Справа № П/320/753/20 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В.
27 січня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Федотова І.В.,Єгорової Н.М.
за участю секретаря Ковтун К.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов'язання відповідача здійснити виплату позивачу компенсації втрати частини доходу з 01 січня 2012 року по дату фактичної виплати сум недоотриманого доходу за рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року у справі № 376/2559/17; зобов'язання відповідача здійснити виплату недоотриманих сум пенсії позивачу згідно довідки Сквирської районної спілки споживчих товарів про заробітну плату за роботу в зоні відчуження ЧАЕС від 27 грудня 2004 року № 267, починаючи з 01 січня 2012 року по 12 червня 2017 року, з урахуванням вже виплачених сум.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року позов задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії і має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Також позивач є особою з інвалідністю 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Сквирським управлінням праці та соціального захисту населення 17 лютого 2008 року.
Згідно виписки з акту огляду МСЕК про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги до довідки сер. КИО-1 № 232617 від 06 грудня 2004 року, Обласної спеціалізованої медико-соціальної експертної комісії ОСОБА_1 встановлено 80 % втрати професійної здатності з 26 листопада 2004 року довічно у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області, як пенсіонер та отримує пенсію по інвалідності 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно трудової книжки позивача, ОСОБА_1 з 01 липня 1984 року по 15 вересня 1999 року працював водієм у Автотранспортному підприємстві Сквирської районної спілки споживчих товариств.
Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 04 листопада 2004 року у справі № 2-1113/2004р встановлено факт, що ОСОБА_1 з 06 червня 1986 року по 08 червня 1986 року включно в с. Лубянка Чорнобильського району Київської області і тривалість його робочого часу за час цього відрядження щоденно становила 20 годин в зоні відчуження, і працював на вантажному автомобілі марка ГАЗ-52.
На підставі вищевказаного судового рішення Сквирською районною спілкою споживчих товарів було видано позивачу довідку про заробітну плату ОСОБА_1 від 27 грудня 2004 року № 267, в якій зазначено, що за період з 06 червня 1986 року по 08 червня 1986 року позивачу за роботу в зоні відчуження ЧАЕС було нараховано загалом 262 (двісті шістдесят два) крб. 78 коп.
У 2006 році позивач звернувся до Сквирського районного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про перерахунок та виплату йому пенсії згідно довідки Сквирської районної спілки споживчих товарів № 267 від 27 грудня 2004 року, яка в оригіналі була надана разом із даною заявою.
Відповідачем було проведено перерахунок пенсії позивачу з врахуванням заробітної плати відповідно до довідки про заробітну плату № 267 від 27 грудня 2004 року.
13 червня 2017 року представник позивача звернувся до відповідача із заявою, в якій просив повідомити, коли та на якій підставі було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , що призвело до значного її зменшення. Також представник позивача у вказаній заяві просив провести перерахунок та поновити виплати пенсії позивачу із заробітку згідно довідки Сквирської районної спілки споживчих товарів № 267 від 27 грудня 2004 року, починаючи з дня, коли було припинено виплату пенсії за вказаною вище довідкою і по день отримання даної заяви, з урахуванням вже виплачених сум. Заява також містила прохання подальші пенсійні виплати проводити на підставі довідки Сквирської районної спілки споживчих товарів № 267 від 27 грудня 2004 року.
Листом № 34/1-01 від 30 червня 2017 року Сквирське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області відмовило позивачу у здійсненні перерахунку та поновленні виплати пенсії на підставі вищевказаної довідки, оскільки перевіркою, проведеною спеціалістами Управління, не стверджується місце проведення робіт та кількість відпрацьованих годин в зоні відчуження ЧАЕС. Окрім того вказано, що рішення Сквирського районного суду Київської області від 04 листопада 2004 року по справі № 2-1113/2004р не містить зобов'язань до Пенсійного фонду України у Сквирському районі щодо перерахунку пенсій, отже підстав для обчислення пенсії за довідкою про заробітну плату, виданою на підставі рішення суду, немає. Також у листі зазначено, що з 01 січня 2012 року пенсія обчислюється в мінімальному розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 1210.
