вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" січня 2021 р. Справа№ 910/3128/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Чорногуза М.Г.
Мальченко А.О.
Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,
За участю представників сторін
від позивача - Харченко В.І.,
від відповідача - Дзюбенко С.М.,
від третьої особи - не з'явились.
розглянувши апеляційну скаргу
Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України"
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 (повний текст рішення складено 20.11.2020)
у справі № 910/3128/20 (суддя Селівон А.М.)
За позовом Державного підприємства "Український авіаційний метеорологічний центр"
до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом - Державне підприємство обслуговування повітряного руху України (Украерорух)
про стягнення 828 691,15 грн.
за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України"
до Державного підприємства "Український авіаційний метеорологічний центр"
про визнання недійсним договору в частині,-
У 2020 році Державне підприємство "Український авіаційний метеорологічний центр" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" про стягнення 828 691,15 грн.
Первісний позов обґрунтований тим, що відповідач за первісним позовом не виконав своє зобов'язання за договором № 28-19 про надання послуг з метеорологічного обслуговування польотів повітряних суден від 29.01.2019 року в частині своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг з метеорологічного обслуговування за грудень 2019 року, у зв'язку з чим на борг також нараховано пеню та штраф.
28.04.2020 року Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" звернулось до Господарського суду міста Києва з зустрічною позовною заявою до Державного підприємства "Український авіаційний метеорологічний центр" про визнання недійсним Додатку № 1 "Протокол узгодження договірної ціни (в національній валюті) за послуги з метеорологічного обслуговування польотів на аеродромі Київ/Бориспіль" до Договору № 28-19 про надання послуг з метеорологічного обслуговування польотів повітряних суден від 29.01.2019 року, укладеного між сторонами.
Зустрічний позов обґрунтовано тим, що ціна на послуги з метеорологічного обслуговування зльоту і посадки, встановлена в додатку № 1 до вказаного Договору, є дискримінаційною, що суперечить приписам ст. 6 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні", а також нарахування плати за метеорологічні послуги з обслуговування зльотів та посадок повітряних суден за цінами, встановленими ДП "Український авіаційний метеорологічний центр", а не уповноваженим державним органом, є порушенням приписів ст. 11 Закону України "Про ціни та ціноутворення", що в цілому є підставами для визнання додатку № 1 до договору № 28-19 про надання послуг з метеорологічного обслуговування польотів повітряних суден від 29.01.2019 року недійсним згідно ст.ст. 203, 215, 217 ЦК України в судовому порядку.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 року позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" на користь Державного підприємства "Український авіаційний метеорологічний центр" 759 905, 20 грн. боргу, 15 592, 59 грн. пені, 53 193, 36 грн. штрафу та 12 430, 37 грн. судового збору. В задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено надання виконавцем послуг метеорологічного обслуговування в обсягах, зазначених в актах, та належною якістю, а відповідачем за первісним позовом, у свою чергу, прийнято виконання цих послуг у вказаних обсягах без будь-яких зауважень, втім свої зобов'язання щодо оплати наданих Державним підприємством "Український авіаційний метеорологічний центр" послуг з метеорологічного обслуговування вильотів і посадок повітряних суден в сумі 759 905, 20 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам договору відповідач за первісним позовом не виконав, в результаті чого у Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" утворилась заборгованість перед позивачем за первісним позовом. Щодо зустрічного позову місцевим господарським судом зазначено, що позивачем за зустрічним позовом (відповідачем за первісним) не доведено належними та допустимими доказами, що встановлені ДП "УАМЦ" ціни на метеорологічні послуги, які були узгоджені сторонами в додатку № 1 до договору, були економічно необґрунтованими, не відповідали порядку їх формування, визначеному Методикою формування вартості платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства надзвичайних ситуацій України, та позивачем за первісним позовом як провайдером метеорологічного обслуговування порушені приписи Закону України "Про ціни та ціноутворення". Крім того на думку суду першої інстанції позивачем за зустрічним позовом (відповідачем за первісним) не доведено належними та допустимим доказами, що визначені ДП "УАМЦ" в додатку № 1 до договору ціни на послуги з метеорологічного обслуговування польотів на аеродромі Київ/Бориспіль є дискримінаційними та не відповідають легітимній меті, а також балансу суспільного й приватного інтересу позивача за зустрічним позовом. Окрім цього позивачем за зустрічним позовом не доведена необ'єктивність та нерозумність підходу ДП "УАМЦ" у визначенні в Договорі цін на послуги з метеорологічного обслуговування.