вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" січня 2021 р. Справа№ 910/12035/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Мальченко А.О.
Чорногуза М.Г.
Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,
За участю представників сторін
від позивача - Дударенко А.Д.,
від відповідача - Савченко П.Д., Бакланова М.В.
розглянувши апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "АРІТЕЙЛ"
на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2020 року
у справі № 910/12035/20 (суддя Балац С.В.)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОФРОСТ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРІТЕЙЛ"
про стягнення 66 276,94 грн., -
У 2020 році Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОФРОСТ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРІТЕЙЛ" про стягнення 66 276,94 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині своєчасного розрахунку за поставлений та змонтований товар, у зв'язку з чим позивач просив стягнути борг у розмірі 141 480, 00 грн., скориговану вартість поставленого обладнання, матеріалів та виконаних робіт у розмірі 34 155, 37 грн., а також нараховані позивачем пеня у розмірі 3 092, 98 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 28 296, 00 грн. та 3 % річних у розмірі 732, 59 грн.
В подальшому позивачем подано до суду першої інстанції заяву про зменшення позовних вимог в якій останній надав докази оплати відповідачем основної заборгованості в розмірі 141 480, 00 грн., та просив зменшити позовні вимоги на вказану суму.
Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог була прийнята місцевим господарським судом, відтак позовні вимоги розглядались в частині стягнення 66 276, 94 грн., з яких: 3 092, 98 грн. - пеня, 34 155, 37 грн. - скоригована вартість поставленого обладнання, матеріалів та виконаних робіт, 28 296, 00 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами та 732, 59 грн. - 3 % річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2020 року позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРІТЕЙЛ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОФРОСТ" скориговану вартість поставленого обладнання, матеріалів та виконаних робіт в сумі 34 155 грн. 98 коп., проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 28 296 грн. 00 коп., 3 % річних в сумі 732 грн. 59 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 116 грн. 35 коп.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов'язання у строк, встановлений договором, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 3 092, 98 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 28 296, 00 грн. та 3 % річних в сумі 732, 59 грн. є обґрунтованими (приймаючи до уваги п.п. 8.3, 8.4 Договору) та такими, що підлягають задоволенню повністю, за розрахунками позивача, які перевірені та визнані судом вірними. Також місцевим господарським судом зазначено, що приймаючи до уваги положення пункту 4.4. договору, вимога про стягнення з відповідача скоригованої вартості поставленого обладнання, матеріалів та виконаних робіт підлягає задоволенню повністю в сумі 34 155, 37 грн., за розрахунками позивача, які перевірені та визнані судом вірними.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "АРІТЕЙЛ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2020 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийнято із порушенням процесуального та матеріального права. Зокрема скаржника вважає, що місцевий господарський суд не перевірив розрахунок скоригованої вартості поставленого обладнання, матеріалів та виконаних робіт у розмірі 34 155, 37 грн., оскільки на думку відповідача збільшення курсу більш ніж на 2% не відбулося. Крім того скаржник вважає, що позивачем не доведено порушення його прав з приводу невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині несплати скоригованої вартості поставленого обладнання, матеріалів та виконаних робіт. Окрім цього скаржник вважає, що позивачем було нараховано проценти за користування чужими грошовими коштами за два повних місяці, однак відповідач наголошує, що позивачем не враховано ч. 2, ст. 625 Цивільного кодексу України, а саме те, що вказаною статтею передбачено можливість визначення розміру процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом, передбаченим договором.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2020 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Шаптала Є.Ю.
Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.12.2020 року, у зв'язку з перебуванням судді Шаптала Є.Ю.. на лікарняному, сформовано для розгляду справи №910/3104/20 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АРІТЕЙЛ" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2020 року у справі №910/12035/20 та призначено розгляд справи на 27.01.2021 року.
11.01.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОФРОСТ", позивача у справі, надійшло клопотання про участь в засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2021 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОФРОСТ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
В судовому засіданні 27.01.2021 року представники відповідача надали усні пояснення по справі, відповіли на запитання суду, просили задовольнити апеляційну скаргу. Представник позивача надала усні пояснення по справі, відповіла на запитання суду, просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, укладено договір поставки та монтажу від 01.10.2019 року № 208 (далі - Договір), відповідно до предмету якого позивач зобов'язується передати у власність (поставити) відповідача вартість обладнання та матеріалів та виконати з них монтажні роботи (далі - поставка та роботи) за завданням відповідача, а відповідач зобов'язується здійснити своєчасну оплату поставлених матеріалів та виконаних монтажних робіт (п. 1.1 Договору). (а.с. 8-15).
