Справа № 523/7990/20
Провадження №2/523/523/21
"26" січня 2021 р. м.Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - Мурманової І.М.
за участю секретаря судових засідань - Нестеренко Л.В.
розглянувши у судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав,-
ОСОБА_1 звернулась до Суворовського районного суду м. Одеси позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є рідною тіткою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якої являютьсявідповідачі, які з самого народження дитини та по теперішній час не цікавляться її життям та не виявляють бажання спілкуватись з дочкою. Відповідно до Наказу Служби у справах дітей Одеської міської ради № 36 від 13.02.2020 року, ОСОБА_4 тимчасово влаштовано на проживання до тітки - ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що дитина до батьків не має жодних почуттів, жодного разу з батьками не бачилась, враховуючи наведене позивач просить позбавити ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , батьківських прав відносно доньки - ОСОБА_4 та призначати ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_4 .
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 16 червня 2020 року цивільну справу прийнято до провадження та призначено розгляд за правилами загального позовного провадження. Сторонам надіслано копію ухвали суду, відповідачам запропоновано надати відзив на позовну заяву, представнику третьої особи пояснення в порядку передбаченому ст. 181 ЦПК України.
На адресу суду 05.11.2020 року (вх. № 27715) надійшов висновок органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , опікуном над дитиною (а.с.31-32).
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2020 року підготовче провадження по справі закрито, розгляд справи призначено до судового розгляду по суті (а.с.39).
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та представник позивача адвокат Підопригора Є.М., не з'явились, при цьому, адвокат позивача звернувся до суду з заявою про підтримку позовних вимог в повному обсязі, також зазначив про розгляд справи за відсутності сторони позивача та не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі (а.с.43).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, однак, звернувся до суду із заявою про слухання справи за його відсутності, в якій зазначив, що позовні вимог визнає в повному обсязі та не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав по відношенню до його доньки ОСОБА_4 , та призначення опікуном ОСОБА_1 (а.с.42).
Відповідач ОСОБА_3 до суду також не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась шляхом направлення судових повісток за останнім відомим місцем реєстрації, а також шляхом розміщення оголошення про виклик в судове засідання в порядку передбаченому ч. 11 ст. 128 ЦПК України (а.с.33, 41).
Представник третьої особи: Органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради в судове засідання також не з'явися, третя особа про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином та своєчасно, при цьому, представник ОСОБА_5 , звернулась до суду з заявою про можливість проведення судового засідання у відсутність третьої особи, в якій зазначила про підтримку висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав та призначення опікуна, просила позов задовольнити (а.с.45).
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані письмові докази в їх сукупності, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб 26 лютого 2013 року, актовий запис про шлюб № 174, свідоцтво видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Суворовському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції. Після реєстрації шлюб ОСОБА_3 змінила прізвище на « ОСОБА_3 » (а.с.8).
Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьками зазначені: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.9).
У своєму позові про позбавлення батьківських прав та призначення опікуна позивач зазначає, що є рідною сестрою батька дитини ОСОБА_2 , а відтак приходиться рідною тіткою малолітній дитині.
Позивач також зазначає, що батьки дитиною не цікавляться, не піклуються про неї та не виконують обов'язків щодо її виховання, у зв'язку з цим, малолітня ОСОБА_4 була тимчасом влаштована до сім'ї позивача ОСОБА_1 .
Так, згідно Наказу Служби у справах дітей Одеської міської ради від 13.02.2020 року - Про постановку на первинний облік та тимчасове влаштування малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наказано заступнику начальника відділу державних та сімейних форм влаштування дітей служби у справах дітей Одеської міської ради Фенцор І.Я., вирішити питання постановки на первинний облік малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з наступних підстав. Місце знаходження матері невідоме, батько ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню та утриманню дитини. До прийняття остаточного рішення про форму влаштування малолітньої дитини тимчасово влаштувати дитину до родички (тітки) ОСОБА_1 1986 р.н., яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.10).
Судом також досліджено висновок органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_4 та призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 опікуном над дитиною.
Так, згідно висновку зазначено, що малолітня ОСОБА_4 , залишилась без батьківського піклування, у зв'язку з цим була тимчасово влаштована у родину рідної тітки ОСОБА_1 . Мати дитини, ОСОБА_3 , за адресою місця реєстрації не проживає та її фактичне місце знаходження/перебування не відомо. Батько дитини, ОСОБА_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , життям дитини не цікавиться та свідомо ухиляється від обов'язків щодо її виховання. Батьки ведуть аморальний спосіб життя, зловживають наркотичними та алкогольними засобами. Тривалий час дитини проживала та перебування на утримання прабабусі за адресою: м. Кривий Ріг. Станом на цей час дитиною опікуються рідна тітка ОСОБА_1 .
У висновку зокрема зазначено, що батько дитини не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав, оскільки не має можливості піклуватись та фінансово забезпечувати дитину.
Щодо матері, у висновку містяться відомості з приводу проведення розшукових дій та встановлення місця знаходження ОСОБА_3 , зокрема, службою у справах дітей було розміщено оголошення в газеті «Одеські вісті» про розшук ОСОБА_3 , та було направлено листа начальнику відділу управління превентивної діяльності ГУНП України в Одеській області щодо можливості встановлення місця знаходження останньої.
