Справа № 352/2479/20
Провадження № 3/352/69/21
27.01.2021м. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі судді Гриньків Д.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого,
за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), -
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №459166 від 23.11.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 23.11.2020 в 01 год. 10 хв. по вул. Галицька в м. Тисмениця керував автомобілем Mercedes Benz C200, номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного cп'яніння, чим порушив п. 2.9а ПДР України. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився у лікаря нарколога за адресою: вул. Млинарська, 1, м. Івано-Франківськ.
ОСОБА_1 та його представник адвокат Кукушкін І.Л. в судовому засідання подали клопотання про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку із відсутністю події адміністративного правопорушення на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП. Клопотання обґрунтовано тим, що огляд на стан сп'яніння проведено у присутності тільки одного свідка, який не був присутнім під час зупинки транспортного засобу та не може засвідчити факт керування ОСОБА_1 . Також, даний факт не можливо встановити із відеозапису з нагрудних камер працівників поліції.
Допитаний судом в якості свідка ОСОБА_2 надав суду показання, що 23.11.2020 в 19 год. в центрі м. Тисмениця зустрівся з ОСОБА_1 , машина якого стояла біля магазину. Ближче до 12 год. вечора під'їхав патруль. Працівники поліції просили надати їм документи, які посвідчують особу. ОСОБА_1 показав посвідчення водія, після чого з працівниками поліції направився до патрульної машини і приблизно 20 хв. його не було. Вказав, що ОСОБА_1 транспортним засобом 23.11.2020 з моменту їх зустрічі не керував.
Відповідно до змісту вимог ст.245 КУпАП, завданням судді при розгляді справи про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши всі зібрані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, приходжу до висновку.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визначається, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.
Аналіз вказаної норми дає підстави стверджувати, що склад адміністративного правопорушення це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України»(з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282.
Відтак, доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, адже не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не доказує співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Так, ОСОБА_1 ставиться за провину порушення вимог Правил дорожнього руху України, а саме: п.2.9а ПДР України, яким передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до п. 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція) огляд на стан сп'яніння проводиться:
поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби);
лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Згідно з п.п. 15, 16 Інструкції за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду, на підставі якого видаєтьсявисновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Доданий до матеріалів справи вищевказаний висновок від 23.11.2020 не підписаний лікарем ОСОБА_3 , який проводив огляд, тому не береться до уваги, так як з огляду на цю обставину не може бути допустимим доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до положень п.1.3, п.3.3. Розділу ІІІ «Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них» затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НПУ №100 від 03.02.2016, необхідність відеофіксації: «використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) як превентивного поліцейського заходу є важливим елементом функціонування патрульної поліції, покликаним гарантувати чесність, відкритість та антикорупційну спрямованість діяльності патрульної поліції». Випадки застосування такого превентивного заходу: «нагрудна відеокамера (відео реєстратор) повинна активуватись працівником патрульної поліції та знаходитись у режимі відео-зйомки при будь-якому контакті з особами, зокрема, але не виключно: при оформленні дорожньо-транспортної пригоди; при перевірці документів; при поверхневому огляді; при загрозі використання фізичної сили, спеціальних засобів або вогнепальної зброї; при наданні допомоги особам; у випадках, коли усвідомлення особою факту відео-фіксації її поведінки може сприяти вирішенню конфліктної ситуації. Відповідно до п. 3.5 Розділу ІІІ Інструкції, «після активації нагрудної відеокамери (відео реєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно».
Так, під час розгляду справи судом досліджено відеозапис, що міститься в матеріалах справи тривалістю 26 секунд з якого не можливо встановити факт керування ОСОБА_1 автомобілем, а зафіксовано виключно особу, яка стоїть на пішохідній частині дороги.
Факт того, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом 23.11.2020 в 01 год. 10 хв. підтверджено показами свідка ОСОБА_2 в судовому засіданні.
При цьому суд залишає без уваги посилання адвоката Кукушкіна І.Л. на відсутність зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення двох свідків у присутності яких мав проводитися огляд на стан сп'яніння і які мали засвідчити про керування ОСОБА_1 транспортним засобом, так як розділом ІІІ Інструкції не передбачено обов'язкова участь свідків при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у закладі охорони здоров'я.
Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
У відповідності до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на їх користь.
Наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. the United Kingdom), п. 161, Series А заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту».
За таких обставин, вважаю, що матеріали справи про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 не містять безумовних та переконливих доказів вини, що позбавляє можливості дійти висновку про наявність складу правопорушення, оскільки відсутня його об'єктивна сторона.
Викладені обставини свідчать про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП.
На підставі наведеного, ст.ст.247,283-287,294КУпАП, суд, -
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст.130 КУпАП- закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
Постанова може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Гриньків Д.В.