Справа № 367/7956/20
Провадження № 2-з/367/35/2020
Іменем України
29 січня 2021 року м. Ірпінь
Суддя Ірпінського міського суду Київської області Карабаза Н.Ф., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гладкої В.О. про забезпечення позову
В провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
28.01.2021 року до Ірпінського міського суду Київської області надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гладкої В.О. про забезпечення позову у якій просить накласти арешт на житловий будинок з надвірними будівлями та огорожею, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 60,3 кв.м. (реєстраційний номер майна 2575312416) у межах позовних вимог. В заяві вказує, що у приватній власності ОСОБА_2 знаходиться житловий будинок з надвірними будівлями та огорожею, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 60,3 кв.м, житлова площа становить 27,2 кв.м, площа земельної ділянки становить 1500 кв.м, загальна вартість нерухомого майна 27299,00 грн. Звертає увагу, що вартість майна є значно меншою ніж сума заборгованості у справі.
В судове засідання сторони не викликалися.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, оглянувши письмові матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що заява не підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Враховуючи вищезазначені положення ст. 149, 150 ЦПК України, відповідні роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України, а також те, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, крім того, забезпечення позову у способи, вказані у заяві заявника, є неспівмірними із заявленими ним позовними вимогами, оскільки зазначена вартість нерухомого майна, на яке просить накласти арешт не відповідає реальній вартості, тому слід відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Також, викладені в заяві мотиви не дають підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 149 - 153, ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд,-
В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гладкої В.О. про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-ти денний строк з дня отримання копії ухвали.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Н.Ф. Карабаза