29 січня 2021 року Справа № 915/2/21
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Мавродієвої М.В.,
розглянувши без виклику сторін заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Мані Флоу” б/н від 26.01.2021 (вх.№1246/21 від 27.01.2021) про забезпечення позову у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Мані Флоу”
(01015, м.Київ, вул.Лейпцизька, буд.3-А, вхід “Б”, поверх 3, офіс 8; ідент.код 42739750),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Н Авто”
(54007, м.Миколаїв, вул.Троїцька, буд.159/1; ідент.код 38694122),
про: стягнення 400000,0 грн,-
04.01.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю “Мані Флоу” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Н Авто” 400000,0 грн боргу за договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги б/н від 08.04.2019.
Ухвалою суду від 11.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Оскільки позов є малозначним в розумінні п.2) ч.5 ст.12 ГПК України, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
27.01.2021 за вх.№1246/21 Товариство з обмеженою відповідальністю “Мані Флоу” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з заявою б/н від 26.01.2021 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю “Н Авто”, які знаходяться (обліковуються) на його банківських рахунках в усіх банківських або інших кредитно-фінансових установах на території України в межах суми заявлених позовних вимог в розмірі 400000,0 грн.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що порушуючи умови спірного договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків - повернення всієї суми грошових коштів у строк визначений в договорі, а наявність у ТОВ “Н Авто” значного податкового боргу перед державним бюджетом, який станом на 01.12.2020 складає 250308,33 грн, та 198331,60 грн перед місцевим бюджетом, та укладення 22.10.2019 з ПАТ «Банк Восток» договору поруки, за яким максимальний обсяг відповідальності ТОВ “Н Авто”, як поручителя, складає 421000,0 доларів США, свідчить про те, що невжиття заходів щодо накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Розглянувши заяву про забезпечення позову суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п.1) ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Таким чином, із змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Одночасно з цим, заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, в тому числі:
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається із заяви про забезпечення позову, заявником не зазначено та не надано доказів на підтвердження того, що відповідачем, саме після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, вчиняються дії спрямовані на ухилення від виконання зобов'язання, зокрема, здійснюється реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації; укладаються договори поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання; здійснюється виведення грошових коштів з рахунків тощо.
Доводи заявника про те, що наявність у ТОВ “Н Авто” станом на 01.12.2020 значного податкового боргу перед державним та місцевим бюджетами, судом відхиляються, оскільки заявник ставить свої інтереси, які ще не захищені судом, вище державних інтересів, а саме встановленої в податковому законодавстві обов'язковості сплати суб'єктами господарювання податків, як обов'язкових платежів, та своєчасне надходження їх до державного та місцевого бюджетів.
Доводи заявника про те, що укладенням 22.10.2019 з ПАТ “Банк Восток” договору поруки, за яким обсяг відповідальності ТОВ “Н Авто” як поручителя, складає 421000,0 доларів США, свідчить про вчинення дій спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання, на думку суду, спростовуються тим, що дії боржника щодо укладення договору поруки були вчинені до настання строку повернення фінансової допомоги за спірним договором (до 31.12.2019) та до подання позову до суду (до 04.01.2021); а тому не можуть свідчити про ухилення відповідача від виконання зобов'язання перед позивачем після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, при тому, що накладення арешту на рахунки підприємства може призвести до блокування його господарської діяльності.
Відповідно до приписів статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 3 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.
Згідно з вимогами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Подана позивачем заява про забезпечення позову, за своїм змістом, зводиться лише до припущень щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання судового рішення та не містить жодних належних, допустимих та вірогідних доказів в розумінні статтей 76, 77, 79 ГПК України, із яким діюче законодавство пов'язує застосування заходів щодо забезпечення позову.
У зв'язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76, 77, 79, 136, 137, 138, 140, 232, 234, 235 ГПК України, суд-
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “Мані Флоу” у задоволені заяви б/н від 26.01.2021 (вх.№1246/21 від 27.01.2021) про забезпечення позову.
Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, з урахуванням п.4 Розділу Х “Прикінцеві положення” ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя М.В.Мавродієва