Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 553/2433/20
Провадження № 2/553/259/2021
Іменем України
26.01.2021м. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді - Тимчука Р.І.,
за участю секретаря - Лунич Ю.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтави цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольт Постач» про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку та видачі трудової книжки,
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольт Постач» про витребування трудової книжки, стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку та видачі трудової книжки. Просив суд зобов'язати відповідача видати йому трудову книжку; стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в розмірі 42 948,83 грн та за невикористану відпустку за 21 день в розмірі 4 797,88 грн; стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки видачі трудової книжки та остаточного розрахунку, починаючи з 17.08.2020 по день вирішення справи в суді, виходячи із середньоденної заробітної плати в розмірі 406,98 грн; стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн.
21.01.2021 від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог (а.с.114-115), просив суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в розмірі 42 948,83 грн та за невикористану відпустку за 21 день в розмірі 5 499,69 грн; стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки видачі трудової книжки та остаточного розрахунку, починаючи з 17.08.2020 по день вирішення справи в суді, виходячи із середньоденної заробітної плати в розмірі 406,98 грн; стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн.
У судовому засіданні позивач та представника позивача уточнений позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позову в повному обсязі.
Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до таких висновків.
Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Так, ОСОБА_1 було прийнято на роботу в ТОВ «Волт Постач» згідно з наказом № 7 від 02.10.2019 (а.с.98) з окладом згідно штатного розпису. Наказом № 30/09-к від 30.09.2019 (а.с.99) було внесено зміни до штатного розпису. Для працівників, що обіймають посаду менеджер з продажу було встановлено посадовий оклад 4200,00 грн. Наказом № 30/12-к від 30.12.2019 (а.с.101) затверджено зміни до штатного розпису, відповідно до яких оклад менеджера з продажу становив 5000,00 грн. Більший розмір заробітної плати виплачувався працівникам, в тому числі позивачу, за результатами роботи у випадках збільшення обсягів продажу, залучення нових клієнтів тощо. Твердження позивача про те, що при прийнятті на роботу йому обіцяли платити заробітну плату в розмірі 10 000 грн не підтверджені жодними доказами та спростовуються вищевказаними штатними розписами.
16.08.2020 ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади за його заявою та в день звільнення в безготівковій формі на картковий рахунок було виплачено заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку в загальному розмірі 6 550,65 грн.
Зокрема, позивачеві нараховано всього 8 137,45 грн в тому числі:
- 2750,00 грн заробітна плата за серпень 2020 р.;
- 5387,45 грн компенсації за невикористану відпустку.
З наведених нарахувань здійснені утримання податків та зборів у сумі 1 586,80 грн, після чого належні позивачеві 6 550,65 грн перераховано на рахунок позивача.
Ці обставини підтверджуються довідкою про заробітну плату № 08/20-17 від 17.08.2020 (а.с.23) та Розрахунком компенсації невикористаної відпустки (а.с.24), а також доказом зарахування коштів на рахунок позивача є платіжне доручення № 289 від 17.08.2020 (а.с.59). та відомість перерахування заробітної плати. (а.с.60)
Заборгованість по заробітній платі за попередні періоди також відсутня, що підтверджується платіжними дорученнями про перерахування коштів на виплату заробітної плати та відомостями про перерахування заробітної плати. (а.с.25-60)
Позивач вказував, що відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків на запит в електронному вигляді від 11.11.2020 йому було нараховано, але не вплачено заробітну плату в розмірі 42 948,83 грн. (а.с.13-14)
Представник відповідача дану обставину пояснив тим, що надані позивачем роздруківки про розбіжності в даних щодо нарахованої та фактично виплаченої заробітної плати виникли через збій в роботі програмного забезпечення на сайті фіскального органу, через який станом на серпень 2020 року подавалася звітність відповідача. Дізнавшись про таке, 15.12.2020 відповідачем здійснене корегування звітності за ІІ та ІІІ квартали 2020 року, копії Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1-ДФ), а також копії квитанцій про їх прийняття ГУ ДПС у м. Києві (Печерський р-н м. Києва) наявні матеріалах справи. (а.с. 103-111)
На запитання суду про необхідність направлення запиту до фіскального органу з метою уточнення дійних сум нарахованих, виплачених доходів та утриманих податків, сторона позивача відповіла категоричною відмовою, вказавши, що доказів, які знаходяться в матеріалах справи достатньо для вирішення спору.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку, а також вимоги щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку, задоволенню не підлягають, оскільки такі вимоги спростовані наявними в матеріалах справи доказами.
ОСОБА_1 відмовився від позовної вимоги про витребування у відповідача трудової книжки, так як вона була йому повернута 17.12.2020, однак ОСОБА_1 наполягає на стягненні з відповідача середнього заробітку за весь час затримки видачі трудової книжки.
Так судом встановлено, що відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку.
Згідно з ст. 48 КЗпП України, порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.
У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП України).
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» встановлено, що трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, у представництвах іноземних суб'єктів господарювання, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.
Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства (п. 4 зазначеної постанови КМУ).
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників.
Відповідно до п. 4.2. Інструкції, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.
Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.
Згідно з п. 6.2. Інструкції, трудові книжки та їх дублікати, що не були одержані працівниками при звільненні, зберігаються протягом двох років у відділі кадрів підприємства окремо від інших трудових книжок працівників, які перебувають на роботі. Після цього строку не затребувані трудові книжки (їх дублікати) зберігаються в архіві підприємства протягом 50 років, а по закінченні зазначеного строку їх можна знищити в установленому порядку.
Позивачеві відомо, що трудова книжка зберігається в офісі Відповідача у м. Києві.
У день звільнення позивач був відсутнім в офісі відповідача, у зв'язку з чим, на виконання п. 4.2. Інструкції, йому було відправлене поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки, що підтверджується копією листа № 08/20-22 від 18.08.2020 (а.с.61) та копією списку поштових відправлень. (а.с.62)
Жодної відповіді від позивача не отримано, тож, на виконання ч. 2 п. 4.2. Інструкції, враховуючи, що відповідальність за збереження трудової книжки покладена на керівника підприємства (п. 4 постанови КМУ від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників»), трудова книжка зберігалася у відповідача.
Після надходження позовної заяви ОСОБА_1 , відповідачем було повторно повідомлено останнього про необхідність отримання трудової книжки, що підтверджується копією листа № 11/20-26 від 30.11.2020 (а.с.63) та копією списку поштових відправлень. (а.с.64)
ОСОБА_1 07.12.2020 направив відповідачу заяву, якою надав згоду на пересилання його трудової книжки поштою з доставкою на його домашню адресу (а.с.91)
Листом № 12/20-09 від 09.12.2020 ОСОБА_1 було направлено його трудову книжку поштою (а.с.92-93), яку останній отримав 17.12.2020.
Посилання позивача на те, що відповідна заява зі згодою на пересилання його трудової книжки поштою відправлялася ним до відповідача ще 14.10.2020, не підтверджене належними та допустимими доказами. Така заява у відповідача відсутня, а її копія ОСОБА_1 до матеріалів справи не додана. Надані позивачем копія експрес-накладної № 59000569268481 Нової Пошти та роздруківка з відстеження за номером накладної поштового відправлення з веб-сайту Нової Пошти не є належними та допустимими доказами, оскільки не містять опису вкладення, що дозволив би ідентифікувати, які саме документи відправлені 14.10.2020 позивачем відповідачу.
Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суду пояснили, що вини працювали разом з ОСОБА_1 у ТОВ «Вольт Постач» з восени 2019 року, вказали, що роботодавець обіцяв їм заробітну плату в розмірі 10 000 грн, але вона була значно меншою. У липні 2020 року вони вирішили звільнитися, про що написали відповідні заяви, тривалий час їм не повертали трудові книжки, хоча вони неодноразово телефонували директору і просили їх віддати. Вказали, що 13.10.2020 вони разом з ОСОБА_1 знайшли в інтернеті зразок заяви про пересилання поштою трудової книжки, заповнили її та направили всі свої заяви одним листом. Жодних документів на підтвердження своїх показів надати суду не змогли. Також вказали, що в листопаді 2020 на їхні домашні адреси надійшли листи з ТОВ «Вольт Постач» з проханням надіслати заяви про дозвіл на пересилку їхніх трудових книжок поштою, що вони і зробили, а невдовзі отримали свої трудові книжки.
Показання свідків суд сприймає критично, оскільки вони не підтверджені жодними доказами.
Відповідач ніколи не заперечував проти того, щоб видати ОСОБА_1 його трудову книжку, але з метою дотримання встановленого Інструкцією порядку, позивач мав прибути до офісу ТОВ «Вольт Постач» особисто, або надати належним чином складену та власноруч підписану згоду на пересилання трудової книжки поштою. Як тільки відповідач отримав таку згоду, трудова книжка була надіслана позивачеві.
У постанові від 05.02.2020 у справі № 761/29172/18 Верховний Суд висловив правову позицію, згідно з якою середній заробіток у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки виплачується працівникові за наявності сукупності умов: затримка у видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки. Наявність зазначених умов має бути підтверджена належними, достовірними та достатніми доказами.
Оскільки відсутня вина відповідача у тому, що позивач не отримав трудову книжку одразу після звільнення, то і позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки видачі трудової книжки задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Позовна вимога щодо стягнення з відповідача 5 000,00 грн витрат, понесених у зв'язку з отриманням позивачем правової допомоги є похідної від питання про задоволення чи відмову в задоволенні позову. Оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, то і позовні вимоги в цій частині підлягають відхиленню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 38, 47, 116, 117, 233, 235 КЗпП України, ст. 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольт Постач» про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку та видачі трудової книжки - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі до Полтавського апеляційного суду апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Повний текст рішення виготовлено 28.01.2021.
Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиР. І. Тимчук