Відповідно до п. 4.1. договору загальна вартість договору складає 1 414 800, 00 грн. з ПДВ.
Згідно з п. 4.2. договору відповідач здійснює оплату за поставлені матеріали та монтажні роботи:
- 70 % від загальної вартості Договору, що складає 990 360,00 грн. з ПДВ. Відповідач сплачує на умовах передплати протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку від позивача (п. 4.2.1. договору);
- 20 % від загальної вартості Договору, що складає 282 960,00 грн. з ПДВ. Відповідач сплачує протягом п'яти календарних днів з моменту підписання акту про закінчення будівельних робіт (п. 4.2.2. договору);
- 10 % від загальної вартості Договору, що складає 141 480,00 грн. з ПДВ. Відповідач сплачує протягом двадцяти чотирьох календарних днів з моменту підписання акту здачі-приймання робіт (п. 4.2.3. договору).
Пунктом 4.3. договору - загальна вартість цього договору, зазначена в п. 4.1. договору, станом на 01.10.2019 року еквівалентна 53 695, 39 євро за курсом НБУ (1 євро - 26,348629).
Відповідно до п. 4.4. договору у разі збільшення курсу євро по відношенню до гривні на момент здійснення оплати більше ніж на 2%, сума відповідної оплати, зазначеної у п. 4.2. договору, підлягає коригуванню за формулою: Цр. грн. = ((А2/А1) Х Ц).
Пунктом 6.5. договору передбачено, що підписання сторонами акту введення обладнання в експлуатацію свідчить про виконання позивачем своїх зобов'язань за договором в повному обсязі.
З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив поставку обладнання та виконання робіт за договором на загальну суму 1 414 800, 00 грн. Вказане не заперечується відповідачем на підтверджується видатковим накладним від 18.11.2019 року № 32538 на суму 184 000, 00 грн. (а.с. 19), від 16.01.2020 року № 32 538-2 на суму 285 149, 00 грн. (а.с. 20), від 19.03.2020 року № 32 538-3 на суму 417 750, 00 грн. (а.с. 21), від 08.05.2020 року № 32 538-4 на суму 313 901, 00 грн. (а.с. 22), від 19.03.2020 року № 32538-3 на суму 115 000, 00 грн. (а.с. 23), актом надання послуг від 08.05.2020 року № 32 538-5 на суму 99 000, 00 грн. (а.с. 29), актом закінчення монтажних робіт і готовності устаткування для проведення пусконалагоджувальних робіт від 08.05.2020 року № б/н та актом введення обладнання в експлуатацію від 08.05.2020 року № б/н (а.с. 27-28).
Крім того в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків за період січень 2019 рік - червень 2020 рік, відповідно до якого у відповідача станом на 30.06.2020 року наявна заборгованість на суму 141 480, 00 грн. (а.с. 42).
В матеріалах справи також наявні докази оплати відповідачем за поставку обладнання, матеріалів та виконаних робіт, а саме платіжні доручення №186885428 від 11.10.2019 року на суму 990 360, 00 грн. (а.с. 98), №2001 від 23.01.2020 року на суму 282 960, 00 грн. (а.с. 99), №11174 від 04.05.2020 року на суму 30 000, 00 грн. (а.с. 100), №11175 від 04.05.2020 року на суму 26 378, 00 грн. (а.с. 101), №14430 від 03.06.2020 року на суму 16 070, 00 грн. (а.с. 102), №25132 від 14.08.2020 року на суму 41 480, 00 грн. (а.с. 103), №26024 від 21.08.2020 року на суму 100 000, 00 грн. (а.с. 104), а також банківська виписка. (а.с. 108-124).
Отже, в даному випадку наявне прострочення оплати відповідачем передбачених п. 4.2.3. договору 10 % від загальної вартості договору, яка складає 141 480,00 грн. з ПДВ та яку відповідач повинен був сплатити протягом двадцяти чотирьох календарних днів з моменту підписання акту здачі-приймання робіт (08.05.2020 року), тобто до 01.06.2020 року.