Вказане рішення Пенсійного фонду було оскаржено позивачем до суду.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року по справі № 376/2559/17, яке набрало законної сили 26 лютого 2019 року, зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 згідно довідки Сквирської районної спілки споживчих товарів за № 267 від 27 грудня 2004 року, починаючи з 13 червня 2017 року, з урахуванням вже виплачених сум.
Позивач вважає, що його право на отримання справедливого та достойного розміру пенсії було порушено відповідачем з 01 січня 2012 року, а отже і поновлення його права повинно бути здійснено за весь час фактичної недоплати пенсії за вищевказаною довідкою, тобто з 01 січня 2012 року по 14 червня 2017 року, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затверджений порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до п. 1, якого пенсії за бажанням осіб можуть призначатися, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначається Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210, згідно з яким пенсії за бажанням осіб можуть призначатися, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків (п.1 Порядку №1210).
Згідно підпункту 4 пункту 3 Порядку №1210, у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986-1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати.
В даному випадку, як було зазначено вище, факт тривалості робочого часу та місця виконання робіт в зоні відчуження позивача було рішенням Сквирського районного суду Київської області від 04 листопада 2004 року по справі № 2-1113/2004 року. Зокрема, у рішенні зазначено, що позивач перебував з 06 червня 1986 року по 08 червня 1986 року у відрядженні в с. Луб'янка Чорнобильського району Київської області, і тривалість його робочого часу за час цього відрядження щоденно становила 20 годин в зоні відчуження.
На підставі вищевказаного судового рішення Сквирською районною спілкою споживчих товарів позивачу було видано довідку про заробітну плату від 27 грудня 2004 року № 267. Відповідно до змісту даної довідки, за період з 06 червня 1986 року по 08 червня 1986 року позивачу за роботу в зоні відчуження ЧАЕС було нараховано загалом 262 (двісті шістдесят два) крб. 78 коп., а також маршрутний лист, в якому зазначено, що позивач у період з 06 червня 1986 року по 08 червня 1986 року перебував у відрядженні в с. Луб'янка Чорнобильського району Київської області.
Згідно п. 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.
Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Тобто, єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
В даному випадку позивачем надано до суду витяг з книги по рахунку № 70 Рахунки по оплаті праці Перерахунки зарплати працівникам, які працювали в зоні відчуження в 1986 році, відповідно до якого ОСОБА_1 у 2004 році за відпрацьовані в зоні ЧАЕС 3 дні, тривалість відпрацьованого часу - 60 годин, було перераховано заробітну плату на загальну суму 262 крб. 87 коп.
Відомості зазначені у вказаному витязі відповідають відомостям зазначеним у довідці про заробітну плату від 27 грудня 2004 року № 267.
Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що пенсія згідно довідки Сквирської районної спілки споживчих товарів за № 267 від 27 грудня 2004 року позивачу виплачувалась з 2004 року, однак починаючи з 01 січня 2012 року виплата пенсії на підставі цієї довідки була припинена та призначено її в мінімальному розмірі.
В листі № 34/1-01 від 30 червня 2017 року Сквирське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, відмовляючи позивачу у здійсненні перерахунку та поновленні виплати пенсії на підставі вищевказаної довідки, зазначив, що рішення Сквирського районного суду Київської області від 04 листопада 2004 року по справі № 2-1113/2004р не містить зобов'язань до Пенсійного фонду України у Сквирському районі щодо перерахунку пенсій, отже підстав для обчислення пенсії за довідкою про заробітну плату, виданою на підставі рішення суду, немає.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року по справі № 376/2559/17, яке набрало законної сили 26 лютого 2019 року, позов ОСОБА_1 було задоволено та зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 згідно довідки Сквирської районної спілки споживчих товарів за № 267 від 27 грудня 2004 року, починаючи з 13 червня 2017 року, з урахуванням вже виплачених сум.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що у відповідності до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені вказаним рішенням суду не доказуються при розгляді даної справи.
Довідка Сквирської районної спілки споживчих товарів від 27 грудня 2004 року № 267, яка видана з врахуванням фактів, встановлених рішенням Сквирського районного суду Київської області від 04 листопада 2004 року по справі № 2-1113/2004 року, не була визнана судом незаконною, недійсною або такою, що видана безпідставно чи з порушенням правил її видачі.
