Новосанжарський районний суд Полтавської області
Справа № 542/952/20
Провадження № 2/542/85/21
18 січня 2021 року смт Нові Санжари
Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Шарової-Айдаєвої О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Рибки Ю.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди внаслідок кримінального правопорушення,
11 серпня 2020 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Новосанжарського районного суду Полтавської області з цивільним позовом до ОСОБА_3 (надалі також - відповідач, ОСОБА_3 ), в якому просив стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 5000 гривень моральної шкоди.
Ухвалою суду від 13 серпня 2020 рок позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди внаслідок залишено без руху та надано строк для усунення вказаних недоліків (а.с. 21-22).
18 серпня 2020 року ОСОБА_1 зазначені в ухвалі суду від 13 серпня 2020 року недоліки були усунуті (а.с. 25).
Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 04 вересня 2020 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання (а.с. 32).
Ухвалою суду від 10 грудня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про втребування з Новосанжарського районного суду Полтавської області матеріалів кримінального провадження № 12016170270000116 від 08.03.2016 (а.с. 116-117).
Своєю ухвалою від 10 грудня 2020 року суд закрив підготовче провадження у справі, призначив справу до судового розгляду по суті на 18 січня 2020 року (а.с. 118).
Аргументи учасників справи
В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_1 зазначав, що в провадженні Новосанжарського районного суду Полтавської області перебувало кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 , який обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України, а саме: нанесення умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, ОСОБА_1 .
Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2019 року ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення вказаного кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України, на підставі пункту 2 частини 1 статті 49 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито. З огляду на це, цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - залишено без розгляду та роз'яснено право потерпілому звернутись з позовними вимогами про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду із зазначеним цивільним позовом, в якому, зокрема, просив стягнути з особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та завдала шкоди його здоров'ю, завдану йому моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
ОСОБА_1 зазначено, що внаслідок незаконних дій відповідача він знаходився під впливом психологічного напруження, що привело до порушення нормального сну, погіршення самопочуття, яке супроводжується постійними гнітючими думками про несправедливість вчинка відповідача, пригніченим станом. Внаслідок нанесених йому тілесних ушкоджень він має постійні головні болі, підвищення тиску. Моральна шкода завдана йому стресами, психологічними стражданнями, пов'язаними з порушенням нормального життя, звичок, зручностей, полягає у необхідності вживання додаткових зусиль для організації життя, що призводить до додаткових незапланованих та невиправних матеріальних та моральних витрат.
28 вересня 2020 року ОСОБА_3 подано до суду відзив на позовну заяву (а.с. 40-41), в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Відповідачем у відзиві на позов, зокрема, зазначено, що він не скоював правопорушення стосовно ОСОБА_1 , вказано, що його звільнено від кримінальної відповідальності Новосанжарським районним судом Полтавської області та його вину не доведено.
Вказано, що позивачем не доведено та не надано жодного доказу, який міг би підтвердити сам факт спричинення йому моральної шкоди та жодних доказів в обґрунтування заявленого розміру відшкодування. Так, позивачем не доведено, що внаслідок отриманих тілесних ушкоджень він має психологічне страждання, стреси, порушення нормального життя, звичок і зручностей. Не зазначено, які ОСОБА_1 вживає додаткові зусилля для організації свого життя. Додатково вказано відповідачем, що він має другу групу інвалідності і у зв'язку з цим не міг завдати фізично здоровому ОСОБА_1 вказаних фізичних ушкоджень.
09 жовтня 2020 року позивачем до суду надано відповідь на відзив (а.с. 52-57), відповідно до якої ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги та відхилити відзив відповідача. У відповіді на відзив наведені аргументи, які є аналогічними тим, що містяться у позові.
Окрім завданої моральної шкоди, позивачем вказано про спричинення й матеріальної шкоди.
Додаткового ОСОБА_1 зазначено, що з вини відповідача він та його родина тривалий час знаходяться в стані постійного психологічного напруження, викликаного необхідністю вимушених дій, направлених на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, звернень до правоохоронних органів, що само по собі призводить до негативного самопочуття. Визначаючи розмір завданої шкоди, позивач виходив з міркувань глибини, тривалості її заподіяння, справедливості та розумності.
Правом подати заперечення на відповідь на відзив відповідач не скористався.
Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги та просили їх задовольнити з підстав, наведених у позові та відповіді на відзив.
Відповідач, в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог в підстав, що є аналогічними викладеним у відзиві.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 підтвердила факт нанесення відповідачем позивачу тілесних ушкоджень. Пояснень, що можуть підтвердити або спростувати наявність завданої позивачу моральної шкоди, такий свідок не надав.
Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Обставини справи, встановлені судом
В провадженні Новосанжарського районного суду Полтавської області перебувало кримінальне провадження № № 12016170270000116 від 08.03.2016 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачувався в тому, що 08.03.2016 близько 11 год. в приміщенні ювелірного магазину «Укрзолото» в смт Нові Санжари Новосанжарського району Полтавської області по вул. Леніна, 31, ОСОБА_3 умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки свого діяння і бажаючи їх настання, кулаком правої руки, наніс близько трьох ударів (мінімум трьох ударів) по лівій частині обличчя ОСОБА_1 , чим відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 41 від 08.03.2016 спричинив останньому ОСОБА_1 тілесні ушкодження, які у своїй сукупності за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_3 кваліфіковано за частиною 2 статті 125 КК України, а саме: нанесення умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2019 року у справі № 542/586/16-к (провадження № 1-кп/542/1/19) ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України, на підставі пункту 2 частини 1 статті 49 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності. Кримінальне провадження №12016170270000116 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України - закрито. Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - залишено без розгляду (а.с. 15-17).
З медичної карти хворого ОСОБА_1 вбачається, що у нього погіршився стан здоров'я, наявні скарги на головний біль, перелом носа без зміщення, струс головного мозку, що обумовило звернення його до лікаря невролога (а.с. 80-86).
Вважаючи, що внаслідок отримання тілесних ушкоджень, та у зв'язку із необхідністю вчиняти дії щодо захисту своїх порушених прав, позивачу було заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що були порушені його нормальні життєві зв'язки, він втратив душевний спокій, він відчуває стрес та психологічні страждання, ОСОБА_1 звернувся до суду із відповідним позовом про стягнення з відповідача завданої моральної шкоди, яка оцінена ним у сумі 5000 грн.
Надаючи оцінку позовним вимогам, суд виходить з наступного.
Норми права, які підлягають застосуванню
Згідно зі статтею 2 Цивільного процесуального кодексу України (надалі також - ЦПК України) завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (надалі також - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під способом захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до частини 3 статті 23 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Пунктом 3 Постанови Пленум Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року № 4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пунктами 4, 5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно з пунктом 9 Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Отже, відповідно до роз'яснень, викладених в пунктах 2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», особа має право на відшкодування моральної шкоди лише у випадках прямо передбачених законодавством. Умовами для покладення на особу відповідальності за шкоду, заподіяну іншій особі, є протиправна дія чи бездіяльність, наявність шкоди, причинний зв'язок між дією (бездіяльністю) і негативними наслідками та вина заподіювана.
Висновки щодо правозастосування
Надаючи оцінку викладеним обставинам з урахуванням зазначених норм чинного законодавства, суд виходить з наступного.
Виходячи з наведеного вище, завдана моральна шкода може бути відшкодована за наявності таких умов, як наявна шкода, заподіяна ОСОБА_1 , протиправна поведінка ОСОБА_3 , причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою; вина особи, яка заподіяла шкоду.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачувався у заподіянні ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, які у своїй сукупності за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2019 року у справі № 542/586/16-к (провадження № 1-кп/542/1/19) ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України, на підставі пункту 2 частини 1 статті 49 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності. Кримінальне провадження №12016170270000116 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України - закрито. (а.с. 15-17).
Суд зазначає, що оскільки звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінчення строків давності є нереабілітуючою підставою, то закон надає право обвинуваченому заперечувати проти закриття провадження та доводити відсутність у його діях складу кримінального правопорушення.
Зі змісту ухвали Новосанжарського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2019 року у справі № 542/586/16-к вбачається, що провадження було закрито у зв'язку з закінченням строків давності на підставі клопотання самого обвинуваченого ОСОБА_3 .
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскільки кримінальне провадження було закрито за нереабілітуючою підставою, відповідач, який був обвинувачений у вказаному проваджені, позбавлений можливості стверджувати про відсутність події кримінального правопорушення, а саме: нанесення умисного легкого тілесного ушкодження ОСОБА_1 , тому що відповідне не доведено в установленому законом порядку.
Таким чином, аргумент відповідача про відсутність підстав для стягнення з нього на користь позивача моральної шкоди у зв'язку з тим, що він не вчиняв кримінального правопорушення щодо ОСОБА_1 , є безпідставним та таким, що не знаходить свого об'єктивного підтвердження під час розгляду справи в суді.
