Справа № 640/28144/20 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.
27 січня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г. В.
суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго»
на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2020 року про повернення позовної заяви
у справі №640/28144/20
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго»
до відповідача Північного Офісу Держаудитслужби
про визнання протиправним та скасування рішення,
У листопаді 2020 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Комунального підприємства виконавчого органу Київради (КМДА) "Київтеплоенерго" до Північного Офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування рішення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2020 року повернено позовну заяву Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго».
Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви, так як відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо підписана особою, яка не має права її підписувати.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність ухвали суду та порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування ухвали суду.
Апелянт зазначає, що позивач неправомірно був позбавлений права на судовий розгляд, оскільки суд дійшов помилкового висновку про відсутність належних документів на підтвердження права підписання позову Комісар С.П .
Відповідачем не подано відзив (заперечення) на апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалу суду слід скасувати, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушення її права, свободи або законні інтереси.
Згідно пункту 8 частини першої статті 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Частиною другою статті 160 КАС України передбачено, що позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно статті 44 КАС України обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Відповідно до частин 1, 3 статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно з частини 1 статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Пунктом 1 частини першої статті 59 КАС України передбачено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.
Згідно з частиною четвертою статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У частині восьмій статті 59 КАС України зазначено, що у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
Як вказано в оскаржуваній ухвалі, позовну заяву підписано представником за довіреністю адвокатом Комісар С.П., однак, до позовної заяви не додано оригінал документа на підтвердження повноважень останнього, а надано її копію завірену підписом Комісар С.П.
На думку суду першої інстанції, додана до позову позивачем копія довіреності не є документом, що посвідчує повноваження Комісар С.П. на представництво Комунального підприємства виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго», позаяк таким документом є або оригінал довіреності, або засвідчена в установленому порядку її копія, тобто засвідчена іншою посадовою особою товариства.
Одночасно, відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (надалі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Звернення до суду, з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема адвоката, при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, статті 16, 57 КАС України та стаття 10 Закону № 1402-VIII) передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази подаються в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи, із зазначенням назви судового органу, у якому надається правова допомога позивачу), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, делегованих йому особою, що реалізує право на справедливий суд.
Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника.
В той же час, пунктом 9 частини 1 статті 20 Закону №5076 передбачено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов'язковий спосіб посвідчення копій документів.
Ознайомившись зі змістом довіреності колегія суддів дійшла висновку, що остання є належним підтвердженням права адвоката Комісар С.П. на звернення із відповідною позовною заявою та засвідчення копії такої довіреності власним підписом.
Представник позивача Комісар С.П. є адвокатом, копія свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю серія КС №7573/10 від 14.03.2019 додана до матеріалів позову.
Отже, позовна заява була підписана представником позивача - адвокатом Комісар С.П., повноваження якого були належним чином підтверджені.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 червня 2020 року у справі № 308/4509/19.
Проте, суд першої інстанції цього не врахував і дійшов помилкового висновку про підписання позову особою, яка не має такого права, а відтак і про наявність підстав для його повернення на підставі пункту 3 частини 4 статті 169 КАС України, що призвело до порушення норм процесуального права.
Крім того, у разі коли до адміністративного суду звертається представник фізичної особи, закон не встановлює обов'язок засвідчення копії довіреності на представництво нотаріусом або фізичною особою, що видала довіреність.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №826/5500/18, в якій також зазначено, що трактування положень статті 59 КАС України у протилежному аспекті, є неправомірним обмеженням права на доступ до правосуддя. Наведене випливає і з практичної реалізації нотаріального посвідчення копій довіреності та (або) посвідчення копій довіреності особою, що її видала, пов'язаної із настанням збитків матеріального характеру, часовими затратами та ін. Таке неправомірне обмеження права на доступ до суду є надмірним формалізмом.
Також, Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що під час вирішення питання відповідності копії документа, що підтверджує повноваження представника, вимогам статті 59 КАС України, зокрема при визнанні копії довіреності такою, що є засвідченою у визначеному законом порядку, слід уникати зайвого формалізму, як-от констатація відсутності в матеріалах заяви (скарги) копії посадової інструкції особи, яка засвідчила копію відповідного документа, відсутність у довіреності вказівки на повноваження представника на засвідчення копії довіреності тощо.
Крім того, зазначила, що повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у частині першій статті 2 КАС України, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.
Таким чином, суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви та ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, у зв'язку з прийняттям з порушенням вимог процесуального права.
При цьому, судова колегія також враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні по справі "Белет проти Франції", відповідно до яких стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, у тому числі процесуальні заборони й обмеження, які полягають у тому, щоб судовий процес не перетворився на безладний рух. Разом з тим суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лиш фактичним, але й реальним.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Статтею 320 КАС України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга апелянта підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції підлягає скасування, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 242, 246, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» - задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2020 року про повернення позовної заяви - скасувати, а справу №640/28144/20 за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» до відповідача Північного Офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції у порядку ст. ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г. В. Земляна
Судді: Є. І. Мєзєнцев
В. В. Файдюк