З огляду на встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачу була подана відповідна довідка для перерахунку (розрахунку) пенсії, з якої вбачається, що позивачу була виплачена заробітна плата за роботу в зоні ЧАЕС, а також установлений Сквирським районним судом Київської області від 04 листопада 2004 року по справі № 2-1113/2004р факт роботи позивача у зоні відчуження з 06 червня 1986 року по 08 червня 1986 року та відповідна кількість відпрацьованих щоденно годин, а тому у відповідача були відсутні підстави для відмови позивачу у поновленні виплати пенсії за довідкою Сквирської районної спілки споживчих товарів від 27 грудня 2004 року № 267.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року було надано правову оцінку діям відповідача та зобов'язано останнього провести перерахунок та виплату пенсії позивачу згідно довідки Сквирської районної спілки споживчих товарів за № 267 від 27 грудня 2004 року, починаючи з 13 червня 2017 року, з урахуванням вже виплачених сум.
Аналогічні порушення соціальних прав позивача були допущені відповідачем починаючи з 01 січня 2012 року до 12 червня 2017 року, а тому таке право підлягає поновленню.
Доводи відповідача про пропуск позивачем шестимісячного строку на звернення до адміністративного суду, суд першої інстанції вірно визнав необґрунтованими з огляду на наступне.
Як встановлено судом, позивачу здійснювалося нарахування пенсії з урахуванням спірної довідки Сквирської районної спілки споживчих товарів № 267 від 27 грудня 2004 року, однак з 01 січня 2012 року розрахунок пенсії на підставі цієї довідки було припинено.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав про те, що право на пенсію в Україні підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оскільки за чинним законодавством України особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках системи пенсійного забезпечення в Україні та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити в отриманні пенсії доти, доки право на пенсію передбачено чинним законодавством України.
Протиправна невиплата пенсії або протиправне невідновлення виплати пенсії, яке сталося з вини держави в особі її компетентних органів (зокрема, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики України, Пенсійного фонду України) може бути віднесене до триваючих правопорушень, оскільки суб'єкт владних повноважень - відповідний орган Пенсійного фонду України - протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) стосовно пенсіонера, чим порушує його/її право на соціальних захист - пенсійне забезпечення.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.
Таким чином, норми статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають застосуванню до спорів, які виникли у зв'язку виплатою недоплаченої суми пенсії. Зважаючи на те, що не проведення виплати належної суми пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, виплати недоплаченої суми пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що оскільки позивач починаючи з 01 січня 2012 року щомісячно недоотримував суми пенсії, на виплату яких він мав право з вини відповідача, то позивач в даному випадку не обмежений будь-яким строком щодо звернення до суду з позовом про виплату йому своєчасно не отриманої пенсії з врахуванням вже виплачених сум.
Щодо вимог позивача про виплату компенсації втрати частини доходу з 01 січня 2012 року по дату фактичної виплати сум недоотриманого доходу за рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року у справі № 376/2559/17, колегія суддів зазначає наступне.
За статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати» №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Згадані вище статті 2, 3 цього Закону встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців; дається визначення поняття «доходи» для цілей цього Закону; а також порядок обчислення суми компенсації.
З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21 лютого 2001 р. № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
У пункті 4 Порядку №159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив раніше у постановах від 19 грудня 2011 року (справа №6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа №21-2003а16). Такий підхід підтримано і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 3 липня 2018 року (справа №521/940/17).
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
В даному випадку, позивач має право на одержання невиплаченої частини пенсії з нарахуванням компенсації втрати частини доходів на підставі частини 2 статті 46 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1058-IV) та Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2050-ІІІ),оскільки внаслідок неправомірних дій відповідача, позивача було безпідставно і незаконно позбавлено частини доходів, на отримання яких він мав право ще з 01 січня 2012 року.
З огляду на викладене у сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відмова відповідача щодо поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 згідно довідки Сквирської районної спілки споживчих товарів про заробітну плату за роботу в зоні відчуження Чорнобильської АЕС № 267 від 27 грудня 2004 року з 01 січня 2012 по 12 червня 2017 року є протиправною та такою, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: І.В. Федотов
Н.М. Єгорова