Справа № 620/2573/20 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В.
27 січня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г. В.
суддів Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року
у справі №620/2573/20 (розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін)
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до відповідача Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
У липні 2020 року до Чернігівського окружного адміністративного суду звернулася Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ), з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (надалі - відповідач, ГУДПС у Чернігівській області), в якому просила суд скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській від 10.06.2020 №0027605305 про накладення штрафу за несвоєчасну сплату єдиного податку у сумі 4173,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що єдиний податок сплачувався нею вчасно, відповідно до чинного законодавства України, а тому висновки акта перевірки щодо несвоєчасності сплати єдиного податку не відповідають фактичним даним, у зв'язку з чим вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року в задоволенні позовних вимог Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивачем (надалі - апелянт 1) подано апеляційну скаргу, в якій остання просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги ту обставину, що Положення про єдиний податок, який прийнятий Чернігівською міською радою від 30.01.2015 року встановлено, що для другої групи платників єдиного податку, визначених у підпункті 2.1.2 пункту 2 положення встановлено 18 % розмірів мінімальної заробітної плати.
Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.
Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 з 23.08.2018 зареєстрована в якості фізичної особи - підприємця, основний вид економічної діяльності - 55.20 Діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання, перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Чернігівській області, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 24.02.2018 (стор. 21 том І).
Співробітниками в ГУ ДПС у Чернігівській області проведено камеральну перевірку щодо порушення граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань по єдиному податку фізичних осіб ФОП ОСОБА_1 за період 2019 року.
За результатом камеральної перевірки контролюючим органом складено акт перевірки від 26.05.2020 року №1275/25-01-53-05-21/ НОМЕР_1 (надалі - Акт перевірки)
Під час перевірки контролюючим органом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 самостійно обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком. Ставка єдиного податку для 2 групи, відповідно до пункту 293.7 статті 293 Податкового кодексу України, у 2019 році становить 20% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня податкового (звітного) року (4173,00 грн.) і складала 834,60 грн. Перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 пункту 295.1 статті 295 розділу XIV глави 1 Податкового кодексу України, а саме: ФОП ОСОБА_1 порушено терміни сплати узгодженого податкового зобов'язання по єдиному податку згідно Таблиці 1 (терміни сплати з 20.02.2019 по 20.11.2019 по 834,60 грн. кожного місяця (стор.45), так, як позивачем сплачувався єдиний податок у меншому розмірі, а саме 18%.
Не погоджуючись з висновками викладеними у акті перевірки позивачем до контролюючого органу подано заперечення, за результатами розгляду яких відповідач листом від 10.06.2020 №4521/ФОП/25-01-53-05-14 залишив висновки акту без змін (стор.47 - 49 том І).
На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом 10.06.2020 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0027605305, яким зобов'язано сплатити позивача штраф в розмірі 50% у сумі 4173,00 грн. за платежем єдиний податок з фізичних осіб (стор. 46 том І).
Не погоджуючись з правомірністю прийнятого відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у 2019 році кожного місяця не у повному обсязі сплачував (перераховував) встановлену чинним законодавством України суму єдиного податку - 834,60 грн., в результаті чого утворилась заборгованість.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно пункту 10.1.2 статті 10 ПК України до місцевих податків належать єдиний податок.
Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.
Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно підпунктів 35.1. 35.3. статті 35 ПК України сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Порядок сплати податків та зборів встановлюється цим Кодексом або законами з питань митної справи для кожного податку окремо.
Статтею 36 ПК України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.
Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.
Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Відповідно до статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов'язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно пункту 291.3. статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Пунктом 293.1. статті 293 ПК України визначено, що ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Згідно з пункту 293.2 статті 293 ПК України фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:
1) для першої групи платників єдиного податку - у межах до 10 відсотків розміру прожиткового мінімуму;
2) для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно пункту 293.7 статті 293 ПК України у разі здійснення платниками єдиного податку першої і другої груп господарської діяльності на територіях більш як однієї сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений цією статтею для відповідної групи таких платників єдиного податку.
Згідно пункту 295.1 статті 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за такими ставками у порядку та строки, визначені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу.
Пунктом 300.1 статті 300 ПК України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
Відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Згідно пункту 131.2. статті 131 ПК України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.
Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.
Відповідно пункту 122.1. статті 122 ПК України несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується апелянтом, що згідно витягу з реєстру платників єдиного податку від 16.11.2018 року №1825263404058, позивач з 01.10.2018 року перебуває на спрощеній системі оподаткування, 2 група, ставка платника єдиного податку - 18% до розміру мінімальної заробітної плати, без реєстрації ПДВ, види господарської діяльності - КВЕД 85.59, 55.10, 56.21, 68.20, 55.90, 55.20, 56.10, 56.30, 79.90, місце провадження господарської діяльності - вул. Героїв Чорнобиля (біля загати), м. Чернігів; вул. Саксаганського, 6, офіс 419/1, м. Київ; квартал третій, 1, с. Рибаківка, Березанський район, Миколаївська область; проспект Перемоги, 62, офіс 309, м. Чернігів (стор. 22 том І).