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог за первісним позовом відмовити повністю, позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції безпідставно не застосовано до спірних правовідносин норми Повітряного кодексу України та Закону України "Про ціни та ціноутворення", що призвело до безпідставного стягнення з МАУ грошових коштів, розмір яких визначено на підставі цін, встановлених позивачем за первісним позовом, а також місцевим господарським судом не враховано, що в Україні діють державні ціни на послуги з аеронавігаційного обслуговування, плата на підставі яких розраховується та справляється Державним підприємством обслуговування повітряного руху (Украерорух). Скаржник також звертає увагу, що суд першої інстанції не врахував, що витрати органів, що здійснюють метеорологічне обслуговування цивільної авіації, враховуються при визначенні ставок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування. Крім того відповідач за первісним позовом вважає, що судом першої інстанції визнано встановленими обставини надання позивачем за первісним позовом послуг у спірний період за відсутності у матеріалах справи доказів, які б свідчили про виготовлення позивачем за первісним позовом за завданням відповідача за первісним позовом метереологічної інформації та її надання відповідачу за первісним позовом. Скаржник також наголошує, що місцевий господарський суд не врахував доводи МАУ, викладені у зустрічному позові, на думку відповідача за первісним позовом ціни на послуги з метереологічного обслуговування зльоту та посадки, встановлені в додатку №1 до договору є дискримінаційними.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2020 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 року у справі №910/3128/20, розгляд справи призначено на 27.01.2021 року.
04.01.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні 27.01.2021 року представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.01.2019 року між Приватним акціонерним товариством "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (відповідач у справі, замовник за договором) та Державним підприємством "Український авіаційний метеорологічний центр" (позивач у справі, виконавець за договором) було укладено Договір про надання послуг з метеорологічного обслуговування польотів повітряних суден №28-19 (далі - Договір), відповідно до умов п.1.1 якого в порядку та на умовах, передбачених договором, замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок з надання послуг з метеорологічного обслуговування, а саме: пакету послуг з метеорологічного обслуговування вильотів та посадок повітряних суден (ПС) на аеродромах Київ/Бориспіль та Київ/Жуляни; пакету послуг для передпольотної метеорологічної підготовки в ДП "УАМЦ"; іншої метеорологічної інформації (по запиту). (т.1, а.с. 8-12).
Згідно п. 2.1.1. договору виконавець зобов'язаний надавати послуги з метеорологічного обслуговування у встановлені діючими міжнародними національним нормативними документами терміни та обсягах (Авіаційні правила України "Метеорологічне обслуговування цивільної авіації", Додаток № 3 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію "Метеорологическое обслуживание международной аэронавигации").
Пунктом 2.2. договору визначено обов'язки замовника своєчасно та регулярно підтверджувати отримання послуг з метеорологічного обслуговування у відповідності до пунктів 4.1., 4.2. договору.
Згідно п. 3.1. договору до 05 числа місяця, наступного за звітним, виконавець разом із замовником проводить звірку кількості вильотів шляхом надання виконавцем замовнику реєстру обліку кількості рейсів по факсу або на електронну адресу; до 10 числа місяця, наступного за звітним, виконавець здійснює остаточний розрахунок суми вартості наданих замовнику послуг з метеообслуговування та складає акт здачі-приймання наданих послуг.
Згідно з умовами п. 3.2. договору замовник, після отримання платіжних документів та акта здачі-приймання наданих послуг, зобов'язаний підписати акт та повернути підписаний примірник виконавцю протягом 10 робочих днів з дати його отримання. У разі непідписання акту здачі-приймання наданих послуг у терміни, обумовлені договором, зауваження повинні бути висловлені у письмовому вигляді. У разі відсутності зауважень протягом 10 робочих днів з моменту отримання акту здачі-приймання наданих послуг він вважається підписаним сторонами.