Отже, судом встановлено, що внаслідок протиправної та винної поведінки відповідача, останнім була спричинена шкода позивачу у вигляді легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад його здоров'я.
Позивач зазначав, що вчинене відносно нього правопорушення спричинило йому моральну шкоду, яка полягає у фізичному болю, психологічному напруженні, яке привело до порушення нормального сну, погіршення самопочуття, що супроводжується постійними гнітючими думками про несправедливість вчинка відповідача, пригніченим станом. Внаслідок нанесених йому тілесних ушкоджень він має постійні головні болі, підвищення тиску. Моральна шкода завдана йому стресами, пов'язаними з порушенням нормального життя, звичок, зручностей.
Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди, позивач виходив з того, що законодавством не врегульовано розмір компенсації моральної школи, у зв'язку з чим він просив стягнути - 5000 грн.
Необхідно зазначити, що позивачем надано докази заподіяння йому тілесних ушкоджень, що передбачають наявність фізичного болю.
Позивачем доведено погіршення його здоров'я внаслідок фізичних страждань, а саме: головні болі та підвищення тиску.
Але поряд з цим, ОСОБА_1 не надано доказів, що підтверджують, які додаткові зусилля для організації його життя докладались ним у зв'язку з протиправними діями відповідача. Не доведено позивачем факт його перебування у постійному стані стресу, не вказано, які нормальні життєві зв'язки ним було втрачено.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди суд враховує, що внаслідок зазначених вище тілесних ушкоджень, спричинених ОСОБА_3 , ОСОБА_1 зазнав фізичних страждань, болю та змін в морально-психологічному стані, які стали перешкодою для активної та повноцінної життєдіяльності, викликали появу негативних переживань. Однак, суд зазначає, такі моральні страждання ОСОБА_1 не були та не повинні бути значними, оскільки характер отриманих позивачем тілесних ушкоджень не свідчить про суттєвий розлад здоров'я або втрату працездатності.
Керуючись приписами статей 23 ЦК України, враховуючи характер порушень прав позивача, суд прийшов до висновку про розумність та доцільність стягнення з відповідача компенсації за завдану моральну шкоду ОСОБА_1 в сумі 1500 грн.
Отже, позов підлягає частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 840 грн 80 коп. З відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги підлягають задоволенню на 30% з розрахунку: 1500 грн 00 коп. (сума задоволених позовних вимог) х 100% : 5000 грн 00 коп. (сума заявлених позовних вимог) = 30 % (відсоток задоволених позовних вимог). Сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача складає 252 грн 24 коп. з розрахунку: 840 грн 80 коп. (сума сплаченого судового збору) х 30 % (відсоток задоволених позовних вимог).
Відтак, відповідно до положень частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір в сумі 252 грн 24 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Частиною 1 статті 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 2 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частина 4 статті 137 ЦПК України передбачає, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).
Позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу надано: договір про надання юридичних (адвокатських) послуг від 25.05.2020 (а.с. 11-13), попередній розрахунок на юридичні послуги (а.с. 14), згідно з яким вартість правової допомоги становить 3400 грн. На підтвердження факту оплати вказаної суми надана квитанція № 56 від 25.05.2020 року на суму 3400 грн, підписана адвокатом (а.с. 19).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення Европейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
З урахуванням вищенаведеного, а також положень статті 11 ЦПК України, виходячи з вимог розумності та справедливості, суд приходить до висновку про те, що обсяг наданої адвокатом Петрушканко О.Д. правничої допомоги, витраченого часу на її надання є неспівмірним з вартістю послуг, визначених договором, а рівень складності даної справи не вимагав того обсягу правничої допомоги та часу на її надання, як зазначено у попередньому розрахунку.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необхідність зменшення розміру правової допомоги, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 , до 1000 грн 00 коп.
На підставі викладеного, керуючись статтями 23, 1167 ЦК України, 141, 263-265, 268 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди внаслідок кримінального правопорушення - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 1500 грн 00 коп. (одна тисяча п'ятсот гривень) у відшкодування моральної шкоди.
Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судовий збір в розмірі 252 грн 24 коп. (двісті п'ятдесят дві гривні двадцять чотири копійки) та суму витрат на правничу допомогу в розмірі 1000 грн 00 коп. (одна тисяча гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду через Новосанжарський районний суд.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ;
представник позивача: ОСОБА_2 , місце здійснення адвокатської діяльності: АДРЕСА_2 ;
відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , рнокпп: НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складений 28 січня 2021 року.
Суддя О.О. Шарова-Айдаєва