Щодо можливості призначення ОСОБА_1 опікуном малолітньої ОСОБА_4 , у висновку зазначено наступне. ОСОБА_1 забезпечена житлом, має позитивну характеристику за місцем проживання, відповідно до медичного висновку КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 18» Одеської міської ради, протипоказань проти оформлення опіки над дитиною не має. До кримінальної відповідальності не притягувалась, не знятої чи не погашеної судимості не має, в розшуку не перебуває.
Таким чином, орган опіки та піклування Одеської міської ради вважає за можливе позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_4 та призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 опікуном над дитиною (а.с.31-32).
На підставі викладеного, судом встановлено, що мати та батько дитини - ОСОБА_4 фактично самоусунулись від виконання батьківських обов'язків, батько свідомо переклав обов'язок щодо виховання власної дитини на свою рідну сестру ОСОБА_1 , яка й займається вихованням та розвитком дитини.
Дана обставина безпосередньо підтверджена особистою заявою відповідача ОСОБА_2 , який позов про позбавлення батьківських прав визнав у повному обсязі (а.с.42).
Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України «Про охорону дитинства», Сімейного кодексу України та Конвенцією про права дитини.
Згідно зі статтею 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляється від виконання своїх обов'язків з виховання дитини.
Положенням ч. 1 статті 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають особи, в сім'ї якої проживає дитина.
Судом встановлено, що дитина проживає та перебуває на повному утриманні позивача у справі за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно п. 15 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, що не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства» визнає, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Відповідно до основних сформованих принципів суспільства, задекларованих у національному та міжнародному законодавстві, діти мають право на особливе піклування і допомогу, внаслідок своєї фізичної і розумової незрілості, потребують спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.
Згідно з частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Судом також, враховується обставина того, що відповідач позов про позбавлення батьківських прав та призначення опікуна визнав в повному обсязі.
Суд, дослідивши обставини справи, надавши оцінку наявним у ній доказам, приходить до висновку, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виявили ознаки стійкого небажання підтримувати особисті відносини з малолітньою донькою, не виявляють піклування про неї, не забезпечують матеріально, не піклуються про її духовний та фізичний розвиток. Вихованням дитини у повній мірі займається її тітка ОСОБА_1 .
Вказане свідчить про свідоме ухилення відповідачів від виховання дитини та нехтування своїми обов'язками.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позбавлення відповідачів батьківських прав відносно їх малолітньої дитини, що в першу чергу буде відповідати її інтересам.
Щодо призначення позивача опікуном відносно малолітньої дитини, суд зазначає наступне.
Статтею 243 СК України передбачено перелік дітей, над якими встановлюється опіка, піклування. Опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.
Положенням стаття 244 СК України передбачено перелік осіб, які можуть бути опікуном, піклувальником дитини: опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.
Частиною 3,4 статті 60 ЦК України передбачено, що суд встановлює опіку/піклування над малолітньою/неповнолітньою особою якщо при розгляді справи буде встановлено що вона позбавлена батьківського піклування і призначає опікуна/піклувальника за поданням органу опіки та піклування.
Відповідно до ст. 55 ЦК України, опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих майнових та немайнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Положеннями ст. 58-59 ЦК України передбачено, що піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена.
Згідно п.п. 2, 3, 4 ст. 63 ЦК України, опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю; фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою; опікун або піклувальник призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що особисті якості позивача відповідають вимогам, викладеним у п.п. 2, 3, 4 ст. 63 ЦК України, що також підтверджується матеріалами справи.
Обставин, передбачених ст. 64 ЦК України, з урахуванням яких ОСОБА_1 не може бути опікуном малолітньої дитини, судом не встановлено.
Реалізація прав опікуна над малолітньою племінницею необхідна позивачу для представлення та захисту інтересів дитини в адміністративних органах, лікарнях, навчальних закладах тощо.
Органом опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради було розглянуто та вивчено документи про доцільність встановлення опіки над дитиною, та визначено можливість щодо призначення позивача опікуном над малолітньої дитиною, встановлено, що з правами та обов'язками опікуна ОСОБА_1 , ознайомлена, готова нести повну відповідальність за життя, здоров'я та розвиток дитини. Права та обов'язки опікуна ОСОБА_1 , роз'яснені. Виходячи із інтересів малолітньої дитини, орган опіки та піклування вважає за доцільне призначити ОСОБА_1 опікуном над малолітньою дитиною: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про можливість призначення позивача опікуном над малолітньою дитиною: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Аналізуючи в сукупності досліджені докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позивачем доведені обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Позивачем не заявлено вимоги про відшкодування судових витрат, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для покладання цих витрат на відповідача.
Керуючись ст.ст. 55, 58, 60, 63, 64, ЦК України, ст.ст.150, 155, 164-166 СК України, Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, Постановою Пленуму Верховного Суду "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", ст. ст. 10, 12, 13, 18, 76-81, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_4 ) у відношенні до малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Призначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_5 ) опікуном малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Суворовський районний суд м.Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - ти денний строк з дня складання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду складено 28.01.2021 р.
Суддя: