вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" січня 2021 р. Справа№ 911/1708/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Доманської М.Л.
суддів: Копитової О.С.
Пантелієнка В.О.
за участю секретаря судового засідання Чміль Я.Є.
та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засіданні від 21.01.2021 у даній справі
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1
на ухвалу господарського суду Київської області від 20.08.2020
у справі №911/1708/18
за спільною заявою 1) ліквідатора Селянсько-фермерського господарства "Аграрник" Загороднього Олексія Михайловича, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Шакур", 3) Фізичної особи підприємця Волкодава Дмитра Едуардовича, м. Київ
до 1) ОСОБА_2 , смт Ружин Житомирської області
2) ОСОБА_1 , смт Ружин Житомирської області
про визнання недійсним правочинів та зобов'язання повернути майно
у відокремленому провадженні в межах справи №911/1708/18
про банкрутство Селянсько-фермерського господарства "Аграрник"
Ухвалою господарського суду Київської області від 20.08.2020 у справі №911/1708/18 спільну заяву ліквідатора Селянсько-фермерського господарства "Аграрник" Загороднього Олексія Михайловича, Товариства з обмеженою відповідальністю "Шакур", Фізичної особи-підприємця Волкодава Дмитра Едуардовича від 20.12.2019, у редакції від 14.02.2020 - задоволено частково, визнано недійсним договір купівлі-продажу (комісії) від 20.10.2017 №ПТС-084/02-62, укладений між СФГ "Аграрник" та ОСОБА_1 , трактора колісного, марка МТЗ-80, рік випуску 2015, заводський номер НОМЕР_1 , № двигуна НОМЕР_2 , марка двигуна Д-240 ; визнано недійсним договір купівлі-продажу (комісії) від 20.10.2017 №ПТС-085/02-62, укладений між СФГ "Аграрник" та ОСОБА_1 , трактора колісного, марка Т-150К, рік випуску 2015, заводський номер НОМЕР_4 , № двигуна НОМЕР_5 , марка двигуна ЯМЗ-236; Визнано недійсним акт приймання-передачі майна від 20.10.2017 про передачу млина змішувача залишковою вартістю 42 850,00 грн ОСОБА_1 ; визнано недійсним акт приймання-передачі майна від 20.10.2017 про передачу млина змішувача залишковою вартістю 42 850,00 грн ОСОБА_2 ; визнано недійсним акт приймання-передачі майна від 20.10.2017 про передачу сівалки залишковою вартістю 213 427,00 грн ОСОБА_2 , овець залишковою вартістю 80 533,00 грн, свині залишковою вартістю 99 747,00 грн.; скасовано реєстраційну дію Головного управління Держпродспоживслужби в Житомирській області від 20.10.2017 про зняття з обліку сільськогосподарської техніки: трактора колісного, марка МТЗ-80, рік випуску 2015, заводський номер НОМЕР_1 , № двигуна НОМЕР_2 , марка двигуна Д-240; трактора колісного, марка Т-150К, рік випуску 2015, заводський номер НОМЕР_4 , № двигуна НОМЕР_5 , марка двигуна ЯМЗ-236.; скасовано реєстраційну дію Головного управління Держпродспоживслужби в Житомирській області від 24.10.2017 про реєстрацію за ОСОБА_1 сільськогосподарської техніки: трактора колісного, марка МТЗ-80, рік випуску 2015, заводський номер НОМЕР_1 , № двигуна НОМЕР_2 , марка двигуна Д-240; трактора колісного, марка Т-150К, рік випуску 2015, заводський номер НОМЕР_4 , № двигуна НОМЕР_5 , марка двигуна ЯМЗ-236; зобов'язано ОСОБА_1 повернути в ліквідаційну масу СФГ "Аграрник" сільськогосподарську техніку, а саме: трактор колісний, марка МТЗ-80, рік випуску 2015, заводський номер НОМЕР_1 , № двигуна НОМЕР_2 , марка двигуна Д-240; трактор колісний, марка Т-150К, рік випуску 2015, заводський номер НОМЕР_4 , № двигуна НОМЕР_5 , марка двигуна ЯМЗ-236; зобов'язано ОСОБА_2 повернути в ліквідаційну масу СФГ "Аграрник": млин-змішувач МС-002-ПП, Q-до 1400кг-год (виробник ТОВ "Княжа Авіла") зеленого кольору залишковою вартістю 42 850,00грн та сівалку зернову механічну СЗМ-4С залишковою вартістю 213 427,00 грн.
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, скаржник звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 20.08.2020 у справі №911/1708/18 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вищевказаної спільної заяви в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції помилково не враховано, що фінансовий стан СФГ «Аграрник» на момент вчинення правочинів не досліджувався та судом не встановлено стану платоспроможності фермерського господарства на дату прийняття рішення від 30.03.2017 та на дату складання акту приймання-передачі від 20.10.2017. Також судом першої інстанції помилково застосовано приписи ч.4 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі-КУзПБ), оскільки до набрання чинності цим кодексом, укладення боржником договору із заінтересованою особою не є підозрілим правочином. Скаржник зазначає про те, що судом першої інстанції невірно застосовано до корпоративних відносин наслідки недійсності правочинів, які визначені в ст. 42 КУзПБ, тобто акти приймання-передачі майна від 20.10.2017 не є самостійними документами, а складені на виконання рішень загальних зборів засновників СФГ «Аграрник», оформлених протоколом від 30.03.2017 №3 та від 18.10.2017 №4, тому вказані акти не є правочинами у розумінні ст. 202 ЦК України. Скаржник посилається, що судом невірно застосовано норми матеріального права та відбулось неправильне тлумачення закону, не доведено спричинення збитків боржнику, а до корпоративних правовідносин застосовано інший закон.
16.11.2020 до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «Шакур» та ФОП Волкодава Д.Е. надійшов спільний відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що дії боржника регулюються КУзПБ, у зв'язку з тим, що Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» втратив чинність. Тому суд правомірно застосував норму ст. 42 КУзПБ, з якої випливає, що для визначення правочину недійсним повинна існувати хоча б одна з п'яти підстав, яка свідчить про завдання збитків боржнику, у разі наявності будь-якої з п'яти підстав. В матеріалах справи наявні копії рішень у інших справах за якими з боржника стягнуто на користь кредиторів заборгованість, але станом на час ухвалення оскаржуваного рішення боржник СФГ «Аграрник» так і не розрахувався з кредиторами. Продаж сільськогосподарської техніки (тракторів) за свідомо заниженою більш ніж в 16 і 25 разів ціною, та вчинення майнових дій по безоплатній передачі за актами прийому-передачі майна одному із минулих засновників господарства, призвело до недоотримання банкрутом грошових коштів, мали і повинні були бути спрямовані на здійснення розрахунків з цими кредиторами. Якщо б відбулася реалізація цього майна, яка б здійснювалася за їх ринковою вартістю, то внаслідок відчуження вказаного майна банкрут зміг би розрахуватися зі своїми кредиторами більш як на 47 % від загальної суми кредиторських вимог. Заявником обраний спосіб захисту щодо визнання недійсними актів приймання-передачі майна, адже за ними було передане майно.
14.12.2020 до Північного апеляційного господарського суду від представника ОСОБА_1 надійшли пояснення по справі. Даними додатковими пояснення у якості спростування припущень представника кредиторів, заявлених у судовому засіданні 02.12.2020 про нібито штучний характер кримінального провадження №12020060290000095, представником ОСОБА_1 на підтверджено факту здійснення кримінального провадження подано ухвалу Ружинського районного суду Житомирської області від 09.11.2020 у справі № 291/735/20, за якою скасовано постанову дізнавача сектору дізнання Ружинського ВП Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області Дяків І.О. від 31.08.2020 про закриття кримінального провадження № 12020060290000095 від 14.04.2020. Скаржник зазначає, що ухвалою Ружинського районного суду Житомирської області від 09.11.2020 року у справі №291/735/20 встановлено наступне: «Так в постанові про закриття кримінального провадження зазначено, що свідки пояснили, що за рішенням членів спілки співвласників майнових сертифікатів трактора МТЗ-80, Т-150 були забрані з ангару, та зберігаються за місцем проживання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Тобто свідки підтвердили факт, що самоправно забрали трактори з ангару». На думку ОСОБА_1 , вищевказане повністю спростовує здогадки представника кредиторів про нібито штучний характер кримінального провадження.
В судове засідання 21.01.2021 з'явився арбітражний керуючий Загородній О.М. представник скаржника ОСОБА_1 та представник ТОВ «Шакур» та ФОП Волкодава Д.Е., інші учасники справи не з'явились, про причини неявки в судове засідання не повідомили.
Учасники провадження про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином направленням на адреси місцезнаходження (місце проживання) учасників справи копії відповідної ухвали суду.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Частиною 11 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
В той же час за положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №924/369/19.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд прийшов до висновку за можливе здійснювати розгляд скарги без участі певних представників учасників справи, що не з'явилися у судове засідання, так як вони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників учасників справи, колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у відповідній частині, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство СФГ "Аграрник" порушено ухвалою господарського суду Київської області від 20.08.2018, тоді як спірні правочини та відповідно передача відповідного майна відповідачам відбулася 20.10.2017.
Системний аналіз норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі-Закону про банкрутство), у редакції чинній на час порушення провадження у даній справі, дає підстави для висновку, що з моменту порушення (відкриття) щодо боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі і спеціальні норми Закону про банкрутство застосовуються переважно при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі суддів Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 02.10.2019 у справі №5006/5/39б/2012.
Разом з тим, 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (далі КУзПБ) №2597-VIII від 18.10.2018, який в силу пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, поширює свою дію на подальший розгляд справ про банкрутство незалежно від дати порушення (відкриття) провадження у таких справах, за винятком справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації.
З дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992, №31, ст. 440 із наступними змінами).
Тобто, перехід від регулювання, передбаченого Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", до регулювання згідно з Кодексом України з процедур банкрутства, здійснюється негайно (безпосередня дія як спосіб дії в часі нормативно-правових актів) шляхом здійснення подальшого розгляду справ про банкрутство відповідно до положень цього Кодексу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №924/159/14, від 11.08.2020 у справі №904/3457/19 та від 27.08.2020 у справі №904/4928/17.
Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм права до спірних правовідносин через призму положень статті 58 Конституції України колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про таке.
Частиною першою статті 58 Конституції України вбачається, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У пункті 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Статтею 5 ЦК України "Дія актів цивільного законодавства у часі" визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Отже, за загальним правилом до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце (висновок Верховного Суду України у постанові від 12.11.2020 у справі №911/956/17, Верховного Суду України у постанові від 02.12.2015 у справі №3-1085гс15).
Принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи (пункт 4 рішення Конституційного Суду України від 05.04.2001 №3-рп/2001).
Конституційний Суд України дійшов висновку, що конституційний принцип про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб, проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті (абзац 4 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).
Відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Звертаючись до суду першої інстанції із спільною заявою про визнання недійсним правочинів та спростування майнових дій боржника, СФГ «Аграрник», позивачі з урахуванням доповнень до спільної позовної заяви з викладенням у новій редакції прохальної частини спільної заяви від 14.02.2020 проили визнати недійсним наказ від 17.10.2017 №1 керівника СФГ «АГРАРНИК» Кухарука І.І, про зняття з обліку Трактора колісного, марка Т-150К, рік випуску 2015, заводський № НОМЕР_4 (двигун НОМЕР_5 ); договір купівлі-продажу (комісії) № ПТС-085/02-62 від 20.10.2017 та Акт прийиятти-передачі № ПТС-085/02-62 від 20.10.201 про придбання та отримання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) Трактора колісного, марка Т-150К, рік випуску 2015, заводський № НОМЕР_4 , № двигуна НОМЕР_5 , марка двигуна ЯМЗ-236; наказ № 2 від 17.10.2017 керівника СФГ «АГРАРНИК» Кухарука І.І, про зняття з обліку Трактора колісного, марка МТЗ-80, рік випуску 2015, заводський № НОМЕР_1 (двигун 554 199); договір купівлі-продажу (комісії) № ПТС-085/02-62 від 20.10.2017 та Акт прийняття-передачі №ПТС-085/02-62 від 20.10.2017 про придбання та отримання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) Трактора колісного, марка Т-150К, рік випуску 2015, заводський № НОМЕР_4 , № двигуна НОМЕР_5 , марка двигуна ЯМЗ-236; акт приймання-передачі майна від 20.10.2017, підписаний між СФГ «АГРАРНИК» та ОСОБА_1 на виконання рішення засновників №3 від 30.03.2017 про передачу Млина змішувача залишковою вартістю 42 850,00 грн.; акт приймання-передачі майна від 20.10.2017, підписаний між СФГ «АГРАРНИК» та ОСОБА_2 на виконання рішення засновників №3 від 30.03.2017 про передачу Млина змішувача залишковою вартістю 42 850,00 грн.; акт приймання-передачі майна від 20.10.2017 підписаний між СФГ «АГРАРНИК» та ОСОБА_2 на виконання рішення засновників № 4 від 18.10.2017 про передачу Сівалки залишковою вартістю 213 427,00 грн., Овець залишковою вартістю 80 533,00 грн., Свиней залишковою вартістю 99747, 00 грн. Скасувати реєстраційну дію Головного управління Держнродспоживслужби в Житомирській області від 20.610.2017 про зняття з обліку наступної сільськогосподарської техніки, а саме: трактора колісного, марка Т-150К, рік випуску 2015, заводський № НОМЕР_4 (двигун НОМЕР_5 ). Трактора колісного, марка МТЗ-80, рік випуску 2015, заводський № НОМЕР_1 (двигун НОМЕР_2 ). Скасувати реєстраційну дію Головного управління Держнродспоживслужби в Житомирській області від 24.10.2017 про реєстрацію за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) наступної сільськогосподарської техніки, а саме: трактор колісний, марка Т-150К, рік випуску 2015, заводський № НОМЕР_4 , № двигуна НОМЕР_5 марка двигуна ЯМЗ-236; трактор колісний, марка МТЗ-80, рік випуску 2015, заводський № НОМЕР_1 , № двигуна НОМЕР_2 , марка двигуна Д-240. Поновити в Головному управлінні Держнродспоживслужби в Житомирській області за СФГ НИК» реєстрацію 29.04.2015 року, свідоцтво про реєстрацію машини НОМЕР_7 , номерний знак НОМЕР_8 на Трактор колісний, марка Т-150К, рік випуску 2015, заводський -504 (двигун НОМЕР_5 ). Поновити у Головному управлінні Держпродсноживслужби в Житомирській області за СФГ «АГРАРНИК» реєстрацію 29.04.2015 року, свідоцтво про реєстрацію машини номер НОМЕР_9 , номерний знак НОМЕР_10 на Трактор колісний, марка МТЗ-80, рік випуску 2015, заводський № НОМЕР_1 двигун НОМЕР_2 ). Зобов'язати ОСОБА_1 повернути в ліквідаційну масу СФГ «АГРАРНИК» наступну сільськогосподарську техніку, а саме: трактор колісний, марка Т-150К, рік випуску 2015, заводський № НОМЕР_4 (двигун НОМЕР_5 ). Трактор колісний, марка МТЗ-80, рік випуску 2015, заводський № НОМЕР_1 двигун НОМЕР_2 ); Зобов'язати ОСОБА_2 повернути в ліквідаційну масу СФГ «АГРАРНИК» наступне майно, а саме: Млин-змішувач МС-002-ПП. Q-до 1400кг-год. (виробник ТОВ «Княжа Авіла») зеленого кольору залишковою вартістю 42 850,00 грн.; Сівалку зернову механічну СЗМ-4С залишковою вартістю 213 427,00 грн.; Вівці залишковою вартістю 80 533,00 грн.; Свині залишковою вартістю 99 747, 00 грн.
В суді першої інстанції, під час судового засідання 20.08.2020 ліквідатор зазначив, що у прохальній частині спільної заяви наявна технічна помилка та оскарженню підлягають саме ті договори та акти, які відображені у змісті спільної заяви. За таких обставин, просив суд визнати недійсними: договори від 20.10.2017 №ПТС-084/02-62 та №ПТС-085/02-62; акт приймання передачі від 20.10.2017 № ПТС-084/02-62 про придбання та отримання трактора колісного, марка МТЗ-80, рік випуску 2015, заводський № НОМЕР_1 № двигуна НОМЕР_2 , марка двигуна Д-240; акт приймання-передачі №ПТС-085-02-62 про придбання та отримання трактора колісного, марка Т-150К, рік випуску 2015, заводський № НОМЕР_4 , № двигуна НОМЕР_5 .
У доповненнях до спільної позовної заяви з викладенням у новій редакції прохальної частини спільної заяви від 14.02.2020 йдеться про визнання недійсними як договору від 20.10.2017 № ПТС-084/02-62 та акту приймання-передачі майна від 20.10.2017 № ПТС-084/02-62 про придбання та отримання трактора колісного, марка МТЗ-80, рік випуску 2015, заводський № НОМЕР_1 № двигуна НОМЕР_2 , марка двигуна Д-240, так і договору від 20.10.2017 № ПТС-085/02-62 та акту приймання-передачі майна від 20.10.2017 № ПТС-085-02-62 про придбання та отримання трактора колісного, марка Т-150К, рік випуску 2015, заводський № НОМЕР_4 , № двигуна НОМЕР_5 . Тому уточнення ліквідатора вірно взяті судом до уваги.
Вказане не заперечувалось учасниками справи як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції. Проаналізувавши наявні матеріали справи, обставини та докази, які їх підтверджують, зміст спільної заяви позивачів суд дійшов висновку, що останніми у частині першій прохальної частини допущена технічна помилка, у результаті чого відбулось повторення однієї і тієї вимоги, а тому твердження відповідача-2 щодо недотримання порядку, встановленого ст. 46 ГПК України, судом перешої інстанції обгрунтовано до уваги не прийнято.
У вищевказаній спільній заяві позивачі зазначають, що відповідно до ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом», що діяв на час вчинення СФГ «Аграрником» майнових дій та правочинів, які описані у даній заяві, правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:
- боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;
- боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;
- боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;
- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;
- боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;
- боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Крім того, позивачі послались на підстави для визнання недійсними спірних договорів та актів, які передбачені ст. 42 КУзПБ, та зазначили, що правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також і з такою підставою, як боржник уклав договір із заінтересованою особою.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, зазначається, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
З огляду на вищевказане, Північний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про застосування до відповідних правовідносин норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», під час дії якого мало місце складання оскаржуваних актів та укладення оскаржуваних договорів.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ухвалою суду першої інстанції від 20.08.2018, зокрема, порушено провадження у справі про банкрутство Селянсько-фермерського господарства "Аграрник" (далі боржник, СФГ "Аграрник"); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна СФГ "Аграрник" арбітражного керуючого Косенка С.Г. та вирішено інші процедурні питання по справі.
Постановою господарського суду Київської області від 04.03.2019, зокрема, визнано СФГ "Аграрник" банкрутом та відкрито його ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором СФГ "Аграрник" арбітражного керуючого Загороднього О.М.; вирішено інші процесуальні питання по справі.
Під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатором встановлено, що рішеннями Господарського суду Житомирської області, які набрали законної сили 11.10.2017, присуджено стягнути з СФГ "Аграрник" на користь ТОВ "Шакур" заборгованість, а саме: за рішенням Господарського суду Житомирської області від 24.07.2017 у справі №906/447/17 - 394 816,34 грн; за рішенням Господарського суду Житомирської області від 03.08.2017 у справі №906/438/17 - 170 520,00грн; за рішенням Господарського суду Житомирської області від 24.07.2017 у справі №906/484/17 - 976 275,75 грн.
На виконання вищезазначених рішень судом видані накази: від 25.10.2017 у справі №906/447/17, від 01.11.2017 у справі №906/438/17 та від 31.10.2017 у справі №906/484/17, на підставі яких відкрито відповідні виконавчі провадження.
У межах зведеного виконавчого провадження ВП 55308260 державним виконавцем 14.08.2018 прийнято постанову, якою зокрема, накладено арешт на млин змішувач, зеленого кольору, виробник "Княжа Авіла", який знаходиться в робочому стані.
28.08.2018 СФГ "Аграрник" звернувся до господарського суду Житомирської області із скаргою на вищевказану постанову державного виконавця, у задоволенні якої ухвалою зазначеного суду від 13.09.2018 у справі № 906/447/17 відмовлено.
20.09.2018 ОСОБА_2 через свого представника звернулась до Бориспільського міськрайонного суду Київської області із позовною заявою про виключення майна з опису та зняття арешту, зокрема, млина змішувача залишковою вартістю 42 850,00грн. Ухвалою зазначеного суду від 22.08.2018 відкрито провадження у справі №359/6575/18, а відповідною ухвалою від 21.02.2019, яка залишена в силі Київським апеляційним судом, провадження у справі було закрито, у зв'язку із підвідомчістю даного спору господарському суду, в проваджені якого перебуває справа про банкрутство СФГ "Аграрник".
В матеріалах справи наявні акти приймання-передачі майна від 20.10.2017 із змісту яких вбачається, що головою СФГ "Аграрник" Кухаруком І.І.:
на підставі рішення загальних зборів засновників від 30.03.2017 №3 боржником передано, а ОСОБА_1 прийнято млин змішувач залишковою вартістю 42 850,00 грн у рахунок оплати частки у ФГ "Аграрник"; на підставі рішення загальних зборів засновників від 18.10.2017 №3 боржником передано, а ОСОБА_2 прийнято млин змішувач залишковою вартістю 42 850,00 грн у рахунок оплати частки у ФГ "Аграрник". Як встановлено ліквідатором зазначене майно було придбано боржником 25.02.2016 у ТОВ "Княжа Авіла" за 79 200,00 грн;
на підставі рішення загальних зборів засновників від 18.10.2017 №4 передано, а ОСОБА_2 прийнято сівалку залишковою вартістю 213 427,00 грн, вівці залишковою вартістю 80 533,00грн та свині залишковою вартістю 99 747,00 грн у рахунок оплати частки у СФГ "Аграрник". Як встановлено ліквідатором, зазначене майно придбано СФГ "Аграрник": 04.04.2017 у ТОВ "ПУФ "Велес Евро Трейд" - сівалка зернова механічна СЗМ-4С за 250 000,00 грн; 01.04.2015 у СТОВ "Матейківінвестагро" - вівці за 96 640,00 грн .
Крім того, 20.10.2017 за довіреністю виданою Кухаруком І.І. , ОСОБА_6 звернувся до ГУ Держпродспожислужби в Житомирській області із заявами від 20.10.2017 про зняття з обліку: трактора колісного, Т-150К, 2015 року випуску, заводський № НОМЕР_4 , двигун № НОМЕР_5 , марка двигуна ЯМЗ-236 (11150см.куб., 132,40кВт); трактора колісного, МТЗ-80, 2015 року випуску, заводський № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , марка двигуна Д-240 (4750см.куб.).
Цього ж дня, 20.10.2017 СФГ "Аграрник", в особі Кухарука І.І. (комітент), ТОВ "Полісся-техсервіс" (комісіонер) та ОСОБА_1 (покупець) підписаний договір купівлі-продажу (комісії) №ПТС-085/02-62 (далі - Договір №ПТС-085/02-62), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, комісіонер зобов'язується за комісійну винагороду надати послуги по реалізації транспортного засобу (ТЗ), оформити і видати договір купівлі-продажу покупцеві на проданий транспортний засіб, який належить продавцю на праві власності, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти ТЗ, а саме: трактор колісний, марка Т-150К, рік випуску 2015, заводський № НОМЕР_4 , двигун НОМЕР_5 ; документ, що підтверджує право власності: свідоцтво про реєстрацію машини НОМЕР_7 , видане ДІСГ в Житомирській обл. 29.04.2015.
За домовленістю сторін, враховуючи технічний стан машини, продаж транспортного засобу вчинено за 20 670,00 грн, згідно з відповідною накладною вартість транспортного засобу, що є предметом цього договору складає 20 670,00грн (п. 2.1 Договору №ПТС-085/02-62).
Відповідно до акта передачі-прийняття машини №ПТС-085/02-62 від 20.07.2017, на якому містяться підписи покупця та продавця, продавець передав, а покупець прийняв трактор колісний, марка Т-150К, рік випуску 2015, заводський № НОМЕР_4 , двигун НОМЕР_5 ; документ, що підтверджує право власності: свідоцтво про реєстрацію машини НОМЕР_7 , видане ДІСГ в Житомирській обл. 29.04.2015.
20.10.2017 СФГ "Аграрник" в особі Кухарука І.І. (комітент), ТОВ "Полісся-техсервіс" (комісіонер) та ОСОБА_1 (покупець) підписали договір купівлі-продажу (комісії) №ПТС-084/02-62 (далі - Договір №ПТС-084/02-62), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, комісіонер зобов'язується за комісійну винагороду надати послуги по реалізації транспортного засобу (ТЗ), оформити і видати договір купівлі-продажу покупцеві на проданий ТЗ, який належить продавцю на праві власності, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти ТЗ, а саме: трактор колісний, марка МТЗ-80, рік випуску 2015, заводський № НОМЕР_1 , двигун НОМЕР_2 ; документ, що підтверджує право власності: свідоцтво про реєстрацію машини НОМЕР_9 , видане ДІСГ в Житомирській обл. 29.04.2015.
За домовленістю сторін, враховуючи технічний стан машини, продаж транспортного засобу вчинено за 9 165,00 грн, вартість транспортного засібу, що є предметом цього договору складає 9 165,00 грн (п. 2.1 Договору №ПТС-084/02-62).
20.10.2017 між сторонами вищевказаного договору підсипано акт передачі-прийняття машини №ПТС-084/02-62, згідно якого продавець передав, а покупець прийняв трактор колісний, марка МТЗ-80, рік випуску 2015, заводський № НОМЕР_1 , двигун НОМЕР_2 ; документ, що підтверджує право власності: свідоцтво про реєстрацію машини НОМЕР_9 , видане ДІСГ в Житомирській обл. 29.04.2015.
Із змісту листа АТ КБ "Приватбанк" від 01.11.2019 вбачається, що 24.10.2017 на рахунок СФГ "Аграрник" зараховані платежі на суми 22 596,00 грн та 10 152,00 грн із призначенням платежу: "оплата за трактор зг рах 7 ОСОБА_1 " та "оплата за трактор зг рах 6 ОСОБА_1 ".
У цей же день, на підставі заяви ОСОБА_1 . ГУ Держпродспоживслужбою у Житомирській області проведена відповідна реєстрація зазначених тракторів.
07.11.2019 зборами комітету кредиторів СФГ "Аграрник", яке оформлено протоколом, розглянуто проміжний звіт ліквідатора за результатами, чого, зокрема, прийнято рішення звернутися до суду із відповідною спільною заявою.
Задовольняючи частково вищевказану заяву, суд першої інстанції виходив з того, що зважаючи на юридичну природу вищевказаних актів прийому-передачі майна від 20.10.2017 вбачається, що вони є тими самими юридично-значимим документами (та єдиними), на підставі яких здійснюються подальші правові дії (володіння, користування, розпорядження).
Отже, суд першої інстанції вважає, що акт приймання-передачі, яким передається майно в рахунок оплати частки СФГ "Аграрник" є правочином, який підтверджує волевиявлення сторін, має юридичні наслідки - набуття та припинення права власності на відповідне майно. У зв'язку з чим оскарження правочину, оформленого актом (у розумінні ст. 202 ЦК України), в цьому випадку суд вважає, є належним способом захисту цивільних прав та обов'язків в розумінні ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України. Підсумовуючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що боржник, укладаючи оскаржувані правочини (договори та акти) із заінтересованими особами, безоплатно відчужуючи майно або відчужуючи майно за ціною, значно нижчою від ринкової, не мав цілей, спрямованих на досягнення розумної ділової мети, оскільки зазначені дії вчинені у підозрілий період, а тому свідчать про намір ухилитися від розрахунків з контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам. Суд зазначив, що наявність вищевказаних обставин є підставою для визнання правочинів недійсними.
Північний апеляційний господарський суд частково не погоджується з доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Спосіб захисту у вигляді визнання недійсним акту прийому-передачі не міститься в переліках способів захисту права, що визначені в ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України, не передбачений він також іншими нормами права. Також, в матеріалах справи відсутні докази того, що такий спосіб захисту був передбачений відповідними договорами між сторонами.
Слід зазначити, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Акт прийому-передачі майна є лише документом, що засвідчує факт передачі майна на виконання рішення загальних зборів учасників. Тобто такий акт не є самостійною правовою підставою для переходу права влвасності на відповідне майно. Предметом позову не може бути визнання актів, які виступають доказами у справі, які підтверджують факт виконання рішення зборів учасників фермерського господарства. Такі акти підтверджують наявність або відсутність обставин, які входять до предмету доказування у відповідному спорі. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.
Акти приймання-передачі майна від 20.10.2017 є лише одними із доказів, що підтверджують виконання відповідних рішень, а тому вказані акти приймання-передачі майна, не маючи ознак правочину, не підлягають визнанню недійсними, як самостійні правочини.
Посилання місцевого суду, на те що вказані акти приймання-передачі майна є правочинами, які підтверджують волевиявлення сторін, мають юридичні наслідки - набуття та припинення права власності на нерухоме майно, колегією суддів відхиляється, оскільки акти приймання-передачі майна є лише одними із доказів, що підтверджують належне виконання свого зобов'язання фермерським господарством з передачі на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідного майна, на виконання оформленого протоколом рішення загальних зборів засновників від 30.03.2017 №3, від 18.10.2017 №3, від 18.10.2020 №4, як зазначено у відповідних актах від 20.10.2017, а тому вказані акти приймання-передачі не мають ознак правочину.
Поняття "правочин" визначено Цивільним кодексом України. Зокрема, ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми.
При цьому, судом апеляційної інстанції враховано, що не кожен правочин є договором (угодою), а лише той, який опосередковує домовленість двох чи більше осіб, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому правочин - такий юридичний факт, який є належною правовою підставою виникнення, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків.
Спірні акти приймання-передачі не є актами в розумінні ст. 12 ГПК України та не є правочинами в розумінні ст. 202 ЦК України, оскільки засвідчують лише факт приймання-передачі майна, тобто виконання волі уповноваженого органу, в даному випадку загальних зборів учасників фермерського господарства.
Акти приймання-передачі майна Фермерського господарства від 20.10.2017 є документами, які не спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а фіксують лише об'єкти нерухомості, які передаються ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі рішення загальних зборів учасників фермерського господарства, як вже зазначен вище.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені акти приймання-передачі не є правочином у розумінні ст. 202 ЦК України, а отже, не можуть бути визнані недійсними.
Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у справі №910/12258/17, де Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, визначив: " 6. Також суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що спірні акти приймання-передачі не мають ознак правочину у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, а є лише первинними документами, тому не підлягають визнанню недійсними" (Постанова Верховного суду від 22.05.2018 у справі № 910/12258/17.)
За таких обставин, оскарження судового рішення в частині визнання недійсним актів приймання -передачі майна слід скасувати, прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.
Щодо вимог про визнання недійсними спірних договорів купівлі-продажу від 20.10.2017 суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для визнання їх недійсними, але з інших мотивів із врахуванням вищевикладеного щодо дії закону у часі. Тобто до події, факту застосовується закон, під час дії якого вони настали або мали місце.