Пунктом 3.5. договору також передбачено, що вартість послуг визначається на підставі цін, визначених в додатку №1 до договору «Протокол узгодження договірної ціни (в національній валюті) за послуги з метеорологічного обслуговування польотів на аеродромі Київ/Бориспіль» та в додатку № 2 до договору «Протокол узгодження договірної ціни (в національній валюті) за послуги з метеорологічного обслуговування польотів на аеродромі Київ/Жуляни». Дані Додатки є невід'ємною частиною Договору.
ПДВ нараховується у розмірі та в порядку, встановленому чинним законодавством України (п.3.7 Договору).
В матеріалах справи наявні узгоджені та підписані обома сторонами: Додаток № 1 до Договору Протокол узгодження договірної ціни (в національній валюті) за послуги з метеорологічного обслуговування польотів на аеродромі Київ/Бориспіль", згідно якого на 2019 рік при обслуговуванні міжнародних та нерегулярних польотів в межах України та при обслуговуванні внутрішніх регулярних польотів в межах України ціна за метеорологічне обслуговування зльоту і посадки (без метеорологічної підготовки до польоту) 1 рейсу без ПДВ становить 454,00 грн.; Додаток № 2 до Договору "Протокол узгодження договірної ціни (в національній валюті) за послуги з метеорологічного обслуговування польотів на аеродромі Київ/Жуляни", згідно якого на 2019 рік при обслуговуванні міжнародних та нерегулярних польотів в межах України та при обслуговуванні внутрішніх регулярних польотів в межах України ціна за метеорологічне обслуговування зльоту і посадки (без метеорологічної підготовки до польоту) 1 рейсу без ПДВ становить 454,00 грн. (т.1, а.с. 11-13).
Відповідно до п. 4.1. договору доказом отримання пакету послуг з метеорологічного обслуговування вильотів і посадок повітряних суден (ПС) на аеродромах Київ/Бориспіль та Київ/Жуляни є інформація (відмітка) про виконання зльоту в Добовому електронному плані в ДП МА "Бориспіль", відмітка про виконання рейсу у звіті по рейсам та додатковим послугам служби наземного забезпечення КП МА "Київ" (Жуляни). Доказом про отримання пакету послуг для передпольотної метеорологічної підготовки є підпис командира екіпажу або іншого представника замовника та представника виконавця у відомості реєстрації передпольотної метеорологічної підготовки.
Згідно з п. 4.2. договору кінцевим документом, який підтверджує об'єм наданих послуг з метеообслуговування за договором є акт здачі-приймання наданих послуг, підписаний сторонами. До акту здачі-приймання додається реєстр обліку кількості рейсів з вартістю їх метеообслуговування. Зокрема, в акті здачі-приймання наданих послуг вказується кількість виконаних польотів ПС замовника з аеродромів Київ/Бориспіль, Київ/Жуляни, а також кількість отриманих пакетів послуг для передпольотної метеопідготовки. Акт готується виконавцем та направляється замовнику разом з платіжними документами.
Відповідно до п.5.2 Договору у випадку невиконання або неналежного виконання замовником умов розрахунку за послуги з метеорологічного обслуговування згідно з п.3.2 Договору, виконавець має право на стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно внесеної суми. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів виконавець має право додатково стягнути штраф у розмірі семи відсотків від несвоєчасно внесеної суми.
Згідно п. 8.1 Договору цей договір вступає в дію з 01 січня 2019 року та діє до 31 грудня 2019 року.
Судом першої інстанції встановлено, що в матеріалах справи наявні реєстр обліку кількості міжнародних рейсів з вартістю їх метеообслуговування в ДП "УАМЦ" А/К "МАУ" у грудні 2019 року на суму 583 390, 00 грн. без ПДВ та реєстр обліку кількості рейсів по Україні з вартістю їх метеообслуговування в ДП "УАМЦ" А/К "МАУ" у грудні 2019 року на суму 147 096, 00 грн. без ПДВ. (т.1, а.с. 17-42).
Також в матеріалах справи наявні акти надання послуг № 827 від 31.12.2019 року на суму 583 390, 00 грн. без ПДВ та № 830 від 31.12.2019 року на суму 147 096, 00 грн., ПДВ- 29 419, 20 грн., всього із ПДВ 176 515, 20 грн. (т.1, а.с. 14-15), з яких вбачається факт надання позивачем за первісним позовом на виконання умов договору в грудні 2019 року послуг.