Однак, як вбачається з наявних доказів у справі, відповідач сплатив 141 480, 00 грн. двома платежами, 14.08.2020 року та 21.08.2020 року, що вбачається з платіжних доручень №25132 від 14.08.2020 року на суму 41 480, 00 грн. (а.с. 103) та №26024 від 21.08.2020 року на суму 100 000, 00 грн. (а.с. 104).
Відповідно до п. 8.3. договору, у випадку несвоєчасної оплати відповідач виплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати.
Умовами пункту 8.4. договору передбачено, що за несвоєчасне проведення розрахунків позивач має право стягнути з відповідача проценти за користування чужими коштами в розмірі 10 % від неоплаченої вартості за кожен місяць.
Отже, спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що з боку відповідача наявне порушення строку грошового зобов'язання за договором, яке останнім не спростовується, а тому позивач нарахував до стягнення пеню в розмірі 3 092, 98 грн. за період з 02.06.2020 року по 03.08.2020 року, скориговану вартість поставленого обладнання, матеріалів та виконаних робіт в розмірі 34 155, 37 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 28 296, 00 грн. за період червня по липень 2020 року та 3 % річних в розмірі 732, 59 грн. за період з 02.06.2020 року по 03.08.2020 року.
Відповідно до ст. 11 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань). Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
За змістом ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ст. 173 ГК України, яка кореспондується з приписами ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Отже, колегія суддів зазначає, що відповідач не погоджується з тим, що позивач нарахував скориговану вартість поставленого обладнання, матеріалів та виконаних робіт в розмірі 34 155, 37 грн., та наголошує, що збільшення курсу більш ніж на 2% не відбулося.
Відповідно до п. 4.4. договору у разі збільшення курсу євро по відношенню до гривні на момент здійснення оплати більше ніж на 2%, сума відповідної оплати, зазначеної у п. 4.2. договору, підлягає коригуванню за формулою: Цр. грн. = ((А2/А1) Х Ц).
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що пунктом 4.3. договору - загальна вартість цього договору, зазначена в п. 4.1. договору, станом на 01.10.2019 року еквівалентна 53 695, 39 євро за курсом НБУ (1 євро - 26,348629).
Отже, останній день сплати відповідачем 10 % від загальної вартості договору в розмірі 141 480,00 грн. є 01.06.2020 року, а відповідно до даних bank.gov.ua офіційний курс НБУ гривні щодо євро становить 1 євро - 29, 9275 грн., тобто більший на момент здійснення оплати майже на 15%.
Відтак, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що збільшення курсу більш ніж на 2% не відбулося.
Однак, здійснивши власний розрахунок за формулою встановленою в п. 4.4. договору (29,9275/26,348629*141 480) колегія суддів зазначає, що розрахунок позивача скоригованої вартості поставленого обладнання, матеріалів та виконаних робіт не є арифметично вірним, а за розрахунком колегії суддів з відповідача підлягає до стягнення скоригована вартість поставленого обладнання, матеріалів та виконаних робіт в розмірі 19 216, 89 грн.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що в частині стягнення з відповідача скоригованої вартості поставленого обладнання, матеріалів та виконаних робіт рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям в цій частині рішення про часткове задоволення вимог позивача, а саме про стягнення з відповідача скоригованої вартості поставленого обладнання, матеріалів та виконаних робіт в розмірі 19 216, 89 грн.
Щодо вимог апеляційної скарги, що позивачем не враховано ч. 2, ст. 625 Цивільного кодексу України, а саме те, що вказаною статтею передбачено можливість визначення розміру процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом, передбаченим договором колегія суддів зазначає наступне.
Колегією суддів встановлено, що сторони в пункті 8.4. договору чітко передбачили, що за несвоєчасне проведення розрахунків позивач має право стягнути з відповідача проценти за користування чужими коштами в розмірі 10 % від неоплаченої вартості за кожен місяць.
Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Частина друга статті 536 цього Кодексу - розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку сторони виходячи із свободи визначення умов договору, відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України, скористались правом викласти умови договору на власний розсуд у спосіб, який найбільш зрозумілий та прийнятний саме для них.