Так, відповідно до частини 1 статті 20 Закону про банкрутство правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Таким чином, стаття 20 Закону про банкрутство регулює відносини, що виникли між боржником, кредитором та іншими особами з приводу дій боржника щодо розпорядження своїм майном, вчинені в період до порушення справи про банкрутство або після порушення справи про банкрутство. Вказана стаття визначає підстави оспорювання правочинів боржника з метою забезпечення зберігання майна в інтересах кредиторів або повернення майна боржника, у разі його вибуття, до ліквідаційної маси.
На час укладання оскаржуваних договорів в ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не містилась така підстава визнання недійсним правочину як укладення боржником договору із заінтересованою особою та в матеріалах справи не міститься інших доказів зловмисної домовленості сторін оскаржуваних договорів, суд апеляційної інстанції не бере до уваги цю підставу для визнання недійсним договорів, яку застосував суд першої інстанції.
Станом на час укладання оскаржуваних договорів від 20.10.2017 такої підстави, які суд першої інстанції застосував для визнанням їх недійсним, як укладення договору заінтересованою особою не існували, що виключає можливість визнання недійсним договорів саме з підстави вчинення правочину боржником з заінтересованою особою.
Натомість, керуючись правовою позицією Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/6179/17, в якій зазначено, що судам при розгляді спорів в поряду ст. 20 Закону про банкрутство, належить брати до уваги, що дії боржника, зокрема але не виключно, щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною значно нижче ринкової, для цілей не спрямованих на досягнення розумної ділової мети або про прийняття на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У період протягом року, що передував відкриттю процедури банкрутства у даній справі дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватись з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13.02.2019 у справі №04/01/5026/1089/2011, від 30.01.2019 у справі №910/6179/17, від 23.04.2019 у справі №19/5009/2383/11.
Оскільки, період часу з моменту виникнення грошового зобов'язання у боржника, у тому числі при загрозі неплатоспроможності або при надмірній заборгованості до дня порушення справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори) боржника, що вчинені у цей період часу є сумнівними, частиною 1 ст. 20 Закону про банкрутство, встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів боржника, що вчинені ним протягом вказаного у Законі строку, тому будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна може бути визнаний недійсним на підставі наведеної норми.
В матеріалах справи наявні копії рішень, а саме, господарського суду Житомирської області від 24.07.2017, яке залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 у справі № 906/447/17, рішення господарського суду Житомирської області від 24.07.2017, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 у справі №906/484/17, рішення Господарського суду Житомирської області від 13.04.2018 року у справі №906/1091/17, що набрали законної сили. За вказаними рішеннями з СФГ «Аграрник» на користь кредиторів стягнено заборгованість.
В матеріалах справи відсутні докази виконання боржником вищевказаних судових рішень. Наявність непогашеної заборгованості перед кредиторами, що виникла на підставі зазначених рішень інших судів, стало підставою порушення даної справи про банкрутство.
З огляду на вищевказане, на час укладання оскаржуваних договорів від 20.10.2017 вже існували рішення судів про стягнення з боржника сум боргу, про які боржнику було відомо, які ним не виконувались, що стало підставою порушення даної справи про банкрутство, тобто укладення оскаржуваних правочинів завдано збитків кредиторам, які посилаються на те, що не отримали задоволення своїх вимог на час розгляду даної справи в суді. Тобто укладення оскаржуваних договорів від 20.10.2017 завідомо призвело до зменшення обсягу платоспроможності боржника та наносить шкоду кредиторам.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Статтею 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до ст. 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Так, у п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04) Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99, п. 30, від 27.09.2001).
У даному випадку, суд апеляційної інстанції надаючи правовий аналіз обставинам справи, проаналізував, як співвідноситься те, що з моменту укладення спірних правочинів та до моменту порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ СФГ «Аграрник» минуло близко 9 місяців, тобто, укладення спірних правочинів є способом уникнення відповідальності перед кредиторами шляхом виведення з обороту ліквідних активів боржника на випадок подальшого порушення справи про банкрутство.
Рішення повинно бути прийнято з урахуванням принципу правової презумпції сумнівності правочинів боржника, проте застосування такого принципу безпосередньо у період конкурсного провадження при дослідженні угод боржника, що мають сумнівний характер з точки зору відповідності їх чесним звичаям у підприємницькій діяльності, є обов'язковим.
Надаючи правової оцінки доводам позивачів, заявленим у межах спеціальної норми, якою, у даному випадку, є ст. 20 Закону про банкрутство з її особливостями, притаманними конкурсному процесу, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що відповідні договори боржника щодо відчуження спірного майна призвело до неможливості повного або часткового виконання боржником грошових зобов'язань перед іншими кредиторами .
Суд апеляційної інстанції критично ставиться до висновків позивачів щодо заниження вартості спірного майна зроблені шляхом моніторингу цін для встановлення середньої ринкової вартості ідентичних або аналогічних транспортних засобів за аналогічними параметрами вказаного транспортного засобу - трактор Т-150К та трактор МТЗ-80, у зв'язку з тим, що як джерело цінового сегменту зазначеного майно ліквідатором взятий Інтернет сайт https://auto.ria.com, а саме, 8 оголошень, розміщених на ньому. За результатами аналізу встановлено середню вартість вказаних транспортних засобів. В матеріалах справи відсутній висновок про проведення експертної оцінки уповноваженої на відповідні дії експертної установи, а отже, визначена позивачами вартісна оцінка вказаних транспортних засобів апеляційним господарським судом не береться до уваги.
