26 січня 2021 року справа № 542/526/20
провадження № 2/542/110/21
Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Стрельченко Т.Г.,
при секретарі - Нестеренко О.В.,
з участю позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача, адвоката - Щербак Т.О.,
відповідача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача, адвоката - Головко І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Нові Санжари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, -
Позивач звернулася до суду з позовною заявою до відповідача про зміну розміру аліментів, мотивуючи вимоги до суду тим, що відповідно до рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 17 липня 2014 року стягнуто з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19.06.2014 року і до досягнення дітьми повноліття. На даний час відповідач сплачує на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5 аліменти в розмірі 1/9 частини заробітку щомісячно.
Зазначила, що оскільки аліменти в такому розмірі не відповідають мінімальному рівню забезпечення дитини, а відповідач припинив сплачувати аліменти на утримання дочок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які досягли повноліття, в зв'язку з чим змінилося його матеріальне становище, просить змінити розмір аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5 на 1/4 частину всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 01.06.2020 року відкрито провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач та його представник в судовому засіданні проти позову заперечували та просили у його задоволенні відмовити.
Заслухавши сторони, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, надавши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.
У відповідності зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих сторонами. Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ч.ч. 8, 9 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 12.09.1992 року по 05.02.2016 року, що вбачається з рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 25 січня 2016 року (а.с. 9, 10).
Від шлюбу мають спільну неповнолітню дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 10.07.2007 року (а.с. 6).
Також встановлено, що рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 17 липня 2014 року, яке набрало законної сили 29.07.2014 року, стягнуто з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19.06.2014 року і до досягнення дітьми повноліття (а.с. 7, 8).
Суд вважає, що сторони погодились з цим рішенням та в апеляційному порядку не оскаржували.
Згідно довідки виконавчого комітету Руденківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області № 02-17/763 від 26.05.2020 року ОСОБА_4 , 2002 року народження, та ОСОБА_7 , 2007 року народження, зареєстровані за адресою місця реєстрації відповідача в АДРЕСА_1 (а.с. 15).
З наданих відповідачем ОСОБА_2 договору № 24 про надання освітніх послуг з підготовки молодшого спеціаліста на платній основі від 03.09.2018 року та додаткової угоди від 01.09.2019 року до договору вбачається, що він для ОСОБА_4 уклав з Полтавським комерційним технікумом вищезазначений договір, предметом якого є за рахунок коштів замовника підготовка молодшого спеціаліста денної форми навчання на базі базової загальної середньої освіти протягом 2018-2020 навчальних років за спеціальністю 241 «готельно-ресторанна справа» (а.с. 25-27).
Згідно наданої Спільним підприємством «Полтавська газонафтова компанія», на якому працює відповідач, довідки про перерахунок стягнутих з доходів ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів, з відповідача, починаючи з червня 2018 року по лютий 2020 року, помилково стягувались аліменти в розмірі 1/3 частини (в довідці - 0,33) його заробітку замість 1/6 частини (0,17), та за березень 2020 року - в розмірі 1/3 частини (0,33) заробітку замість 1/9 частини (0,11), в результаті чого сума переплати по аліментах склала 96360,81 грн. Починаючи з березня 2020 року з відповідача на користь позивачки стягуються аліменти в розмірі 0,11 частин його заробітку, а не 1/9, як зазначає позивач (а.с. 28).
Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що на даний час матеріальний стан відповідача значно покращився в зв'язку з тим, що він перестав сплачувати аліменти на двох повнолітніх дочок, а аліментів у розмірі 1/9 частини заробітку, які сплачує відповідач на утримання неповнолітньої дочки, на даний час, у зв'язку із складною економічною ситуацією, не достатньо позивачу, а тому відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання дочки у більшому розмірі, ніж за рішенням суду, у зв'язку з чим просить змінити, тобто збільшити, розмір стягуваних з відповідача аліментів з 1/9 частини на 1/4 частину всіх видів його заробітку (доходу) щомісяця.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У Принципі 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року зазначено, що дитина для повного та гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна зростати у піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27.02.1991 року, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ст.ст. 141, 155, 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності, проживання батьків окремо від дитини не звільняє їх від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Статтею 183 СК України передбачено визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
Статтею 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частин 8, 9 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім?ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 року по справі № 6-143цс13.
