Справа № 539/2078/20
Провадження № 2/539/22/2021
27 січня 2021 року Лубенський міськрайонний суд
Полтавської області
в складі: головуючого судді - Даценка В.М.,
з участю секретаря - Джадан І.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням.
В позові вказав, що 11.11.2006 року Виконавчим комітетом Лубенської міської ради, на підставі рішення виконкому №269 від 25.10.2006 року, йому - ОСОБА_1 разом з сім'єю видано Ордер на житлове приміщення №48 у зв'язку з чим він є користувачем квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
У вищевказаній квартирі зареєстровані: він - ОСОБА_1 , його колишня дружина ОСОБА_3 , його син ОСОБА_4 його донька ОСОБА_5 , а також онука ОСОБА_6 .
Після розірвання шлюбу, його колишня дружина ОСОБА_3 у серпні 2013 року виїхала з вищевказаної квартири, а його син ОСОБА_4 виїхав з квартири у серпні 2015 року, тобто житло залишили добровільно, витрати по його утриманню не несуть, житлово-комунальні послуги не оплачують, їх особисті речі в помешканні відсутні.
Вказані обставини перешкоджають позивачеві в повній мірі розпоряджатись житлом на власний розсуд та значно обмежують його законні права, зокрема, реалізувати право на оформлення субсидії.
Позивач прохає суд визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 . Судові витрати покласти на відповідачів.
У судовому засіданні позивач та його представник - адвокат Антіхович В.В. позовні вимоги підтримали, просили задовольнити, щодо заочного розгляду справи не заперечують.
Відповідач, ОСОБА_4 , в судове засідання не з'явився. До суду надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності. При розгляді справи покладається на розсуд суду.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явились, хоча відповідно до ст.128 Цивільного процесуального кодексу України, була повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини своєї неявки у судове засідання не повідомила.
Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилась, звернулась до суду з письмовим клопотанням, згідно якого прохає розглянути справу у її відсутність, позов підтримує.
З'ясувавши обставини справи, заслухавши позивача та його представника, дослідивши надані докази, суд вважає за необхідне позов задовольнити з наступних підстав.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 разом із сім'єю: дружина ОСОБА_3 , донька ОСОБА_5 , син ОСОБА_4 та донька ОСОБА_7 , на підставі рішення виконкому №269 від 25.10.2006 року видано Ордер на житлове приміщення АДРЕСА_2 (а.с.4).
20.08.2013 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с.6).
Як вбачається з акту ЖБК «Пролісок» від 06.07.2020 року (а.с.7) у серпні 2013 року ОСОБА_3 виїхала з вищевказаної квартири і з того часу жодного разу житло не відвідувала, місце проживання її невідоме. Крім цього, син позивача - ОСОБА_4 не проживає у квартирі з серпня 2015 року і з того часу не відвідував житло, а з 12.06.2020 року відбуває покарання у місцях позбавлення волі.
Відповідачами докази, які б спростовували такі обставини, не надано.
Позивач стверджує, що реєстрація відповідачів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у квартирі обмежують його законне право на отримання субсидії по сплаті житлово-комунальних послуг, оскільки розрахунок коштів на призначення субсидії здійснюється на усіх зареєстрованих осіб.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Стаття 71 ЖК Української РСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв'язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи та правил статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів.
Отже, збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім'ї є одним із способів захисту житлових прав фізичних осіб.
Згідно статті 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц зроблено висновок по застосуванню статей 71, 72 ЖК Української РСР, який полягає в тому, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Саме на позивача процесуальний закон покладає обов'язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
Відповідно до ст.7 Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Враховуючи викладене, оскільки відповідач ОСОБА_3 з серпня 2013 року, а відповідач ОСОБА_4 з серпня 2015 року без поважних причин не проживають у квартирі, не користуються даним житлом, не з'являються в ньому, забравши усі свої речі, дане житло залишили добровільно, не є його власниками, не несуть жодних витрат по його утриманню, добровільно не знімаються з реєстрації в ньому, про що позивачем надано відповідний акт ЖБК «Пролісок», суд вважає за необхідне задовольнити позов.
Судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840 гривень 80 копійок (а.с.1) підлягають стягненню з відповідачів на користь держави, оскільки позивач ОСОБА_1 при подачі до суду матеріалів позову був звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст.4-13, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 274 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації АДРЕСА_1 ), третя особа ОСОБА_5 (адреса місця реєстрації АДРЕСА_1 ) про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути в рівних частках з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в сумі по 420 гривень 40 копійок з кожного.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу до Полтавського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня отримання копії рішення.
Повний текст рішення складено 27.01.2021.
Суддя Лубенського
міськрайонного суду В.М.Даценко