25 січня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/769/20
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стопника С.Г.
за участю секретаря судового засідання Касюдик О.О.
Розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКС-ТРЕЙДІНГ", вул. Менделєєва, 47-Б, м. Рубіжне, Луганська область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Теркурій", вул. Подільська, 37-А, м. Тернопіль
про стягнення 384 228,58 грн основного боргу, 16 109,51 грн пені та 4051,53 грн 3% річних
Уповноважені представники сторін в судове засідання не з'явилися
Відповідно до ч.3 ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання (звукозапис) за допомогою технічних засобів не здійснювалося.
Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕКС-ТРЕЙДІНГ", м.Рубіжне, Луганська область, звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Теркурій", м.Тернопіль, про стягнення 384 228,58 грн основного боргу, 16 109,51 грн пені та 4051,53 грн 3% річних.
Підставою позову визначено неналежне виконання відповідачем умов Договору купівлі-продажу №1 від 08.01.2020 року.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2020 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено розгляд справи по суті на 11.01.2021 на 10:30 год, а також запропоновано відповідачу подати відзив на позов із урахуванням вимог ст.ст.165, 251 ГПК України (протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 30.12.2020), копію якого надіслати іншим учасникам справи, докази про що надати суду; заперечення з урахуванням вимог ст.ст.167, 251 ГПК України; позивачу запропоновано подати суду відповідь на відзив (у разі отримання відзиву) у 5-денний строк з дня його отримання, але не пізніше 05.01.2021 (з урахуванням ст.ст.166, 251 ГПК України).
Ухвалою суду від 11.01.2021 розгляд справи відкладено на 25.01.2021 року на 11:00 год, про що учасників справи належним чином повідомлено відповідно до вимог статей 120, 121, 216 ГПК України шляхом направлення на їх адреси копії відповідної ухвали суду.
11.01.2021 від представника позивача - адвоката Чернобая С.С., надійшло клопотання про розгляд даної справи без його участі.
Представник позивача в судове засідання 25.01.2021 не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення позивачу 19.01.2021 знаходиться в матеріалах справи).
25.01.2021 на електронну адресу Господарського суду Тернопільської області надійшло клопотання (вх.№600 від 25.01.2021) про участь представника позивача - адвоката Чернобая С.С. у судовому засіданні 25.01.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, посилаючись на віддаленість суду, оскільки адвокатська діяльність ним здійснюється в м.Сєвєродонецьк Луганської області, а також з огляду на карантинні обмеження.
Вказане клопотання судом залишено без розгляду, про що постановлено відповідну ухвалу від 25.01.2021.
Представник відповідача в жодне судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (копію ухвали суду від 14.12.2020 про відкриття провадження у справі відповідачем отримано 16.12.2020, копію ухвали суду від 11.01.2021 отримано 14.01.2021, відповідні рекомендовані повідомлення про вручення відповідачу поштових відправлень знаходяться в матеріалах справи). Своїм правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався.
25.01.2021 від відповідача надійшло клопотання про перенесення судового засідання у даній справі, враховуючи необхідність забезпечення додержання принципу змагальності та повноти, всебічності, неупередженості дослідження обставин даної справи, а також з метою реалізації товариством права на надання правничої допомоги (в т.ч. адвокатом).
Розглянувши подане клопотання, суд не вбачає підстав для подальшого відкладення розгляду даної справи, виходячи з такого.
Згідно частин 1, 2 ст.216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.
Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження (ч.2 ст.202 ГПК України).
Згідно з ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що: - дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, особливістю якого є те, що суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також додатково заслуховує їх усні пояснення; - спрощене позовне провадження не передбачає обов'язкового представництва інтересів сторони виключно адвокатом; - сторін про дату, час та місце проведення судових засідань 11.01.2021 та 25.01.2021 судом належним чином повідомлялось шляхом направлення на їх адреси копій відповідних ухвал суду; - відповідач був належним чином ще 16.12.2020 повідомлений про розгляд даної справи Господарським судом Тернопільської області та про його відкладення на 25.01.2021, отже, останньому було надано достатньо часу для забезпечення участі уповноваженого представника у судових засіданнях, як і подати свої можливі заперечення (відзив) на позов, інші заяви з процесуальних питань; - участь представників сторін в судовому засіданні 25.01.2021 обов'язковою не визнавалась, а відтак суд вважає, що нез'явлення представників сторін в судове засідання 25.01.2021 не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
- 08 січня 2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕКС-ТРЕЙДІНГ" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Теркурій" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №1 (далі - Договір), у відповідності до умов якого (п.1.1.) Продавець взяв на себе зобов'язання передати у власність Покупця продукцію: нитки та пряжу (в асортименті) (далі - Товар), а Покупець зобов'язався прийняти Товар та своєчасно здійснити його оплату за договірними цінами у номенклатурі та кількості, що зазначені у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору.