Проте, із врахуванням вищевказаного, заниження вартості майна, відчуженого за спірними договорами від 20.10.2017 є очевидною, внаслідок виконання цих договорів майна боржника стало недостатньо для задоволення вимог кредиторів, внаслідок чого 20.08.2018 було порушено дану справу про банкрутство боржника за заявою одного з позивачів у даному провадженні - ТОВ "Шакур", безспірність вимог якого була підтверджена вищевказаними судовими рішеннями господарського суду Житомирської області від 24.07.2017 у справі №906/447/17; від 03.08.2017 у справі №906/438/17; від 24.07.2017 у справі №906/484/17.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції визнає частково обґрунтованими доводи скаржника про те, що оскаржуване судове рішення, прийнято с порушенням норм матеріального права щодо визнання недійсним актів приймання -передачі від 20.10.2017 та похідної від вказаних вимог позовної вимоги про зобов'язання ОСОБА_2 повернути в ліквідаційну масу СФГ "Аграрник": млин-змішувач МС-002-ПП, Q-до 1400кг-год (виробник ТОВ "Княжа Авіла") зеленого кольору залишковою вартістю 42 850,00грн та сівалку зернову механічну СЗМ-4С залишковою вартістю 213 427,00 грн. (п.п.4,5,6,10 резолютивної частини оскаржуваного судового рішення). В решті оскаржувана ухвала є законною та обгрунтованою.
Доводи скаржника щодо неможливості повернути ОСОБА_1 відповідне майно (трактори колісні, отримані нею за вищевказаними договорами від 20.10.2017), не беруться судом до уваги, за необґрунтованістю. Належних доказів такої неможливості суду не надано та в цій частині доводи скаржника не спростовують обставин, встановлених судом за оскаржуваною ухвалою.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду за результатами перегляду справи в апеляційному порядку, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції у даній справі - скасувати в частині п.п. 4, 5, 6, 10 її резолютивної частини щодо визнання недійсним акту приймання-передачі майна від 20.10.2017 про передачу млина змішувача залишковою вартістю 42 850,00грн ОСОБА_1 , щодо визнання недійсним акту приймання-передачі майна від 20.10.2017 про передачу млина змішувача залишковою вартістю 42 850,00грн ОСОБА_2 , та визнання недійсним акту приймання-передачі майна від 20.10.2017 про передачу ОСОБА_2 сівалки залишковою вартістю 213 427,00грн , овець залишковою вартістю 80533,00грн, свиней залишковою вартістю 99 747,00 грн та в частинні зобов'язання ОСОБА_2 повернути в ліквідаційну масу СФГ "Аграрник" млин-змішувач МС-002-ПП, Q-до 1400кг-год (виробник ТОВ "Княжа Авіла") зеленого кольору залишковою вартістю 42 850,00грн та сівалку зернову механічну СЗМ-4С залишковою вартістю 213 427,00 грн.
В цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні спільної заяви ліквідатора Загороднього Олексія Михайловича, Товариства з обмеженою відповідальністю "Шакур", Фізичної особи-підприємця Волкодава Дмитра Едуардовича у редакції від 14.02.2020 - відмовити. В решті ухвалу господарського суду Київської області від 20.08.2020 у справі №911/1708/18 - залишити без змін.
У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.
Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст. 269, 270, 271, 275, 276, 277, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Київської області від 20.08.2020 у справі №911/1708/18 - задовольнити частково.
Скасувати п.п. 4, 5, 6, 10 резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області від 20.08.2020 у справі №911/1708/18 щодо визнання недійсним акту приймання-передачі майна від 20.10.2017 про передачу млина змішувача залишковою вартістю 42850,00грн ОСОБА_1 , щодо визнання недійсним акту приймання-передачі майна від 20.10.2017 про передачу млина змішувача залишковою вартістю 42 850,00грн ОСОБА_2 , та визнання недійсним акту приймання-передачі майна від 20.10.2017 про передачу ОСОБА_2 сівалки залишковою вартістю 213 427,00грн ., овець залишковою вартістю 80533,00грн, свиней залишковою вартістю 99 747,00 грн та в частинні зобов'язання ОСОБА_2 повернути в ліквідаційну масу СФГ "Аграрник" млин-змішувач МС-002-ПП, Q-до 1400кг-год (виробник ТОВ "Княжа Авіла") зеленого кольору залишковою вартістю 42 850,00грн та сівалку зернову механічну СЗМ-4С залишковою вартістю 213 427,00 грн.
В цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні спільної заяви ліквідатора Загороднього Олексія Михайловича, Товариства з обмеженою відповідальністю "Шакур", Фізичної особи-підприємця Волкодава Дмитра Едуардовича у редакції від 14.02.2020 - відмовити.
В решті ухвалу господарського суду Київської області від 20.08.2020 у справі №911/1708/18 - залишити без змін.
Справу №911/1708/18 повернути до господарського суду Київської області.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову Північного апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Верховного Суду у випадках, у порядку та строк, передбачені ст.ст. 288-291 ГПК України.
Повний текст складено 28.01.2021.
Головуючий суддя М.Л. Доманська
Судді О.С. Копитова
В.О. Пантелієнко