Справа № 128/1800/19
28 січня 2021 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
адвоката ОСОБА_4
за участю:
обвинувачених ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження по обвинувальному акту № 12019020100000027 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 135 КК України, -
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 135 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявила клопотання, в зв'язку з закінченням строку тримання під вартою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 05.02.2021 року, а також необхідністю продовження розгляду кримінального провадження по суті; ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачуються у скоєнні тяжкого злочину, що потягло смерть малолітньої дитини, на даний час ще не відпали ризики, передбачені ст. 177 КПК України; обвинувачені можуть переховуватися від суду; посткримінальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_5 , який має непогашені судимості, свідчить, що він схильний до вчинення нових злочинів, продовжити строк тримання під вартою обвинувачених строком ще на 60 діб.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, зазначивши також, що не заперечує щодо вирішення клопотання у відсутність свого захисника - адвоката ОСОБА_7 .
Обвинувачена ОСОБА_6 та її захисник - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні проти клопотання прокурора не заперечувли.
Заслухавши заявлене клопотання та думку учасників кримінального провадження, оглянувши матеріали обвинувального акту та додатки до нього, суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора з огляду на наступне.
Ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області від 16.01.2019 року відносно обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 діб.
В подальшому, ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області та Вінницького районного суду Вінницької області строк тримання під вартою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 продовжувався.
На даний час строк тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 закінчується 05.02.2021 року.
Відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводяться наданні сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.
Згідно положень ч.3 ст. 331 КПК України, суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Запобіжний захід до обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 застосовано за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України.
Вирішуючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.
При цьому, суд враховує, що злочини, за яким обвинувачуються ОСОБА_5 та ОСОБА_6 віднесені, відповідно до ст.12 КК України, до тяжких злочинів, які спричинили смерть малолітньої дитини, що загрожує їм у разі визнання винуватими у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121 КК України та ч.3 ст. 135 КК України, покарання строком від 7 до 10 років позбавлення волі та від 3 до 8 років позбавлення волі, відповідно. Також суд враховує, що в разі звільнення обвинувачених з-під варти вони можуть переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, і застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити їх належної процесуальної поведінки. Таким чином, суд вважає, що є достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 можуть допустити невиконання процесуальних обов'язків, покладених на них в зв'язку зі статусом обвинувачених.
Відтак, для запобігання вказаним ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст.2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, суд вважає виправданим тримання обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під вартою та недостатнім застосування щодо них більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Обставин, які є перешкодою для застосування до обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст.183 КПК України - не встановлено.
При цьому, судом враховано вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», фактичні обставини справи, особи обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання у їх взаємозв'язку з можливими ризиками по справі, а тому суд не вбачає ґрунтовних підстав для можливості застосування іншого запобіжного заходу, альтернативного триманню під вартою, як такого, що недостатній для запобіганню ризиків та забезпеченню виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків.
Враховуючи вимоги норм розділу ІІ КПК України, зокрема, ст. ст. 177, 183, 199, а також вищевказані обставини, суд вважає, що більш м'які заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки обвинувачених під час розгляду даного кримінального провадження.
У відповідності до ч.4 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Враховуючи тяжкість обвинувачення у злочинах, які спричинили смерть малолітньої дитини, обставини скоєння кримінального правопорушення та особи обвинувачених, суд вважає відсутніми підстави для визначення застави для них.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 314-317, 331,376 КПК України, -
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - задоволити.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 діб, тобто, до 29 березня 2021 року включно.
Запобіжний захід щодо обвинуваченої ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 діб, тобто, до 29 березня 2021 року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченим та направити начальнику УВП№1 м. Вінниці, для виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький районний суд Вінницької області протягом 7 діб з моменту її проголошення.
Повний текст ухвали складено та оголошено 29.01.2021 року о 14 год. 00 хв.
Суддя ОСОБА_1