Згідно п.2.2 Договору кількість Товару визначається у видатковій накладній, яка є невід'ємною частиною цього Договору.
Загальна вартість договору складається з загальної суми зазначеної у наданих видаткових накладних (п.4.2 Договору).
Ціни на Товар вказуються у рахунку-фактурі та видатковій накладній, які є невід'ємною частиною цього Договору (п.4.1 Договору).
Відповідно до п.п. 5.1, 5.3 Договору оплата за товар здійснюється на умовах оплати протягом 30 календарних днів від дати відвантаження Товару. Оплата за відвантажений Товар здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця. Підставою для здійснення платежу є рахунок-фактура.
Датою оплати Товару вважається дата фактичного надходження коштів на розрахунковий рахунок Продавця (п.5.4 Договору).
Згідно п.п.6.3, 6.4 Договору здача-приймання Товару проводиться уповноваженими представниками Покупця і Продавця при відвантаженні товару на складі Продавця. Продавець надає Покупцеві з партією Товару наступні документи: - рахунок; - видаткову накладну.
Згідно п.9.2 Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати за Товар відповідно до п.5.1 даного Договору, Покупець зобов'язаний оплатити Продавцю штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої у строк суми за кожний день затримки платежу.
Згідно п.12.1. Договору, останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та закінчується 31 грудня 2020р., але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за даним Договором.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договорів, інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта.
Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (надалі ГК України), до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У випадку, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Як вказує позивач та вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ТЕКС-ТРЕЙДІНГ" на виконання вищевказаного Договору купівлі-продажу №1 від 08.01.2020 поставлено відповідачу товар згідно видаткових накладних:
- №РН-0000369 від 17.06.2020 на суму 399 044,81 грн,
- №РН-0000471 від 05.08.2020 на суму 239 465,51 грн,
- №РН-0000566 від 08.09.2020 на суму 95 718,26 грн, а всього на загальну суму 734228,58 грн.
З представлених суду копій вищевказаних видаткових накладних вбачається, що останні містять підписи представників сторін, які скріплені відтисками їх печаток.
В підтвердження факту поставки товару відповідачу, позивачем також долучено до матеріалів справи копії рахунків-фактур: №СФ-0000336 від 17.06.2020 на суму 399044,81 грн, №СФ-0000424 від 05.08.2020 на суму 239 465,51 грн, №СФ-0000509 від 08.09.2020 на суму 95718,26 грн та товарно-транспортних накладних: №б/н від 17.06.2020, №б/н від 05.08.2020, №б/н від 08.09.2020.
Поряд з цим, матеріали справи вказують на те, що відповідач свого обов'язку щодо повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару згідно вищевказаних видаткових накладних (протягом 30 календарних днів від дати відвантаження, згідно п.5.1 Договору) належним чином не виконав, оплатив за поставлений йому товар частково, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість в сумі 384 228,58 грн, зокрема:
- по видатковій накладній №РН-0000369 від 17.06.2020 - в сумі 49044,81 грн (з урахуванням часткової сплати в розмірі 350 000,00 грн, а саме 17.07.2020 - 50 000 грн, 06.08.2020 - 100 000 грн, 31.08.2020 - 50 000 грн, 09.10.2020 - 30 000 грн, 23.10.2020 - 50 000 грн, 24.11.2020 - 70 000 грн).
- по видатковій накладній №РН-0000471 від 05.08.2020 - в сумі 239 465,51 грн,
- по видатковій накладній №РН-0000566 від 08.09.2020 - в сумі 95 718,26 грн.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 2, 3 ст.80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що відповідач викладені у позовній заяві обставини не спростував, доказів погашення заявленої до стягнення заборгованості станом на дату розгляду справи суду не подав, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКС-ТРЕЙДІНГ" щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Теркурій" 384228,58 грн основного боргу за поставлений товар підлягають до задоволення як обгрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не оспорені відповідачем.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Щодо вимоги про стягнення 3% річних.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи порушення відповідачем строків проведення розрахунку за отриманий товар, позивачем на підставі ст.625 ЦК України заявлено до стягнення 4051,53 грн 3% річних, нарахованих по видатковій накладній №РН-0000369 від 17.06.2020 за період з 18.07.2020 по 01.12.2020, по видатковій накладній №РН-0000471 від 05.08.2020 за період з 05.09.2020 по 01.12.2020, по видатковій накладній №РН-0000566 від 08.09.2020 за період з 08.11.2020 по 01.12.2020 (з урахуванням сплачених відповідачем сум).