Як зазначено в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У разі пред'явлення до особи, яка вже сплачує аліменти, позову про стягнення їх на дитину (дітей) від іншої матері або утримання на інших осіб суд має вчинити передбачені ч. 3 ст. 36 ЦПК дії щодо залучення одержувача аліментів до участі у справі. Якщо дитина перебуває на утриманні держави, територіальної громади або юридичної особи, розмір аліментів може бути зменшено за заявою батьків, уповноваженого цієї громади чи особи і за згодою органу опіки та піклування. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватись, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватись разовим збільшенням. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
У спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Згідно ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Як вже зазначалось раніше позивачем та встановлено в судовому засіданні, позивач має спільну з відповідачем неповнолітню дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання якої відповідач сплачує аліменти у розмірі 0,11 частин його заробітку щомісяця (а.с. 28).
Мотивуючи свою позовну заяву, позивач зазначила, що оскільки у відповідача покращився матеріальний стан, а у неї в свою чергу він погіршився, вона вирішила подати позов про збільшення розміру аліментів, адже вважає, що на теперішній час аліменти у розмірі 1/9 частини заробітку, які щомісяця сплачує відповідач, є недостатніми.
Проте, суд не погоджується з такою думкою позивача та вважає її помилковою з огляду на таке.
Як встановлено в судовому засіданні з письмових пояснень відповідача та матеріалів справи, відповідач сплачує аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 , 2007 року народження, у розмірі, визначеному рішенням суду від 17.07.2014 року. Станом на дату подачі до суду позовної заяви у відповідача існує переплата по аліментах у сумі 96360,81 грн. Як на день подання позову, так і на день ухвалення судового рішення його матеріальний стан ані погіршився, ані покращився. Відповідач працює, має постійний дохід, оплачує навчання дочки ОСОБА_8 в навчальному закладі. Будь-яких доказів на підтвердження зворотного позивачем суду не надано.
Отже, з наведеного вище суд доходить висновку, що в даному випадку відсутні підстави, передбачені ст. 192 СК України, як для збільшення, так і для зменшення розміру аліментів, які стягуються з відповідача. Підстави, які наведені позивачем на обґрунтування позову, є її особистою думкою, яка не відповідає вимогам сімейного законодавства, а тому не може бути прийнята судом до уваги.
Щодо твердження позивача про те, що відповідач офіційно працює, отримує значний дохід, з якого має можливість сплачувати аліменти у більшій сумі, ніж встановлена рішенням суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч. 3 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивачем не надані письмові докази на підтвердження того, що відповідач офіційно працює, отримує заробітну плату орієнтовно 20000 грн. та має можливість сплачувати аліменти в більшому розмірі, ніж сплачує зараз, тому суд позбавлений можливості встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги позивача, оскільки докази, надані позивачем, окремо або у своїй сукупності з іншими доказами не дають змоги суду дійти обґрунтованого висновку про наявність тих обставин, які входять до предмета доказування у цій справі, тобто суд вважає їх недостатніми для доказування факту отримання постійного офіційного доходу відповідачем та його розміру, оскільки вважає їх лише припущенням позивача.
Також суду не надано доказів того, що у цей період змінився сімейний стан позивача або відповідача або погіршився чи поліпшився їх стан здоров'я.
Отже, враховуючи, що матеріальний та сімейний стан сторін не змінився, стан здоров'я когось із них не погіршився чи поліпшився, суд вважає, що законні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів відсутні, у зв'язку з чим вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з позивача в дохід держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 141, 211, 247, 258, 259, 263-265, 273, 352 ЦПК України, ст.ст. 180, 181-183, 191 Сімейного кодексу України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь держави 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони по справі:
позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;
відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя Новосанжарського районного суду
Полтавської області Т.Г. Стрельченко
Повний текст рішення суду виготовлено 28 січня 2021 року.