Справа № 640/30507/20 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С.
28 січня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2020 року за заявою про забезпечення позову в адміністративній справі до подання позову за заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просив:
- встановити обов'язок Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України надати ОСОБА_1 додаткову оплачувану відпустку для складання сесії;
- звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2020 року повернуто заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви без розгляду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, а також порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення питання, з урахуванням заяви про зміну вимог апеляційної скарги, просить скасувати вказане судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Апелянт зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про відсутність доказів наявності у заявника пільг, передбачених статтею 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки в матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія довідки про проходження військової служби заявника.
Крім того скаржник стверджує, що у заяві про забезпечення позову чітко вказаний предмет майбутнього позову, а саме - визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. В свою чергу, з самого змісту заяви, випливає з яким саме позовом збирається звернутися до суду заявник, та які вимоги буде висувати.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Вимоги до змісту та форми заяви про забезпечення позову встановлені статтею 152 КАС України.
Так, за приписами частини 1 статті 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити:
1) найменування суду;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності; або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти;
3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно з частиною 7 статті 154 КАС України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.
Повертаючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви суд першої інстанції дійшов висновку, що заявник не надав суду жодних доказів щодо наявності в останнього пільг щодо сплати судового збору, передбачених статтею 5 Закону України «Про судовий збір», та зазначив про не дотримання заявником вимог пункту 3 частини 1 статті 152 КАС України, з огляду на не зазначення змісту позовних вимог, з якими позивач збирається звернутися до суду.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.
Згідно з частиною 2 статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Питання, пов'язані із розміром ставок судового збору, порядком сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюються Законом України «Про судовий збір».
У заяві про забезпечення позову до подачі позовної заяви ОСОБА_1 зазначав, що проходить військову службу, та його права порушуються саме під час виконання службових обов'язків, а тому останній звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» просив .
Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
З буквального тлумачення вказаної норми права свідчить, що від сплати судового збору у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків, звільняються не всі без виключення військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, а лише ті, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори.
На підтвердження наявності у заявника пільг щодо сплати судового збору заявником було додано довідку 3066 №1066 від 01.09.2020 року, видану Військовою частиною НОМЕР_1 . Зі змісту вказаної довідки вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі та працює у військовій частині НОМЕР_1 Північного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України. Жодних посилань на те, що ОСОБА_1 призваний на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори вказана довідка.
Отже, оскільки заявником не надано доказів, що він є призваним на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори і саме у цьому становищі подає заяву до суду у справі, пов'язаної з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків, посилання заявника на пункт 12 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» як підставу звільнення від сплати судового збору є безпідставними.
Правова позиція з цього питання викладена в ухвалі Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 2040/6663/18.
Щодо недотримання заявником вимог пункту 3 частини 1 статті 152 КАС України колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.
Колегія суддів зазначає, що під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа повинна чітко зазначити дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права, оскільки за приписами частина 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, враховуючи, що заявником подано заяву про забезпечення позову до подачі позовної заяви, загальне визначення заявником предмету позову «визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії» не відповідає вимогам пункту 3 частини 1 статті 152 КАС України, оскільки в подальшому при вирішенні питання щодо наявності підстав для забезпечення позову унеможливить визначення судом співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Посилання апелянта на те, що з самого змісту заяви випливає з яким саме позовом збирається звернутися до суду заявник, та які вимоги буде висувати, колегія суддів оцінює критично, оскільки відповідно до частин 2, 3 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Отже, суд не вправі на власний розсуд визначити вимоги особи за змістом викладених стороною обставин та доводів.
Отже, у суду першої інстанції були підстави для повернення заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви без розгляду, оскільки така не відповідала вимогам статті 152 КАС України.
Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 315, ч. 1 ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Крім того, при поданні апеляційної скарги на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2020 року апелянтом не сплачено судовий збір.
При цьому, апеляційна скарга була аргументована, зокрема, необґрунтованим не звільненням його від сплати судового збору. Отже, питання необхідності сплати заявником судового збору у цій справі при поданні заяви про забезпечення позову до подачі позовної заяви і, як наслідок, за подання апеляційної скарги, було сутнісним аргументом скарги. Враховуючи позицію Верховного Суду, викладену в ухвалах від 13 березня 2019 року у справі №817/1152/18, від 06 липня 2020 року у справі №817/1578/17, суд дійшов висновку, що вирішення цього питання до розгляду апеляційної скарги було передчасним і могло стати перешкодою для розгляду скарги по суті.
З огляду на викладене, враховуючи результати розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2020 року.
Питання, пов'язані із розміром ставок судового збору, порядком сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюються Законом України «Про судовий збір» (надалі за текстом - «Закон № 3674-VI»).
Відповідно до підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI, за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на 2020 рік встановлено у розмірі 2102 грн.
Таким чином, розмір судового збору, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2020 року, становить 2102,00 грн.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2020 року - без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на рахунок Шостого апеляційного адміністративного суду (отримувач коштів ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; номер рахунка - UA638999980313171206081026007; код класифікації доходів бюджету - 22030101) несплачений при поданні апеляційної скарги судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя В.П.Мельничук
суддя О.М.Оксененко