Провадження № 2/522/3183/21
Справа № 752/571/20
25 січня 2021 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Домусчі Л. В.
за участі секретаря судового засідання - Лисенко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,
Позивач 13.01.2020р. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів: основного боргу 69 000 грн., штраф відповідно до п.4.3. договору-29794,20 грн., Пеню- 13456,06 грн., індекс інфляції 1173 грн. , 3% річних - 1440,49 грн., також просить стягнути витрати зі сплати судового збору та витрати на надання правової допомоги у розмірі 2000 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що він надав відповідачу поворотну фінансову допомогу згідно Договору №1 від 23.12.2018р. у розмірі 60 000 грн. під 15 % в розмірі що становить 9000 грн., на підтвердження чого також отримано розписку про отримання коштів. Тобто фактично даний договір має ознаки договору позики. Строк повернення коштів 30.03.2019р. також договором передбачено штрафну санкцію на рівні 0,17 % за кожен день прострочки зобов'язання. Також позивач просить стягнути борг з урахуванням індексу інфляції відповідно до ст.625 ЦК України.
Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 29.04.2020р. цивільну справу передано до Приморського районного суду м.Одеси за підсудністю.
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 08.10.2020р. позов залишено без руху.
Після усунення позивачем недоліків ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 16.11.2020р. відкрито провадження з призначенням справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначенням розгляду на 14.12.2020р.
У зв'язку з перебуванням судді на лікарняному судове засідання відкладено на 25.01.2021р. Від представника позивача надійшла 10.011.2020р. заява про розгляд справи у його відсутність.
На адресу суду 14.12.2020р. надійшла заява від представника позивача ОСОБА_3 про розгляд справи у його відсутністю.
14.12.2019р. сторони в судове засідання не з'явились, у зв'язку з неявкою відповідача судове засідання відкладено на 20.01.2021р.
В судове засідання позивач, його представник, відповідач не з'явились, про час і місце судового засідання сповіщені належним чином, відповідач не повідомив суд про причини неявки та відзив не надав, від представника позивача надійшла 19.01.2021р. заява про розгляд справи у його відсутність.
Відповідно до ст.275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Судом також враховується, що відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Суд, у зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з цим, датою складення цього судового рішення є 29.01.2021 року.
Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 23 грудня 2018р. року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір №1 про надання поворотної фінансової допомоги , згідно п.2.1. сума поворотної фінансової допомоги, яку позикодавець зобов'язується передати позичальнику відповідно до умов договору с становить 60 000 грн. для цілей реалізації освітнього проекту Professional Logistic Scool, строк повернення був обумовлений ними у п.3.1. до 30.03.2019року.
Згідно п.3.5. Договору передбачено також і зобов'язання сплатити фінансову винагороду за користування у розмірі 15% від суми поворотної фінансової допомоги, що дорівнює 9000 грн.
Згідно п.4.3. при порушенні встановленого в п.3.1.,3.2. договору строку повернення поворотної фінансової допомоги позичальник сплачує штраф у розмірі 0,17% від суми поворотної фінансової допомоги за кожен день прострочення.
В підтвердження доказу отримання відповідачем грошей позивачем надано розписку від 23.12.2018р. на суму 60000 грн. (а.с.10).
Як зазначено позивачем, в обумовлений вище строк відповідач позичені грошові кошти не повернув. Доказів на спростування зазначених обставин до суду у відповідності до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України не надано.
Вирішуючи спір суд виходить із наступного.
Згідно з ч. 1 ст.3 ЦПК України, ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У відповідності до ч. 1,2 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов'язку.
Поняття позикових відносини і договору позики визначаються положеннями глави 71 ЦК України.
Згідно ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 ЦК України визначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У відповідності до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. 2. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) - ст. 610 Цивільного кодексу України.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст.612 Цивільного кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 згідно Договору за розпискою від 24.12.2018 року в борг грошові кошти в сумі 60 000 грн., строком до 30.03.2019 року, які в обумовлений термін в повному обсязі не повернув, що є істотним порушенням умов договору, у зв'язку з чим, суд приходить висновку, що вимога про стягнення з відповідача боргу у розмірі 60 000 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також підлягають задоволенню і вимога про стягненню фінансової винагороди за користування коштами у розмірі 9000 грн. згідно п.3.5. Договору.
Згідно статей 11, 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання виникають зокрема з договорів.
За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд, зокрема можуть право пов'язувати період нарахування пені з подією, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати).
Таким чином, у разі укладення договору позики проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами у самому договорі).
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
ВСУ підкреслив, що платежі встановлені ст. 625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов'язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи що п.4.3. договору визначено штраф у розмірі 17% від суми допомоги, то також підлягають задоволенню така вимога, яка розраховується за період з 31.03.2019р.
