та допустимими доказами, а вимоги заявника обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", ст. ст. 13, 76, 81, 89, 234, 259, 263-265, 315, 317, 319, 354 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Анікєєва Наталя Олександрівна, заінтересована особа Покровський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про встановлення факту родинних відносин та факту смерті - задовольнити.
Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Селище, Хотимського району, Могильовської області, громадянки України, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у м.Донецьк, Україна.
Рішення в частині встановлення факту смерті підлягає негайному виконанню, оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію рішення невідкладно надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:
- заявник, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ;
- заінтересована особа, Покровський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), місце знаходження: Донецька область, м.Покровськ, вул.Центральна, 148, ЄДРПОУ 26551594.
Суддя А.М. Левченко
26.01.2021