Згідно абзац 2 підпункту 1.2 пункту 1 рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 Єдиний податок для суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності та віднесені до першої та другої групи платників єдиного податку, визначених у підпунктах 1 і 2 пункту 293.2 статті 293 Податкового кодексу України, у такому розмірі: для другої групи платників єдиного податку - 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Відповідно до підпункту 2 пункту 5.2 до додатку 5 до рішення Чернігівської міської ради від 30 січня 2015 року 47 сесія 6 скликання (https://chernigiv-rada.gov.ua/rishennya-sesii/sid-16/id-7514/) встановити наступні фіксовані ставки єдиного податку для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для другої групи платників єдиного податку, визначених у підпункті 2.1.2 пункту 2 цього Положення, - 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, за виключенням фізичних осіб - підприємців, що займаються роздрібною торгівлею з лотків і на ринках (групи 47.81, 47.82, 47.89 КВЕД ДК 009:2010), для яких фіксована ставка єдиного податку - 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Колегія суддів зазначає, що видом діяльності позивача є "Діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання", місце провадження господарської діяльності зазначено "вул. Героїв Чорнобиля (біля загати), м. Чернігів; вул. Саксаганського, 6, офіс 419/1, м. Київ; квартал третій, 1, с. Рибаківка, Березанський район, Миколаївська область; проспект Перемоги, 62, офіс 309, м. Чернігів", а тому відповідно до п. 293.7 ст. 293 ПК України у разі здійснення платником єдиного податку другої групи господарської діяльності на територіях більш як однієї сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений цією статтею для відповідної групи таких платників єдиного податку. Отже в даному випадку у спірних правовідносинах застосуванню підлягає максимальний розмір ставки єдиного податку для 2 групи платників єдиного податку, тобто 20 %.
З аналізу матеріалів справи та норм права колегія суддів погоджується з висновком суджу першої інстанції, що ФОП ОСОБА_1 здійснювала свою діяльність у 2019 році на територіях більш як однієї сільської, селищної, міської ради, що в силу статті 293 ПК України, відповідачем правомірно до позивача у 2019 році застосовувалась максимальна ставка авансових внесків по єдиному податку в розмірі 20% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня податкового (звітного) року (на 01.01.2019 - 4173,00 грн.), що складає 834,60 грн.
В матеріалах справи міститься детальний розрахунок, який здійснено позивачем по сплаті єдиного податку в 2019 році сплачено таким чином: станом на 01.01.2019 рахувалася переплата в сумі 74,46 грн.; 18.01.2019 - 751,14 грн., сума боргу 9,00 грн. (термін сплати 20.02.2019); 07.03.2019 - 593,22 грн., сума боргу 250,38 грн. (термін сплати 20.03.2019); 04.04.2019 - 751,14 грн., сума боргу 333,84 грн. (термін сплати 20.04.2019); 03.05.2019 - 751,14 грн., сума боргу 417,30 грн. (термін сплати 20.05.2019); 05.06.2019 - 751,14 грн., сума боргу 500,76 грн. (термін сплати 20.06.2019); 08.07.2019 - 751,14 грн., сума боргу 584,22 грн. (термін сплати 20.07.2019); 02.08.2019 - 751,14 грн., сума боргу 667,68 грн. (термін сплати 20.08.2019); 30.08.2019 - 751,14 грн., сума боргу 751,14 грн. (термін сплати 20.09.2019); 09.10.2019 - 751,14 грн., сума боргу 834,60 грн. (термін сплати 20.10.2019); 05.11.2019 - 751,14 грн., сума боргу 918,06 грн. (термін сплати 20.11.2019); 27.11.2019 - 918,06 грн. (термін сплати 20.11.2019).
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач у 2019 році кожного місяця не у повному обсязі сплачував (перераховував) встановлену чинним законодавством України суму єдиного податку - 834,60 грн., в результаті чого утворилась заборгованість, а отже в даному випадку відповідачем правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Щодо посилання апелянта на рішення Чернігівської міської ради від 26 жовтня 2018 року №35/VII-22, як підставу для скасування рішення суду, колегія суддів не бере до уваги, оскільки на офіційному сайті Чернігівської міської ради відсутнє дане рішення (https://chernigiv-rada.gov.ua/search/page-2/?q=Рішення+міської+ради+від+26+жовтня+2018+року+№+35%2FVII+-+22), що підтверджується скрін-шотом.
Також, колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на вибірковість даних з додатку 5 до рішення Чернігівської міської ради від 30 січня 2015 року 47 сесія 6 скликання, оскільки судом апеляційної інстанції досліджено дане рішення, яке розміщено на офіційному сайти міської ради (https://chernigiv-rada.gov.ua/rishennya-sesii/sid-16/id-7514/) та встановлено, що в ньому чітко передбачено сплату 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно відмовлено позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним позовній заяві, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.
Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційні скарги залишаються без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г. В. Земляна
Судді: Є. І. Мєзєнцев
В. В. Файдюк