При цьому, посилання відповідача на ч. 2, ст. 625 Цивільного кодексу України, а саме щодо обов'язку визначення розміру процентів саме у річних не спростовують правильного висновку суду першої інстанції про задоволення вимог в цій частині, оскільки 10% за кожен місяць є тотожним 120% річних, оскільки кількість місяців в році становить 12.
Отже, керуючись частиною третьою статті 213 Цивільного кодексу України щодо тлумачення змісту правочину з прийняттям до уваги загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів, колегія суддів при тлумаченні змісту даного правочину виходить із загальновідомої інформації про кількість місяців році, та, зважаючи на волевиявлення сторін, визначити розмір процентів річних у звичний спосіб, який передбачає частина друга статті 625 ЦК України (10 % * 12 місяців = 120 %), що відображає справжню волю сторін зі стягнення коштів за користування чужими коштами у випадку несвоєчасного проведення розрахунків, так як сторони пунктом 8.4. договору реалізували свою волю на визначення процентів саме у такому розмірі.
Колегія суддів звертає увагу, що положення статей 536 та 625 Цивільного кодексу України є диспозитивними, а тому не можуть обмежувати сторін у способі розрахунку процентів залежно від їх волевиявлення (за один місяць чи за календарний рік), оскільки будь-який з таких способів розрахунку дозволяє визначити шляхом простої арифметичної дії розмір процентів за один рік, за наявності такої потреби при тлумаченні змісту правочину.
Разом з тим, зміна розміру процентів, які підлягають стягненню, чи порядку (методики) їх обчислення, не змінює суті та правової природи такого стягнення, тому розмір отриманої компенсації боржника за неналежне виконання грошового зобов'язання повинен відповідати загальним принципам цивільного законодавства, закріпленим у частині першій статті 3 Цивільного кодексу України щодо розумності, справедливості та добросовісності. Такий принцип може бути застосований як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Окрім цього, колегія суддів здійснивши власний розрахунок процентів за користування чужими коштами способом на який вказує скаржник, а саме з визначенням розміру процентів у річних, встановила, що за розрахунком колегії суду з відповідача підлягає до стягнення 28 759, 87 грн., тобто більше аніж заявлено позивачем, а оскільки суд обмежений процесуальним законодавством щодо виходу за межі позовних вимог, то з відповідача підлягає до стягнення 28 296, 00 грн. процентів за користування чужими коштами, як було заявлено позивачем.
Інших доводів в апеляційній скарзі щодо суті позовних вимог відповідачем не викладено, при цьому колегія суддів враховує, що у відзиві на позов відвідач зазначив, що з вимогами позивача про стягнення 3% річних в розмірі 732, 59 грн. та пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у сумі 3 092, 98 грн. погоджується. (а.с. 96-97).
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції мало місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2020 року у справі № 910/12035/20 підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.
Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "АРІТЕЙЛ" підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.
Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АРІТЕЙЛ" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2020 року у справі №910/12035/20 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2020 року у справі № 910/12035/20 скасувати частково, та викласти резолютивну частину в наступній редакції:
« 1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АРІТЕЙЛ" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська , будинок 13/10, ідентифікаційний код: 41135005) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОФРОСТ" (69096, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Гребельна, будинок 5, ідентифікаційний код: 41488513) скориговану вартість поставленого обладнання, матеріалів та виконаних робіт в сумі 19 216 (дев'ятнадцять тисяч двісті шістнадцять гривень) 89 коп., пеню в сумі 3 092 (три тисячі дев'яносто дві гривні) 98 коп., проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 28 296 (двадцять вісім тисяч двісті дев'яносто шість гривень) 00 коп., 3 % річних в сумі 732 (сімсот тридцять дві гривні) 59 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 413 (дві тисячі чотириста тринадцять гривень) 94 коп.»
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОФРОСТ" (69096, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Гребельна, будинок 5, ідентифікаційний код: 41488513) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АРІТЕЙЛ" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська , будинок 13/10, ідентифікаційний код: 41135005) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 054 (одну тисячу п'ятдесят чотири гривні) 20 коп.
4. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.
5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12035/20.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 28.01.2021 року.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді А.О. Мальченко
М.Г. Чорногуз