Справа № 274/4798/14-ц Провадження № 2/0274/195/21
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області
28.01.21 р.м. Бердичів
Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Корбут В.В. (далі - Суд), за участю секретаря судового засідання Жмурко В.І,,
розглядаючи цивільну справу за позовомОСОБА_1 , ОСОБА_2
доОСОБА_3 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору:Бердичівська міська рада Житомирської області,
проусунення порушень земельного законодавства,
У судове засідання учасники справи та/або їхні представники не з'явились, про причини неявки не повідомили.
Від ОСОБА_3 надійшла заява від 28.01.2021 р., у якій він просить залишити позовну заяву без розгляду, посилаючись на те, що ОСОБА_1 та її представник втретє не з'являються у судове засідання та не цікавляться перебігом розгляду справи.
Розглядаючи вказану заяву, Суд виходить з такого.
Представником ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є адвокат Паламарчук С.В., що підтверджується витягами від 12.11.2014 р. з договорів про надання правової допомоги (т. 1, а. с. 39, 40).
Представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Паламарчук С.В., про дату та час судового засідання був повідомлений телефонограмою від 10.12.2020 р. (т. 2, а. с. 103), а відтак Суд, зважаючи на частину п'яту статті 130 Цивільного процесуального кодексу України (вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі), виходить з того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважаються такими, що також повідомлені про дату та час судового засідання.
Між тим, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їхній представник - адвокат Паламарчук С.В., будучи повідомленими про дату та час судового засідання, у судове засідання не з'явились, про причини неявки не повідомили.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їхній представник - адвокат Паламарчук С.В., у судове засідання, яке відбулось 12.11.2020 р. (минуле засідання), також не з'явились, хоча їхній представник, а відтак, зважаючи на частину п'яту статті 130 Цивільного процесуального кодексу України, зміст якої наводився вище, і вони, були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, що підтверджується його розпискою про тримання судової повістки (т. 2, а. с. 96).
Таким чином ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їхній представник - адвокат Паламарчук С.В., двічі поспіль не з'являлись у судові засідання, достовірно знаючи про них.
Крім того, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їхній представник - адвокат Паламарчук С.В., не з'явились і у судове засідання, призначене на 04.06.2020 р. (позаминуле засідання), судову повістку про яке отримала матір ОСОБА_2 , що підтверджується відповідною розпискою (т. 2, а. с. 80), та про яке телефонограмою від 13.04.2020 р. було повідомлено адвоката Паламарчука С.В. (т. 2, а. с. 78), про причини неявки не повідомили.
Тобто ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їхній представник - адвокат Паламарчук С.В., з дня, коли справа була прийнята до проводжання Суду (21.02.2020 р., т. 2, а. с. 77), жодного разу не з'явились у судові засідання, а саме - три рази поспіль.
При цьому останнє судове засідання, у якому був присутній представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Паламарчук С.В., відбулось 17.11.2016 р., тобто більше, ніж чотири роки тому (т. 1, а. с. 152), після цього вони жодного разу у судові засідання не з'являлись.
Заява про розгляд справи за їх відсутності не надходила.
Приймаючи до уваги наведене, а також зважаючи на те, що справа перебуває на розгляді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області майже шість з половиною років, Суд розцінює такі дії ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їхнього представника - адвоката Паламарчук С.В, як такі, що вказують на втрату інтересу до вирішення спору (розгляду справи), небажання та неготовність брати участь у розгляді справи, при цьому ці дії призводять до затягування розгляду справи, що, в свою чергу, порушує права інших учасників справи на розгляд справи протягом розумного строку, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною першою статті 44 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з частиною третьою статті 131 Цивільного процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
У рішеннях від 28.10.1998 р. у справі "Осман проти Сполученого королівства" та від 19.06.2001 р. у справі "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (справа "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії").
Частиною п'ятою статті 223 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Аналогічна за змістом норма міститься у пункті 3 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України: суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Таким чином, згідно з вимогами Цивільного процесуального кодексу України, суд не зобов'язаний з'ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.
Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду, оскільки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їхній представник - адвокат Паламарчук С.В., будучи належним чином повідомленими про дату і час судового засідання, декілька разів поспіль, тобто повторно, не з'явились у судове засідання.
Також Суд додатково зважає на те, що вони не подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, і що, зважаючи на підстави позову, зміст позовних вимог та обсяг наявних у справі доказів, їхня неявка у судові засідання перешкоджає розгляду справи.
За таких обставин Суд вважає, що зава ОСОБА_3 підлягає задоволенню.
При постановленні ухвали Судом врахована позиція, наведена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.09.2020 р. у справі № 658/1141/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/91722666).
Керуючись статтями 44, 131, 223, 257, 258 та 260 - 261 Цивільного процесуального кодексу України,
1. Заяву ОСОБА_3 про залишення позову без розгляду задовольнити.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя В.В. Корбут