Таким чином виходячи з того, що строк виконання зобов'язань у розмірі 60 000 грн. настав 31.03.2019р та позивач просить стягнути штраф за 254 дня, тобто до 09.12.2019р. , то розмір штрафних санкцій складає 70,98 грн.
При цьому суд не погоджується з позивачем що такий розмір потрібно визначати з основної суми у розмірі 69000 грн., оскільки така сума не відповідає умовам вказаним в п.4.3. договору.
Також суд вважає що вимога про стягнення індексу інфляції відповідно до вимог ст..625 ЦК підлягає частковому задоволенню, оскільки суд її вираховую з основної суми боргу, тобто з 60 000 грн. та за період з 01.04.2019р. по 31.10.2019р. становить 1019,08 грн.
Також суд вважає що вимога про стягнення 3 % річних відповідно до вимог ст..625 ЦК підлягає частковому задоволенню, оскільки суд її вираховую з основної суми боргу, тобто з 60 000 грн. та за період з 01.04.2019р. по 31.10.2019р, яка становить за 214 дня 1 055,34 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення процентів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України:
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У частині першій статті 1048 ЦК України закріплено загальне правило про відплатність договору позики, за яким позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Подвійна облікова ставка:
Період 1 (01/04/2019 - 24/10/2019)
Сума боргуПеріод заборгованостіКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за весь період прострочення
60 000,0001.04.2019 - 25.04.20192518,000.0991 479,45
60 000,0026.04.2019 - 18.07.20198417,500.0964 832,88
60 000,0019.07.2019 - 05.09.20194917,000.0932 738,63
60 000,0006.09.2019 - 24.10.20194916,500.0902 658,08
Період 1 (01/04/2019 - 24/10/2019)
Період розрахункуКількість днів у періодіСума
01.04.2019 - 25.04.2019 : 18,00 (облікова ставка НБУ) 60 000,00 (Сума боргу) x (2 x 18,00 : 365) x 25 днів (прострочення) : 100251 479,45 грн.
26.04.2019 - 18.07.2019 : 17,50 (облікова ставка НБУ) 60 000,00 (Сума боргу) x (2 x 17,50 : 365) x 84 днів (прострочення) : 100844 832,88 грн.
19.07.2019 - 05.09.2019 : 17,00 (облікова ставка НБУ) 60 000,00 (Сума боргу) x (2 x 17,00 : 365) x 49 днів (прострочення) : 100492 738,63 грн.
06.09.2019 - 24.10.2019 : 16,50 (облікова ставка НБУ) 60 000,00 (Сума боргу) x (2 x 16,50 : 365) x 49 днів (прострочення) : 100492 658,08 грн.
Всього штрафних санкцій за період: 11 709,04 грн.
Всього штрафних санкцій: = 11 709,04 грн.
Загальна заборгованість:
Період прострочення грошового зобов'язання 207 днів
60 000,00 (сума боргу) + 11 709,04 (штрафні санкції) = 71 709,04 грн.
Таким чином позовна вимога щодо стягнення процентів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України підлягає задоволенню частко у розмірі 11 709,04 грн.
Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У зв'язку з вищевикладеним, на підставі повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, з'ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню, суд вважає, що з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню сплачений останньою судовий збір в сумі 4282 гривень 20 копійок.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу, то представником позивача окрім копії договору про надання правової допомоги №03/03/19-01 від 03.09.2019р. в підтвердження сплати вказаної суми 2000 грн. суду не надано, у зв'язку з чим суд не знаходить підстав для стягнення вказаної суми (2000 грн.).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.. 10, 11, 15-16, 203, 204, 207, 526, 530, 545, 549, 612, 625, 640, 1046-1050 ЦК України, ст.ст. 4, 10-13, 19, 43, 49, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 247, 258, 263, 265, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) суму позики у розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) гривень, фінансову винагороду за користування коштами у розмірі 9000 (дев'ять тисяч) грн., штраф у розмірі 70 (сімдесят) гривень 98 копійок, індекс інфляції у розмірі 1019,08 грн., три проценти річних у розмірі 1 055,34 грн. , та проценти у розмірі подвійної облікової ставки НБУ 11 709,04 грн., що в загальній сумі складає 82 854 (вісімдесят дві тисячі вісімсот п'ятдесят чотири) гривень 44 копійок.
Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати із сплати судового збору у розмірі 828. 47 грн. (вісімсот двадцять вісім гривень 47 копійок).
В іншій частині позову - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду складено 25.01.2021 року.
Суддя Л. В. Домусчі