Крім того в матеріалах справи наявні виставлені позивачем за первісним позовом рахунки на оплату метеообслуговування № 827 від 31.12.2019 року на суму 583 390, 00 грн. та № 828 від 31.12.2019 року на суму 176 515, 20 грн. (т.1, а.с. 53-54).
Місцевим господарським судом встановлено, що вищевказані акти надання послуг та рахунки на оплату за договором надсилались на адресу відповідача, що підтверджується копією списку № 96 згрупованих поштових відправлень-листів рекомендованих від 09.01.2020 року (т.1, а.с. 52), та були отримані відповідачем 11.01.2020 року, про що свідчить підпис уповноваженої особи замовника на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення № 0830102318938 (т.1, а.с. 16).
Отже, звертаючись з даним позовом, позивач за первісним позовом вважає, що відповідач за первісним позовом не належним чином виконав умови договору, а саме не сплатив вартість наданих послуг, в зв'язку з чим у Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" виникла заборгованість за грудень 2019 року в розмірі 759 905, 20 грн.
В свою чергу, Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" подало зустрічний позов, в якому просило визнати недійсним Додатку № 1 "Протокол узгодження договірної ціни (в національній валюті) за послуги з метеорологічного обслуговування польотів на аеродромі Київ/Бориспіль" до Договору № 28-19 про надання послуг з метеорологічного обслуговування польотів повітряних суден від 29.01.2019 року, укладеного між сторонами, оскільки встановлення вільних цін на послуги з метереологічного обслуговування суперечить Закону України «Про ціни та ціноутворення», а також у зв'язку з тим, що ціни, встановлені в додатку №1 до договору суперечать Закону України «Про засади запобігання дискримінації в Україні».
Колегія суддів дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного позову виходячи з наступного.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За змістом статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Колегією суддів встановлено, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.
У відповідності до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом першої інстанції встановлено та перевірено колегією суддів, що матеріалами справи підтверджується факт надання послуг, докази повної їх оплати відсутні.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції станом на дату складення Актів надання послуг) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Згідно з частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Отже, документами, які підтверджують виконання позивачем за первісним позовом зобов'язання з надання послуг відповідачу за первісним позовом з метеорологічного обслуговування зльоту та посадки повітряних суден, а також виникнення у відповідача за первісним позовом зобов'язання з їх оплати, є акти надання послуг, які є первинними бухгалтерськими документами в розумінні вищевказаних положень законодавства та засвідчують факт здійснення сторонами господарських операцій і містять інформацію про вартість послуг.
Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов'язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18, постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 927/986/17.
З огляду на принцип змагальності сторін, розподіл обов'язку доказування та подання доказів, на позивача за первісним позовом покладається обов'язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а саме, надання послуг відповідачу за первісним позовом на виконання умов договору.
Колегія суддів зазначає, що доказами надання послуг позивачем за первісним позовом, є акти надання послуг за період грудень 2019 року (т.1, а.с. 14-15), оскільки в матеріалах справи наявні докази надсилання та отримання вказаних актів відповідачем за первісним позовом, а саме копія списку № 96 згрупованих поштових відправлень-листів рекомендованих від 09.01.2020 року (т.1, а.с. 52), та підпис уповноваженої особи замовника на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення № 0830102318938 (т.1, а.с. 16), а тому відповідно до п. 3.2. договору, за відсутності відмов від підписання актів а також претензій щодо повного та належного виконання позивачем умов договору в частині, зазначеній у вказаних документах, місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку, що акти надання послуг за грудень 2019 року, що підписані в односторонньому порядку виконавцем - ДП "Український авіаційний метеорологічний центр" є такими, що погоджені відповідачем за первісним позовом, та є доказом належного виконання позивачем за первісним позовом своїх зобов'язань щодо надання послуг метеообслуговування польотів у спірний період.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Крім того, щодо доводів зустрічного позову, колегія суддів зазначає, що позивачу за первісним позовом видано Державною авіаційною службою України сертифікат від 01.08.2017 року АА №017936 на право на метеорологічне обслуговування вильотів і посадок повітряних суден, в тому числі на аеродромі Київ/Бориспіль (УКББ). (т.1, а.с. 226-233).
Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 1 Повітряного кодексу України аеронавігаційне обслуговування - обслуговування, яке здійснюється провайдерами аеронавігаційного обслуговування на всіх етапах польоту повітряних суден, що включає організацію повітряного руху, зв'язок, навігацію, спостереження (радіотехнічне забезпечення), пошук і рятування, метеорологічне обслуговування та надання аеронавігаційної інформації.
Пунктом 85 частини 1 статті 1 Повітряного кодексу України визначено, що провайдер аеронавігаційного обслуговування - це суб'єкт авіаційної діяльності, який надає послуги з елементів (напрямів) аеронавігаційного обслуговування повітряних суден.
Згідно зі Статутом ДП "УАМЦ", затвердженим наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 03.03.2018 року № 146, позивач за первісним позовом входить у сферу управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері гідрометеорологічної діяльності та здійснює метеорологічне обслуговування цивільної авіації.
Отже, позивач за первісним позовом є провайдером аеронавігаційного обслуговування цивільної авіації України за напрямком метеорологічного обслуговування зльотів та посадок повітряних суден, зокрема, на аеродромі Київ/Бориспіль (УКББ).
Частинами 1 - 3 статті 36 Повітряного кодексу України визначено, що аеронавігаційне обслуговування польотів повітряних суден (на маршруті, на підході та в районі аеродрому) здійснюється провайдерами аеронавігаційного обслуговування на платній основі. Розмір одиничних ставок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування польотів повітряних суден (на маршруті, на підході та в районі аеродрому) встановлюється однаковим для всіх користувачів повітряного простору України і визначається відповідно до законодавства України, стандартів та рекомендованої практики Міжнародної організації цивільної авіації і документів Євроконтролю. Плата за послуги з аеронавігаційного обслуговування (на маршруті, на підході та в районі аеродрому) справляється Євроконтролем та/або провайдером (провайдерами) аеронавігаційного обслуговування відповідно до міжнародних договорів та законодавства України. Порядок розрахунку розміру зазначеної плати, порядок її внесення та звільнення від сплати визначається відповідно до законодавства України та зобов'язань України за міжнародними договорами України.
Вимоги щодо організації та надання метеорологічного обслуговування цивільної авіації в Україні затверджено Наказом Державної авіаційної служби України від 09.03.2017 року № 166 "Про затвердження авіаційних правил України "Метеорологічне обслуговування цивільної авіації" (далі - Авіаційні правила), згідно п. 4 Розділу І яких метеорологічне обслуговування - це обслуговування, що включає послуги із забезпечення метеорологічними прогнозами, консультаціями і спостереженнями, а також іншу метеорологічну інформацію та послуги, що надаються суб'єктам авіаційної діяльності.
Згідно з п. 2 Глави І Розділу II Авіаційних правил метеорологічне обслуговування експлуатантів, членів льотних екіпажів, органів ОПР, адміністрацій аеропортів та інших суб'єктів авіаційної галузі, діяльність яких пов'язана з плануванням, забезпеченням та виконанням польотів ПС, організовують та здійснюють провайдери метеорологічного обслуговування відповідно до вимог цих Авіаційних правил та інших нормативно-правових актів в частині метеорологічного обслуговування ЦА з урахуванням вимог документів міжнародних авіаційних організацій та документів ВМО. Виконання польотів ПС ЦА або обслуговування повітряного руху ПС ЦА без метеорологічного обслуговування забороняється.
Відповідно до п. 4 Глави 1 Розділу ІІ Авіаційних правил провайдери метеорологічного обслуговування здійснюють метеорологічне обслуговування ЦА через аеродромні метеорологічні органи та органи метеорологічного стеження на договірних умовах.
Згідно з п. 1 Глави 4 Розділу IV Авіаційних правил для забезпечення зльоту та посадки ПС органам ОПР надаються поточні дані метеорологічних спостережень, що представлені на ПД АСМС (АМС) або на дисплеях автономних метеорологічних приладів.
В свою чергу, відповідач за первісним позовом є суб'єктом авіаційної діяльності та здійснює діяльність в сфері повітряних перевезень пасажирів і вантажу та є споживачем послуг з аеронавігаційного і метеорологічного обслуговування зльотів та посадок повітряних суден.