Перевіривши за допомогою програми "ЛІГА:ЗАКОН" наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення 3% річних, суд вважає правомірним нарахування відповідачу 4045,70 грн 3% річних (проведений судом перерахунок знаходиться в матеріалах справи), а позов в даній частині є таким, що підлягає до задоволення.
В частині стягнення 5,83 грн 3% річних - в позові слід відмовити, як необгрунтовано заявлених.
Щодо вимоги про стягнення пені.
Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання згідно з ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.ст.546-551 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно частини 6 статті 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р., платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, при цьому, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст.258 ЦК України та ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано та стягуються такі санкції протягом строку позовної давності в один рік, при цьому позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України.
У п.9.2 Договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати за Товар відповідно до п.5.1 даного Договору, Покупець зобов'язаний оплатити Продавцю штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої у строк суми за кожний день затримки платежу.
При цьому, передбачений сторонами у Договорі штраф за своєю правовою природою є пенею, з огляду на визначений в Договорі розмір і порядок нарахування.
Враховуючи порушення відповідачем строків проведення розрахунку за отриманий товар, на підставі наведених вище положень Договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 16109,51 грн, зокрема: по видатковій накладній №РН-0000369 від 17.06.2020 за період з 18.07.2020 по 01.12.2020, по видатковій накладній №РН-0000471 від 05.08.2020 за період з 05.09.2020 по 01.12.2020, по видатковій накладній №РН-0000566 від 08.09.2020 за період з 08.11.2020 по 01.12.2020 (з урахуванням сплачених відповідачем сум).
Перевіривши надані позивачем розрахунки заявленої до стягнення пені, суд вважає правомірним нарахування відповідачу за вказаний період 16109,51 грн пені, а позов в даній частині є таким, що підлягає до задоволення.
Отже, позов підлягає до задоволення в частині стягнення з відповідача 384 228 грн 58 коп. основного боргу, 4045 грн 70 коп. 3% річних та 16 109 грн 51 коп. пені як обґрунтований, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем
Щодо судових витрат.
Відповідно до ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Пунктом 2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачено, що у спорах, які виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, виходячи із розміру задоволених позовних вимог - 404383,79 грн, судовий збір покладається на відповідача в сумі 6065,76 грн.
Частиною 4 ст.129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч.9 ст.129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частинами 1, 3 ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частиною 5 ст.129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).
Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 1 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, ордеру (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Як свідчать матеріали справи, правова допомога Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЕКС-ТРЕЙДІНГ" у даній справі надавалась адвокатом Чернобай С.С. на підставі Договору про надання правової допомоги №2311/20 від 23.11.2020, ордеру серії ВВ №1007916 від 30.11.2020.
Відповідно до частин 1-3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку позивача, викладеного у позовній заяві, розмір судових витрат, які позивач очікував понести у зв'язку з розглядом даної справи, становив: судовий збір - 6065,84 грн; витрати на професійну правничу допомогу - 20 000,00 грн.
Поданим Актом про надання юридичних послуг №1 від 23.11.2020 підтверджено надання адвокатом Чернобай С.С. Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЕКС-ТРЕЙДІНГ" правової допомоги, пов'язаної із розглядом даної справи в сумі 20000,00 грн, які товариством сплачено (копія рахунку-фактури №СФ-0000007 від 23.11.2020, копія квитанції до прибуткового касового ордера №17 від 30.11.2020).
Відповідно до п.12 ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Частиною 4 ст.126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст.126 ГПК України).
Судом враховується, що відповідачем не заперечувався орієнтовний розрахунок судових витрат, а заявлений до відшкодування розмір понесених витрат є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову.
З огляду на вищезазначене, суд визнає обґрунтованим та документально підтвердженим факт понесення Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕКС-ТРЕЙДІНГ" витрат на професійну правничу допомогу у даній справі в розмірі 20000,00 грн, та які відповідно до ч.9 ст.129 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 73-79, 86, 123,126, 129, 194, 202, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Теркурій" (вул. Подільська, 37-А, м. Тернопіль, код 33768503) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКС-ТРЕЙДІНГ" (вул. Менделєєва, 47-Б, м. Рубіжне, Луганська область, код 42906231) - 384 228 грн 58 коп. основного боргу, 4045 грн 70 коп. 3% річних, 16 109 грн 51 коп. пені, 6065 грн 76 коп. в повернення сплаченого судового збору та 20000 грн 00 коп. в відшкодування понесених витрат на правову допомогу адвоката.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст.256-257 ГПК України.
Згідно з ч.ч.4, 5 ст.240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 28 січня 2021 року.
Суддя С.Г. Стопник