Справа № 661/4345/20
Провадження № 2/661/105/21
(повне)
27 січня 2021 року
Новокаховський міський суд Херсонської області у складі:
головуючої судді: Бойко М.Є.,
за участю секретаря: Антоненко І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Нова Каховка, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У жовтні 2020 року позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором від 26.10.2015 року в сумі 10756,79 грн., посилаючись на порушення нею своїх зобов'язань за даним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 26.10.2015 року, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачкою був укладений договір № б/н шляхом підписання останньою анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 500,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном його повернення, що відповідає строку дії картки. Своїм підписом відповідачка підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають договір про надання банківських послуг.
Проте, ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконувала, на вимоги про погашення заборгованості не реагувала, унаслідок чого, станом на 12.10.2020 року, за нею утворилась заборгованість у розмірі 10756,79 грн., яка складається з: 20,00 грн. - заборгованості за поточним тілом кредита, 5507,14 грн. - заборгованості за простроченим тілом кредиту, 2490,00 грн. - заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України , 2739,45 грн.- заборгованості за пенею.
Посилаючись на вищевикладене, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд задовольнити позовні вимоги повністю.
Ухвалою судді від 17.11.2020 року позовну заяву АТ КБ «Приватбанк» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав письмову заяву, в якій просив суд позовні вимоги задовольнити, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечував.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась з невідомих суду причин. Про судові засідання остання повідомлялась судовими повістками, які були направлені за місцем її реєстрації, однак, поштові конверти повернулися до суду без вручення, з відміткою «адресат відсутній». Враховуючи, що направлені їй повідомлення ОСОБА_1 не отримувала, відповідачка також була викликана до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Таким чином, вона була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи належним чином. При цьому слід зазначити, що на адресу відповідачки було направлено і копію ухвали про відкриття провадження, в якій встановлено строк для подання до суду відзиву на позовну заяву, однак, до теперішнього часу такого відзиву суду також надано не було.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, на підставі ст. 280 ЦПК України та зі згоди позивача суд вважає можливим ухвалити рішення при заочному розгляді справи. Крім того, суд вважає можливим, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв'язку з неявкою сторін, судове засідання проводити без фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" є правонаступником прав та обов'язків публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", у зв'язку з чим, на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 14.06.2018 року було змінено найменування з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", про що зазначено у п.1.7. Статуту АТ КБ "ПриватБанк".
Позивач у своїй позовній заяві зазначив, що 26.10.2015 року, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачкою був укладений договір № б/н, шляхом підписання ОСОБА_1 анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 500,00 грн., розмір якого у подальшому збільшився до 5500,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі, вказаному в Тарифах, на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки, остання картка видана ОСОБА_1 з терміном дії до січня 2022 року. 13.05.2019 року кредитний ліміт відповідача було зменшено до 0,00 грн.
Дана анкета-заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають договір про надання банківських послуг.
В анкеті-заяві не зазначено, яку саме картку одержує позичальник, вона також не містить суми кредитування, процентної ставки та строку користування кредитом.
У відповідності із цією заявою відповідачка ознайомилась із договором надання банківських послуг до його укладення і погодилась з його умовами.
До кредитного договору банк додав витяг Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку - Архів Умов та правил надання банківських послуг з веб-сайту https://privatbank.ua/terms/.
Також суду надано витяг з Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна» (30 днів пільгового періоду, 55 днів пільгового періоду, контракт, голд).
Обов'язок позичальника здійснювати погашення кредиту у строки та на умовах, визначених сторонами встановлено Умовами та правилами надання банківських послуг.
Правовідносини між сторонами у справі, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються наступними правовими нормами.
Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлені строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони мають бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на положення ст.634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У анкеті-заяві про одержання кредиту від 26.10.2015 року, підписаній сторонами, відсутні умови договору про визначення розміру та порядку сплати процентів за користування кредитом, встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, крім того, не вказано суму кредитного ліміту.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути з позичальника заборгованість за пенею за несвоєчасну сплату коштів по договору, а також за поточним та простроченим тілом кредиту.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщені на веб-сайті: https://privatbank.ua/terms/, як невід'ємну частину договору.
Однак, у матеріалах справи відсутні підтвердження, що саме цей Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомлювалась і погоджувалась з ними, підписуючи анкету-заяву про одержання кредиту, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо нарахування відсотків у визначених позивачем порядку та розмірі, сплати неустойки (пені, штрафів) саме у зазначеному в документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Роздруківка із веб-сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено у постанові ВСУ від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи).
Крім того, суд враховує, що банк систематично змінює зміст Умов та Тарифів надання послуг, отже вести мову про те, що з жовтня 2015 року (коли сторони у справі уклали договір) до 2020 року (коли позивач звернувся до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості) зміст кредитного договору був незмінним підстав немає.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві про одержання кредиту домовленості сторін про нарахування прострочених відсотків та пені за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов сам по собі не може розцінюватися як зміст кредитного договору, наявного між сторонами справи.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
З цих підстав суд приходить до висновку про недоведеність тверджень позивача про те, що сторони обумовили у письмовому вигляді вид та розмір відсотків, відповідальність позичальника у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань, про стягнення яких порушено питання в цій справі, таким чином відповідні позовні вимоги є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
При цьому відповідно до вимог ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; ч.1 ст.264 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Отже, саме до повноважень суду входить оцінка наданих сторонами у справі доказів та встановлення на їх підставі фактичних обставин справи. При цьому суд вправі як погодитися з такими доказами, так і відхилити їх, навівши свої міркування з цього приводу.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, заборгованість по тілу кредиту у позичальника в даному випадку станом на 12.10.2020 року становить 5527,14 грн., проте з цього ж розрахунку вбачається, що з наданих їй фактично коштів ОСОБА_1 було витрачено 9176,87 грн., а погашено з них 10242,04 грн., тобто фактично її заборгованість відсутня, а тому відповідні вимоги задоволенню не підлягають.
Що стосується вимог про стягнення процентів, нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, суд приходить до такого висновку.
З наданого суду розрахунку заборгованості вбачається, що банком нараховано 42% річних від простроченої суми. Проте, доказів, що при укладенні кредитного договору від 26.10.2015 року між позивачем та ОСОБА_1 був обумовлений та погоджений саме такий розмір процентної ставки суду не надано.
Вимог про стягнення трьох процентів відповідно до положень ст.625 ЦПК України АТ КБ «ПриватБанк» не заявлено.
За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України, у розмірі 2490,00 грн. задоволенню також не підлягають.
Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити повністю.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача також судові витрати по оплаті судового збору пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись , ст.ст. 12, 60, 81, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Рішення може бути оскаржене до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення відповідно до вимог, встановлених ст.353-356 ЦПК України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХIIІ "Перехідні положення" ЦПК України, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Повний текст рішення складено 27.01.2021 року.
Ознайомитись з текстом судового рішення в електронній формі сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://court.gov.ua/fair/sud2117.
Суддя М. Є. Бойко