Справа № 580/3136/20 Суддя (судді) першої інстанції: А.В. Руденко
27 січня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року
у справі №580/3136/20 (розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін)
за позовом ОСОБА_1
до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області
про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У серпні 2020 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (надалі - відповідач), в якому просила суд:
- визнати протиправними рішення відповідача від 13.02.2020 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із заявою від 04.02.2020 на підставі довідки Господарського суду Черкаської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці від 04.02.2020 № 02/1282/2020.
- зобов'язати відповідача здійснити, як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, згідно із довідкою Господарського суду Черкаської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 04 лютого 2020 року № 02/1282/2020, з урахуванням фактично виплачених грошових сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. У зв'язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, 04.02.2020 позивач подала відповідачу довідку про суддівську винагороду №02/1282/2020 від 04.02.2020 для здійснення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Відповідач листом від 13.02.2020 №2300-0303-8/3190 відмовив позивачу у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки правові підстави для перерахунку відсутні. Позивач вважає вказану відмову протиправною та такою, що порушує її права.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року відмовлено в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням позивачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року та прийняти нове, яким задовольнити адміністративний позов у повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020 чітко визначено порядок і необхідність перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а відмова відповідача у здійсненні перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання істотно порушує право останнього на заслужений належний рівень матеріального забезпечення та суперечить чинному законодавству.
Відповідач заперечує проти апеляційної скарги у повному обсязі з підстав зазначених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що з 06.08.2015 року позивач ОСОБА_1 отримує щомісячне грошове утримання судді у відставці.
У зв'язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, 04.02.2020 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області із заявою про перерахунок щомісячного грошового утримання на підставі довідки про суддівську винагороду № 02/1282/2020 від 04.02.2020 року, виданої Господарським судом Черкаської області.
Вказана довідка видана позивачу про те, що станом на 01.01.2020 року суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці, складає 104049,00 грн. Як вбачається з довідки № 02/1282/2020 від 04.02.2020 року суддівська винагорода розрахована з розміру 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01.01.2020 року.
Листом від 13.02.2020 року №2300-0303-8/3190 Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області відмовлено позивачу у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці. Вказану відмову відповідач обґрунтував тим, що довічне грошове утримання призначено позивачу за нормами п. 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402, відповідно до якого право на утримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатом кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80% суддівської винагороди, обчисленої відповідного до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад двадцяти років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2% грошового утримання судді, але не може бути більше ніж 90% суддівської винагороди судді, обчисленої відповідного до зазначеного Закону.
Відповідач зазначає, що позивач вийшла у відставку 05.08.2015 року, на момент введення в дію Закону №1402 не працювала, тому відсутні підстави здійснювати перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з посадового окладу для суддів місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2020 року календарного року, як визначено п. 24 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402.
Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною та такою, що не відповідає вимогам діючого законодавства, звернулась до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що перерахунок, який просить здійснити позивач з 19.02.2020, обумовлений відновленням раніше порушених його прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020. Довідка про грошове утримання судді у відставці №02/1282/2020 видана 04.02.2020, позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді 04.02.2020, відповідач відмовив у задоволенні вказаної заяви 13.02.2020, тобто вказані події відбулись до винесення рішення Конституційним судом України у справі № 2-р/2020.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно статті 126 Конституції України, незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
В силу статті 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (надалі - Закон №1402-VI).
За приписами частини 1 статті 142 Закону №1402-VI, судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (частина 2 статті 142 Закону №1402-VI).
Досліджуючи поняття щомісячне довічне грошове утримання судді , Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 року №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Крім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
Відповідно до частини 3 статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частинами 4 та 5 статті 142 Закону №1402-VIII встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
Разом з цим, «Прикінцевими та перехідними положеннями» Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, пунктом 22 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI (надалі Закон № 2453-VI).
Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII, до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI.
Законом України від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11. 2019 року, було виключено зазначені вище п.п.22, 23 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII.
Відповідно до пункту 24 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних» положень Закону № 1402-VIII, розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у п.23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:
а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення п.25 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII зі змінами.
Так, у пунктах 16, 17 вказаного Рішення від 18.02.2020 року № 2-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (п. 4 ч. 6 ст.126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 року № 10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п'ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013).
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Також, Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
У зв'язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 визнав неконституційним пункт 25 розділу XII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
При цьому, набрання чинності рішенням Конституційного Суду України , яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов'язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня з дати ухвалення відповідного рішення Конституційним Судом України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє.
Перерахунок, про який просить позивач, має бути проведений з 19.02.2020 року - з наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року у справі № 2-р/2020, обумовлений відновленням раніше порушених його прав, відповідно до Закону № 1402-VIII, на підставі довідки Господарського суду Черкаської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 04.02.2020 року №02/1282/2020.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що дана справа підпадає під ознаки типової адміністративної справи, яка розглянута Верховним Судом, як зразкова в порядку ст.290 КАС України з прийняттям рішення від 16.06.2020 року по справі № 620/1116/20, яке набрало законної сили 07.08.2020 року, а тому колегія суддів апеляційної інстанції враховує правові висновки Верховного Суду, що викладені у такому рішенні.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що після визнання неконституційними положень пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII позивач, як суддя у відставці, набуває право на перерахунок розміру його щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до статті 135 та підпункту 4 пункту 24 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, які визначають розмір суддівської винагороди працюючого судді.
Проте, як свідчать матеріали справи та не заперечується апелянтом, що відмова у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці прийнята відповідачем 13.02.2020 року, тобто до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року по справі № 2-р/2020, а отже, підстави для задоволення позову відсутні.
Так, судом першої інстанції суду зазначено, що в матеріалах справи міститься довідка про суддівську винагороду від 16.03.2020 №02/2883/2020, видана Господарським судом Черкаської області, копія заяви позивача від 31.07.2020 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді та відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 14.08.2020 №4662-4905/К-03/8-2300/20, які позивач просила врахувати при прийнятті рішення. Однак, згідно частини 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог, тому вказані докази не можуть бути прийняті судом для вирішення спірних правовідносин, оскільки не стосуються змісту позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право оскаржити відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 14.08.2020 №4662-4905/К-03/8-2300/20 з позовом до суду, так, як зазначена відповідь надана з інших підстав і не ідентичній, яка надана 13.02.2020 року
Разом з тим, колегія суддів вважає помилковим посилання позивача на те, що такий перерахунок має бути здійснений, виходячи з 90% від суддівської винагороди працюючого судді.
Так, позивач у своєму позові просить здійснити перерахунок грошового утримання судді у відставці на підставі ч. 4 ст. 142 Закону №1402-VIII, якою передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Водночас, частиною третьою цієї статті визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Наведена норма неконституційною не визнавалась.
Отже, на переконання судової колегії, до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми одного Закону, а не вибірково з різних законів.
Крім того, слід звернути увагу, що перерахунок грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом № 2453-VI.
Більш того, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок грошового утримання судді у відставці виходячи з конкретних відсотків, заявлені передчасно, оскільки предметом позову є відмова ПФУ взагалі здійснити перерахунок такого на підставі оновленої довідки без посилань на відсотки.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстав для задоволення позову не вбачається.
При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г. В. Земляна
Судді: Є.І. Мєзєнцев
В.В. Файдюк