Наказом Міністерства інфраструктури України від 04.06.2019 № 415 затверджено Ставки плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України, відповідно до пунктів 1, 2 якого за послуги з аеронавігаційного обслуговування (далі - АНО) повітряних суден (далі - ПС) у повітряному просторі районів польотної інформації України (далі - ПП РПІ) на маршруті, а також на підході та в районі аеродрому, стягується плата за встановленими ставками. Одиничні ставки плати встановлюються незалежно від національної належності ПС та форми власності експлуатанта.
Виставлення рахунків та справляння плати за аеронавігаційне обслуговування здійснюється Державним підприємством обслуговування повітряного руху України (Украерорух) (GEN 4.2-4 Збірника аеронавігаційної інформації України). При цьому, ставки плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування за напрямком метеорологічне обслуговування зльотів та посадок повітряних суден на аеродромах не встановлено.
Колегія суддів також звертає увагу, що Державне підприємство обслуговування повітряного руху України (Украерорух) надало пояснення в суді першої інстанції (т.3, а.с. 63-64), в яких вказано, що Міністерство інфраструктури України листом від 23.05.2018 року № 5430/09/10-18 повідомило, що Украерорух не надає метеорологічне обслуговування зльоту/посадки на аеродромах, витрати на метеорологічне обслуговування зльотів та посадок не включаються до одиночної ставки плати за аеронавігаційне обслуговування на підході та в районі аеродрому, з 01.06.2009 року Украерорух виконує функції щодо метеорологічного обслуговування аеронавігації виключно на маршрутах/у районах польотів.
При цьому, на території України метеорологічне обслуговування на аеродромах, в аеропортах, злітно-посадкових майданчиках, вертодромах, а також передпольотне інформаційне обслуговування екіпажів здійснюється аеродромними метеорологічними органами, до яких відноситься позивач (п. 1 Розділу III Авіаційних правил).
Відповідно до п. 1.1 Методики формування вартості платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства надзвичайних ситуацій, затвердженої наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства фінансів України від 03.01.2012 № 1/2/1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2012 за № 45/20358 (далі - Методика), Методика визначає механізм формування вартості платних послуг у сферах цивільного захисту, рятувальної справи та гасіння пожеж, державного нагляду у сфері промислової безпеки та гірничого нагляду, поводження з радіоактивними відходами, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності.
Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Методики формування вартості платних послуг здійснюється відповідно до економічно обґрунтованих планованих витрат підрозділів МНС України, визначених на підставі державних та галузевих нормативів витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків, кошторисів, з урахуванням цін на матеріальні ресурси та послуги у запланованому періоді. До вартості платних послуг включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці та відрахування на соціальні заходи; інші прямі витрати; непрямі витрати.
Як зазначає позивач за первісним позовом, вартість метеорологічних послуг, що надаються ДП "УАМЦ", обраховується відповідно до вимог вказаної Методики.
З огляду на викладене, суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача стосовно того, що плата за метеорологічні послуги є державною регульованою ціною, оскільки судом встановлено, що вартість послуг за Договором сторони погодили у пункті 3.5 Договору, а також у Додатках № 1, № 2, № 3 до Договору.
При цьому, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що встановлені позивачем ціни на метеорологічні послуги, які були узгоджені сторонами, зокрема, в Додатку № 1 до Договору ("Протокол узгодження договірної ціни (в національній валюті) за Послуги з метеорологічного обслуговування польотів на аеродромі Київ/Бориспіль"), є економічно необґрунтованими та не відповідають порядку їх формування, який визначено вказаною вище Методикою, та позивачем, як провайдером метеорологічного обслуговування, порушено приписи Закону України "Про ціни та ціноутворення", оскільки відсутність законодавчого встановлення цін на послуги метеорологічного обслуговування зльоту/посадки не може позбавляти суб'єкта господарювання права на отримання плати за надані послуги, що, відповідно, зумовлює необхідність самостійного встановлення цін на такі послуги.
Колегія суддів також вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо відхилення доводів відповідача за первісним позовом про те, що встановлені Договором ціни є дискримінаційними та суперечать Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні", оскільки за одні і ті самі послуги встановлено різні ціни, хоча витрати на їх надання мають бути однаковими, оскільки скаржником не доведено в чому саме полягає обмеження його прав за договором.
Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" (далі - Закон) дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними
Дія цього Закону поширюється на відносини між юридичними особами публічного та приватного права, місцезнаходження яких зареєстровано на території України, а також фізичними особами, які перебувають на території України (ч. 1 ст. 4 Закону).
Згідно ч. 2 ст. 6 Закону форми дискримінації з боку державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, юридичних осіб публічного та приватного права, а також фізичних осіб, визначені статтею 5 цього Закону, забороняються.
Відповідно до ст. 31 Господарського кодексу України дискримінацією суб'єктів господарювання органами влади у цьому Кодексі визнається зокрема, надання окремим підприємцям податкових та інших пільг, які ставлять їх у привілейоване становище щодо інших суб'єктів господарювання, що призводить до монополізації ринку певного товару.
Відповідачем за первісним позовом не доведено його дискримінації, в розумінні приписів ч. 1 ст. 31 Господарського кодексу України, та не доведено того, що договір носить дискримінаційний характер та явно обтяжливі для відповідача умови.
Колегія суддів звертає увагу, що позивач за первісним позовом з метою забезпечення безпеки польотів, відповідач безперервно отримував усю необхідну метеорологічну інформацію для зльоту та посадки повітряних суден на аеродромі Київ/Бориспіль протягом грудня 2019 року відповідно до вимог Авіаційних правил, Інструкції з метеорологічного обслуговування польотів повітряних суден на аеродромі Київ/Бориспіль в частині обслуговування зльотів та посадок.
При цьому, перелік та вартість метеорологічних послуг, що надаються на аеродромі Київ/Бориспіль для зльоту-посадки повітряних суден станом на 01.01.2019 року (далі - Перелік), з визначенням конкретних видів метеопослуг та їх вартості міститься у матеріалах справи. (т.1, а.с. 86).
Скаржник стверджує, що позивачем за первісним позовом не надано доказів на підтвердження того, що впродовж грудня 2019 року ним було передано відповідачу за первісним позовом метереологічну інформацію.
При цьому, як було встановлено вище, згідно з п. п. 1, 5 Глави 1 Розділу IV, п. п. 2, 3 Глави 2 Розділу IV, п. п. 2, 3 Глави 3 Розділу IV, п. п. 1, 2 Глави 5 Розділу IV, п. п. 1, 3, 4 Глави 14 Розділу IV, п. п. 1, З Глави 15 Розділу IV, п. п. 1, 2, 3 Глави 7, п.1 Глави 8, п. п. 1, 2 Глави 9 Розділу VII, Глави 5 розділу IX Авіаційних правил відповідач за первісним позовом забезпечувався наступною метеорологічною інформацією: регулярні метеорологічні METAR/MET REPORT; спостереження зі складанням метеозведення спеціальні метеорологічні SPECI/SPECIAL; спостереження зі складанням метеозведення - прогнози погоди по аеродрому TAF 24-год. та скореговані прогнози погоди по аеродрому TAF AMD; попередження по аеродрому та попередження про зсув вітру; прогнози погоди для посадки TREND; підготовка і передача інформації для ATIS; прогноз вітру на висоті 600 м; регулярна інформація ДМРЛ; інформація про поточну погоду аеродрому через погодний дисплей (WDM).
Вказана в пунктах 1-14 вищезгаданого Переліку інформація була надана органам обслуговування повітряного руху для постачання усім експлуатантам, які здійснювали зліт-посадку на аеродромі Київ/Бориспіль при кожному рейсі, в тому числі і відповідачу за первісним позовом (витяг з архіву автоматизованої системи метеорологічних спостережень AviMet за грудень 2019 року, т. 2, а.с. 32-248).
