29 січня 2021 року Справа № 915/5/21
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О., розглянувши заяву б/н від 26.01.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю “МАНІ ФЛОУ” про забезпечення позову у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “МАНІ ФЛОУ”,
юридична адреса: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 3-А, вхід “Б”, поверх 3, офіс 8; код ЄДРПОУ 42739750
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Н АВТО”,
юридична адреса: 54007, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Троїцька, буд. 159/1; код ЄДРПОУ 38694122
про: стягнення 1 500 000,00 грн
04.01.2021 до Господарського суду Миколаївської області від Товариства з обмеженою відповідальністю “МАНІ ФЛОУ” засобами поштового зв'язку надійшла позовна заява б/н від 28.12.2020 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Н АВТО” суми основного боргу за Договором №9/2019 безпроцентної позики від 20.09.2019 року в розмірі 1 500 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору безпроцентної позики №9/2019 від 20.09.2019 щодо своєчасного в повному обсязі повернення грошових коштів.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.01.2021 позовну заяву залишено без руху. Вказаною ухвалою позивачу надано строк для усунення недоліків, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
21.01.2021 року до суду від позивача надійшла заява з долученими документами на виконання вимог ухвали суду від 11.01.2021 року.
Ухвалою суду від 26.01.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №915/5/21, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.02.2021 року.
27.01.2021 року до суду від позивача надійшла заява б/н від 26.01.2021 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю “Н АВТО” (юридична адреса: 54007, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Троїцька, буд. 159/1; код ЄДРПОУ 38694122), які знаходяться (обліковуються) на його банківських рахунках в усіх банківських або інших кредитно-фінансових установах на території України в межах суми заявлених позовних вимог в розмірі 1 500 000,00 грн.
В обгрунтування заяви позивачем зазначено, що ТОВ “МАНІ ФЛОУ” стало відомо, що у відповідача наявний податковий борг, який станом на 01.12.2020 року складає 250 308,33 грн в державний бюджет та 198 331,60 грн в місцевий бюджет. Також стало відомо, між ТОВ “Н Авто” як поручителем та Публічним акціонерним товариством “Банк Восток” як кредитором укладено договір поруки №ОК2019-0389/П.1 від 22.10.2019 року, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати в повному обсязі за виконання ТОВ “Баварія ЮГ” всіх його зобов'язань, що виникли з Кредитного договору №ОК2019-0389 від 22.10.2019 року, як існуючих на дату укладення цього договору, так і тих, які можуть виникнути в майбутньому. Відповідно до п. 1.3. Договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і Позичальник, зокрема, за повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, відшкодування можливих збитків, сплата неустойки згідно умов Кредитного договору, проте максимальний обсяг відповідальності Поручителя за Цим Договором складає 421 000, 00 (Чотириста двадцять одна тисяча) доларів США. Позивач вважає, що наявність в ТОВ “Н Авто” значного податкового боргу та укладення Договору поруки є підставою для ТОВ “МАНІ ФЛОУ” для звернення до суду із заявою про забезпечення позову, оскільки невжиття запропонованих позивачем заходів може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Статтею 137 ГПК України визначені заходи забезпечення позову.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Із змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення.
Отже, інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Одночасно з цим, заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, в тому числі:
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається із заяви про забезпечення позову, заявником не вказано та не надано до неї доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання саме після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, а саме реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо.
Обставини щодо наявності у відповідача податкового боргу та укладення 22.10.2019 року договору поруки не є доказами про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання.
Посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду ґрунтується виключно на припущеннях.
Заявником не доведено належними засобами доказування, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Заявником не надано жодних належних, допустимих та вірогідних доказів в розумінні статтей 76, 77, 79 ГПК України, із яким діюче законодавство пов'язує застосування заходів щодо забезпечення позову.
Відповідно до приписів статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 3 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.
Згідно з вимогами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Подана позивачем заява про забезпечення позову, за своїм змістом, зводиться лише до припущень щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання судового рішення та не містить жодних належних, допустимих та вірогідних доказів в розумінні статтей 76, 77, 79 ГПК України, із яким діюче законодавство пов'язує застосування заходів щодо забезпечення позову.
У зв'язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76, 77, 79, 136, 137, 138, 140, 232, 234, 235 ГПК України, суд-
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “Мані Флоу” у задоволені заяви б/н від 26.01.2021 (вх.№1241/21 від 27.01.2021) про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.235 ГПК України.
Ухвала може бути оскаржена у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 255 ГПК України.
Ухвала господарського суду може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Суддя Н.О. Семенчук