Метеорологічна інформація в кодових форматах TAF, TREND, METAR, SPECI, SPECIAL була надана позивачем за первісним позовом при кожному рейсі ПС відповідача за первісним позовом, тобто залежно від фактичних погодних умов відповідач за первісним позовом отримував всю необхідну інформацію.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що надання метеорологічної інформації не безпосередньо відповідачу за первісним позовом, а через Украерорух, не впливає на факт користування послугами та обов'язок відповідача за первісним позовом оплатити їх вартість позивачу за первісним позовом як виконавцю за договором.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на рішення у справі № 910/1766/19, яке набрало законної сили, яким встановлено, що до бази витрат, на основі яких розраховуються ставки плати з аеронавігаційного обслуговування польотів повітряних суден, входять витрати у тому числі на підході та в районі аеродрому, витрати провайдерів метеорологічної інформації, які, на думку відповідача за первісним позовом, спростовують твердження третьої особи про те, що плата за послуги з аеронавігаційного обслуговування польотів повітряних суден на підході та в районі аеродрому не включає витрат на надання послуг з метеорологічного обслуговування повітряних суден на підході та в районі аеродрому, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки по-перше, вказаний спір стосувався врегулювання розбіжностей та наявності або відсутності підстав для визнання укладеним іншого договору, по-друге, проаналізувавши вказане судове рішення, колегія суддів зазначає, що обставини, які відповідач за первісним позовом вважає встановленими вказаним судовим рішенням, є лише правовою оцінкою, наданою судом при розгляді справи № 910/1766/19, яка відповідно до ч. 7 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не є обов'язковою для суду при розгляді цієї справи.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що предметом заявленого позову є вимоги позивача за первісним позовом щодо стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості за пакет послуг з метеорологічного обслуговування вильотів і посадок повітряних суден згідно з актами наданих послуг № 827 та № 830, стягнення заборгованості за пакети послуг передпольотної метеорологічної інформації, тренувальних польотів та обльоту по аеродрому не є предметом цього спору.
З огляду на положення пункту 3.2. договору, зобов'язання відповідача за первісним позовом щодо оплати наданих позивачем за первісним позовом послуг за минулий місяць мало бути виконане не пізніше 25 числа поточного місяця. Приймаючи до уваги умови укладеного сторонами договору, колегія суддів приходить до висновку, що строк виконання відповідачем за первісним позовом своїх грошових зобов'язань є таким, що настав.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).
Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.
Враховуючи невиконання відповідачем за первісним позовом умов договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення первісних позовних вимог в частині стягнення основного боргу у сумі 759 905, 20 грн.
При цьому колегія суддів зазначає, що згідно ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Приписами статті 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Отже, чинним законодавством визначено, що договір (його частина) може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України).
Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) (його частини) необхідно встановити, що правочин (його частина) не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.
При цьому, зміст правочину відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до статті 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Крім того, за приписами ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю чи в частині.
З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що встановлені ДП "УАМЦ" ціни на метеорологічні послуги, які були узгоджені сторонами в додатку № 1 до договору, є економічно обґрунтованими, відповідають порядку їх формування, визначеному Методикою формування вартості платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства надзвичайних ситуацій України, доводи скаржника, що такі ціни є дискримінаційними та не відповідають легітимній меті, а також балансу суспільного й приватного інтересу позивача за зустрічним позовом не знаходять свого підтвердження, а тому колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні зустрічного позову про визнання частково недійсним договору з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.
Крім того, позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення з відповідача за первісним позовом 15 592, 59 грн. пені та 53 193, 36 грн. штрафу.
У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п.5.2. договору у випадку невиконання або неналежного виконання замовником умов розрахунку за послуги з метеорологічного обслуговування згідно з п.3.2 Договору, виконавець має право на стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно внесеної суми. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів виконавець має право додатково стягнути штраф у розмірі семи відсотків від несвоєчасно внесеної суми.
Колегією суддів перевірено розрахунок пені за заявлений позивачем за первісним позовом період та встановлено, що він є арифметично вірним, а місцевий господарський суд правомірно задовольнив первісний позов в частині стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом пені у розмірі 15 592, 59 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Судом встановлено, що відповідачем за первісним позовом прострочено оплату вартості наданих позивачем за первісним позовом послуг за договором на понад тридцять днів, що зумовлює для відповідача за первісним позовом настання правових наслідків у вигляді сплати штрафу в розмірі 7 % від несвоєчасної сплаченої вартості наданих позивачем за первісним позовом послуг, відтак вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом штрафу в розмірі 53 193, 36 грн. правомірно задоволено судом першої інстанції.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України. При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18.
Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано відповідачу за первісним позовом вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020року у справі №910/3128/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 року у справі № 910/3128/20 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3128/20.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 28.01.2021 року.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді М.Г. Чорногуз
А.О. Мальченко